Окупанти Київщини: що відомо про командирів та їхні бригади

«Слідство.Інфо» проаналізувало командирів військових частин, які окупували та вчиняли звірства у Бучі, Ірпені та Гостомелі. Журналісти знайшли деталі їхнього життя та кар’єри, а також фотографії командирів.

Днями Центр стратегічних комунікацій ЗСУ опублікував список прізвищ російських командирів тих військових формувань, які окупували та вчиняли звірства у Бучі, Ірпені та Гостомелі. 

Керівники бригад та спецпідрозділів, полковники та підполковники з цього списку особисто відповідають за злочини своїх підлеглих та власні злочинні накази.

Результати цих наказів сьогодні бачить весь світ: сотні закатованих та насильницьки вбитих українців, мародерства, тисячі зруйнованих будівель. Усі ці злочини вже розслідують українські правоохоронці — зібрані докази будуть розглядатися в українських судах. Крім того, на воєнних злочинців чекає міжнародний трибунал. Міжнародне право передбачає покарання за злодіяння і для виконавців, і для тих, хто віддавав накази.

«Міжнародний кримінальний суд у Гаазі розглядає головнокомандувачів, генералів, міністрів, президентів. Адже саме вони генерують політику і системні накази. Наприклад, наказ льотчикам бомбити маріупольський пологовий будинок — до того рівня, до якого зможуть прослідкувати, хто це зробив, той і сяде. Вони (командувачі, — ред.) або пожиттєво сідають, або у надзвичайному випадку — смертна кара» — розповіла «Слідству.Інфо» виконавча директорка Центру громадських свобод Олександра Романцова.

«Слідство.Інфо» вирішило детальніше ознайомитися з командирами військових частин зі списку, опублікованого ЗСУ. Ми знайшли деталі їхнього життя та кар’єри, а також фотографії командирів. Не виключено, що скоро їхні обличчя знатиме весь світ — з засідань міжнародних судів, де їм обиратимуть покарання.

БІЛАНЧУК ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ

Володимир Біланчук на святі «Посвята у юні Армійці» (ліворуч)

Володимир Біланчук на святі «Посвята у юні Армійці» (праворуч)

Володимир Біланчук є командиром 14-ї окремої бригади спеціального призначення 74854-ї військової частини. У 2015 році Біланчук був звільнений через «організаційно-штатні заходи» зі служби і числився підполковником запасу. У 2017 році намагався через суд витребувати житло, яке було у його розпорядженні під час служби, однак суд йому відмовив. Потім полковника Біланчука повернули до служби і тепер він знову є командиром 14-ї бригади спецпризначенців.

Сама 14-та бригада сформована 1963 року в Уссурійську.

Як зазначають військові на своїх сторінках у соцмережах, солдати бригади брали участь у бойових діях у Афганістані, у першій і другій чеченських війнах та у операціях в Інгушетії. У 1998 році підрозділ 14-й бригади спеціального призначення знаходився в Алясці.

У 2014 році ця військова частина знаходилася на кордоні з Україною в Ростовській області РФ, де її військові фотографувалися з прапором «ДНР».

Військовий 74854-ї військової частини / Інформнапалм

Про те, що ці військові з моменту повномасштабного вторгнення Росії воюють в Україні, повідомляли у ЗСУ. Також це підтверджують публікації у спільній групі «Вконтакті».

Скріншот переписки з групи 14-ї окремої бригади спеціального призначення Вконтакті

ОМУРБЕКОВ АЗАТБЕК АСАНБЕКОВИЧ

Азатбек Омурбеков

Омурбеков Азатбек Асанбекович — командир 64 окремої мотострілецької бригади в/ч 51460 (Князе-Волконське).

За даними InformNapalm, Омурбекову близько 40 років. 8 листопада 2021 року, незадовго до відправки бригади на війну в Україну, Омурбекова благословив православний священик. Його нагородили Архиєрейською грамотою, де написано «Благословен». Такими грамотами у Російській православній церкві нагороджують духовенство та мирян за заслуги у науковій та адміністративній діяльності.

64-а окрема мотострілецька бригада в/ч 51460 була сформована у 2009-му році з 882-го мотострілецького полку 270-го мотострілецького дивізії у селищі Князе-Волконське (Хабаровський край).

Військові 64-ї окремої мотострілецької бригади в/ч 51460

Про те, що ця військова частина відрізняється особливою жорстокістю, ходять чутки навіть серед самих росіян.

За результатами перевірки, проведеної у 2014 році після суїциду одного з військовослужбовців-строковиків, виявили ряд зловживань.

Про це ж пишуть і на форумах, де обговорюють умови служби у військовій частині. Розповідають про крадіжки, дідовщину, насильство та вимагання:

«Это как понимать тяготы??? Когда тебя избивают!!? Лишения? Морить голодом? А продукты, которые должны быть в рационе у солдат в сумках поваров и в магазинах?»

«Мой сын служит уже пять месяцев , часть огромная воровство процветает ,скажите своему пусть смотрит за своими вещами в оба, наши сейчас на боевом дежурстве».

Джерело: форум військової частини

КУРБАНОВ АНДРІЙ БОЄВИЧ

Андрій Курбанов (ліворуч)

Андрій Курбанов — командир 38 окремої мотострілецької бригади в/ч 21720 з Катеринославки, Амурська область.

У 2012 році Курбанов був під слідством через зловживання владними повноваженнями: будучи командиром військової частини він змушував підлеглих віддавати йому свої премії.

Військовослужбовці віддали йому близько 200 тис рублів, які Курбанов привласнив собі. Військове слідче управління Слідчого комітету РФ визнало його винним, але це не завадило відправити злочинця воювати.

У 2022 році Курбанов приїхав в Україну керувати наступальними операціями у передмісті Києва. Однак операції вийшли невдалими — бригада Курбанова вцілила у своїх же військових, не змігши відрізнити їх від ЗСУ.

«Під час бойових дій в Україні, 38 окрема мотострілецька бригада зазнала значних втрат особового складу від своєї бомбардувальної авіації, яка вночі не змогла відрізнити свої війська від ЗСУ», — пише військовий кореспондент Роман Цимбалюк.

ПАНЬКОВ ВАДИМ ІВАНОВИЧ

Вадим Паньков

Вадим Паньков з міністром оборони РФ Шойгу

Полковник Вадим Паньков є командиром 45-ї окремої бригади спеціального призначення Повітряно-десантних військ ЗС РФ. Раніше служив у Збройних Силах України, де у 1992 прийняв присягу та став командиром групи спеціального призначення південного оперативного командування у Одесі. У 1993 почав служити у військах РФ, ставши командиром загону спеціального призначення 45 окремого розвідувального полку у м. Кубинка, Московської області.

У 2001 році отримав звання Героя Росії через виконання завдань біля Північного Кавказу, а за участь у бойових діях на території України (ймовірно, за участь у окупації Криму та військових діях на Донеччині та Луганщині, — ред.) отримав підвищення і став командиром бригади.

За даними центру «Миротворець», Паньков був учасником першої та другої чеченських воєн, а військові з 45-ї бригади брали участь в окупації Автономної Республіки Крим у 2014 році.

За даними розвідки, Паньков був у числі російських інструкторів, які готували снайперів у навчальних центрах в Іловайську та Луганську, а також на полігонах Кадамовський та Кузьмінський Ростовської області РФ.

Військова частина, де Паньков є зараз командиром, сформувалася на базі двох окремих батальйонів у лютому 1994 року, нині дислокується у місті Кубинка Московській області. Солдати та офіцери полку брали участь у бойових діях у Чечні та Південній Осетії.

ГОРОДИЛОВ АРТЕМ ІГОРОВИЧ

Артем Городилов у сюжеті російського телеканалу

Полковник Артем Городилов є командиром 234-го десантно-штурмового полку в/ч 74268 у м. Псков.

Командир Артем Городилов брав участь у кількох спецопераціях. Служити у ВДВ він прийшов за прикладом свого батька, який, як він каже, «направив його на правдивий шлях», — розповідають російські медіа.

Городилову 37 років, у 2021 році був визнаний найкращим серед командирів полків повітрянодесантних військ.

«Хвилюватися не треба, ВДВ — це як єдина сім’я. Тут завжди за своїх, завжди горою. До нас відправляти можна своїх синів спокійно», — каже Артем Городилов.

234-й полк брав участь у військових діях в Югославії, Придністров’ї, Південній Осетії, Абхазії. Полк воював у обидвох чеченських війнах. 2008-го року підрозділи полку брали участь в операції на території Грузії.

234 десантно-штурмовий полк воює на території України вже багато років. У 2018 році, аналізуючи сторінки військових цієї бригади, InformNapalm встановив, що значна кількість військових брала участь у спецоперації із захоплення Криму. За це вони отримали нагороди, якими хизувалися у соцмережах.

У тому ж році полк брав участь у бойових діях на Донбасі, де зазнав втрат. Знайдено поховання російських військових з цього полку, зокрема, старшого сержанта полку Кічаткіна Леоніда Юрійовича та єфрейтора Осипова Олександра Сергійовича, які загинули 20 серпня 2014 року.

ДЮДЯ ЮРІЙ ВАЛЕРІЙОВИЧ

Полковник Юрій Дюдя є командиром 1065-го полку в/ч 62297 у м. Кострома.

Юрій Дюдя в сюжеті російського телеканалу

Дюдя (перший ліворуч) на прийомі у Великому Кремлівському Палаці на честь випускників вишів Міноборони

Юрій Дудя народився в Україні у м. Одесі. Навчався у місті Коломна Московської області, а після школи проходив службу в частинах повітряно-десантних військ, у тому числі у 7-й гвардійській повітряно-десантній дивізії на території Північно-Кавказького військового округу. Брав участь у бойових операціях в Югославії, Північному Кавказі, Південній Осетії. Отримував нагороди від керівництва РФ за успішні військові операції.

У 2008 році гаубичний дивізіон 1065-го гвардійського артилерійського полку, де Дудя є командиром, брав участь у війні в Грузії.

У 2016 році на сторінці цієї частини Вконтакті було опубліковано допис, де військовий з Донбасу знайшов каску з координатами цієї частини.

СЕЛІВЕРСТОВ ВОЛОДИМИР В’ЯЧЕСЛАВОВИЧ

Полковник Cеліверстов є командиром 106ї парашутно-десантної дивізії в/ч 55599 з міста Тула.

Володимир Селіверстов

Володимир Селіверстов на параді в Москві

У Збройних Силах РФ з 1992 року. Брав участь у бойових діях під час другої чеченської війни та у російсько-грузинській війні 2008 року. На чолі полку гвардії Селіверстов брав участь у Парадах Перемоги 9 травня 2018 та 2019 року на Червоній площі в Москві. Військові 106-ї парашутно-десантної дивізії брали участь у першій та другій чеченських війнах. Пізніше, у ході воєнної реформи 2008-2009 рр. дивізію планувалося розформувати, а частини з’єднання перепідпорядкувати іншим дивізіям. Однак це рішення було скасовано.

Читайте також: Уссурійські десантники, тікаючи з Київщини, забули штабні документи