Максиму «Кондору» — 30 років, з них 7 він на війні. Контракт з військом підписав одразу по закінченню університету, там здобув фах вчителя історії. Але вирішив «замість викладати історію — творити історію». Потрапив солдатом в 59-ту бригаду. А за 7 років став командиром стрілецького батальйону.
59-та — це та бригада, котра зустріла 24 лютого 2022-го року на полігоні в Олешках на лівому березі Дніпра в Херсонській області. З боями під постійним обстрілом бригада виходила з оточення в перші дні повномасштабного вторгнення. 59-та відвойовувала правий берег Херсонщини і вже рік тримає рубежі від південного флангу Авдіївки до Мар’їнки. Зараз це один з найважчих напрямків, бо росіяни мають мету — захопити Авдіївку і відтиснути сили оборони від Донецька.
Журналісти «Слідства.Інфо» поговорили з «Кондором» в штабі його батальйону неподалік Авдіївки про мотивацію воювати, роль дронів у війні, втрати росіян у штурмах за Авдіївку, втому та що для нього буде перемогою.
«У НИХ ТУТ, ПІД АВДІЇВКОЮ, ВТРАТИ БІЛЬШІ, НІЖ НА БАХМУТІ, А РЕЗУЛЬТАТ — МЕНШИЙ»
«Лєший», «Бандера» і «Граніт» мають їх там вкласти всіх. Славік, де ці мудодзвони? Ану візьми пролети трохи далі і вправо візьми», — командує «Кондор» через один із месенджерів.
Максим «Кондор»
На екранах на стіні його штабу видно шістьох росіян, які готуються до виходу на штурм на позиції бійців сусіднього батальйону.
– Це стик між батальйонами — це спільна робота, якщо кожен буде сам воювати, то ми так нічого не навоюємо. Вважається, що стик між підрозділами, — це слабке місце, ми навпаки стараємось зробити так, щоб це було сильне місце.
Росіяни штурмують південний фланг Авдіївки, де з жовтня стоїть і підрозділ «Кондора».
– Такі масовані штурми по всій лінії з жовтня, а до цього вони нас рік штурмували, то вони нас, то ми — їх.
На екрані тим часом росіяни вже не готуються на штурм, а ховаються, бо по них відпрацювала «беха». На полі біля посадки видно два згорілих танки і дві бойові машини піхоти.
– Танки — це за минулий рік, а бехи це цього літа, — підтверджує «Кондор» слова про штурми цілий рік, відколи бригада стоїть під Донецьком.
– У них (росіян, — ред.) мета: між Авдіївкою і Марʼїнкою всі населені пункти відсунути від Донецька. Але якщо порівняти з Бахмутом, то втрати вони несуть більші, а результат — менший. Вони вже з жовтня штурмують, а до міста ще ніхто не дійшов. Ми ж бережемо людей, іноді кажуть — та, нових дадуть. Не дадуть, не дають нових. Але навіть так: чим більше в мене людей, тим більше шансів відпустити їх у відпустку, щоб відпочили. Тому десь інколи потрібно зробити крок назад, щоб потім піти вперед. Це війна.
– Ахха, кулеметник когось за*ярив, — «Кондор» відволікається від розмови на екран, росіяни знову готуються на штурм.
– Це маленькі радощі?
– Так.
– Пі*ари відступають, пі*ари відступають, — кричить fpv-пілотам заступник «Кондора» з позивним «Бардак», — провели їх до «Голлівуду». «Остання путь, остання путь, остання дорога…», — «Бардак» весело затягує поминальну пісню.
– Ми просто робимо свою роботу, — усміхається «Кондор». Дехто каже, що в них резервів немає, що вони вже видихлись. А зараз, дивіться, штурми по всій лінії. Хлопці з іншого підрозділу нашої бригади взяли в полон громадянина Непалу — військовослужбовець РФ. Є там і єгиптяни. Ресурсу в них вистачає.
«ЦЕ БУДЕ ВІЙНА ДРОНІВ ОДНОЗНАЧНО. АЛЕ САМІ ДРОНИ НЕ СПРАВЛЯТЬСЯ»
– Візьмете сьогодні два цинка «вогів» (осколкова граната, — ред.), — знову начитує голосове в один з месенджерів операторам fpv-дронів.
– Наскільки дрони тут зараз відіграють роль?
– Це буде війна дронів однозначно, але не можна виключати інших компонентів, а якщо піхота не зайде, не буде підтримки артилерії, якщо не буде знищення техніки, то самі дрони з цим не справляться. Дрони, напевне, виконують 70% роботи. Але і є як дія, так і протидія дронам: все розвивається, розвиваються антидротові рушниці. Fpvішки не всесильні, на жаль. Те, що зараз ми бачимо на екрані, — це працює і артилерія, і танки, і дрони.
«ЯКБИ МЕНІ В 19-МУ РОЦІ СКАЗАЛИ, ЩО Я БУДУ КОМБАТОМ, Я НЕ ПОВІРИВ БИ, Я СКАЗАВ БИ, ЩО НЕ МОЖУ, НЕ БУДУ»
– Ви навчались на вчителя історії, як ви стали командиром батальйону?
– Я закінчив в 16-му році університет. І я зрозумів, що я хочу творити історію, а не викладати її. Підписав контракт як звичайний солдат, командування в мені щось побачило. За 7 років я пройшов шлях до командира бойового підрозділу. Якби мені в 2019-му сказали, що я буду комбатом, я б сказав, що я не буду, не можу. Зараз всі мене слухають, підказують. Я не знаю, де я так заслужив, що в мене є ці хлопці. Я без них… це не то, що моя ліва чи права рука, ми як один організм (Більшість підлеглих офіцерів «Кондора» старші від нього як за віком, так і за званням, — ред.). Я зі свого боку ніколи не казав, що все вмію, все знаю. У нас єдина команда, яка працює на єдине ціле, — вийти з будь-якого бою без втрат і з максимальним результатом.
«У НАС ДУЖЕ ВТОМЛЮЮТЬСЯ ВІД ВІЙНИ ТІ, ХТО ДЛЯ ЦІЄЇ ВІЙНИ НІЧОГО НЕ ЗРОБИВ»
– Що думаєте про демобілізацію?
– Так не демобілізація потрібна, а мобілізація. Чим більше в мене тут в строю, тим частіше я можу відпускати їх (захисників, — ред.) додому, просто на відпочинок. От він вийшов з позиції, втомився. Я його відправлю на 3-5 днів додому, це буде простіше. А від того, що я не маю, ким поміняти хлопців на позиції, мені доводиться дуже рідко відпускати у відпустки, міняти. Там мітинги — демобілізація. А хто прийде? Хто прийде й замінить цих усіх хлопців?
– Сенс йти (демобілізуватися, — ред.), — додає заступник комбата «Бардак», — ми підемо з фронту, а за нами ті самі мітингувальники прийдуть і скажуть — вертайтесь.
– Це все зачіпає, коли ти тут сидиш, віддаєш усе своє життя. Скільки хлопців своє здоров’я, свій час, проведений час з дітьми та сім’ями віддає. Але ми тут не втомились, а цивільні втомились. Найбільше втомлюються від війни ті, хто для цієї війни нічого не зробили. Але якщо ми будемо ділити на тих, хто втомився і не втомився, хто робить і хто не робить, то ми так цю війну будемо дуже довго воювати. На початку війни не було: ти за Зеленського чи за Порошенка, всі працювали як єдиний колектив. Зараз ми починаємо знову ділити: бруківку ставити чи не ставити, ялинку ставити чи не ставити. Суспільство ділиться на категорії і це велика проблема. Через це ми програємо багато чого в Росії.
«Я ГОТОВИЙ УАЗИКИ ВІДПРАВЛЯТИ, ЩОБ ЇХ ЩЕ КРАЩЕ ЛОВИЛИ. МИ ВСІХ ТУТ ЗРОБИМО НАРОДЖЕНИМИ ДЛЯ ВІЙНИ»
– Усі кажуть, що військові велику зарплату отримують. Так щось багато охочих немає на цю велику зарплату: хай хтось на штурм сходить, ми скинемось. От кажуть, що військкомат не тих ловить, я готовий УАЗики відправляти, щоб їх (чоловіків призовного віку, — ред.) ще краще ловили, і давайте їх всіх сюди, ми тут навчимо, в нас класний курс підготовки — 35 днів. Тут всіх «рексів» зробимо і рейнджерів, давайте їх всіх сюди, ми їх зробимо народженими для війни, ми їх навчимо, вони захочуть. У нас неправильна мотивація.
Максим «Кондор»
– Але якою повинна бути мотивація для того, щоб піти мобілізуватись?
– Елементарно, якщо вони не прийдуть сюди, не замінять нас, і нам тут не вдасться втримати, і вся Україна, не дай боже, тьфу-тьфу-тьфу, буде окупована, то завтра ми всі дружно візьмемо автомати в руки і під російським прапором підемо на якусь іншу територію воювати. Якщо подивитись історію, то завжди йшли в бій українці — проти Наполеона, Перша світова, Друга світова війна… Завжди відправляли нас, ми вміємо воювати і нас не шкода. Результат цієї війни залежить, через скільки ми будемо воювати з Росією знов. Навіть якщо ми деокупуємо територію, то через 50-100 років вони (росіяни, — ред.) знову на нас полізуть. Наші діти чи онуки будуть знову воювати з Росією. Якщо мої діти і внуки не будуть воювати з Росією — для мене це буде класний результат, ну правнуки вже хай вибачають. Це Росія — вона завжди воювала і буде воювати.
Читайте також: «Одна справа слухати «Фортеця Бахмут», а інша — йти воювати»: що військові думають про мобілізаційний законопроєкт
