Наприкінці квітня в YouTube з’явилося відео «Сурогатність: діти чекають на своїх батьків», де показано близько півсотні немовлят, які лежать в одній кімнаті у спеціальних боксах. Запис опублікувала українська клініка репродуктивної медицини BioTexCom. На сайті клініки заявлено, що в ній лікують безпліддя, а також організовують послуги сурогатного материнства — зокрема, для іноземних громадян.

Показані на відео діти й мали відправитися зі своїми сурогатними батьками до інших країн. Однак через запровадження карантину поки що вони залишаються під опікою персоналу клініки в готелі «Венеція» на околиці Києва.

Відео стурбувало багатьох людей як за кордоном, так і в Україні. Омбудсменка Людмила Денісова закликала заборонити в Україні сурогатне материнство для іноземців. За її словами, теперішня ситуація може призвести до порушення прав дітей та неможливості захистити своїх громадян. Зі схожою позицією виступив і дитячий омбудсмен Микола Кулеба, який загалом засудив комерційне сурогатне материнство як явище, назвавши це «експлуатацією жінок».

Власник клініки Альберт Точиловський, втім, не стурбований. Публікацію ролика він назвав «вдалим хайпом», який має прискорити зустріч немовлят зі своїми біологічними батьками. А загалом у явищі сурогатного материнства бачить тільки благо, яке дозволяє в інших випадках бездітним парам насолоджуватись вихованням власної дитини.

Українська компанія ВіоТехСоm працює з липня 2009-го. Ліцензію на медичну практику вона отримала наступного року. На своєму сайті фірма переконує, що «абсолютного безпліддя не буває» та пропонує різні послуги парам, які не можуть зачати дитину самостійно. Вартість цих послуг сягає майже 370 тисяч гривень. Також клініка за фінансову винагороду пропонує стати донором яйцеклітини та сперматозоїдів.

Сам Точиловський активно коментує питання сурогатного материнства на персональному сайті. І не лише його: чоловік, який називає себе бізнесменом, меценатом та громадським діячем, не втрачає нагоди висловитись щодо сценаріїв майбутнього, перспектив альтернативної енергетики чи навіть заробітку працівників прокуратури. Втім, минуле бізнесмена та його компаній повне інших турбот. Зокрема, ще два роки тому він був в епіцентрі скандалу з торгівлі дітьми.

Альберт Точиловський (зліва) у своїй клініці

Дитина є, ДНК «батьків» — немає

У липні 2018 року тодішній Генеральний прокурор Юрій Луценко на брифінгу оголосив: ВіоТехСоm продає українських немовлят за кордон. В якості доказу чиновник навів випадок 2011 року, коли до компанії для народження дитини методом сурогатного материнства звернулась італійська пара. На момент запліднення, за словами Луценка, ніхто з подружжя своїх біологічних матеріалів клініці не передав і на території України не був. Отже, немовля не було зачате з використанням біоматеріалів цих італійців — тому, за українськими законами, вважатись їхньою дитиною не може (сам Точиловський, при цьому, запевняє, що біоматеріали батька участь у процесі брали: ємність зі спермою прибула з Італії).

Так чи інакше, італійські клієнти заплатили клініці 30 тисяч доларів і в жовтні 2011-го вивезли новонароджену дитину до Італії. «Використавши завідомо підроблені документи медичного центру BioTexCom, а також органів української державної реєстрації актів цивільного стану», — запевняв позаторік ексгенпрокурор.

Випадок з італійською парою отримав широкий розголос у їх рідній країні. Ще в 2013-му місцева газета La Repubblica зазначала, що, коли дитину привезли до Італії та спробували зареєструвати, місцевий чиновник обурився: він не бачив, щоб жінка в парі була вагітною. Сурогатне материнство в Італії заборонене, тож у справу втрутився суд.

В Італії подружжя засудили за використання підроблених документів під час оформлення громадянства дитини — ідеться в українських судових ухвалах, які дослідила наша редакція. Піврічного малюка передали до дитячого будинку, а пізніше з’ясувалося, що ДНК дитини не має подібностей з ДНК жодного із батьків. Це дало підстави вже українській прокуратурі підозрювати, що за кордон поїхала дитина, зачата українською парою. Що вже є порушенням українських законів — торгівлею людьми.

У липні 2018-го Альберту Точиловському, головному лікарю ВіоТехСоm та ще одному працівнику закладу було оголошено підозру.

За версією української прокуратури, історія з італійським подружжям — далеко не єдиний випадок незаконного передання іноземцям українських малюків. Офіційне слідство стверджує, що керівництво клініки неодноразово підробляло документи про встановлення батьківства.

Щоб дізнатись правду, правоохоронці намагались зв’язатися з клієнтками ВіоТехСоm серед сурогатних матерів. Однак, як ідеться в судових ухвалах, працівники клініки переконували жінок не спілкуватися з правоохоронцями. А одній із сурогатних мам, яка погодилася співпрацювати зі слідством, довелось надати додаткові заходи безпеки: жінка переживала за своє життя.

Сам Точиловський усі звинувачення в торгівлі дітьми відкидає. Припускає, що у випадку з італійською парою могла статись лікарська помилка. «Не думаю, що в ембріологів ембріон не вийшов, і вони інший туди засунули», — казав тоді він. А те, що випадок зацікавив українських правоохоронців за сім років після фактичних подій, пов’язав із наміром відібрати бізнес: «Відчуваю, що скоро клініка BioTexCom належатиме якомусь успішному сину, чи доньці, чи дружині якогось відомого політика».

Товариш Купрію, ворог Матіосу

Паралельно з підозрою в торгівлі дітьми керівництво ВіоТехСоm приписують і ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах, а саме — 65 мільйонів гривень. Ці гроші, отримані в 2015-2017 роках за «здійснення послуг сурогатного материнства, наданих нерезидентами на митній території України», в податковій звітності не відображено.

У пізніших ухвалах, втім, сума вже удвічі менша — понад 31 мільйон гривень.

Генпрокуратура стверджує, що для уникнення податків власник клініки зареєстрував у офшорній зоні компанію Renaissance Holding LTD, а в Україні — «Ренесанс Інк». Діяльність обох фірм ніяк не пов’язана з медициною, однак правоохоронці стверджують, що вони є агентами ВіоТехСоm.

Схема уникнення податків була такою: батьки-замовники перераховували плату за послуги сурогатного материнства на рахунки офшорної компанії, а безпосередньо із ВіоТехCom підписували інший договір. За його умовами, клініка надає іноземцям свої послуги безкоштовно. Вони ж оплачують сурогатній матері її роботу — включно з компенсацією за втрачений заробіток та харчування при виношуванні плоду. Насправді ж, переконує офіційне слідство, ці витрати покривав медичний центр. Сурогатні матері отримували від клініки 8-14 тисяч доларів.

Щоб легалізувати офшорні кошти в Україні, Точиловський, за версією слідства, створив понад десяток компаній, на яких оформили низку нерухомості в Києві. У 2018 році на численне майно цих фірм та самого Точиловського наклали арешт. Частину арештованого майна — кілька десятків автомобілів, квартир, будинків та нежитлових приміщень — передали в управління Нацагентству з розшуку, менеджменту та управління активами (АРМА).

Справу розділили на два окремих провадження — щодо ухилення від сплати податків та торгівлі людьми. Вироків у жодному з них наразі немає. Адвокати клініки, Точиловського та пов’язаних із ним компаній постійно подають клопотання на скасування арешту на майно. Столичний Печерський суд частину цих клопотань задовольнив.

Зазначимо, що після початку розслідування прокуратури щодо BioTexCom за клініку активно заступався колишній народний депутат від «УКРОПу» Валерій Купрій. Ексслужбовець записав декілька відеороликів із образами на адресу ексгенпрокурора Юрія Луценка та його заступника Анатолія Матіоса.

Матіос, у свою чергу, заявив, що нелегальний бізнес торгівлі українськими немовлятами нібито покривався саме Купрієм. У своєму пості ексчиновник також опублікував зухвалу переписку з колишнім народним обранцем.

Українська частина біографії Точиловського, втім, не перша глава в його бізнес-історії. Становлення успішного підприємця відбулось у сусідній країні. Ще коли чоловік мав інше прізвище.

Mamă surogat din Moldova

У 2009 році група журналістів-розслідувачів із кількох країн звернула увагу на центр репродуктивної медицини, який працював у Молдові. Сурогатне материнство в цій країні і тоді, й зараз заборонене. Однак репортери встановили, що молдовська клініка BIOTEX, яка рекламувала свої послуги через вебсайт russurrogate.com, такі послуги надає.

Під виглядом британської пари, яка прагне мати дитину, журналісти зустрілись у Кишиневі з італійцем Нікола Колуччі та громадянином Німеччини Альбертом Манном — який, як згодом запевнив Нікола, контролює діяльність компанії.

«За 30 тисяч євро можна було отримати немовля від сурогатної матері з наявної у компанії широкої бази жінок, — ідеться в матеріалі. — У цьому бізнесі про все можна домовитись: навіть народити дитину від донора сперми, що не має стосунки до пари, яка платить. Нікола запевнив нас, що весь процес може відбутись у клініках компанії в Кишиневі чи у Києві. “Навіть наші конкуренти приходять до нас і платять нам, адже вони потребують сурогатних матерів. Їх у нас — більше, ніж треба. Всі молоді, всі красиві”, — запевняв Нікола».

Пізніше журналісти зустрілись із Альбертом Манном у Києві. Він запевняв, що за свої гроші «майбутні батьки» отримають чудовий сервіс. Особливо зважаючи на фінансову кризу. «Донорів та сурогатних матерів знайти в Україні легше, ніж вільний столик у київському ресторані», — казав тоді він.

Це був не перший бізнес Манна в сфері сурогатного материнства. Іще з 2006 року працює сайт leihmutterschaft.com, розрахований на німецькомовну аудиторію. Зараз на ньому рекламується клініка BioTexCom. Також, як з’ясували журналісти у вказаному розслідуванні, контактні дані Манна — зокрема, поштова адреса abs999@bk.ru — публікувались на багатьох інтернет-форумах, де можна було знайти жінку, готову стати сурогатною матір’ю. Так чоловік, імовірно, зібрав велику базу потенційних сурогатних матерів — і пропонував її клієнтам.

Коли ж журналісти почали розбиратись в офіційній інформації щодо BIOTEX — виявилось, що єдина компанія зі схожою назвою в Молдові («BIOTEX-Com Srl») зареєстрована за тією ж адресою, що й кілька підприємств сина тодішнього президента країни, впливового підприємця Олега Вороніна. Що фірма на той момент входила до числа акціонерів молдовського банку FinComBank, головою ради директорів у якому був Олег Воронін. І що, відповідно до витягу з Державної реєстраційної палати Молдови за листопад 2008 року, власником 15% акцій «BIOTEX-Com Srl» є особистий охоронець Олега Вороніна Геннадій Скрипкару. Убитий за дивних обставин (коли нібито спав за кермом автівки, що стояла навпроти бару, двома п’яними хлопцями, які не забрали гроші, що були при ньому) навесні 2009 року.

Будь-яку пов’язаність із сином молдовського експрезидента представники BIOTEX тоді відкидали. Після виходу розслідування сторінка russurrogate.com перестала працювати (зараз вона автоматично переводить на сайт BioTexCom), молдовська компанія припинила активну діяльність, натомість було зареєстровано ТОВ «Віотехсом» в Україні. Щоправда, Альберт Манн у ній вже не фігурував. Натомість з’явився Альберт Точиловський — із тією ж, що й у Манна, адресою електронної пошти.

Про те, що Точиловський колись мав інше прізвище, зазначено і в матеріалах українського кримінального провадження щодо торгівлі людьми та ухилення від сплати податків. Подано це так:

«25 червня 2009 року ОСОБА_5 засновано Товариство з обмеженою відповідальністю “Віотехсом”, кінцевим беніфіціарним власником якого виступив громадянин Республіки Молдови ОСОБА_4 (колишнє прізвище ОСОБА_7), який одночасно є громадянином ОСОБА_8 Республіки Німеччини».

На будь-які запити журналістки «Слідства.Інфо» щодо минулого компанії клініка BioTexCom відповідати відмовилась. Не захотів спілкуватись і Альберт Точиловський: він ігнорував телефонні дзвінки, не відповідав на повідомлення в соцмережах. «Слідство.Інфо» готове надати слово власнику клініки, якщо він захоче висловити свою позицію щодо кримінальних проваджень в Україні та молдовського минулого свого бізнесу.

Зараз же BioTexCom — принаймні, за кількісними показниками — історія успіху.

Офіс BioTexCom

Колиска сурогатного материнства

«За своїми оборотами BioTexCom є найбільшим оператором сурогатного материнства у світі, — вважає директор Центру медичного та репродуктивного права Сергій Антонов. — Зараз вони є абсолютними лідерами». У цьому ж запевняв і Точиловський.

Як так сталось? Основна причина — в українському законодавстві та відносно недавніх рішеннях інших держав. Україна — одна з небагатьох країн світу, де дозволено комерційне сурогатне материнство. Із 2004 року, щоб виносити сурогатну дитину, потрібно лиш мати довідку від психіатра, задовільні результати медичного обстеження і бодай одну власну здорову дитину. Щоб скористатись послугами української сурогатної матері, потрібно бути гетеросексуальною парою й надати довідки, що стати батьками самостійно ці люди не можуть за станом здоров’я. Надати генетичний матеріал від бодай одного з батьків, і заплатити клініці — в середньому близько 35 тисяч доларів. Сурогатна мати отримає від 9 до 20 з них — залежно від клініки, з якою уклали контракт.

Ця ціна значно нижча за 100 тисяч доларів, за які можна отримати дитину від сурогатної матері у США. Натомість, розмір фінансової винагороди для мам приваблює незаможних українських жінок. Після того, як у 2015-му комерційне сурогатне материнство заборонила Індія, попит на послуги українських компаній різко зріс. Результат — світове лідерство BioTexCom.

Після розголосу через відео з немовлятами українське Міністерство закордонних справ пообіцяло допомогти частині іноземців, які через карантин не можуть забрати немовлят. Зокрема, от-от зустрітись зі своєю дитиною має мешканець Сполучених штатів Америки.

Як знизити ризик можливих злочинів під виглядом сурогатного материнства? На думку Сергія Антонова, для цього Україна потребує нового законодавства. Зокрема, треба прописати нові статті Кримінального кодексу за порушення закону про сурогатне материнство.

«Обов’язково мають бути спеціальні статті у кримінальному та адміністративному кодексах щодо порушень усіх посередників, у тому числі клінік. Тоді буде державний контроль та відповідальність. Зараз же довести їхню вину за статтею “торгівля людьми” майже неможливо», — каже він.

За його словами, наразі Міністерство охорони здоров’я діяльність клінік, які займаються сурогатним материнством, майже не перевіряє.

«Потрібно чітко прописано вимоги до людей, які займаються бізнесом сурогатного материнства. Мають бути відповідні освіта, стаж, — впевнений юрист. — Щоб клініки не займалися підбором сурогатних матерів самостійно — адже вони є зацікавленою стороною. За кордоном це вважається аморальним: підбором матерів мають займатись окремі агенції, зі своїми ліцензіями».

Щоб розробити спеціальний закон, вважає Антонов, можна звернутися до міжнародного досвіду країн, у яких сурогатне материнство дозволене, але працює в чітких рамках.

«Держава має створити такі ж умови для сурогатного материнства, як, наприклад, у США. Там у спеціальному законі мають бути прописані репродуктивні права людей, правовий статус кожного з учасників. Що робить клініка? Що робить агенція? За якими стандартами вони мають працювати? Усе це має бути чітко прописаним, а самі учаники ринку — акредитовані», — запевняє він.

У статті використано фото з фейсбук-сторінки Альберта Точиловського й облікового запису Biotexcom у сервісі Google Maps.