Після публікації матеріалу «Слідства.Інфо» про нову очільницю Довженко-Центру Юлію Каждан, у якому журналісти розповіли про її професійний шлях і гіпнотичні практики, пані Каждан передзвонила журналістці, щоб повідомити, що ще не приступила до виконання обовʼязків, тому може й далі вести іншу діяльність.

Журналістка намагалася домовитися про інтервʼю із новою керівницею Центру, однак Каждан відмовилася. Водночас у бесіді Юлія Каждан, хоч і неохоче, але все-таки повідомила певні подробиці щодо своїх планів на новій посаді.

Вона навідріз відмовилася коментувати свої стосунки з керівницею Держкіно Мариною Кудерчук та запевнила, що ліквідовувати Довженко-Центр не будуть. Також Юлія Каждан розповіла про свій кінологічний клуб і захоплення гіпнозом.

Оскільки це перша бесіда нової очільниці Центру з журналістами, «Слідство.Інфо» публікує її повністю, з незначними скороченнями.

– Добрый день. Це Юлія. Побачила я вашу статтю і хотіла дати роз‘яснення, оскільки є деякі розбіжності у цій статті. У ній сказано, що я під час робочого дня розмовляла з клієнтами. Це неправда, тому що я ще не приступила до своїх обов‘язків.

– Ми орієнтувалися на наказ від Держкіно від 2-го листопада.

– Так. Але наказ — це наказ. Я не проведена по реєстрах (станом на обід 4 листопада у реєстрах Юлія Каждан не вказується як нова очільниця Довженко-Центру — ред.). Я зовсім ще не була на робочому місці, оскільки керівник, який був виконувачем обов’язків, знаходиться на лікарняному. Тобто я зовсім ніяким чином не причетна до даного Центру поки що. 

– А коли ви плануєте приступати до виконання обов’язків?

– Коли в Центрі зможуть провести мене по кадровому діловодству. Я хочу, щоб ви розуміли: я до діяльності кіно не маю жодного стосунку. Моя робота стосується виключно з’ясування аналізу господарської діяльності. Це тимчасова праця, яка планується до проведення конкурсу. Тобто я не є керівником, я виконувачка обов‘язків і там вже у цьому наказі прописано, що я маю робити.

– Який у вас план дій на ці найближчі два місяці? У чому полягатиме ваша робота?

– Поки що план дій тільки полягає в тому, що мене повинні провести по реєстрах. Я маю відповідно до законодавства приступити до своєї роботи. Поки що я цього не зробила, оскільки мене ніхто ще не зареєстрував.

– Що саме ви будете робити на посаді? Ви кажете про аудит, про господарську діяльність…

– У наказі написано, що я повинна робити. І ви бачили цей наказ. Фінансово-господарська діяльність, тільки це. 

– Скажіть, будь ласка, це була ваша ініціатива потрапити у Довженко-Центр?

– (Пауза) Що означає «ініціатива»?

– Як ви потрапили на посаду?

– Мені запропонували, я погодилася. 

– А хто вам запропонував?

–  Яка різниця, хто мені запропонував? Яке це має відношення до того, що у вашій статті недостовірна інформація? Я вам подзвонила, тому що недостовірна інформація. Ви кажете, що я під час робочого часу займаюся якимись іншими справами, але я не приступила до своїх обов’язків. Я технічно до них не можу приступити до того часу, поки мене не зареєструють. Мене немає в штатному розкладі. Тому я можу займатися тими справами, які в мене є. Поки що… Крім того, на мій номер дуже часто відповідає моя помічниця.

– Ну але ж сьогодні ми з вами спілкувалися, правильно? 

– Це була моя помічниця. У нас дуже схожі голоси. І вона відповідає на питання.

– Як звати помічницю?

– (Пауза) Це вам навіщо? Навіщо вам ця інформація? 

Це ж ваша помічниця.

– Ну то й що, я в курсі, як її звати. Вона займається моєю сторінкою. Крім того, я вам можу нагадати, що помічниця вам сказала, що я працюю офіційно, оплата на картку офіційну (насправді у розмові, запис якої є у «Слідстві.Інфо», жінка сказала, що оплата за сеанс психотерапії здійснюється на її особисту картку — ред.). Крім того, ви не вказали, що вам пропонували запис на консультацію о 17:30 або 18:00 годині. Якщо навіть я і працювала б у Центрі, то мій робочий час був би завершений.

– А підкажіть будь ласка, з журналісткою «Слідства.Інфо», яка телефонувала через півгодини, спілкувалися ви чи ваша помічниця?

– Ні, з журналісткою… спілкувалася ще вона. (під час дзвінка, запис якого є у розпорядженні «Слідства.Інфо», журналістка запитала, чи вона говорить з Юлією Каждан. Жінка, яка відповіла, підтвердила, що це вона — ред.).

– Пані Юліє, ви кажете, що вам запропонували цю посаду, правильно?

– Так.

– Тобто конкурсу на посаду не було?

– Звідки я знаю, чи був там конкурс? Де можна знайти цю інформацію? Може й був, може, вони вибирали. Я впевнена, що вони вибирали з кількох кандидатів.

– А які у вас стосунки з керівницею Держкіно Мариною Кудерчук?

– Які у мене повинні бути з нею стосунки?

– Не знаю. Вам же запропонували, хто вам запропонував потрапити на цю посаду?

– Я вже відповідала на це питання.

Ви сказали, що це неважливо.

– Ну я сказала, що не хочу відповідати на це питання. 

– Але ж ви несете відповідальність перед суспільством, бо навколо Довженко-Центру є скандали… 

– Так, ситуація скандальна, тому бажаючих не так і багато

– Так а все ж таки, які стосунки у вас з керівницею Держкіно Мариною Кудерчук?

– Я не буду відповідати на це питання.

– Чому?

– Тому що я… даже не маю собі уявлення, як можуть мої слова перекручуватися. Якщо у вас є якісь питання щодо мого призначення і цього наказу, то звертайтеся до Держкіно!

– Скажіть, а для чого вам ця посада? 

– (Пауза) Яке питання цікаве… Для чого таке питати, це робота.

 – Так у вас є гіпноз, є кінологічний центр.

– Хвилинку! Кінологічний центр, у якому я є лише засновником та директором. Я не кінолог, про що пишуть зараз усі відомі та невідомі видання. Це — для душі. Щодо гіпнозу, так, це теж моє хобі. Чому я не можу займатись своєю діяльністю, тим паче, що я зареєстрована офіційно і плачу податки. І я роблю це тоді, коли в мене є на це час! От і все! 

– Чи встигнете ви поєднувати ці всі сфери? Держкіно, гіпноз.. Тому що, я так розумію, клієнтів у вас багато.

– Гіпноз, я ще раз повторюю, я сама регулюю, коли мені приймати людей, я не працюю на когось. Я можу працювати у вихідні дні, я можу працювати ввечері. Так, я можу поєднувати. І ще раз наголошую, я процесами кіно займатися не буду. І виконувачка обов’язків, яку відсторонили від роботи, вона залишається все ж таки у Центрі працювати (йдеться про Олену Гончарук – Ред.). У неї немає контракту, вона теж виконувачка обов‘язків. Така ж, як я. Тільки вона проведена по реєстру, а я ще ні. Але на основній своїй посаді вона буде залишатися. Ніхто її нікуди не знімав. Ще вона може брати участь у конкурсі, який відбудеться. І ось тоді вона, якщо переможе, буде офіційним генеральним директором, а не виконувачкою обов’язків, якою вона є вже півтора роки. 

– А у чому взагалі ваша мотивація працювати у Довженко-Центрі?

– Працювати! Я — юрист корпоративного права. Я знаю свою справу, я працюю багато років. Якщо в мене є якісь хобі, вони мені не заважають, тому що хобі — це хобі.

Чому ви погодилися на пропозицію пані Кудерчук? 

– (Пауза) А чому я мала не погодитися? 

– Тобто, ви визнаєте, що погодилися на її пропозицію?

– Яку пропозицію? Давайте так, яку пропозицію? 

– Чи це ваша помічниця погодилася? Пропозиція працювати у Довженко-Центрі, стати очільницею.

– (Пауза) Я не стаю очільницею, я буду виконувати обов’язки тільки протягом двох місяців. Я не буду очільницею, я не буду керівником, усього цього не буде. Про це написано в наказі. 

– Ось ви корпоративний юрист, тобто ваша роль у Довженко-Центрі полягатиме у тому, щоб його ліквідувати?

– Ні. Ні, у жодному разі. Ніякої ліквідації, про це не йдеться зовсім. Ніякої ліквідації. Я повинна проаналізувати господарську діяльність за останні роки. Все. Зробити висновок і на цьому моя робота закінчується. Ніяких звільнень, ніякої ліквідації. Більше того, Центр не ліквідується. І не буде ліквідуватися, бо проводиться конкурс.

– Зрозуміла. Коли ви востаннє спілкувалися з пані Кудерчук?

– (Пауза) Не пам’ятаю.

– А які у вас з нею стосунки?

– Ніяких.

– Ніяких? А чому ви тоді погодилися на її пропозицію працювати у Довженко-Центрі?

– Мені стало цікаво, що робиться у Довженко-Центрі.

– А як Кудерчук на вас вийшла, як вона вас знайшла, ви давно знайомі?

– Ні, ми не знайомі. Я не бачу сенсу далі розмовляти. Ви замість того, щоб як порядна людина сказати, що так, ми, допустили помилку, ви намагаєтеся ще більше знайти компромату. Тому я не хочу про це розмовляти.

– Давайте домовимося про інтервʼю, щоб все зʼясувати і зробити прозорішим? 

– Нууу… Поки що не можу з вами домовитися. Тому що я не знаю, коли мене проведуть по реєстрах і коли я зможу приступити до своїх обовʼязків. Якщо це станеться найближчим часом, то я повинна буду працювати і не зможу приділити вам час.

– А ви взагалі зацікавлені проінформувати суспільство, хто така в.о. директорки Довженко-Центру і чому саме ви отримали таку посаду?

– А як я маю поінформувати?

– Тим, що ви розповісте суспільству за допомогою інтервʼю про те, хто ви є.

– Так ви ж уже все написали. Все, що можна і що надумано, все ви написали. Суспільство вже все знає.

– Підкажіть, а коли вам надійшла пропозиція отримати цю посаду?

31-го жовтня.

– Це так швидко вирішується, за два дні?

– Ви запитали, коли я отримала пропозицію. Наказ 31-м жовтня.

– Так, але ж ви мали поміркувати, розставити якісь пріоритети.

– А, ви маєте на увазі, коли почали розглядати цю справу? Ні, я не памʼятаю.

– А приблизно коли — літо, осінь? Коли вже стало відомо, що Довженко-Центр пропонують реорганізувати?

Після.

А ось вам коли зателефонували чи написали, то з якою конкретно пропозицією — щоб що?

Я спочатку знала, на яку роботу я йду.

– На яку?

– В.о. на два місяці до проведення конкурсу.

– А ви ж, мабуть, ознайомлювалися, що конкретно ви повинні зробити за ці два місяці до проведення конкурсу?

– Так. Я уявляю, що я повинна зробити.

– Так що це?

– Я не буду вам це говорити.

– Чому?

Тому що це моя робота і я буду її виконувати. Якщо у вас є якісь запитання,то звертайтеся до Держкіно і там вам із задоволенням дадуть відповідь.

– Яка у вас зарплатня буде?

– (Мовчання)

– Пані Юліє?

– Ви вважаєте, що я буду відповідати на це питання?

– А чому ні? Мені просто цікаво, за що і у якому розмірі ви будете отримувати зарплату?

Ну, ви дізнаєтеся, зробите запити, вам дадуть відповідь — Держкіно чи хтось.

– А ви будете подаватися потім на конкурс вже не в.о.?

Ні. Не буду.

– А чому?

– Тому що я не буду і не хочу, навіть не планувала. Я погодилася на цю посаду виключно на два місяці. Мені це не цікаво, тому що мене не цікавить архівна і музейна справи.

– Якщо вас це не цікавить, то чому ви погоджувалися навіть на короткий термін?

– Тому що зараз я не маю відношення ні до архівної справи, ні до музею. Я не буду втручатися у їхню діяльність.

– Та ну як же? Ви — виконувачка обовʼязків.

– Ну, прекрасно. Там є ще кілька керівників, які можуть займатися. Керівник музею, ось вона і займається музеєм. Існує керівник архіву, який теж отримує зарплату. Також як і керівник музею. І вони займаються цими справами. Моя задача — тільки фінансовий аналіз, все.

– А чим ви будете займатися ці найближчі два місяці та отримуватиме за це зарплатню? У вас же має бути якийсь план.

– Так, він є. Але я вам його оголошувати не буду.

– Чому?

– Не хочу. Тому що ви знову напишете інформацію, яка не відповідає дійсності. І я ще не є виконувачкою обовʼязків керівника даного Центру. От коли я нею стану, тоді я і буду оголошувати, які в мене наміри, плани і все інше.