440

З початку повномасштабної війни росіяни тероризували населення на захоплених ними територіях. Місцеві мешканці часто розповідали журналістам, що окупанти катували, вбивали і ґвалтували мирних мешканців. А ще — викрадали і силоміць вивозили у Росію та Білорусь. І не просто під виглядом так званих біженців, а фактично як полонених.

Такі випадки викрадення непоодинокі. Влада говорить про щонайменше 1500 мирних українців, яких утримують у російських ізоляторах, та таких заручників може бути значно більше. «Слідство.Інфо» розбиралося, що може відбуватися із цивільними, які потрапили до росіян та як можна звільнити людину з полону.

ВИКРАДЕНІ РОСІЙСЬКИМИ ОКУПАНТАМИ

Село Прибірськ на півночі Київщини розташоване всього за 50 кілометрів від білоруського кордону. Ще з перших днів повномасштабного вторгнення воно перебувало під російською окупацією. Місцеві були змушені їздити у сусідні села, аби знайти мобільний зв’язок і зателефонувати рідним. 

Саме звідси під час окупації росіяни викрали пʼятьох мешканців: Анатолія Непомнящого, Олександра Кучая, Тараса і Володимира Павленків, а також Дениса Батрова. Сталося це за два тижні до звільнення Київської області. 19 березня п’ятеро прибірчан поїхали ловити зв’язок, але так і не повернулися. Їх викрали російські військові і вивезли з країни. 

Пʼятеро мешканців Прибірська потрапили у заручники до окупантів

«Слідство.Інфо» поспілкувалося з мамою одного з викрадених, Дениса Батрова — Валентиною. Жінка розповіла, що під час окупації у селі були проблеми з мобільним зв’язком. Щоб мати змогу зателефонувати, потрібно було їхати у сусіднє селище Фрузинівку. Власне це і зробили Денис із товаришами вранці 19 березня. Ні ввечері, ні зранку наступного дня хлопці не повернулися додому.

«Я дивлюся, це ж уже час, туди і назад повернутися можна. Зразу «на нєрвах». Я бачу, що щось не так уже, душа тріщить, і немає нікого. Ніч уже не сплю і бігаю, мені всякі чортики уже снитися почали», — пригадує Валентина. 

Валентина, мати викраденого Дениса Батрова

Родичі чоловіків почали бити на сполох і розшукувати зниклих. Третього квітня, вже після деокупації області, донька одного з них написала допис, у якому звернулася по допомогу із пошуком батька та його товаришів. Трохи згодом, наприкінці квітня, схоже оголошення про пошук сина з’явилося на регіональному порталі «Житомир online» від імені матері Дениса, Валентини. 

Згодом рідним чоловіків вдалося встановити, що тих затримали у сусідньому селі Хочева і вивезли. Нібито через те, що окупанти знайшли в їхніх телефонах фіксацію пересувань російської техніки. Зі слів мешканки сусіднього села Оране Лариси, тещі викраденого Володимира Павленка, спочатку у хлопців перевірили документи і все було нормально. Втім, потім хтось почав викрикувати і звинувачувати росіян у тому, що через них у спільного знайомого зниклих трапився інфаркт. Після цього окупанти викликали наряд і забрали їх.

ВИВЕЗЛИ ДО ЧОРНОБИЛЯ ЗАВАНТАЖУВАТИ НАГРАБОВАНЕ

Після затримання на блокпосту чоловіків вивезли до Чорнобиля. Там їх змушували завантажувати російську техніку та викрадені окупантами речі.

«Говорили, що в Чорнобилі так само, як якісь вагони на станцію розгружати, так як вони багато речей вивозили. Ми самі бачили, як вони везли дуже багато всього, і от вони говорили, щоб допомагати їм загружати, вигружати це все. А потім ми уже взнали, шо вони і окопи там рили», — розповідає Лариса.

Лариса, теща викраденого Володимира Павленка

Попри те, що деякі односельці казали родичам, що їхніх близьких повернуть додому, із Чорнобиля чоловіки не повернулися. Навпаки — далі їх примусово відправили до Білорусі. До того ж як військових, а не мирних жителів. Майор на російському блокпосту в Хочеві заявив родичам, що для російської сторони всі викрадені є військовополоненими. Хоча це звичайні цивільні українці. 

«ЯК БУЛА ПЕРЕКЛИЧКА, ТО ВОНИ ЧУЛИ, ЩО СИДЯТЬ РАЗОМ»

Із Білорусі викрадених цивільних вивозять у Росію. Про це вдалося дізнатися від двох інших мешканців Київщини, яким пощастило вийти з російського полону і повернутися в Україну. 

Спочатку родичі викрадених хлопців думали, що якщо їх вивезли в Білорусь, вони там і знаходяться. Але згодом двоє чоловіків з Київщини, яким вдалося повернутися із російського полону, розповіли, що викрадені перебувають у місті Брагино Орловської області в Росії.

«Павленко, один малий, сидів з одним мужчиною, а Кучай — з другим мужчиною. Сиділи вони по п’ять людей в камері. І коли була перекличка — їх же не випускали нікуди, — і от це мужчини, яких поміняли, то вони розказували, що як перекличка, то чули, що вони там разом сиділи», — каже мати полоненого Дениса Батрова. 

Ще один доказ того, що її син знаходиться в російській тюрмі, Валентина отримала трохи згодом. Жінка впізнала Дениса на відео про українських полонених, яке зняло пропагандистське медіа до дня Росії. А потім родичам зниклих зателефонували українські фахівці, які займаються пошуком викрадених цивільних. 

Українські полонені, серед яких мати впізнала сина. Скрін із відео, знятого російськими пропагандистами

Лариса, теща викраденого Володимира, розповіла «Слідству.Інфо», що більше місяця назад батькам Вови телефонували «з центру Ірини Верещук» і сказали, що хлопці знаходяться у Новозибківському СІЗО №2, що у Брянську. На той момент вони були у списках на обмін. 

Правозахисники кажуть, що з початку повномасштабного вторгнення вони ще не фіксували викрадення цивільних задля робіт, як це сталося з мешканцями Прибірська. Втім, припускають, що таке можливо.

«Це реальний може бути такий факт, що вони використовували їх як рабську силу. Якщо б ми говорили про військовополонених, то їх заборонено залучати до будь-яких видів робіт, окрім як облаштування населеного пункту. Якщо ми говоримо про цивільних, вони їх не вважають полоненими, вони їх просто вважають… ну як місцевий, який повинен що-небудь зробити, і його потім відпустять чи не відпустять», — каже Сергій Мовчан з Української Гельсінської спілки з прав людини.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ВИВЕЗЕНИЙ ДО БІЛОРУСІ. ЯК РОСІЯНИ ВЗЯЛИ В ПОЛОН 17-РІЧНОГО ХЛОПЦЯ З КИЇВЩИНИ

Проте схожі практики росіяни вже використовували на Донбасі.

«Були такі випадки в Донецьку. Найбільш банальний спосіб використовувати таких людей, яких хапали просто, це заставляли рити окопи, які по позиціях розміщені. Тому що їм самим копати — лінь. Легше взяти цивільних, які їм викопають ці окопи. Було таке, коли людей навіть залучали до прибирання вулиць, прибирання тіл, до ексгумації, але знову ж таки — це по Донбасу», — пояснює Сергій Мовчан.

ЗНИЩЕННЯ УКРАЇНЦІВ ЯК НАРОДУ

Наразі збором інформації та складанням списків полонених — як військових, так і цивільних — займаються структури Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, обміном ще безпосередньо — Головне управління розвідки. Ірина Верещук, міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій на брифінгу 20 червня повідомила, що наразі в російських тюрмах перебуває понад 1500 цивільних. Ці люди сидять в СІЗО у Брянську та Ростові як військовополонені, хоча насправді такими не є. Цивільні, згідно Міжнародного гуманітарного права, не мають ніякого статусу, а тому повинні бути відпущені. 

Правозахисники кажуть — навіть якщо людина фіксувала переміщення російської техніки, чи допомагала іншим чином коригувати вогонь Збройним силам, все одно вона залишається цивільним мешканцем, а не комбатантом — тобто тим, хто безпосередньо бере участь в бойових діях.

«Якщо людина безпосередньо була корегувальником, вона не комбатант. Вона все одно залишається цивільним. І з нею повинні поводитися як з цивільним. У нас же є люди, які на території України здійснюють корегування вогню для російських ракет по території України. Ми ж їх не судимо як комбатантів. Вони в даному випадку виступають по державній зраді і як пособники тероризму», — розповідає Мовчан.

Це означає, що ті мирні українці, які зараз перебувають у застінках російських тюрем, мають бути звільнені.

Сергій Мовчан, експерт Української Гельсінської спілки з прав людини

Зрозуміти, яку конкретно ціль переслідують окупанти при викраденні мирних мешканців, складно. Правозахисники зазначають, що таких цілей насправді може бути декілька, і вони часто відрізняються в залежності від регіону. За словами Сергія Мовчана, наприкінці березня, коли російська армія відходила у Білорусь та Росію з півночі України та покидала Сумщину, Чернігівщину та Київщину, цивільних використовували як живий щит для прикриття техніки окупантів. З півдня України — Запоріжчина, Херсонщина, Донеччина — українців примусово вивозять на територію РФ. Трапляється, що хтось не проходить їхню фільтрацію, а деяких відправляють на глибше на окуповані території. Також створюються всі умови, аби люди примусово-добровільно виїжджали через Крим та Донецьку область у Росію.

«Так з’являється ілюзорна картинка того, що РФ — гуманна країна, яка готова прийняти до себе всіх і кожного», — каже Мовчан. 

Загалом правозахисники визначають декілька категорій викрадених. Когось можуть викрасти і через декілька днів повернути. Хтось може стати жертвою насильницького викрадення: таких людей викрадають із застосуванням фізичної сили і можуть утримувати у місцях несвободи — підвалах, вигрібних ямах тощо. До ще однієї категорії можемо віднести людей, яких використовували як живий щит при відведенні російських військ. Крім того, є ще депортовані, яких забрали з території України і вивезли на територію іншої держави.

Однак, схоже, мета у цих дій одна. Правозахисник Сергій Мовчан вважає, що Росія веде війну на фізичне знищення України та українського народу як такого. «Я б їх (цивільних — ред.) кваліфікував, як заручників. І тоді ми дійсно можемо говорити, що Росія — терорист», — розмірковує Мовчан. 

ЧИ ІСНУЄ МЕХАНІЗМ ПОВЕРНЕННЯ ВИКРАДЕНИХ ЦИВІЛЬНИХ УКРАЇНЦІВ ДОДОМУ?

За даними, які озвучила на брифінгу Ірина Верещук, з початку повномасштабного вторгнення вдалося провести 14 обмінів. Внаслідок цього було звільнено 409 українських полонених, 103 з яких — цивільні. Визнавати викрадених українських цивільних Росія не хоче, та один документ з переліком осіб країна-агресор таки видала Червоному Хресту у квітні. У цьому списку прізвища 120 людей, серед яких — жодної жінки. 

Міжнародне законодавство передбачає лише обмін комбатантами — військовими, що брали участь у воєнних діях, а от механізму, як обмінювати викрадених цивільних, там немає. Фактично, викрадені українці, яких продовжують фізично утримувати, є заручниками російської армії.

«Формально тиснути через, наприклад, Женевські конвенції неможливо, бо ми не обмінюємо цивільних. Немає такого формату, як обмін цивільних. Тобто, Росія їх захопила, як терорист, щоб утримувати, а потім щось виторгувати», — пояснювала Ірина Верещук на брифінгу.  

Ірина Верещук, міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій

Проте правозахисники кажуть, що спосіб обмінювати цивільних на цивільних все ж існує. Україна практикувала такі обміни під час війни на Донбасі з 2014 року. Сергій Мовчан пояснює, що є люди, яких затримали за сприяння діяльності «Л/ДНР» і на яких, ймовірно, можна обміняти викрадених цивільних українців. 

«Це той механізм, який раніше використовувався Офісом омбудсмена. Особливо такі перші великі обміни після Іловайська відбувалися. Вже потім у нас з’явилися певні категорії цивільних осіб, яких дуже багато було відпущено в грудні 2017 року, і вони були обмінені так само на цивільних, яких в Україні, на підконтрольній території, звинувачували в пособництві та діяльності на користь так званих республік», — каже експерт.

«Слідство.Інфо» звернулося по коментар до Офісу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, але наразі нам не прокоментували можливість таких обмінів. Новий омбудсмен Дмитро Лубінець розповів нам, що йому потрібно два-три тижні, аби увійти в курс справ. Та поки відмовився від коментаря.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ РОСІЇ ЗА СВОЮ ТЕРОРИСТИЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ 

Ще 14 квітня Верховна Рада України прийняла закон, яким визнала Росію країною-терористом з неонацистським режимом. Слідом — Литва назвала РФ терористичною державою, а зовсім нещодавно — наприкінці червня — Сенат США підтримав Резолюцію про визнання Росії спонсором тероризму.

Росія здійснює ракетні та бомбові обстріли мирних українських міст, підтримує так звані республіки «ЛДНР», що визнані в Україні терористичними, а ще — терористичний режим у Сирії. До і так чималого списку терористичних злодіянь РФ можна додати викрадення цивільних. Зокрема й можливо для того, щоб шантажувати українську сторону під час обміну військовополоненими. 

Зі слів експерта-правозахисника, Росія влаштовує в Україні культурний геноцид, викрадаючи та розпорошуючи український народ.

«Росія, мабуть, це чудово перейняла у нацистської Німеччини, яка вивозила цивільних. Там мета була більше для концтаборів і примусових робіт, поки що такої інформації про дії Росії немає — про безпосередньо примусові роботи. Але ті ж самі відправлені в СІЗО — це ті ж самі концтабори, тому що ми не знаємо, які там умови утримання і чи відповідають вони нормам і стандартам. У якийсь момент вони (цивільні, — ред.) стають їм непотрібні, вони втрачають свою значимість. Добре, що вони їх віддають, а не вбивають», — розповідає Мовчан. 

Німеччина у свій час понесла відповідальність за вчинені нею воєнні злочини під час Другої Світової війни. З Росією має статися те ж саме. Вже зараз експерти говорять про порушення правил та звичаїв війни — викрадення, потенційні вбивства та явні катування, викрадення, вивезення та депортацію людей, а також – про примусове переміщення та насильницьке зникнення. Як і нелюдське поводження стосовно тих цивільних, які потрапили до рук росіян. Також експерти вказують на порушення Женевських Конвенцій — вони пояснюють правила і норми поводження з цивільними, які знаходяться на окупованих територіях. 

Документуванням доказів воєнних злочинів Росії займається не лише українська сторона. 30 червня Організація Об’єднаних Націй оголосила про 270 випадків викрадення та утримання в полоні цивільних українців російськими військовими. Це підтверджує вчинення російськими окупантами воєнних злочинів на території України. І наближає ймовірне покарання.