Перебував під окупацією в Купʼянську, звільняв місто, а тепер з власного досвіду мотивує  евакуйовуватися людей на Сумщині. Поліцейський Артур Кряж, від початку активних обстрілів прикордоння, разом зі своєю групою працівників евакуйовує цивільне населення та патрулює у Великописарівській громаді. У селах, куди не доїжджають рятувальники та медики, працюють українські військові, а поліцейські допомагають з евакуацією цивільних.

Артур Кряж розповів журналістам «Слідства.Інфо» про свій бойовий досвід та роботу з місцевими поліцейськими, будівлі яких росіяни руйнують на очах.

Майору поліції Артурові Кряжу 40 років, половину свого життя чоловік працює в поліції. Нині він очолює ВПД №1 Охтирського РВП ГУНП в Сумській області. Сам же чоловік родом з Харківщини, на Сумщину переїхав у листопаді 2022 року після поранення. 

Поліцейський Артур Кряж

ЗВІЛЬНЕННЯ ХАРКІВЩИНИ

До початку повномасштабного вторгнення Артур Кряж працював заступником начальника відділу поліції у селищі Дворічна, на Харківщині. Коли  російська армія почала наступ, керівник Артура дав вказівку виїхати в Купʼянськ, подалі від лінії фронту. Там чоловік потрапив на два місяці під окупацію.   

«У цих умовах мені вдавалося передавати інформацію своєму керівнику та спецслужбам. Я збирав інформацію про особовий склад росіян, техніку. Це було важливо для звільнення Харківського напрямку. 24 квітня, я разом з 11 поліцейськими зміг вийти з окупованого Купʼянська. На шляху до Харкова, ми пройшли 17 російських блокпостів», — згадує поліцейський Артур Кряж. 

У вересні 2022 року Артур долучився до звільнення Купʼянська, там у нього залишалися двоє неповнолітніх синів: «Я усіма силами хотів повернутися в Купʼянськ, щоб забрати дітей. У мене два сини: старшому вже 18 років, а молодшому — 13». 

Артур Кряж був одним з перших поліцейських, який зайшов у звільнений від росіян Купʼянськ разом з військовими. 

Артур з дітьми після звільнення Купʼянська

«Росіяни тоді бігли від нас, вони не чекали, що ми прийдемо. Розслабилися, думали, що у них там «рускій мір», все у них добре. Але завдяки злагодженій роботі військових, операцію було проведено на вищому рівні, росіяни тікали від нас, як від вогню», — розповідає Кряж.  

З синами поліцейський побачився у той же день, як звільнили Купʼянськ, офіційна дата — 10 вересня. Але Кряж розповідає, 9 вересня зранку вже був у «першому» мікрорайоні. Сини зраділи, як побачили батька, але поводили себе стримано. 

«Побачився з дітьми і пішов далі звільняти Харківщину. Дібралися до селища Дворічного, де раніше працював у відділку поліції. А там лінія фронту проходила через річку. Ми були на одній стороні, «орки» (росіяни, — ред.)  — на іншій. Я потрапив під обстріл й отримав поранення. Слава Богу, вижили! Військові надали мені першу медичну допомогу. Й ми з групою поліцейських самостійно далі вирвалися», — розповідає поліцейський. 

Під час виконання службових обов’язків Артур Кряж потрапив під артилерійський обстріл, отримав контузію і лежав у госпіталі. Товариші покликали його працювати на Сумщину, в тил, щоб підлікувався. В Артура почало відбирати слух, на правий бік він майже нічого не чує після контузії.

Артур перед отриманням контузії, при звільненні Дворічної

11 місяців Артур Кряж працював у поліції Краснопілля на Сумщині. Згодом, його перевели на посаду начальника відділу поліцейської діяльності Охтирського районного відділу поліції.

Читайте також: КУП’ЯНСЬК. Історія окупації одного міста

РОБОТА НА СУМЩИНІ

«Коли ці обстріли на Сумщині активізувалися, виникло відчуття дежавю, неначе я нікуди не виїжджав з Купʼянська. Тільки тут ситуація набагато жорсткіша, навіть не знаю, як описати — суцільний жах. Росіяни закидають авіабомбами мирне селище, повністю стирають його зі світу. Ті масштаби, які ви могли бачити на відео, не передають того жахіття, який відбувається насправді», – розповідає Артур Кряж. 

У Великій Писарівці чимало вулиць, які росіяни зруйнували «під нуль», замість будинків — фундамент. 

Про критичну ситуацію з евакуацією цивільних у прикордонні Сумщини, на думку Артура, почали говорити активніше після того, як пресслужба обласної поліції опублікувала відео. На ньому, підлеглий Артура Кряжа разом з військовими евакуйовував бабусь через зруйнований міст: 

«Так, як Дмитро Піддубний місцевий ізнає всі стежини, він вивів перших людей. Ми розмістили їх у машині, а цей зруйнований міст прострілювався артилерією. Людей поліцейські привезли в пункт для переселенців, а самі поїхали у райвідділ, до речі, він вже зруйнований через обстріли росіян. І тут мені Дмитро показав це відео з евакуації. Кажу: «молодець, не злякався йти на територію, яка постійно прострілюється». Ми передали відео на область, так до нас і стало більше уваги суспільства.

А був випадок, як ми чоловіка евакуйовували, який самостійно не може пересуватися. Думаю, зніму на відео, нехай люди більше бачать, що насправді тут відбувається. Я знаю, як ми в Купʼянськ заходили, як Харків щодня і щоночі обстрілювали, але тих масштабів, які зараз у Великій Писарівці… Така інтенсивність незрозуміло через що. Вони за тиждень зруйнували цілу громаду: адмінбудівлі, бібліотеки, школи, лікарні. Хоча ще декілька тижнів тому у цій громаді «життя било ключем» — маленьке містечко для спокійного життя».

ХТО ЗАЛИШАЄТЬСЯ У ВЕЛИКІЙ ПИСАРІВЦІ

Переважна більшість місцевих евакуювались. Залишилися люди старшого віку, які не можуть самостійно виїхати, у них немає коштів, або просто тримаються за худобу, будинок. Питають: «Куди ви мене везете?» Кажу: « У гуманітарний штаб, вас розселять, допоможуть». А місцеві кажуть: «Ні, такий варіант не підходить. Краще вже тут залишуся». Одну з відмовок називають: «У мене на вулиці нічого не прилітало». А те, що сусідня вулиця вже знищена під нуль — не бентежить. Світла, газу немає. Відповідають: «Потерпимо». 

Поліцейський Артур Кряж на Сумщині

Артур розповідає, що для людей, які не були у подібних ситуаціях, кинути все і піти – це виклик. Останні два дні дуже мало людей погоджуються виїжджати. Вчора було вісім людей, позавчора — двадцять. Хоча від початку масованих обстрілів, поліцейські вивозили по сто людей на день.  

«Спочатку може здаватися, що інтенсивність обстрілів Великої Писарівки зменшилася, але це не так. Росіяни продовжують скидати авіабомби. Працюємо 24/7, зараз не час відпочивати. Займаємося евакуацією з сіл: Ямне, Велика Писарівка, Лукашівка, Попівка. З Олександрівки та Лугівки люди виходять пішки, тому що міст зруйнований. А ми їх уже зустрічаємо, це й ввечері можуть переходити, й рано вранці», – розповідає поліцейський. 

Артур ділиться власним досвідом, пережитим на Харківщині, зі співробітниками і людьми: «Повірте моєму досвіду: якщо говорять, що треба виїжджати, то це неспроста. Люди проклинають росіян». 

ЯК ПРАЦЮЮТЬ МІСЦЕВІ ПОЛІЦЕЙСЬКІ 

Я один у нашій групі поліцейських — не тутешній. Моїм співробітникам психологічно дуже важко працювати. У когось згорів будинок, квартира, хтось вже нічого зовсім не має. Я через це вже проходив, коли життя починається з чистого листа, з чистої тарілки, чашки й ложки. Для них це важко, але я їх не кидаю, перебуваю постійно разом з ними. Поліцейські дуже сильно згуртувалися в цей момент, молодці хлопці. Доводиться у критичних ситуаціях і покрикувати, бурчати. Воно то все й логічно, не кожен витримає це напруження. Не легко бігати під цими обстрілами, коли у тебе сімʼя поруч, будинок зруйнований, а це вулиця розбомблена, на якій ти виріс. 

Коли ми їдемо у Велику Писарівку на патрулювання чи евакуацію, то ми можемо не повернутися звідти. Десь щось прилетить і когось може не бути. А люди не розуміють цього. Телефонують нам на «102» і кажуть: «З Попівки треба людей вивезти, родичі там бе звʼязку». Ми пояснюємо, що там активні бойові дії, нас не пускають туди. Ми не можемо туди потрапити, міст зруйновано. Це не так легко просто сісти в машину, одягнути бронежилет і поїхати туди.

Хотілося б, щоб не забули те, що робить зараз мій особовий склад, не всі це бачать і оцінюють. Мало хто розуміє, що кожна людина, яку ми вивезли, потенційно могла не бути живою, якби ми.

Читайте також: «Вкрай гостра потреба в людях»: комбат про ситуацію на Авдіївському напрямку 

війна, воєнні злочини росії, Сумщина