«Думаєте, я колись припускав, що опинюсь у такій ситуації? Та ніколи у житті. Але я через це пройшов. Я цього не хотів, але мені довелось. Можливо, хтось це побачить і теж для себе якісь висновки зробить», — ділиться з журналістами Віктор Солдатов. Він, як і ще троє героїв документального фільму «Він Теж: Історії українських чоловіків, скривджених росіянами», розповів про сексуальне насильство, яке вчиняли російські військові над українцями.
Про це йдеться у матеріалі «Слідства.Інфо»: Зґвалтування, електрострум до статевих органів та погрози кастрацією: що пережили четверо українських чоловіків під час російської окупації.
«ВІДКРИВАЙТЕ, ПОЛІЦІЯ»
Віктор Солдатов, пережив сексуальне насильство у катівні Херсона
Чоловік проживає на Острові — відокремленому районі Херсона, що з’єднується з містом мостом. Віктор не виїжджав за межі Острова до початку травня, допомагав людям чим міг, але потім херсонці почали виїжджати.
Росіяни прийшли за Віктором вранці 17 серпня 2022 року. «Рівно о 7 ранку дзвінок у двері. Підійшов до дверей і запитую: «Хто?» Мені у відповідь: «Відкрийте, поліція». Відкриваю, стоять четверо: двоє у військовій формі без масок, двоє у цивільному в масках. Тільки я відчинив двері, то вони, як таргани, забігли у квартиру і розбіглися по різних кімнатах», — розповідає чоловік.
Після цього чоловіку сказали, що йому потрібно проїхати разом з росіянами. Його переконували у тому, що скоро він буде вдома і не потрібно перекривати світло, газ та воду. «У мене був тривожний рюкзак, його разом з грошима і документами забрали, ноутбук, планшет, телефони і колекцію монет теж навіщось забрали», — каже Віктор.
Далі росіяни посадили Віктора в автівку і завезли на Лютеранську, 4 — це приміщення Головного управління національної поліції. «Виходить, у машині вони надягли на мене шапку вовняну, щоб я нічого не бачив. Але я у Херсоні живу все життя, я гарно тут орієнтуюся і за поворотами зрозумів, куди ми їдемо», — пригадує герой.
«ЯКЩО БУВ ЗА КОРДОНОМ, ТО З ЯКИМИ РОЗВІДКАМИ ВСТУПАВ У КОНТАКТ?»
Камера, у якій тримали чоловіка, була маленькою. Без води та вентиляції, з постійним запахом затхлості, сирості та гнилої підлоги. «І постійно горіла лампа. Вікна були забиті бляшаними листами, було незрозуміло, яка пора доби — день чи ніч, вечір чи ранок», – пригадує Віктор.
На наступний день після затримання за Віктором прийшли. У камеру зайшли двоє чи троє російських військових, заламали руки за спиною, перемотали скотчем, на голову надягли шапку і вивели — розпочався допит.
«Почепили два електроди: один на мізинець правої ноги, другий — на мочку вуха. Це польовий телефон, я так розумію, генератор електричний. Було чути, як вони крутять важіль», — каже чоловік.
Віктора всерйоз запитували про його зв’язок із СБУ, чи є хтось з родичів у «Азові» і де живуть нацисти. «Був за кордоном? Так, був за кордоном. Якщо був, то з якими розвідками вступав у контакт? Ось це такі запитання. Не знаю, з якими розвідками, вони ж не з бейджами ходять», — розповідає про допит чоловік.
На наступний день процес допиту повторився, але додалися погрози та залякування. «Подзвони сестрі. Якщо вона тебе любить і хоче побачити тебе живим, то хай пройдеться Миколаєвом і скаже, де знаходяться накопичення українських військових і військової техніки», — розповідає Віктор.
Після цього щодо чоловіка почали застосовувати тортури. Електрострум, побиття кийками, а потім — тортури водою: «Почали душити поліетиленовим пакетом, а потім натягнули шапку і почали поливати водою. І ти починаєш захлинатися, це дуже і дуже боляче. Легені печуть вогнем», — ділиться Віктор.
Чоловік додає, що росіян абсолютно не цікавили його відповіді на їхні запитання: «Їм був важливий процес. У кінці другого допиту мене повалили на підлогу і почали крутити генератор. Крутили-крутили, нічого не запитували, мені боляче, я мичу від болю і чую, як один другому каже: «Дивися, як у нього прикольно пальці розчепірюються».
«Я НЕ ВИГАДАВ НІЧОГО КРАЩЕ, НІЖ ВИТЯГНУТИ ЦВЯХ З ПІДЛОГИ І ПЕРЕРІЗАТИ ГОРЛО»
На третьому допиті Віктора повалили на стіл і розтягнули. Його тримали четверо — двоє за руки, двоє за ноги.
«Зняли шорти і почали по булках водити. Не знаю, чи гумовим кийком, чи чимось іще. Я тоді вже був у такому похмурому стані, я нічого не розумів. Запитували: «Та ти знаєш, що ми зараз з тобою зробимо? Ми і всі разом, і кожен окремо». У той момент я ледь не зійшов з розуму. Я там і обблювався».
Після цього чоловіка скинули зі столу, підняли і завели у камеру: «Я не вигадав нічого краще, ніж витягнути цвях з підлоги і перерізати горло». На ранок у такому стані Віктора побачив його сусід по камері і покликав на допомогу. Віктору одразу дали пігулки і поставили крапельницю: «Браток-браток, нащо ти це зробив? Ну що ж ти отак».
Через два дні після цього Віктора завезли в Ізолятор тимчасового тримання: «Мене позбулися, щоб з цим дурнем не мати справи. Мало що він ще зробити може».
Чоловіка звільнили з російського полону у травні 2023 року, через 9 місяців утримання спочатку в херсонському ІТТ, а потім — у Чаплинському райвідділі. Про те, чому росіяни це роблять з цивільними українцями, чоловік розмірковує: «Це люди, які постійно цим займаються, це професійні садисти на службі. Їм платять за це гроші. Це система».
Віктор вирішив поділитися цією історією задля того, щоб всі знали і розуміли, що відбувається насправді, коли тебе затримують росіяни.
«Нехай всі знають, що це було насправді, що це не вигадано. Я пішов до психолога, зрозумів, що не витримаю, не доживу без психолога. Можливо, хтось побачить це і теж для себе якісь висновки зробить», — розмірковує чоловік.
