Кияни потроху адаптуються до обстрілів окупантів і намагаються повернутися до звичного життя, яким воно було до війни. Під променями сонця та у перервах між повітряними тривогами вони виходять гуляти з дітьми; деякі власники кавʼярень і ресторанів відчиняють заклади. У нетривалі спокійні години люди намагаються зробити свої справи у місті. А водії автівок, здається, вже призвичаїлися маневрувати між системами блокпостів і барикад на вулицях столиці.
Російські війська не полишають спроб захопити столицю України, і загроза наступу й далі висока. Але ті, хто залишаються у Києві, хочуть повернути назад звичне життя, а власники закладів, враховуючи всі ризики, намагаються не втратити свій бізнес.
Останніми днями життя у столиці пожвавилося. Журналісти «Слідства.Інфо» помітили, що відкриваються кав’ярні та інші заклади і вирішили поспілкуватися з їхніми власниками та гостями про те, як вони адаптуються до нових реалій.
Поділ. Із місцевої кавʼярні «First point» здалеку чутно запах свіжої кави. Місцеві айтішники поряд з бійцями київської тероборони сидять за столиками біля закладу і пʼють каву. У когось в руках автомат, у когось — ноутбук.
Хлопець за барною стійкою раз за разом вітається з відвідувачами і змелює кавові зерна. Він вже кілька днів приходить сюди робити каву, допомагаючи власникам. Каже: «Коли щось робиш — на душі спокійніше».
На Контрактовій площі група волонтерів разом з чиновниками мерії засипають у мішки пісок і обкладають ними скульптуру Самсона з левом. Так вони сподіваються захистити скульптуру, яка є одним із символів Подолу, від можливих обстрілів та бомбардувань.
«Треба памʼятники зберігати для історії. Мішки збирали, де тільки можливо і з чим завгодно. Зараз намагаємося по мірі можливостей все закрити», – каже чоловік, засипаючи пісок у черговий мішок.
Над Андрієвським узвозом чутно музику з колонок. Це ресторан відомого українського кулінара Євгена Клопотенка «Сто років тому вперед» готується до прийому перших відвідувачів. Упродвож кількох тижнів заклад працював лише для потреб захисників Києва.
«Через два-три дні (після початку війни, – ред.), коли оговталися, приїхали сюди, аби перевірити тут все і прибрати. Побачили, що тут багато продуктів і їжі, вони смачні, і їх можна передати кудись на блокпости. А потім зрозуміли, що можемо десь закуповувати продукти, десь діставати через волонтерів, тож почали готувати тут, на місці. І далі передавати вже у великих обсягах готову їжу», — каже менеджерка ресторану Ольга.
У неділю «Сто років тому вперед» вперше приймає відвідувачів. На другому поверсі далі працюватиме кухня для потреб бійців, а на першому працівники виставили столи, застелили скатертини і поставили у вази свіжі тюльпани.
«Сьогодні буде наш перший день, – каже під час приготувань до відкриття Ольга . — Ми постараємося відновити довоєнне життя і бути разом з друзями у спокійній атмосфері, під гарну музику і зі смачною їжею. Трохи буде ностальгія за минулим життям». Нашу розмову перериває сирена, яка нагадує про повітряну тривогу.
Перший відвідувач — киянин Олексій. Він відправив свою родину за кордон, а сам повернувся до Києва. Чоловік спеціально приїхав з іншого куточка Києва, аби спробувати фірмовий борщ від Клопотенка.
«У мене зараз холодильник — це біологічна зброя. Бо терміново виїжджали і світло вимкнув, а продукти не викинув. Тож відкривати його поки неможливо. Тому сидів на крупах, консервах. От нарешті борщу поїм», — каже Олексій.
І хоча відкриття улюблених закладів — це спроба киян повернутися до довоєнного життя, всі й далі усвідомлюють небезпеку нових атак. Уламки ракет щодня падають на житлові будинки, а комендантські години іноді тривають понад добу.
Та життя триває: тим, хто залишився треба піклуватися про близьких, допомагати воїнам, попри всі складнощі рятувати бізнеси. І поміж тим, звісно, хочеться випити смачної київської кави.
Читайте також: «Нехай весь світ знає, як вони нищать наших дітей»: мешканці Позняків оговтуються від атаки росіян
