Місто Купʼянськ понад пів року перебувало під владою росіян: від початку війни керманичі здали військовим РФ місто без бою. Усього 50 кілометрів до російського кордону та великий залізничний вузол визначили важливу роль Купʼянська для окупантів.
Через місто гнали військову техніку на лінію фронту.
Тут видавали паспорти громадян РФ. Тут
розвантажували російські підручники для українських
школярів. Тут же росіяни крали українське зерно та
залізницею відправляли до себе.
За ці пів року Куп’янськ пережив усі складові
окупації: від роздачі російської гуманітарки до
викрадень і катувань проукраїнськи налаштованих
мешканців.
“Слідство.Інфо” і Gwara.Media вирішили висвітлити кожен етап окупації, оскільки зараз подібний досвід переживають інші захоплені росіянами українські міста.
Куп’янськ розташований за 120 кілометрів від обласного центру — Харкова, який від початку російської агресії піддається руйнівним обстрілам і бомбардуванням. У місті, через яке тягнеться труба з російським газом, мешкає понад 25 тисяч людей.
У перші ж дні повномасштабного вторгнення мер Куп’янська, Геннадій Мацегора, домовився з російськими військами та впустив їх у місто без жодного спротиву. За його словами, до нього звернувся командир російського батальйону і поставив ультиматум: здати місто або його візьмуть штурмом.
👉 Мер Купʼянська вітає російських військових у місті. Фото: Instagram Kupyansk.life
Ми обговорили дії військових, які мають на меті зайти до міста, забезпечити порядок, заспокоїти мешканців. І вони переконали мене в тому, що це ніяк не позначиться на життєдіяльності міста: працюватимуть школи, садочки, лікарні, продовольчі магазини, перевезення, буде лад у місті.
Однак уже з перших днів життя в окупованому місті суттєво відрізнялося від обіцяного росіянами.
Військові розмістилися у Куп'янську, і місто та передмістя постійно патрулювали чорні джипи з літерою “Z”.
За словами місцевого депутата Миколи Маслія, саме мер забезпечив російських військових усім необхідним: віддав будівлі комунальних підприємств і тепломережі. Окупанти використовували ці об’єкти для своїх потреб. Через місто постійно їздила військова техніка — армія РФ перетворила Куп’янськ на коридор до лінії фронту на Харківщині, де точилися запеклі бої.
👉 Відео російської військової техніки у Куп'янську. Відео: Instagram Kupyansk.life
Крім того, що місто патрулювали військові, припинили працювати пошти та банки. Отримати щось із-за меж міста стало неможливо. У деяких магазинах ще залишалися продукти. Аптеки були відчинені, але ліків у них майже не було.
Дорого, але більш-менш доступно було те, що куп’янського виробництва — м’ясо, ковбаса. А те, що привозили з іншого місця, то було набагато дорожче. Пляшка “Кока-коли” коштувала 90 чи 120 гривень
Така ситуація зберігалася в місті доволі довго, поки товари не почали замінювати російськими
Тим часом у місті процвітало мародерство — грабували навіть вагони із зерном. 🌾
👉 Мародери крадуть з вагонів зерно. Відео: Instagram Kupyansk.life
Жителі Купʼянська організували групи самозахисту, які патрулювали вулиці.
Через брак продуктів і ліків люди самотужки збирали необхідне та ділилися із сусідами. Коли в березні виникла потреба в речах для новонароджених, у місцевий пологовий будинок куп‘янчани привезли одяг, підгузки, засоби гігієни та молочну суміш.
Багато покинутих квартир, багато людей похилого віку, усі бояться мародерства — що вдиратимуться до квартир.
1 березня, коли вулицями Куп’янська вже ходили озброєні російські військові, люди вийшли на мітинг. Акцію ініціював місцевий політик й активіст Микола Маслій — він відверто критикував владу за те, що здала місто росіянам.
👉 Відеозвернення Миколи Маслія на початку війни. Відео: Facebook Миколи Маслія
👉 Мiтинг у Куп’янську 1-го березня. Відео: Instagram Kupyansk.life
Вони почали стріляти в повітря, під ноги людям автоматними чергами. Люди падали на асфальт, боялися всього цього. Багато людей одразу розійшлося…. Вони під ноги мені кидали цей дим, газ… Прапор у мене весь розплавився. Течуть сльози… мені дихальним шляхам дуже зашкодило: кашель, біль у горлі. Це жах.
Коли застосували зброю та газ, організатора мітингу Миколу Маслія покликали до себе російські військові, і він зник. Відтоді політика ніхто не бачив. Його дружина вже понад 6 місяців не знає, де її чоловік, — звʼязку із ним немає.
👉 Застосування сльозогінного газу під час мітингу. Відео: Instagram Kupyansk.life
У березні до Купʼянська почали завозити гуманітарну допомогу з Росії. Окупанти штучно створили нестачу їжі, а потім почали “рятувати” місцевих власною продукцією. Люди вишикувалися в довжелезні черги за пайками. Однак продуктів вистачало не всім, дехто вертався додому ні з чим.
👉 Роздача російської гуманітарної допомоги
За гуманітаркою російською стоять ті, хто халяву любить. Їм все одно, із чиїх рук брати.
Окупанти відключили українське телебачення і створили перебої зі зв’язком. На початку квітня мобільний зв'язок у Купʼянську повністю зник, і отримувати інформацію з окупованого міста стало практично неможливо.
Росіяни облаштували блокпости на всіх виїздах з міста. Місцеві розповіли “Слідству.Інфо”, що з травня виїхати з Купʼянська, особливо на територію, контрольовану українською владою, стало майже неможливо.
Місто патрулюють російські БТР-и.
👉 Скріншот: Instagram Kupyansk.life
👉 Скріншот: Instagram Kupyansk.life
Незгодних із політикою окупаційного уряду привозять у місцеве відділення поліції, де допитують, — час від часу із застосуванням струму. Якщо людина не проходить допит і викликає в росіян підозри, її відвозять у новостворені в різних районах міста в’язниці та катівні.
За даними, зібраними “Слідством.Інфо”, у Куп’янську таких катівень було щонайменше чотири: на території цукрокомбінату, у будівлі тепломережі, у підвалах водоканалу та в поліційному відділку.
👉 Карта російських катівень у Куп'янську
Росіяни прийшли до Дмитра, який відверто висловлював свою проукраїнську позицію. Його разом зі знайомим схопили та відвезли у підвал тепломережі, де розташовувався штаб окупантів. Там їх змусили чотири години стояти на колінах: “в цілях безпеки”.
Далі все, як у кіно: стілець, лампа світить в обличчя, приставляють автомат до голови, клацають затвором, б'ють по ногах і руках, по тулубу. Лякають. Потім заходить “добрий” офіцер, і починає з тобою розмовляти. Каже: “Ви ж розумієте, ми про вас усе знаємо, про вашу родину. Місто оточене, вам нема куди дітися. Ми прийшли назавжди, тож давайте співпрацювати… Питали, хто такий Степан Бандера, коли народився, хто він для нас, що таке “Майдан” та інше. Я по-різному відповідав, десь із гумором. Коли ми вийшли, то зрозуміли, що треба тікати. Якщо будемо співпрацювати з ними, то станемо зрадниками. І закінчиться це тим, що зрештою вони дадуть пістолет і скажуть вбити когось.
За кілька місяців до війни місцева мешканка Надія звільнилася зі Збройних Сил України та повернулася додому, у передмістя Куп’янська. Наприкінці березня, за її словами, росіяни викрали її сусіда, бійця батальйону “Айдар”. Невдовзі жінка дізналася, що колаборанти підготували на неї досьє, і її почали розшукувати.
Надія вирішила виїхати з міста. Одним із небагатьох варіантів вибратися з Куп’янська був шлях через Росію. Надія зважилася на такий ризик, однак під час проходження фільтрації її затримали російські військові. Вони допитували жінку 9 годин.
Останнім мене допитував ФСБ-івець. Він хотів дізнатися мою посаду у Збройних Силах. Було зрозуміло, що вони у якійсь базі побачили, що я служила. Проте не знали моєї посади. Тобто я була і кухарем, і старшим стрільцем, але я казала, що була лише кухарем. Вони почали розпитувати про бригаду, у якій я служила, але я казала, що нічого не знаю. Що я кухар і моя справа — каструлі.
9 травня окупанти влаштовують у Купʼянську святкування у найкращих російських традиціях.
Через чотири місяці після окупації Куп’янськ перефарбували у російські кольори: триколори “прикрасили” мости, місцеву адміністрацію та вулиці міста. Над мерією вивісили плакат “Ми з Росією — єдиний народ” та прапор “Харківської області у складі РФ”.
👉 Застосування сльозогінного газу під час мітингу. Відео: Instagram Kupyansk.life
У місті відкрили відділення російського банку (Південно-Осетинського “Міжнародного розрахункового банку”). Президентська партія “Единая Россия” встановила телемедичне обладнання, з людьми спілкувалися психологи, виконували діагностичні обстеження, визначаючи проблеми зі здоров’ям. У найгірших випадках — вивозили до РФ на лікування.
Наприкінці навчального року випускники купʼянських шкіл отримали російські документи про освіту. З дітьми дошкільного віку проводили заняття представники “Единой России”.
👉 Випускникам куп'янської школи роздають російські дипломи. Відео: Instagram Kypuansk.life
Перед 1 вересня у вантажівках з написами “МЧС России” привезли російські підручники для школярів — серед них зокрема “История России”.
Але навчання за російськими підручниками у школах тривало недовго: 9 вересня українські військові звільнили від російських окупантів Купʼянськ разом з іншими містами та селами Харківщини.
Люди стояли в черзі за гуманітаркою, а вони (росіяни — Ред.) сказали: “Всі розходимося по домівках. Евакуація”. А що за евакуація, ніхто нічого не знав. І так вони самі себе евакуювали. Зараз вони стріляють, бахкають. То тихо, то голосно. Ми бачили, що вони по полях стріляють. Оці останні дні, мабуть, і були найстрашніші. Бо без світла і води ще якось можна прожити, а от, щоб стріляли постійно…
Мені батько подарував футболку з Гербом України. Я її берегла, навіть ховала. Думала: прийдуть, знайдуть її, і все. Там (в окупованому Куп’янську — Ред.) усе українське казали стирати, видаляти, зафарбовувати... не дай Бог буде щось. Коли прийшли українські військові, ми одразу почали дихати. Так, зараз стріляють, але це наші стріляють, і це добре. Лупіть їх!
Вже кілька тижнів Купʼянськ — під контролем України, але обстріли тут не вщухають, адже до російського кордону — усього 50 кілометрів. У місто повертається українська влада, а правоохоронці документують злочини росіян та арештовують колаборантів.