Починаючи з 2008 року, Ігор Коломойський разом із партнерами придбав у США кілька десятків будівель та промислових об’єктів. Відповідно до звіту Kroll та даних американської Мережі по боротьбі з фінансовими злочинами, які отримали журналісти, серед цих об’єктів — металургійні заводи, офісні центри, промислові приміщення й готелі. Гроші на купівлю цих підприємств прийшли із офшорних компаній, але спочатку вони були виданими українським ПриватБанком «кредитами», запевняють у керівництві вже державного банку.

Як виявилось, на більшості американських об’єктів Коломойського справи йшли так собі. На металургійних заводах не дотримувалися норми безпеки, в інших будівлях, траплялося, не платили за світло чи інші послуги.

Як жила американська «бізнес-імперія» Коломойського до того, як у серпні поточного року влада США конфіскувала частину цих активів? Про це, а також про схему купівлі деяких підприємств та участь у них Deutsche Bank, описано у статті «За допомогою Deutsche Bank українські олігархи залишили сліди руїни в США», яка опублікована Міжнародним консорціумом журналістів-розслідувачів (International Consortium of Investigative Journalists, ICIJ) у рамках проєкту FinCEN Files. Публікуємо скорочений переклад розслідування українською.

Масивним вибухом у доменній печі на заводі Warren Steel в американському штаті Огайо вибило цеглини й вікна, а робітників розкидало по землі. «Це було, наче величезний м’яч для пінг-понгу, — каже 34-річний Майкл Букнер, якого зі значними опіками гелікоптером забрали до шпиталю в місті Акрон. — Я летів сходами донизу. Нічого не було видно. Це було схожим на безкінечний жахливий сон»,

Після інциденту інспектори виявили на заводі, який переробляв металобрухт на сталь, численні порушення безпеки праці.

Це був 2011 рік — і один із перших інцидентів на американських активах Ігоря Коломойського. Більше десяти років він «викачував» із українського ПриватБанку мільярди доларів, «відмиваючи» їх через мережу компаній по всьому світу, вважають федеральні слідчі США. Розслідування, проведене ICIJ, показує, що Deutsche Bank, проблемна міжнародна фінансова установа, відігравала значну роль в американській частині цієї схеми. Між 2007 та 2013 роками через банк пройшло понад 750 мільйонів доларів — витрачених, зрештою, на бізнес-проєкти Коломойського у США.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Фільм-розслідування «Слідства.Інфо» про ПриватБанк «Зірвати банк»

Злочинці та інші охочі сховати у Штатах гроші сумнівного походження нерідко вливають їх у яскраві хмарочоси Нью-Йорка чи мільярдерські забавки на кшталт яхт і дорогих прикрас. Коломойський, натомість, мав на думці інші об’єкти — нерухомість у центральній частині США.

Протягом десятиліття він зі спільниками створили цілу імперію нерухомості, купивши щонайменше 22 будівлі, включно із хмарочосом у Клівленді з високими склепінчастими стелями, колишнім заводом компанії Motorola на півночі штату Іллінойс, та колишньою штаб-квартирою косметичної компанії Mary Kay в місті Даллас.

У підсумку ж Коломойський з партнерами залишили ряд порожніх будівель із забитими дошками вікнами, несплачені податки, травмованих людей через небезпечні умови праці на фабриках та щонайменше чотири збанкрутілі металургійні заводи, які заборгували сотні мільйонів доларів.

СКАНДАЛ І ЙОГО НАСЛІДКИ

В Україні ймовірна крадіжка грошей з ПриватБанку була величезним скандалом, який змусив уряд влити в банк 5,5  мільярдів доларів, щоб закрити діру в його фінансах. Якби цього не сталось, банк міг би потягти у прірву за собою і всю крихку економіку країни.

Для США ж це приклад іншої історії: що відбувається зі спільнотами й звичайними людьми, коли відсутні власники підприємств та будівель більше зацікавлені відмити набуті сумнівним шляхом гроші.

У 2009 році на металургійному підприємстві в Західній Вірджинії помер 27-річний робітник. У тиждень до цього він пропрацював на заводі 90 годин (всього у тижні 168 годин). Їдучи додому після чергової нічної зміни, чоловік просто заснув за кермом. Його автівка розбилась.

Сотні металургів на підприємствах Коломойського в штатах Кентукі, Нью-Йорк та Огайо втратили робочі місця. В одному випадку їх навіть залишили без страхових виплат чи можливості тимчасово користуватись грішми з особистого пенсійного фонду. «Це вдарило по звичайних людях», — каже Майкл Келлі, майор містечка Гарвард у штаті Іллінойс, де Коломойський 2008-го придбав найбільшу в місті фабрику. Невдовзі її закинули — після того, як за борги підприємству вимкнули електрику, а власники не платили податків на нерухомість.

Завод безшовних труб у Мічигані, великий постачальник сталевих труб, було засновано у 1920-х. Він пережив Велику Депресію, розквітнув протягом Другої світової війни, виробляючи компоненти для військових літаків. На початку 2000-х фабрика стала жертвою дешевого імпорту й подала заявку на банкрутство, але згодом знайшла свою нішу у виробництві малих партій сталевих деталей на замовлення. Десятиліттями цим заводом володіли американські компанії — і 2008-го це підприємство в невеликому місті Саут Ліон знов потрапило в руки, як здавалось, американських бізнесменів. Але так було лише на папері. Насправді ж за зареєстрованою в штаті Делавер компанією стояв, зокрема, той же Ігор Коломойський.

Міжнародна аудиторська компанія Kroll у своєму звіті показала, яким чином із головного фінансового активу Коломойського та Геннадія Боголюбова — ПриватБанку — виводились гроші. Часто для цього використовувались компанії в офшорних зонах, які отримували «кредити». На ділі ці компанії теж контролювались власниками ПриватБанку.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Справа ПриватБанку»: виведені мільярди й активи по всьому світу

Для купівлі металургійного заводу в Мічигані близько 30 мільйонів доларів такої «позики» пройшли через лабіринт із більш ніж 12 рахунків, включно з компанією-«прокладкою», зареєстрованою в карибській державі Сен-Кітс і Невіс. Про це стало відомо із позову тепер уже державного ПриватБанку проти Коломойського та Боголюбова, який установа подала в штаті Делавер.

Останнім «портом призначення» 30 мільйонів був банківський рахунок компанії Halliwell Assets, зареєстрованій на Британських Віргінських островах. Там ці гроші доповнились іще 45 мільйонами доларів нібито «кредитних» грошей, ідеться в позові. Зрештою, свідчать документи FinCEN, американське відділення Deutsche Bank перевело понад 80 мільйонів доларів на закриття угоди з придбання заводу.

На трубному заводі закупівлі не скінчились. У 2010-му році подібним шляхом — із Deutsche Bank у важливій посередницькій ролі — олігархи заплатили 18,5 мільйонів доларів за одну з найвідоміших будівель Клівленду — під назвою Хантінгтон — із високими стелями, величезним вестибюлем та вражаючими розписами. У 2011-му компанія Коломойського придбала готель Crowne Plaza із видом на озеро та хмарочос PNC Plaza в місті Луїсвіль у штаті Кентуккі.

Майже в кожній з цих угод «позики» потрапляли на кіпрський банківський рахунок компанії Pavanti Enterprises Limited — «прокладки» з реєстрацією на Британських Віргінських островах. Потім через Deutsche Bank гроші надходили у США.

Під кінець 2015 року Коломойському з партнерами належало щонайменше 22 великі об’єкти, серед яких вісім металургійних компаній, п’ять хмарочосів, два бізнес-центри у великому техаському місті Даллас. Група стала найбільшим власником комерційної нерухомості у Клівленді й отримала від місцевої влади податкові пільги на 43 мільйони доларів.

Клівленд тоді ще оговтувався від Великої рецесії 2007-2009 років, тож керівники міста раділи самому факту появи інвестора. Хоч про те, що за компаніями стоїть саме Коломойський, багато хто не знав. Зокрема, не був у курсі цього Джей Вестбрук — тодішній депутат міськради Клівленда, який поспілкувався з авторами статті.

«Це було як дати дуже спраглій людині пляшку води, — каже він. Хоча визнає, що перед податковими пільгами на такі суми варто було б ретельніше перевірити походження грошей у нових власників цих об’єктів. — За 40 років інших таких прикладів не було».

«УСЕ ПРОСТО РОЗСИПАЛОСЬ»

У наступні роки історія Коломойського й Боголюбова як американських власників нерухомості та працедавців пов’язана з безвідповідальністю, урізанням витрат і нехлюйством, запевняють в ICIJ. Деякі з місцевих компаній Коломойського перестали платити за рахунками, заборгувавши мільйони доларів постачальникам електрики, води й маленьким місцевим бізнесам.

Наприклад, у містечку Гарвард штату Іллінойс спершу дуже зраділи, коли пов’язана з Коломойським компанія придбала колишній завод компанії Motorola. Величезний комплекс, який колись вважався містком до заможного й стабільного життя, стояв порожнім: Motorola залишила його через стрімкі зміни на ринку мобільних телефонів. Втім, сподівання на те, що новий власник вдихне життя у величезний комплекс, невдовзі зійшли нанівець. «Нічого не сталося, усе просто розвалилося, — каже мер міста. — В цехах став протікати дах, стіни вкрилися цвіллю».

У 2014 році місцева енергетична компанія припинила постачати електрику через несплачені рахунки на понад 545 тисяч доларів. За кілька місяців власники перестали сплачувати й податок на нерухомість.

За вісім років після продажу комплексу Коломойському на тихому онлайн-аукціоні він отримав нового власника. Ціна зменшилась на 7 мільйонів доларів порівняно з тією, яку заплатили пов’язані з українським олігархом компанії. Новим інвестором виявилась фірма, яку вже за рік помітили у великій шахрайській схемі в Канаді. Невдовзі після того федеральний суддя заборонив продаж приміщень.

Будь-які сподівання на нового роботодавця тепер мають почекати. «І я досі не можу зрозуміти: цей актив придбали, щоб розвивати, чи просто щоб “припаркувати гроші”», — міркує мер міста.

На Мічиганському заводі безшовних труб і трьох інших металугрійних підприємствах теж почали накопичуватись борги. 420 доларів компанії з оренди інструментів заборгувала Kentucky Electric Steel. $17,191 не виплатила водію вантажівки компанія Niagara Lasalle. Corey Steel у штаті Іллінойс має борг перед постачальником на 105 тисяч доларів. Один завод у штаті Індіана, посилаючись на складні економічні умови, припинив роботу, звільнивши 49 робітників.

2016 року всі чотири компанії подали заяви про банкрутство, маючи перед сотнями кредиторів по всій країні загальний борг у 381 мільйон доларів.

Також на деяких заводах, кажуть металурги, часто ігнорувались стандарти безпеки.

«Вони просто продовжували обрізати витрати на це, “зрізати кути”», — каже 67-річний Вільям Норман, який працював у лабораторії з перевірки металів на міцність. — Стисли колектив до мінімуму, лишивши суто кістяк. Нікого додатково не наймалим. Я казав їм, що треба найняти більше людей — але вони не хотіли навіть чути про це».

Перший вибух на заводі стався у 2010 році. Робітники помітили, що в доменній печі протікає вода: з панелей охолодження постійно скрапувало й потічок міг потрапити в зони, де тече розплавлена сталь. Це небезпечне поєднання, яке може призвести до вибухів. Кілька робітників запевняють, що вони намагались переконати оператора печі припинити обертати її (це розмішує розплавлений метал). Але, як свідчать записи суду штату Огайо, було вже запізно.

Протягом лише кількох секунд піч вибухнула, скинувши монтажника Браяна Шафера на підлогу. Після цього він потребував операції на хребті й кількох років реабілітації.

Попри те, що федеральна інспекція звернула увагу на порушення норм безпеки на заводі, за рік повторилась майже така ж історія.

Протягом останніх шести років роботи заводу федеральні контролюючі органи 17 разів звертали увагу на проблеми з дотриманням стандартів безпеки й охорони праці.

На початку 2016 року завод припинив роботу, 162 людини було звільнено. За кілька днів після цього Генеральний прокурор штату Огайо Майк ДеВін подав на компанію до суду, запевняючи, що вона занедбала завод і залишила на території токсичні відходи. Іншими словами — не прибрала за собою. Брендон Даллі, який відповідав на заводі за дотримання екологічних стандартів, на суді визнав: із небезпечними відходами на території заводу дійсно не поводились належно. «Коли ми запросили додаткове фінансування для цього, нам відмовили», — казав він.

Через два роки суд примусив завод виплатити 1,1 млн доларів відшкодувань. Досі цього не зроблено.

Інциденти, банкрутства та інші невдачі на підприємствах чи в будівлях Коломойського не дивують експертів із фінансових злочинів. Так часто стається, коли люди не зацікавлені в активах як у довготермінових інвестиціях, а хочуть просто відмити брудні гроші, каже Том Кардамон, президент та керівник організації Global Financial Integrity, яка відслідковує потоки грошей підозрілого походження.

«Люди часто думають, що фінансові злочини — це злочини без жертв. Це не так, — запевняє Кардамон. — Побічна шкода може бути істотною».

Зрештою, у серпні поточного року Міністерство юстиції США конфіскувало частину пов’язаних із Коломойським американських активів. Але їм уже було завдано значної шкоди: в якихось будівлях погіршився стан, заводи припинили діяльність, а сотні людей опинилися без роботи.

Переклад і редагування Антона Семиженка. Головне фото — скріншот із відеоінтерв’ю Коломойського «Українській правді»