«Затримали мене 30 березня. Провів в окупації місяць. Щоб ви розуміли, я декілька хвилин спостерігав за групою, яка приїхала мене затримувати. Через втрату пильності я не одразу зрозумів, що вони приїхали за мною», — пригадує Володимир. Він разом з іншими трьома чоловіками у документальному фільмі «Слідства.Інфо» «Він Теж: Історії українських чоловіків, скривджених росіянами» розповів про сексуальне насильство, вчинене російськими військовими.
Про це йдеться у матеріалі «Слідства.Інфо»: Зґвалтування, електрострум до статевих органів та погрози кастрацією: що пережили четверо українських чоловіків під час російської окупації.
«АЛЬКАТРАС І АЗКАБАН»: «НАДЯГЛИ КАЙДАНИ І РОЗТЯГНУЛИ ТІЛО У ФОРМІ ЗІРКИ»
У російському полоні Володимира тримали понад рок: спочатку у катівні Херсона, далі була коротка перетримка у Криму, після — колонії та СІЗО у Росії.
24 лютого чоловік прокинувся від новин про те, що до Херсона підходить російська армія. Того ж ранку він пішов до військкомату. «Я не знаю, як люди діють у таких ситуаціях, але у моєму світосприйнятті ти навряд чи можеш називатися чоловіком, якщо ти швидко кудись зник і потім ставиш лайки під публікаціями «Вірю в ЗСУ», — обґрунтовує своє рішення Володимир.
До повномасштабного вторгнення чоловік працював у патрульній поліції, а з 2021 року — у морській охороні біля узбережжя Сомалі, супроводжував цивільні судна у зоні високого ризику.
Після затримання окупанти спочатку привезли Володимира на допит у приміщення, де розташовувалася облаштована росіянами катівня: «У них було два приміщення, куди розміщували затриманих — Алькатрас і Азкабан. Такі фантазери». На чоловіка одягли кайдани і розтягнули тіло у формі зірки, допит супроводжувався фізичним насильством, погрозами та побиттям електрошокером.
Окрім цього, Володимира та інших затриманих змушували зізнатися у діях, які ті не вчиняли. «Щодо мене особисто хотіли, щоб я зізнався в тому, що вбив та зґвалтував якусь дівчинку малолітню», — розповідає чоловік.
На думку Володимира, росіянам просто подобалося катувати затриманих українців: «Все, що вони могли вибити з нас, вони вибили ще у перший місяць утримання. Їм просто подобаються такі методи. Росіяни жартували, їм було весело».
ХЕРСОНСЬКА КАТІВНЯ: «ВИКОРИСТОВУВАЛИ ЩИПЦІ ЧИ ЯКІСЬ СЕРЕДНЬОВІЧНІ ПАЛЬЦЕРІЗИ»
Під час першого допиту одразу після затримання російські військові почали застосовувати до чоловіка тортури. «Вони використовували щипці чи якісь середньовічні пальцерізи, я це так собі уявляв, затискали статеві органи ними і погрожували відрізати. Погрожували кийком здійснити сексуальне насильство неприродним шляхом, висловлюючись кримінальним жаргоном», — розповідає Володимир.
Потерпілий також зазначає, що співробітники виправних органів у Росії постійно погрожували сексуальним насильством: «Що вони зґвалтують, що примусять до орального сексу, що зґвалтують гумовими кийками, — здавалося, у них якийсь фетиш».
Володимир наголошує на тому, що подібні погрози мали масовий характер. Він зазначає, що Росія — це країна таких цінностей, де, щоб продемонструвати свою «крутість», потрібно показати, що ти можеш безпорадну людину однієї з тобою статі примусити до одностатевих зв’язків.
«Вони відкрито декларували свою ненависть до українців. Вони прямо заявляли, що ненавидять нас», — продовжує потерпілий від сексуального насильства.
Володимир, понад рік провів у російському полоні
ТАБІР У КРИМУ ТА СІЗО У РОСІЇ: «БИЛИ ТА КАТУВАЛИ ЕЛЕКТРОШОКЕРОМ, НАЦЬКОВУВАЛИ СОБАК»
Через місяць утримання у херсонській катівні чоловіка разом з декількома іншими людьми перевели у «зразково-показовий табір» у Севастополі. Там йому зняли раніше накладений у херсонській катівні гіпс, який протягом місяця утримання ніхто не коригував.
Ще через два дні затриманих у Херсоні літаком переправили у Російську Федерацію — розмістили у слідчому ізоляторі міста Борисоглібськ, Воронезької області.
Володимир пригадує, що побиття у Борисоглібському СІЗО були щоденними, почасти — двічі на день. Раз на тиждень затриманих чоловіків виводили подихати повітрям на вулицю. «Будь-яке пересування за межами камер супроводжувалось побиттями та катуванням електрошокером, у рівному положенні ходити ти не можеш — завжди у позі дельфінчика: голова вниз, руки догори», — додає чоловік.
Він також розповідає, що декілька разів його кусали собаки, — за словами чоловіка, так розважалися кінологи: «Через травми я рухався у кінці строю і якраз на мене цькували собак».
У Воронезькій області чоловік перебував близько п’яти місяців. Після чого його перевели у виправну колонію у Володимирській області.
Через деякий час перебування там Володимира перевели в іншу камеру, яка була навпроти тортурної. Всього поруч було три кімнати допитів. «Крики людей було чутно так, ніби вони у сусідній кімнаті. А це ж СІЗО, ви можете уявити, яка там товщина стін взагалі», — додає чоловік.
«Їм (росіянам, — ред.) це весело, коли є «хохли-нацисти» і з ними можна робити все, що завгодно: хоч змусити на голові стояти, хоч до втрати свідомості гімн Росії співати, хоч «День перемоги» повторювати, поки дах не поїде», — каже Володимир.
Наприкінці розмови Володимир ділиться роздумами про громадянську позицію: «Для багатьох людей війна десь далеко і їх це не стосується. Але справа в тому, що нікого не народжували для війни. Просто хтось адаптується, а хтось шукає собі виправдання. Моє виправдання зараз — це фізичні травми. Краще б їх не було».
