Два роки тому десантники з Костроми розстріляли автівку цивільного, який проїжджав повз їхні позиції на Київщині. Щонайменше шестеро російський військових зробили по десять пострілів кожен. Тіло вбитого киянина закопали неподалік своїх окопів. Про це стало відомо через сім місяців після того, як один з окупантів потрапив до полону на Херсонщині. Військовий РФ Радік Гукасян здав своїх командирів та показав місце поховання. Минулого тижня йому винесли вирок у 12 років позбавлення волі, через місяць Гукасян може подаватися на обмін. 

Журналісти «Слідства.Інфо поспілкувалася з братом вбитого Дмитра Бондара, дослідили матеріали слідчого експерименту та ідентифікували ймовірних воєнних злочинців. 

ОСТАННІЙ ДЗВІНОК ВІД БРАТА 

Вечір 23 лютого 2022 року. Дзвінок Дмитра Бондара з Києва до старшого на пʼять років брата на Чернігівщині — Анатолія:

– У мене таке передчуття погане, що буде напад. 

– Думаю, що навряд. 

«Братові було 33 роки. Жив він у Києві з 2016-го на зйомній квартирі. Любив кататися на велосипеді, коли була погана погода, то їхав на роботу автівкою. За характером мав дуже високе відчуття справедливості», — розповідає Анатолій Бондар.

Дмитро Бондар

У двадцятих числах лютого 2022-го року, російський військовий єфрейтор, водій-механік БМД Радік Гукасян із військової частини в Костромі №71211, разом з іншими російськими військовими свого 331-го парашутно-десантного полку, вилетів з воєнною технікою до Гомелю, як він каже «совєршил марш» на бойовій техніці і прибув до селища Брагін у Білорусі. 

Радік Гукасян родом із Грузії, жив у Росії в Костромі, разом з дружиною та двома дітьми. Минулого тижня окупанту виповнилося 29 років. Як тільки він досягнув повноліття — пішов служити в армію Росії. Перед початком повномасштабного вторгнення в Україну Гукасян встиг отримати бойовий досвід у Сирії. 

Брат Дмитра Бондара живе на прикордонні Чернігівщини, тож про початок повномасштабного вторгнення дізнався одним з перших. Анатолій відразу сконтактував з братом, він планував виїжджати з Києва до Ірпеня, щоб там перечекати вторгнення.

26 лютого 2022 року російський військовий Радік Гукасян перетнув кордон України. 

Брати залишалися на звʼязку увесь час, навіть попри обстріли. Тому, Анатолій добре знав маршрут пересування Дмитра. Наприкінці лютого, дзвінок: «Вийшов у якесь котеджне містечко. Тут на краю села чоловік біля будинку стояв, поспілкувався з ним — прихистить. Треба забрати машину в лісі і до нього». 

Це був останній дзвінок від Дмитра.

Анатолій Бондар — брат вбитого українця

«Ми вирішили, що просто у нього звʼязок зник. І після того ми нічого не знали про нього, до вересня. До вересня, коли відкопали тіло і знайшли машину, сказали, що »Жигулі ». І мама зразу дуже страждала…», — розповідає Анатолій Бондар.

Тіло Дмитра Бондара слідчі знайшли у вересні — через сім місяців після вбивства чоловіка. Після того, як українські військові взяли Радіка Гукасяна в полон у боях за Херсонщину. 

«Я ЗРОБИВ БЛИЗЬКО 20 ПОСТРІЛІВ»

Група слідчих та чоловік у червоному пледі. Вони рухаються нічним лісом і тільки ліхтарі освітлюють їхній шлях, за навігатор — вказівки полоненого. Проводиться слідчий експеримент.

«Події відбувалися на початку березня, числа 5-7. Наші позиції були в лісі, вздовж дороги. Заступник командира роти дав завдання на відкриття вогню по червоним «Жигулям». Ми думали, що це коригувальник, чоловік був одягнений в усе чорне. Я зробив близько 20 пострілів. Вогонь вели й інші військові, а це близько шести людей, ймовірно по десять пострілів кожен. Як наслідок — автівка загорілася, чоловік встиг вибігти, але стрілянина припинилася тільки, коли він впав. Заступник командира роти, старший лейтенант Симов Ніколай Вікторовіч пішов перевіряти його. Переконався, що цей чоловік мертвий, взяв двох солдатів, рядових: Мєтьолкіна Дєніса і Мігунова Даніла», — розповів росіянин Радік Гукасян.

СПІЛЬНИКИ 

Журналісти »Слідства.Інфо » ідентифікували спільників Гукасяна. 

За номером телефону, штучний інтелект допоміг знайти сторінку Симова у «ВКонтакті». Там вже нині покійний лейтентант писав:«Скільки б важливих перемог не було на твоєму рахунку, найважливіша — наступна».

Ніколай Симов

Про нього, як «Павшего в СВО. Новоросії — зємлі гєроєв» написали в однойменному пабліку: 

«Щорічно він командував юнармійським загоном на конкурсі-огляді ладу й пісні, присвяченому до Дня Перемоги. Вже тоді було видно, що з нього вийде чудовий офіцер. Загинув при воконанні бойового завдання 07.073.2022 року. У Ніколая залишилися син і донька». 

З некрологу виходить, що лейтенант Симов загинув через два дні після злочинного наказу про розстріл цивільного Бондара — 7 березня, на Київщині в Мощуні. Хоча, від Здвижівки до Мощуна — 30 кілометрів, і Радік Гукасян, якого взяли у полон, свідчив, що виходили з Київщини разом з Симовим. Журналісти «Слідства.Інфо» намагалися дізнатися більше інформації, сконтактувати з рідними російського лейтенанта Ніколая, але залишилися без відповіді.

Служба безпеки України у серпні 2023-го року заочно повідомила Симову про підозру.

СБУ встановила ще пʼятьох військових, які входили до складу роти Симова, серед них — заступник командира взводу, Ілля Астахов. Одна сторінка в нього неактивна, а інша з фейковим прізвищем – заблокована. Однак, журналісти «Слідства.Інфо» знайшли більше його фотографій: у військовій формі, біля ялинки, з піцою. 

В інстаграмі Астахов має відкриту сторінку. Через 5 місяців після публікацій з відпочинку в окупованій росіянами частині Грузії — Абхазії, Ілья приїхав окуповувати територію України. 

Після 2022-го року Астахов вже нічого не публікував у відкритому доступі. На дзвінки та повідомлення журналістів росіянин не відповів.

Стриманий у своїх публікаціях Андрєй ДВОРЄЦКІЙ — командир відділення Гукасяна. Росіянин мешкає у Боговарово, Костромської області. «Слідство.Інфо » зателефонувало до дружини Андрєя — Маріни.

Журналістка: Ваший чоловік у березні 2022-го року був у Київській області і розстріляв цивільного, хотіла почути від нього деталі.

Маріна Дворєцкая: Що?! (сміється, — ред.) Ви зараз не жартуєте? 

Журналістка: А де він зараз, на «СВО»?

Маріна Дворєцкая: Вдома його немає.

Більше на дзвінки журналістів Маріна не відповідала. Як і наступний росіянин — старший стрілок і сапер Олєг Козлов. 

Олєг Козлов

Відпрацював на «СВО» і повернувся до себе в Кострому. В Олєга, чи не єдина згадка на сторінці про причетність до служби, — фото на 9 травня з параду трирічної давнини. 

Про війну на території України в Козлова немає публікацій. Олєг у червні 2022-го відгуляв весілля, одружився на Крістіні. Згодом, у них зʼявилася донька. А з останнього, в базах даних він згадується, як «Танцор Росії» любітєль.

Журналістка: Ви ж були з Гукасяном разом між селами Здвижівка та Бабинці.

Олєг Козлов: Не знаю такого, знаю тільки Радіка. 

«ЗАДОВОЛЕНИЙ ВИРОКОМ, ОЧІКУВАВ ЖОРСТКІШИЙ»

Слідчий експеримент продовжується. Полонений привів групу до ще не закопаних російських окопів, там неподалік і автівка, яка згоріла, і насип землі, з-під якої видніється чорна тканина. Полонений Гукасян продовжує:

«На той момент була зима, все було «голе», листя не було. Приблизно, якщо автівка стояла тут і якщо його просто відтягнули, то приблизно десь ось тут тіло. Швидше за все так. Я не можу сказати, що це саме він. Не знаю, можливо. Він був у всьому чорному. 

– Чи можете описати його обличчя, якщо ви бачили його ланцюжок, який він мав вигляд? Він був з бородою чи без бороди? 

– З бородою.

– А очі були заплющені, розплющені? 

– Заплющені.

– Борода світла?

– Світла, і як у мене щетина ось така.

– Колір волосся? 

– Він був у шапці. 

– Колір шкіри обличчя?

– Світлий був».

Спеціалісти провели ексгумацію та дістали тіло, яке вже піддалося процесам після семи місяців у землі. Анатолій Бондар їздив на розпізнання, здавав аналіз-ДНК, результати показали, що це його брат — Дмитро. 

«Перший рік просто бракувало спілкування. Ми ж кожного дня з ним зідзвонювалися. Рідко, коли не розмовляли по телефону. Навіть по декілька разів на день могли, довго спілкувалися. Він просив у мене порад. Я ж старший брат, він до мене прислухався (усміхається, — ред.), про роботу запитував і взагалі по життю. Я йому щось радив, він слухав», — каже Анатолій.

Справу Радіка Гукасяна розглядав Бородянський суд на Київщині. Прокурор для нього просив 15 років неволі, суд постановив — 12. Суд ухвалив Гукасяна Радіка визнати винуватим у вчинені кримінальних правопорушень, повʼязаних з порушенням законів та звичаїв війни у поєднанні з умисним вбивством.

Судове засідання, 09.04.2024

«Гукасян повідомив, що він задоволений вироком, очікував, що він буде жорсткішим, тому не планує його оскаржувати і попросив мене цього не робити. Він чекатиме на обмін. Наскільки мені відомо, його подавали на обмін більше шести разів», — говорить Олександр Чумаченко, адвокат Радіка Гукасяна.

Журналістка «Слідства.Інфо» після оголошення вироку та завершенню судового засідання запитала у Гукасяна, чи усвідомлює він свою провину. Окупант відмовився відповідати.

Анатолій Бондар вважає, що причетні до розстрілу його брата мають понести покарання, який призначить суд:«Я не хочу нікому смерті і цим людям теж не хочу. Хай вони живуть, мені головне, щоб вони жили з усвідомленням того, що накоїли, що вони вбили невинну людину». 

Читайте також: «Задоволений вироком і не планує подавати апеляцію»: російський окупант, який вбив українця близько 20 пострілами, отримав покарання

війна, воєнні злочини росії, російські воєнні злочинці