В Україні вже пʼятий день триває війна з російськими окупантами. Чимало від ракетних ударів та обстрілів страждає Київ. Мешканці столиці буквально живуть у сховищах — у метро, підвалах та інших укриттях. 

Станом на вчорашній вечір міський голова Віталій Кличко повідомляв про 9 загиблих і 106 поранених киян.

Після 1,5-денної комендантської години, коли було заборонено залишати домівки та укриття, у журналістів «Слідства.Інфо», які працюють у Києві, з’явилася можливість оглянути місця у столиці, які найбільше постраждали від атак російської армії.

Район метро «Берестейська», де днями тривали активні бої і українським захисникам вдалося знищити ворожу колону, виглядає понівеченим. Вибиті вікна у будинках вздовж проспекту Перемоги, розтрощена аптека і відділення «Нової Пошти», де, схоже, і досі працює компʼютер.

На проїжджій частині і досі видніються сліди бою — залишки згорілої ворожої техніки і кіптява на парапетах поруч з дорогою. Сама ж вулиця щедро вкрита друзками вибитого з вікон скла. У припаркованих автівках — також вибите скло.

Мешканці кажуть, що вибухи були дуже гучні. Вцілілі вікна обклеїли папером — щоб вберегти від можливих руйнувань. На одному з балконів висить два українських прапори, балконом вище — два вітрячки, блакитний і жовтий.

Жінка, яку ми зустріли, шукала аптеку. Каже, що у неї собака, якому потрібні ліки від епілепсії, тому вона вийшла з дому. Аптека, що була поруч, тепер завалена уламками техніки та битого скла. А багато приватних просто зачинилися через військові дії.

Ще одна «гаряча» точка, яку відвідали журналісти «Слідства.Інфо», — багатоповерхівка на проспекті Лобановського, у центр якої поцілив російський снаряд. Зруйновано кілька квартир, а місцеві кажуть, що мешканців відселили — зараз у будинку практично ніхто не живе. Він може зруйнуватися у будь-який момент.

Щоправда, коли ми працювали біля будинку, з одного з балконів визирнув чоловік і почав кричати: «Передайте, будь ласка, Путіну «привіт»!». Коли ми заговорили до нього українською і запропонували записати це на відео, він щез.

Навколо будинку — здебільшого дитячі речі: зошити, книжки, іграшки, карта Римської імперії, розірваний і потрощений одяг. 

По цих уламках гуляє мама з дитиною, яка тягне за собою маленький рожевий самокат. Жінка назвалася Оленою і сказала, що йде з донькою подивитися на її дитячий садок. Він перестав працювати з першого дня війни, а донька сумує за садком. «Сьогодні донька прокинулася і каже: «Мамо, ми сьогодні до садочка йдемо? Я дуже скучила за своїм садочком». Я сказала, що, на жаль, ні, бо поруч із садочком розтрощений будинок, і дитина вирішила сама піти подивитися, що сталося», — каже вона. Подвірʼя садочку завалене речима, пошкоджений фасад. По всьому майданчику розсіяні чиїсь речі — мабуть, мешканців будинку, атакованного снарядом.

Переїжджати з Києва родина Олени не збирається. «Я сподіваюся, що вся ця війна якомога скоріше закінчиться, і ми знову зможемо жити мирним життям, ходити на роботу, в садочок, що на нашу свободу ніхто не буде зазіхати». Вони з донькою йдуть, за ними тягнеться рожевий самокат.

війна, воєнні злочини росії, Київ