Батальйон «Вовки Да Вінчі» — один із підрозділів, що нині тримають фронт на Купʼянському напрямку. Бійці щодня стримують спроби штурмів росіян та порівнюють інтенсивність боїв там із ситуацією під Бахмутом.
Журналісти «Слідства.Інфо» поспілкувалися з командиром роти «Гонор» Сергієм «Філею» Філімоновим про ситуацію на Куп’янському напрямку, тактику штурмів росіян та загиблих побратимів.
Сергій Філімонов є лідером націоналістичного молодіжного руху «Гонор». Раніше керував київським осередком партії «Національний корпус», воював у складі добровольчого батальйону «Азов». У 2014 році брав участь у визволенні Маріуполя, Мар’їнки, в боях за Іловайськ та під Гранітним. Організатор та учасник активістських ініціатив проти забудови у Києві.
Філімонову також оголошували про підозру в хуліганстві через акцію під Офісом президента у березні 2021 року на підтримку активіста Сергія Стерненка. Сергій Філімонов також є виконавцем головної ролі у кримінальній драмі «Носоріг» українського режисера Олега Сенцова. З 2022 року — командир роти «Гонор» 1-го окремого механізованого батальйону «Вовки Да Вінчі».
У Міноборони казали, що ситуація на Купʼянському напрямку нині найтяжча. Чого хочуть тут досягти росіяни?
Збройні сили України кинули основні зусилля на Запорізький напрямок, великі зусилля і велику кількість підрозділів накопичили в районі Бахмута. І ось цим вирішив скористатися ворог і накопичив досить велике угруповання військ на Купʼянському напрямку, на напрямку Борової. І намагаються тут зробити контратаку. На мою думку, це досить велика операція в них, де залучена велика кількість підрозділів та особового складу і, в принципі, де вони мають частковий тактичний успіх.
Вони (росіяни, — ред.) взяли ту тактику, яку ми бачили в Бахмуті, під час штурмових дій ПВК «Вагнера». Вони залучають масово «зеків», назвемо це так «одноразова піхота» чи «одноденна піхота», тобто вони штурмують людьми, яких їм взагалі не шкода.
Я спілкувався з полоненими на Бахмутському напрямку і полоненими, яких ми брали в лісах біля Купʼянська. У принципі, це більш-менш одні й ті самі люди, які сиділи у в’язниці, їм запропонували амністію та відправили воювати, погано підготувавши.
Це психологічно діє на нашу піхоту і Сили оборони, коли в день тебе там по 5-6 разів штурмують, коли за день ти вбиваєш дуже багато людей, ти втомлюєшся. І це відбувається день за днем. Плюс конкретно на цьому напрямку, якщо ми кажемо за регулярну армію Росії, в них видно прогрес: вони навчились нормально застосовувати аеророзвідку, ми бачимо постійне застосування дронів-камікадзе, велику кількість артилерії та «скидів», різного калібру міномети, тобто щільність вогню дуже висока.
Ви зараз стримуєте лінію на своїх позиціях, але дуже дорогою ціною. Нещодавно ви повідомили про 4 загиблих бійців батальйону. Можеш розказати більше про цю втрату?
На жаль, це війна і під час війни завжди будуть помирати люди. І на превеликий жаль, помирають найкращі. Ми зазнали важкої втрати і конкретно «Гонор», і батальйон «Вовки Да Вінчі», бо загинули дуже хороші бійці. Але варто зазначити, що своїми життями хлопці стримали просування ворога. Цей бій був 19 липня. Тоді була дуже напружена ситуація на певній ділянці фронту, тут, на Куп’янському напрямку. Хлопці дали зустрічний бій і зупинили повністю просування ворога. Вже пройшло 20 днів, а там лінія фронту залишається такою, як вона була, і ворог кинув спроби там просунутись, хлопці реально виконали свою роботу на 100%.
Розкажи детальніше про той бій, коли було багато загиблих?
Це були штурмові дії з відновлення позицій. Ворог накопичив дуже великі сили — сотні бійців. Хлопці пішли, виконали першочергові завдання і зайняли позиції, вибили росіян з передових позицій, але шляхом великої кількості резервів і артилерії, яку росіяни залучили, на жаль, ми зазнавали втрат. Для нас це дуже важкі втрати, але, повторюсь ще раз, ми виконали те завдання, яке перед нами стояло. Конкретно за моїх бійців «Жеку» і «Тихого» можу сказати, що вони потрапили в засідку. У них був стрілецький бій. І, на жаль, вони в ньому загинули.
Щоб тобі хотілось, аби запам’ятали про «Жеку» і «Тихого»?
Ці хлопці завжди були з піднятою рукою, завжди були готові до будь-яких задач і на усіх завданнях вони показували верх майстерності. І ось, наприклад, в кінці серпня, майже рік тому у нас була перша втрата в роті «Гонор» — загинув «Вітаха». Він теж потрапив у засідку «вагнерів». Це дуже довга і важка емоційно історія. Ми вирішили, що обов’язково маємо забрати і похоронити тіло «Вітахи» — для нас це була справа честі. Тоді ми почали планувати цю операцію, я спитав з хлопців: «Хто хоче піти?». «Жека» (Євген Світличний, — ред.) і «Тихий» (Олексій Найда, — ред.) були перші. Наш командир «Да Вінчі» (Дмитро Коцюбайло, — ред.) вирішив, що піде витягати тіло. Це була дуже важка операція: тіло було заміновано і там була засідка. Ми спочатку ту засідку з артилерії «розібрали», а потім був дуже складний захід, бо якби нас помітили, то вже ніхто б звідти точно живий не вийшов. Тоді «Жека» просто на собі виніс «Вітаху». Там і просто з автоматом важко було, але він зміг донести тіло до безпечної зони. І от з цих чотирьох людей, які тоді пішли витягати тіло, в живих до зараз залишився тільки я один.
Чим відрізняється ситуація тоді під Бахмутом і зараз на Куп’янському напрямку? Так само у вас часті вже ближні бої. Але що інакше роблять росіяни?
Вони тут застосовують таку саму тактику «Вагнера». Чим ситуація відрізнялася конкретно для нас у ситуації із «Жекою» і «Тихим» — хлопці потрапили в засідку. Вони виконали перший етап завдання, перейшли до другого етапу — почали рух по незнайомій лісистій місцевості й потрапили на кулеметника.
Ви працюєте як «пожежний батальйон», щораз підхоплюєте найтяжчі ділянки фронту. Чому, на вашу думку, саме так?
Я вважаю, що у батальйона дуже високий рівень підготовки бійців і дуже великий рівень мотивації. Ми ніколи не відмовляємося від завдань. Намагаємося, звичайно, їх по можливості детально планувати, і ми їх завжди виконуємо дуже ефективно. На нас розраховує командування як на той батальйон, який може приїхати і вирішити будь-яку складну ситуацію. Але ми платимо за це дуже велику і важку ціну.
Росіяни зараз намагаються знову захопити звільнені восени минулого року території Харківщини. Яка в них найближча ціль, на твою думку?
Вони 100% не залишать ідею з наступом, у них стоїть завдання про взяття Купʼянська. Це принаймні кажуть полонені перед ними такі задачі ставлять. Я думаю, що в української армії є все для того, щоб стримати росіян і відкинути їх навіть на ту маленьку ділянку, на якій ворогу вдалось просунутись.
Який моральний стану у тебе й хлопців, якщо врахувати, що принаймні рота «Гонор» разом вже не один рік?
Кожен з бійців багато разів могли загинути. Дуже багато операцій було, дуже багато днів, коли ми збиралися разом і обговорювали, що ми дивом залишилися живі. Усі знають про специфіку нашої роботи. Тому всі готові були померти. Хлопцям, звичайно, всім важко, але я вам гарантую, що для нас смерть побратимів — це додаткова мотивація, додаткова злість на ворогів і бажання перемогти.
