3155

Російські окупанти продовжують обстрілювати столичні спальні райони. 17 березня вранці збили чергову ракету окупантів над лівим берегом Києва. Її уламки впали на Позняках — одному з найбільш густонаселених районів Києва, який славиться щільною забудовою багатоповерхівками — місцями по 20 та більше поверхів.

Збита російська ракета пошкодила 16-поверхівку, в якій жило близько 130 сімей. У навколишніх будинках — зокрема, у місцевій школі й дитсадочку — вибило вікна. За даними ДСНС, одна людина загинула. Журналісти «Слідства.Інфо» відвідали обстріляний столичний район та зафіксували, що відбувається на місці падіння уламків ракети.

Знайти багатоповерхівку у Дарницькому районі виявляється нескладно — будинок кидається в очі уже з дороги. Замість квартир на верхньому поверсі — надщерблені та обвуглені панелі. На підʼїзді нас зустрічає поліція і каже, що далі проїзду немає, адже автівок і так багато, а у дворі є загроза падіння елементів будинку.

І справді — тільки-но ми підходимо до будинку, бачимо, що одна із стін відшарувалася, а між квартирами та стіною утворилася щілина. Нагорі помітна самотня плита — рятувальники кажуть, що  у будь-який момент вона може впасти. Саме тому місце огородили широким колом обмежувальної стрічки.

Під підʼїздом будинку стоять військові та тероборона. Кажуть, пильнують громадський порядок, допомагають евакуації мешканців та спостерігають за тим, щоб до будинку не навідувалися мародери.

Не всі мешканці, які виходять із речима, готові говорити. Хтось тягне невеликий чемодан зі своїм скарбом, і просто відмахується від преси. Хтось несе кілька пакетів із найнеобхіднішим і плаче. Хтось обіймається з ріднею.

Навколо групками збираються люди. Дехто приїхав, аби забрати майно родичів, які жили тут, дехто — просто прийшов подивитися, інші — допомогти.

Втім, робота тут вже добре організована: місцеві мешканці замітають тротуари, прибирають друзки скла, лагодять свої вікна тим, що під руку потрапить — плівкою, ковдрами, фанерою.

Кілька мешканців постраждалого будинку пораються всередині дому. Розпитуємо їх про те, що відбувалося. Один із чоловіків, який приязно махає нам з вікна, прилаштовуючи фанеру замість скла, каже, що був гучний звук десь близько 5-ї ранку. Повилітали шибки, але й вдома гармидеру теж навело. Тож доводиться усе прибирати.

Обходимо будинок навколо. За будинком розкидані уламки скла, арматури та величезні плити бетону, які міцно увійшли в землю.

Місцеві мешканці розповідають, що шоковані, ніколи не думали, що таке з ними станеться. Ольга, директорка дитячого садочку за кілька кварталів, каже, що зранку дізналася про те, що трапилося із її житлом. Фотографуватися не хоче, бо сльози підступають.

«Живу в дитячому садочку, у мене люди там. Ми там живемо уже майже 18 днів, людей потрібно годувати. Так само як і ми,люди із дітками бояться залишатися на високих поверхах», — розповідає жінка.

Вона памʼятає, як рано почула звук, наче пролетів літак і був чи-то постріл ракетою, чи то вибух, а потім інший звук — коли ракету вже збили.

«Це все, що ми знаємо», — каже вона. У її квартирі все рознесене, тому вона планує залишатися у садочку. Крім того, за її словами, в будинку немає ані світла, ані води.

Поки говоримо із Ольгою, над районом знову звучить сирена повітряної тривоги. Дехто з перехожих помітно здригається.

У дворі кипить робота — люди прибирають наслідки обстрілу і збирають у мішки будівельне сміття. Вціліле майно вантажать у автівки, щоб відвезти на безпечне зберігання. Вибух був такої сили, що у приміщенні не залишилося майже жодного цілого вікна — навіть дахові вікна, і ті повиносило. Як і металеву обшивку бортиків даху. У басейні, що поблизу будинку, розтрощені двері. Вчителька фізкультури каже, що у звичайний день вела б для дітей на плавання, але мусить наводити лад у приміщеннях.

Директорка школи, що поблизу зруйнованого будинку, Алла Георгіївна, виглядає шокованою. У неї на одязі помітна кров, проте вона залюбки проводить екскурсію по школі. Там у підвалах переховуються діти, які, на щастя, майже нічого не чули. Каже, що у момент вибуху там було десь 30 людей — дорослі і діти. Коли все сталося, вона була у себе в кабінеті, і перше, що зробила — зателефонувала у районний відділ освіти, щоб організувати допомогу із розчисткою школи від уламків.

Шкільний охоронець веде нас на дах, звідки помітний масштаб ураження району — у всіх будинках у радіусі двохсот метрів вибило шиби. Поліклініка, торговельна будівля та дитячий садочок також залишилися без вікон, по навколишній території розкидані уламки ракети. Перехожий показує нам маленький металевий кубик, і припускає, що це «начиння» снаряду, яке додають для ширшого ураження.

Із території дитячого садка, де теж прибирають, виносять будівельне сміття. Місцевий через паркан показує уламок ракети, який міг би спричинити справжню трагедію, якби вихованці садочка були на вулиці. Зрештою каже: «Сфотографуйте напамʼять. Нехай весь світ знає, як вони нищать наших дітей».