У році, що минає, вистачало резонансних кримінальних справ. Про них тижнями говорили по всій країні – але далі починалися слідство, суди — й суспільна увага поступово згасала. На якому етапі зараз найгучніші з цих справ? Як просувається слідство, чи визначено й покарано винних? Яка ситуація зі справами, де фігурують правоохоронці чи військові? «Слідство.Інфо» поцікавилось у фігурантів найрезонансніших справ та відповідних державних органів щодо їх поточного стану. Всі оновлення по них — в нашому матеріалі.

ВБИВСТВО БІЗНЕСМЕНА СТАРИЦЬКОГО В БУДИНКУ ЕКСМІНІСТРА КОЖАРИ

У ніч на 22 лютого бізнесмена, колишнього керівника медіа-холдингу «Інтер» Сергія Старицького вбили пострілом у голову. Тіло підприємця виявили в будинку його давнього друга, міністра закордонних справ в уряді Миколи Азарова Леоніда Кожари.

Поліцейських викликала дружина експосадовця Марина Козерод. Вона сказала диспетчеру, що почула постріл, потім прийшла на кухню й побачила труп. Незадовго до того вона, Кожара й Старицький разом їли на кухні й випивали спиртне. Патрульні поліцейські, які прибули на виклик, знайшли померлого Старицького з пістолетом у правій руці. Поряд лежали його окуляри з вибитими скельцями та слідами крові. Як згодом виявилося, кров належала Леоніду Кожарі.

Ексміністр мав порвану футболку й синець під лівим оком. Як розповідало «Слідство.Інфо», під час перевірки подружжя на рівень алкоголю в крові Кожара сказав поліцейським, що він «захищав свій дім». І, нібито, хотів ще щось додати — але дружина прошепотіла йому на вухо кілька слів, після чого колишній посадовець замовк.

Через місяць після смерті Сергія Старицького, 25 березня, Кожарі оголосили підозру та посадили в слідчий ізолятор. Правоохоронці вважають, що між ним і Старицьким стався конфлікт, після якого експосадовець вирішив убити товариша. На думку слідства, Кожара взяв свій пістолет і повернувся на кухню, де вдарив Старицького зброєю в зону потилиці й вистрілив у нього. Утім, колишній міністр стверджував, що момент пострілу його в кімнаті не було.

У своїх поясненнях Марина Козерод спочатку стверджувала, що Старицький вчинив самогубство, а на момент пострілу їх із з чоловіком на кухні не було. Але після затримання Кожари дружина озвучила в суді іншу версію. З нашою інформацією, в ході закритого судового засідання, Козерод розповіла, що коли її чоловік був на другому поверсі, Старицький нібито хотів вийти на вулицю постріляти з пістолета Кожари. Жінка, за її словами, хотіла його зупинити й тому хапала Старицького за руки. У цей момент нібито й стався постріл.

27 березня суд обрав Леоніду Кожарі запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю вийти під заставу у розмірі понад 14 мільйонів гривень. У травні розмір застави зменшили до 2,1 мільйона гривень, після чого експосадовець вийшов із СІЗО. Також у травні суд арештував маєток Кожари під Києвом — про це клопотали четверо потерпілих у справі, рідні померлого Сергія Старицького. Якщо суд доведе вину Леоніда Кожари у вбивстві бізнесмена, вони вимагатимуть також виплату моральної компенсації в розмірі майже 1,4 мільйона гривень.

Втім, у червні Київський апеляційний суд задовольнив скаргу прокурора та повернув попередній розмір застави до 14 мільйонів гривень. Леонід Кожара повернувся в СІЗО. У серпні розмір застави знову зменшили на пів мільйона гривень — утім, в листопаді заставу йому й зовсім скасували. Лише нещодавно, 14 грудня, суд дозволив Кожарі вийти під заставу в розмірі 13,6 мільйона гривень.

Минулого тижня, 23 грудня прокуратура повідомила про завершення досудового слідства щодо вбивства бізнесмена й передання справи до розгляду в суді. Якщо його вину доведуть, Кожарі загрожує покарання від 7 до 15 років за ґратами.

Дружині Леоніда Кожари теж оголосили підозру через можливий обман суду. Офіційне слідство вважає, що жінка завідомо збрехала в суді, розповідаючи, що Старицький помер, коли вона намагалася забрати в нього пістолет. Навесні прокуратура просила обрати їй запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, та суд їй у цьому відмовив. Справу щодо Козерод уже також передали до суду. Якщо її вину вдасться довести, жінку можуть покарати виправними роботами або навіть позбавленням волі строком до 5 років.

РОЗСТРІЛ ВІЙСЬКОВИХ ПОБЛИЗУ СТАВКА НА ЖИТОМИРЩИНІ

21 травня восьмеро друзів поїхали рибалити в село Новоселиця, що на Житомирщині. Всі вони раніше брали участь у війні на Донбасі — в одному батальйоні — а деякі й досі служили в Національній гвардії. Орендар ставка — Анатолій Захаренко — також був їхнім давнім товаришем, вони не вперше обирали це місце для відпочинку.

Втім, у ніч на 22 травня Захаренко розстріляв відпочивальників зі своєї мисливської рушниці. Загинуло семеро українських військових – Владислав Мамиченко, Андрій Москалець, Віталій Вульчин, Володимир Купріянов, Ескендер Османов, Роман Ханенко та Олександр Білоус. Османова й Москальця Захаренко вбив у альтанці. За версією правоохоронців, між орендарями ставка та військовими міг статися конфлікт. Інші ж ветерани на той момент уже пішли спати в будиночок поряд. П’ятьох чоловіків убили у сні.

Місце убивства. Фото Національної поліції

Один із товаришів, Вадим Федюнін, вижив. На думку слідства, Захаренко збирався вбити і його, але тому вдалося втекти. Після цього чоловік побіг до села й попросив місцевого мешканця викликати поліцію. Сам Захаренко уночі викликав працівників Державного бюро розслідувань, повідомивши їх про те, що сталося. Вони й затримали його близько другої ночі.

Анатолія Захаренка 23 травня взяли під варту без можливості внести заставу. Під час обрання йому запобіжного заходу він заявив, що його дії були нічим іншим як самозахистом. Мовляв, раніше один із військових поранив його пострілом в праву руку. І, оскільки відпочивальники мали при собі зброю, йому загрожувала небезпека.

«Це був самозахист. Якби в мене не стріляли, я б не відкривав вогонь. Я нікого не збирався вбивати, я не вбивав нікого раніше, і тим паче не хотів цього разу… Їх було вісім чоловік — а я був сам, та ще й вночі. І тим паче я не переховувався: я викликав ДБР, повідомив у органи», — сказав він на судовому засіданні, де йому обирали запобіжний захід.

Невдовзі після обрання запобіжного заходу для Захаренка Федюнін дав інтерв’ю виданню «Цензор.нет». Чоловік заявив, що почув постріли близько 22:30. На той момент він ще не встиг заснути, тому швидко піднявся й почав будити інших.

«Пролунали постріли. І крики одночасно з пострілами: “Ах ти ж, с*ка”, він промовляв, коли стріляв. Це жах був, звичайно», — розповів Федюнин.

За словами бійця, першим із будиночку назустріч тому, хто стріляв, вийшов київський волонтер Роман Ханенко: «Я чую, Рома відкриває двері зі словами: “Толік, що ти робиш, що сталося?” Але договорити не встиг: постріл. І тут я розумію, що все серйозно», — пригадував Федюнин.

Коли інший боєць намагався перегородити йому шлях до будинку, він застрелив і його. Після цього Захаренко вибіг надвір і став перезаряджати свою зброю. У той момент Федюнін зміг утекти до найближчого села, де просив місцевих викликати поліцію.

Невдовзі стало відомо, що підозрюваний Анатолій Захаренко раніше вже відбував покарання за скоєння тяжкого злочину. Сам Захаренко родом із Росії й там, ще за часів СРСР, він сім років пробув за ґратами. Також на нього неодноразово скаржилися через аґресивну поведінку під впливом алкоголю.

Окрім цього, адвокат потерпілих Масі Найєм стверджував, що у березні цього року підозрюваний напав зі зброєю на людину — однак зміг уникнути відповідальності, нібито через зв’язки з місцевою поліцією.

Восени правоохоронці завершили досудове слідство й передали справу до суду. Якщо Захаренка визнають винним, він може отримати до 15 років за ґратами або довічне ув’язнення.

ЗҐВАЛТУВАННЯ ЖІНКИ ТА ЧИСЛЕННІ КАТУВАННЯ ПОЛІЦЕЙСЬКИМИ В КАГАРЛИКУ

Увечері 23 травня 26-річну мешканку села на Київщині викликали на допит поліцейські Кагарлицького райвідділку: напередодні магазин, який вона відвідувала, обікрали, тож жінка могла бути свідком. Вона взяла з собою паспорт і поїхала туди, пояснивши рідним, що це ненадовго.

У відділку її зустріли двоє працівників — Сергій Сулима і Микола Кузів. Останній, як стверджують адвокати жінки, неодноразово її домагався та погрожував їй, говорив: «Будеш давати, коли я скажу, поняла?». Можливо, вважають захисники, усе, що відбулося згодом — було також і помстою за відмови дівчини.

За версією слідства, правоохоронці почали вимагати в жінки, аби та зізналася в крадіжці продуктів із магазину. Та відмовилася. Наступні кілька годин, як стверджують у Державному бюро розслідувань та захисники потерпілої, жінку катували. Один із поліцейських одягнув жінці на голову протигаз і закривав його трубку, аби дівчина не мала, чим дихати. Інший чоловік у той момент тримав руки дівчини, щоб та не могла поворухнутися.

Фото з акції під будівлею Верховної Ради, спричиненої подіями в Кагарлику. Знімок з wikipedia.org

Також жінці начебто стріляли над головою з табельної зброї. Тоді її почали бити по голові й стягувати ременем живіт, а потім прикували її кайданками в коридорі й протримали так близько п’яти годин.

Близько першої години ночі, як стверджує ДБР, Сергій Сулима повернувся до відділку, завів жінку назад у кабінет і протягом двох годин ґвалтував її. Інший поліцейський у той час також перебував у кабінеті. Близько четвертої ночі жінку відпустили з відділку без верхнього одягу й паспорта.

Як згодом стало відомо, жінка спочатку не хотіла нікого про це повідомляти, оскільки боялася за своє життя. Та через численні травми вона викликала медиків. Ті зафіксували побої й відправили її до лікарні.

Виявилося, що в той же вечір у Кагарлицькому відділку могли катувати ще одного чоловіка. Як згодом повідомила «Українська правда», саме його підозрювали у крадіжці в магазині. Чоловікові погрожували зґвалтуванням, ставили на коліна, били по голові кийками, надівали протигаз і теж стріляли над головою. Зрештою, йому зламали ребра та ніс.

Згодом стало відомо й про інші випадки можливих катувань працівниками Кагарлицького відділення Нацполіції. Як вважають у ДБР, у такий спосіб правоохоронці отримували зізнання у злочинах. Зокрема, як ідеться в судових документах, у січні цього року кілька правоохоронців проникли в дім іще двох чоловіків, застосували щодо них сльозогінний газ, побили їх, після чого закували руки в кайданки. Тоді один із поліцейських узяв на кухні друшлаг та ручкою від нього зґвалтував одного з чоловіків.

Після цього, як стверджує офіційне слідство, поліцейські кинули одного з чоловіків у багажник автомобіля, іншого ж змусили сісти на заднє сидіння. Тоді вивезли обох за місто, де продовжували бити чоловіків та обливали їх холодною водою — при тому, що температура повітря була лише +1 градус.

Повернувшись невдовзі з чоловіками до відділку, поліцейські нібито знов побили їх і катували електричним струмом. Упродовж всього часу поліцейські вимагали в чоловіків, щоб ті зізналися в крадіжці. Потім їх прикували кайданками й залишили в кабінеті до ранку. Попередньо змусивши їх підписатись у журналі обліку відвідувань, що приміщення Нацполіції вони залишили о 10 годині вечора напередодні й жодних претензій до правоохоронців не мають.

Як ідеться в судовому реєстрі, вранці одного з чоловіків вивезли за місто та віддали йому мобільний телефон. Після чого він подзвонив рідним і повідомив, де знаходиться. Інший же залишався прикутим у кайданках у відділку аж до вечора.

Тим не менше, про можливі катування кагарлицькими поліцейськими стало відомо лише після розголосу щодо описаного вище зґвалтування жінки. 25 травня голова Нацполіції України повідомив, що Кагарлицький відділок буде розформовано. 6 травня двох правоохоронців — Кузіва та Сулиму, яких підозрювали у зґвалтуванні і катуванні жінки — затримали. Їм обрали запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою без права внести заставу.

Один із поліцейських у суді. Фото Богдана Кутєпова

На початку липня повідомили про підозру ще двом працівникам кагарлицької поліції — щодо катування чоловіків, яке відбулося в січні цього року. Одного з них також посадили за ґрати без права внести заставу. Згодом статус підозрюваного набув і керівник Кагарлицького відділку Нацполіції — як зазначав Офіс Генпрокурора, він знав про існування такої «практики», проте ніяк не реагував на неправомірні дії своїх підлеглих.

На початку грудня стало відомо, що слідство щодо катування у відділку поліції завершили й справу передадуть до суду. Поліцейському, який зґвалтував жінку, загрожує до 12 років за ґратами. Правоохоронцям, обвинуваченим у катуванні, можуть присудити до 10 років ув’язнення. Що ж до їхнього керівника, то якщо його вину доведуть, він може провести у в’язниці до семи років.

СТРІЛЯНИНА ПОСЕРЕД МІСТА У БРОВАРАХ

Ранок 29 травня у Броварах розпочався з перестрілки в одному зі спальних районів — Торгмаші. Десятки спортивних молодиків у темному одязі й чорних масках злагоджено групами пересувалися містом і стріляли по своїх супротивниках. Перші повідомлення про стрілянину з’явилися вже о 7 ранку.

Невдовзі на виклики місцевих мешканців прибула поліція. При появі правоохоронців молодики почали ховати зброю в чохли й розбігатися по дворах, тоді сідали в автівки й втікали від поліцейських. Усі події масово фільмували мешканці будинків, поблизу яких відбувалася стрілянина.

Вже за дві години після початку перестрілки правоохоронці повідомили, що вранішні події — це спроба перерозподілу ринку транспортних перевезень власниками маршруток. За версією офіційного слідства, молодиків найняли, сплативши кожному по 800 гривень, аби ті влаштували розправу над конкурентами. Як виявилося, конфлікт між перевізниками існував і раніше, а за кілька днів до стрілянини на вулицях міста вже помічали схожих на тітушок спортивних молодиків. Зокрема, 27 травня вони, за повідомленнями мешканців, навіть залякували водіїв автівок, аби ті не брали попутників.

Відразу на місці правоохоронці затримали 10 людей та вилучили в них зброю. Також повідомили про трьох поранених із травматичної зброї, а міська влада Броварів заявила, що в мешканців масово побито вікна будинків. Затримання продовжувалися до обіду. Автобуси, на яких у Бровари приїхали учасники сутичок, Нацполіція оголосила в розшук.

Як стало відомо, всього у сутичці брали участь близько сотні людей. Більшість із затриманих родом із Вінниччини. Як зазначав очільник Міністерства внутрішніх справ, вони є працівниками місцевої охоронної фірми. Інша група ж прибула на трьох автівках із Києва. Вже на початку червня в МВС заявили, що анулювали ліцензії чотирьом охоронним фірмам, працівники якої нібито брали участь у стрілянині.

Також на початку червня за підозрою в організації перестрілки затримали й Віктора Журавля на прізвисько «Віха». Він уже фігурував у публікаціях «Слідства.Інфо»: чоловіка раніше судили за розбій, у медіа він згадувався як керівник кримінального угруповання. Також улітку Ірина Венедіктова заявила, що 18 із 50 затриманих осіб є членами злочинних угруповань.

Всього на підставі цих подій правоохоронці відкрили три кримінальні провадження — за фактами хуліганства, вчиненого зі зброєю групою осіб, пошкодження майна, незаконного поводження зі зброєю та замах на вбивство двох і більше осіб. Вже у липні заступник Авакова Антон Геращенко заявив, що з 50 підозрюваних 48 перебувають під арештом.

Як встановило «Слідство.Інфо» із судових ухвал, наприкінця липня більшу частину підозрюваних відпустили під заставу чи під домашній арешт. Також одному з учасників стрілянини повернули зброю та особисті речі, вилучені під час затримання.

У листопаді генпрокурорка Ірина Венедіктова повідомила про завершення досудового слідства у цій справі. Тим не менше, у судових документах немає жодної інформації про замовників перестрілки. Раніше голова Нацполіції Київської області Андрій Нєбитов, зокрема, заявив, що місцеві перевізники не підтвердили інформацію про конфлікт.

«Повідомляли, що в них усе добре й немає жодних непорозумінь і категорично заперечили свою причетність до цієї стрілянини. Ми в подальшому під час слідства спостерігали за цими маршрутами, тому наразі ніяких конфліктів немає. Тому можна припустити, що люди між собою домовились», — повідомив він у інтерв’ю місцевому медіа «Моя Київщина».

ЗАХОПЛЕННЯ АВТОБУСА ТЕРОРИСТОМ У ЛУЦЬКУ

Ранок 21 липня розпочався в Луцьку з новини про те, що рейсовий автобус «Берестечко-Краснилівка» з 13 пасажирами захопив терорист. Маршрутка приїхала на центральну площу міста — Театральний майдан — кілька вікон у ній були розбиті. Близько 9:25 про подію повідомили правоохоронців. Силовики оточили майдан і намагалися зв’язатися з терористом чи пасажирами автобуса. У місто виїхали очільник Міністерства внутрішніх справ та керівництво Нацполіції.

Свої вимоги «луцький терорист», як його відразу прозвали у медіа, публікував у соцмережах. Зокрема, у своєму акаунті у Twitter чоловік з іменем Максим Плохой заявив, що незадоволений загалом ладом у країні. Головним терористом він назвав державу. Однією з його основних вимог було — щоб ряд українських високопосадовців публічно назвали себе терористами в законі.

Також чоловік вимагав, щоб президент України Володимир Зеленський виклав відео, у якому б сказав: «Фільм “Земляни” 2005 року дивитися всім». Це американська стрічка про жорстоку експлуатацію тварин людьми для одомашнення, розваг, наукових дослідів або з метою виробництва їжі та одягу.

Впродовж дня із салону автобуса кілька разів лунали постріли. Також чоловік викинув на асфальт гранату — вона не спрацювала. Через кілька годин після публікації вимог Twitter заблокував «Плохого». Тоді він почав спілкуватися з журналістами.

Близько обіду вдалося встановити справжнє прізвище та інші персональні дані чоловіка. Зокрема, як з’ясувало «Слідство.Інфо», його звати Максим Кривош, він народився у листопаді 1975 року в селищі Гай Оренбузької області (Росія). У 2015 році Кривош зареєстрував торговельний знак із підписом «Я могу». Такий же знак зображено на книжці «Філософія злочинця» авторства Максима Плохого.

У листопаді 2005 року Кривоша засудили до 8,5 років за ґратами. Статті, за якими він отримав покарання, стосуються незаконних зберігання та поводження зі зброєю, а також бандитизму й вимагання. Схоже про себе розповідає й «Максим Плохой» у своїй книзі. Ще раніше, відповідно до книжки, Кривош теж перебував у місцях несвободи: у 18 років його засудили до шести років за ґратами.

Максим Кривош публікував у соцмережах зоозахисні пости: наприклад, про збір коштів на притулок для тварин, який влаштував рівненський священик Василь Коновалюк. Коли журналісти звернулися до церковника, він розповів, що Кривош украв у нього хрести, ікони та інші речі.

Через 10 годин після захоплення заручників терорист дозволив передати їм воду. В цей момент очільник Нацполіції Євген Коваль хотів домовитися з Кривошем про те, щоб звільнити дитину. Втім, Кривош підходити до автобуса поліцейському не дозволив і вистрілив зі зброї. Зрештою, правоохоронцям таки вдалося домовитися про звільнення трьох людей – вагітної та літньої жінок і пдлітка. Передувала цьому інша подія: президент Зеленський виконав умови терориста і записав відео з порадою подивитись «Земляни».

Всього терорист протримав людей в автобусі майже пів доби. Близько 10 вечора Арсен Аваков повідомив про звільнення заручників і затримання терориста. Максим Кривош здався сам. Він майже хвилину простояв біля автобуса, дозволив вдягнути на себе наручники. Вже після цього до автобуса демонстративно підігнали бронетранспортер поліції та кинули світлошумову гранату.

Цю обставину жваво критикували в соцмережах, у відповідь на що заступник очільника МВС Антон Геращенко заявив, що це було потрібно, щоб «психологічно придушити волю злочинця». Критикували й Володимираа Зеленського. Фахівці розійшлися в думках, чи повинен був президент виконувати умови терориста й чи не ставить це під сумнів державну безпеку.

Вже 23 липня Кривошу обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внести заставу. Правоохоронці призначили низку експертиз, зокрема на лінгвістичну експертизу відправили його книжку «Філософія злочинця». 31 липня Кривош розпочав двотижневе голодування — через жорсткі умови утримання у слідчому ізоляторі.

У листопаді суд ухвалив доправити Кривоша до психіатричного закладу для психолого-психіатричної експертизи: попередні дослідження виявили в нього «певні розлади з боку психіки». Там він має пробути до двох місяців. Ми зв’язалися з адвокаткою Максима Кривоша з питанням, де зараз перебуває підозрюваний, та вона відповідати на наші запитання відмовилася.

Також на останньому судовому розгляді щодо обрання запобіжного заходу Кривош просив відпустити його. Мотивував він це бажанням «поїхати на полювання за мисливцями». Втім, суд ухвалив продовжити його тримання під вартою без застави до 3 січня.

Національна поліція, кримінал, Арсен Аваков