588

Кияни потроху адаптуються до обстрілів окупантів і намагаються повернутися до звичного життя, яким воно було до війни. Під променями сонця та у перервах між повітряними тривогами вони виходять гуляти з дітьми; деякі власники кавʼярень і ресторанів відчиняють заклади. У нетривалі спокійні години люди намагаються зробити свої справи у місті. А водії автівок, здається, вже призвичаїлися маневрувати між системами блокпостів та барикад на вулицях столиці.


Російські війська не полишають спроб захопити столицю України, і загроза наступу й далі висока. Але ті, хто залишаються у Києві, хочуть повернути назад звичне життя, а власники закладів, враховуючи всі ризики, намагаються не втратити свій бізнес.

Останніми днями життя у столиці пожвавилося. Ми у «Слідстві.Інфо» помітили, що відкриваються кав’ярні та інші заклади і вирішили поспілкуватися з їхніми власниками та гостями про те, як вони адаптуються до нових реалій. 

Поділ. Із місцевої кавʼярні «First point» здалеку чутно запах свіжої кави. Місцеві айтішники поряд з бійцями київської тероборони сидять за столиками біля закладу і пʼють каву. У когось в руках автомат, у когось – ноутбук. 

Хлопець за барною стійкою раз за разом вітається з відвідувачами і змелює кавові зерна. Він вже кілька днів приходить сюди робити каву, допомагаючи власникам. Каже: «Коли щось робиш – на душі спокійніше».

На Контрактовій площі група волонтерів разом з чиновниками мерії засипають у мішки пісок і обкладають ними скульптуру Самсона з левом. Так вони сподіваються захистити скульптуру, яка є одним із символів Подолу, від можливих обстрілів та бомбардувань. 

 

«Треба памʼятники зберігати для історії. Мішки збирали, де тільки можливо і з чим завгодно. Зараз намагаємося по мірі можливостей все закрити», – каже чоловік, засипаючи пісок у черговий мішок. 

Над Андрієвським узвозом чутно музику з колонок. Це ресторан відомого українського кулінара Євгена Клопотенка «Сто років тому вперед» готується до прийому перших відвідувачів. Упродвож кількох тижнів заклад працював лише для потреб захисників Києва. 

«Через два-три дні (після початку війни – ред.), коли оговталися, приїхали сюди, аби перевірити тут все і прибрати. Побачили, що тут багато продуктів і їжі, вони смачні, і їх можна передати кудись на блокпости. А потім зрозуміли, що можемо десь закуповувати продукти, десь діставати через волонтерів, тож почали готувати тут, на місці. І далі передавати вже у великих обсягах готову їжу», – каже менеджерка ресторану Ольга. 

У неділю «Сто років тому вперед» вперше приймає відвідувачів. На другому поверсі далі працюватиме кухня для потреб бійців, а на першому працівники виставили столи, застелили скатертини і поставили у вази свіжі тюльпани.

«Сьогодні буде наш перший день, – каже під час приготувань до відкриття Ольга . – Ми постараємося відновити довоєнне життя і бути разом з друзями у спокійній атмосфері, під гарну музику і зі смачною їжею. Трохи буде ностальгія за минулим життям». Нашу розмову перериває сирена, яка нагадує про повітряну тривогу.

Перший відвідувач – киянин Олексій. Він відправив свою родину за кордон, а сам повернувся до Києва. Чоловік спеціально приїхав з іншого куточка Києва, аби спробувати фірмовий борщ від Клопотенка. 

«У мене зараз холодильник – це біологічна зброя. Бо терміново виїжджали і світло вимкнув, а продукти не викинув. Тож відкривати його поки неможливо. Тому сидів на крупах, консервах. От нарешті борщу поїм», – каже Олексій. 

І хоча відкриття улюблених закладів — це спроба киян повернутися до довоєнного життя, всі й далі усвідомлюють небезпеку нових атак. Уламки ракет щодня падають на житлові будинки, а комендантські години іноді тривають понад добу.

Та життя триває: тим, хто залишився треба піклуватися про близьких, допомагати воїнам, попри всі складнощі рятувати бізнеси. І поміж тим, звісно, хочеться випити смачної київської кави.