Арсен Аваков — єдиний чиновник топ-рівня, який після Революції Гідності незмінно залишається на своїй посаді. За шість років в Україні змінилося три прем’єри і два президенти. Аваков — досі в кріслі міністра внутрішніх справ. Останнє його призначення на цю посаду супроводжувалося гучним скандалом. Напередодні голосування за новий уряд, до складу якого знову мав увійти і він, громадські активісти влаштували акцію протесту під стінами Офісу президента. Під час пікету люди нагадали про нерозкриті резонансні вбивства і переслідування, а також провалену реформу поліції.
Попри високий градус суспільного спротиву, Верховна Рада затвердила кандидатуру Авакова. Коментуючи таке рішення парламенту, голова найбільшої фракції тоді заявляв, що він лишиться на посаді на пів року “під персональну відповідальність президента”. Пів року минає за тиждень. А діяльність Національної поліції, яка підпорядковується Авакову, продовжує ставати предметом роботи журналістів-розслідувачів. За час кількох каденцій міністра “Слідство.Інфо” працювало над низкою гучних злочинів, які підлеглі міністра не розкрили. Серед них — убивство нашого колеги Павла Шеремета і облиття кислотою громадської активістки Катерини Гандзюк.
Утім, неефективна робота правоохоронців — не єдине, що закидають міністру. Дедалі частіше працівники Нацполу самі стають фігурантами тяжких злочинів. Як у випадку із застреленим 5-річним Кирилом Тлявовим, у вбивстві якого звинувачують співробітників поліції. Прізвища правоохоронців виплили також в історії із жорстоким знущанням над дітьми у притулку “Світанок” в Одесі. А нещодавно у тому ж місті сталося зґвалтування школярки. У колі підозрюваних — знову співробітник поліції.
До шостої річниці Арсена Авакова на посаді голови МВС назбиралося чимало скандальних справ. Наша редакція публікує лише ту частину з них, над якими нам довелося попрацювати особисто.
Справа Шеремета
Журналіста Павла Шеремета вбили 20 липня 2016 року в центрі Києва. У його машині спрацював вибуховий пристрій. Навесні 2017-го року журналісти “Слідства.Інфо” спільно з Центром дослідження корупції та організованої злочинності (OCCRP) випустили документальний фільм-розслідування “Вбивство Павла” про цю справу. Команда журналістів, що почала розслідувати злочин паралельно з офіційним слідством, знайшла докази, які могли би стати критичними для розкриття злочину. Деякі з них — поліції встановити не вдалося.
Через майже через три з половиною роки після вбивства журналіста Павла Шеремета поліція затримала трьох підозрюваних у скоєнні злочину, утім, журналісти виявили, що докази правоохоронців є сумнівними/ архівне ФОТО УНІАН, авторка Інна Соколовська
Журналісти з’ясували, що вибухівку під авто Шеремета заклала невідома жінка, яку прикривав чоловік. І простежили підозрілу пару на відео з камер вуличного спостереження. А також — виявили характерне зображення на одязі одного з імовірних злочинців. Крім того, “Слідство.Інфо” встановило із записів відеокамер, що біля будинку Павла Шеремета в ніч перед його вбивством стояло підозріле авто. Як виявилося, його водієм був експрацівник СБУ.
Офіційне слідство протягом тривалого часу не могло назвати ні виконавців, ні замовників цього злочину. Та майже через три з половиною роки після вбивства журналіста Павла Шеремета поліція затримала трьох підозрюваних у скоєнні злочину. Про це гучно прозвітувало керівництво країни, включно із Зеленським та Аваковим. Підозрювані особи — це лікарка, музикант та військова медсестра. Правоохоронці вважають їх вбивцями, спираючись переважно на результати комплексної експертизи.
“Слідство.Інфо” отримало цей документ і проаналізувало його. Як виявилося, четверо експертів, серед яких іноземець, підписали висновки, які суперечать один одному. Так, психологічна експертиза каже, що люди на відео ідентичні, портретна експертиза не може назвати їх ідентичними, а експертиза ходи вважає докази “умовно-достатніми”.
Тривалий час правоохоронці не могли встановити ані виконавців, ані замовників злочину проти журналіста Павла Шеремета/архівне ФОТО УНІАН, авторка Інна Соколовська
Крім того, ми отримали ще одне дослідження відео з місця вбивства, що зробив іноземець з групи експертів, яких залучала Національна поліція. Його експертиза взагалі ставить під сумнів результати розслідування правоохоронців. У висновку експерта ми побачили, що всі дії з підготовки та вибуху могла робити одна жінка. Поліція ж заарештувала двох. Усі затримані люди вже декілька місяців перебувають за ґратами — їх закрили без переконливих доказів.
Справа Гандзюк
Катерину Гандзюк знали як громадську активістку, яка боролася з корупцією та зловживанням чиновників. Після початку військової агресії на сході України вона взялася за боротьбу з російською пропагандою. Також опікувалася розвитком спорту серед молоді як представниця ООН. Раніше займалася політикою в партії “Батьківщина”. Останні кілька років працювала радницею херсонського мера, їй удавалося поєднувати посаду в місцевій владі з громадською діяльністю.
Херсонська активістка Катерина Гандзюк отримала майже 40% опіків від сірчаної кислоти, у перші дні поліція затримала людину, яка непричетна до злочину/ЗОБРАЖЕННЯ “Реконструкція нападу”
Улітку 2018 року активістку облили сірчаною кислотою. Жінка з тяжкими опіками потрапила в лікарню. Справа одразу набула широкого розголосу. І вже за кілька днів херсонська поліція, яка почала розслідувати цей напад, оголосила, що затримала нападника. Утім, незабаром громадські активісти разом із журналістами з’ясували, що підозрюваний непричетний до злочину й має алібі — він відпочивав на морі в момент нападу. Під суспільним тиском поліція відпустила затриманого, але це поглибило недовіру до офіційного розслідування. За кілька тижнів правоохоронцям усе ж вдалося вийти на нападників. Їх затримали і оголосили підозри. Та далі виявлення виконавців робота поліції не просунулася. І, як з’ясувалося пізніше, у той період з країни вдалося втекти можливому організатору злочину проти херсонської активістки.
Катерина Гандзюк перенесла низку складних операцій, однак через три місяці померла в лікарні. Після смерті розслідування вбивства Гандзюк передали до Служби безпеки, яка в подальшому вийшла на ймовірних організаторів злочину.
Незадовго до смерті журналісти “Слідства.Інфо” записали інтерв’ю з Катериною Гандзюк, яке виявилося останнім в її житті. Вона назвала ім’я людини, яку вважала замовником нападу. “Слідство.Інфо” перевірило версії Гандзюк, а також дослідило коло контактів одного з ключових підозрюваних у злочині проти неї.
Катерина Гандзюк перенесла низку складних операцій, однак через три місяці померла в лікарні/ФОТО з дня похорону, Слідство.Інфо
Під час власного розслідування журналісти викрили, що один з арештованих за організацію вбивства весь час був на зв’язку з десятком працівників поліції, прокуратури та СБУ. Отже, міг знати про перебіг розслідування, фігурантом якого є сам.
Нещодавно “Слідство.Інфо” дізналося, що колишній керівник поліції Херсонщини Артур Мєріков з грудня 2019 року став помічником голови Національної поліції Ігоря Клименка. Особа Мєрікова відома громадськості передусім через справу херсонської активістки і чиновниці міськради Катерини Гандзюк. Він очолював поліцію області в той час, коли її облили кислотою. І саме херсонські правоохоронці під керівництвом Мєрікова спочатку розслідували цей злочин. Робота поліції зазнала гучної критики суспільства — адже спершу слідство затримало непричетну до нападу людину.
Замах на Михайлика
Історія із замахом на одеського активіста Олега Михайлика доповнила і без того сумну статистику нападів на громадських діячів в Україні. Це сталася за кілька місяців після облиття кислотою Катерини Гандзюк. На чоловіка напали у вересні 2018 року. Замах стався просто в центрі Одеси, неподалік будинку активіста, коли він увечері повертався з магазину. В Олега Михайлика стріляли за кількасот метрів від головного управління одеської поліції.
Олег Михайлик відомий в Одесі, передусім, своєю боротьбою проти свавілля забудовників і дерибану цінної землі на морському узбережжі. Чоловік відкрито виступає проти мера Труханова, а також – має власні політичні амбіції. Зокрема, він очолював місцевий осередок партії “Сила людей”.
Громадський активіст Олег Михайлик відомий в Одесі, зокрема, акціями проти незаконних забудов
У справі Михайлика, як і у випадку Гандзюк, поліція теж швидко відрапортувала, що схопила підозрюваних. Ними виявилися громадяни Грузії, близькі до кримінального світу. Утім, “Слідство.Інфо”, яке побувало на місці подій після замаху на Олега Михайлика, з’ясувало, що докази правоохоронців у справі не надто переконливі. Також ми з власних джерел отримали інформацію про те, де був стрілок у момент замаху на Михайлика. Наша редакція проаналізувала документ і зіставила місце перебування нападника з місцями розташування офіційних підозрюваних у той вечір. І цей аналіз поставив під сумнів версію офіційного слідства щодо підозрюваних осіб. Пізніше усіх затриманих відпустили з-за ґрат. По сьогодні не відомі також замовники злочину проти активіста.
В одеського активіста Олега Михайлика стріляли за кількасот метрів від управління місцевої поліції/ФОТО Слідство.Інфо
Знущання над дітьми в притулку “Світанок”
Торік у жовтні колишня патрульна поліцейська Зоя Мельник написала у Facebook, що вихователі одеського притулку “Світанок” разом із приватними охоронцями фірми бʼють підлітків. Також вона повідомила, що до насильства причетний поліцейський Андрій Крецул, який працює у ювенальній превенції. Це підрозділ, який має опікуватися неповнолітніми та запобігати, аби ті не вчиняли злочинів.
Однак “Слідство.Інфо” дістало свідчення того, що до знущань над дітьми можуть бути причетні щонайменше три правоохоронці. Ми поспілкувалося з вихованцями притулку, які в різний період перебували у “Світанку”. Усі вони розповіли про насильство з боку людей в погонах.
Журналісти з’ясували, що до знущань в одеському притулку “Світанок” можуть бути причетні щонайменше троє правоохоронців/ФОТО Слідство.Інфо
Нам повідомили, що впродовж 2018-го року до них неодноразово застосовували насилля поліцейські Володимир Жарчук та Андрій Крецул. Дітей били по ребрах і головою об шафу, а також — жбурляли на підлогу і обзивали. Крім того, за словами підлітків, під час цього дійства був присутній ще один поліцейський — Вахтанг Трапаїдзе. Останній, кажуть вихованці притулку, спостерігав за діями своїх колег і морально тиснув на дітей.
Поліцейського Андрія Крецула звільнили з посади, але підозра йому наразі не оголошена. Натомість, Володимир Жарчук і Вахтанг Трапаїдзе продовжують працювати у одеській поліції.
Перестрілка в Княжичах
У ніч на 4 грудня 2016 року у селі Княжичі поблизу Києва у перестрілці загинули п’ятеро поліцейських. Це сталося під час спецоперації із затримання ймовірної банди зловмисників. Як спецопреація перетворилася на трагедію, суспільству офіційно й досі невідомо, суди в цій справі тривають і по сьогодні.
“Слідство.Інфо” отримало записи і свідчення, які вказують на те, що поліція припустилася серйозних помилок під час проведення спецоперації в Княжичах/ФОТО Слідство.Інфо
У грудні 2018-го “Слідство.Інфо” зробило розслідування-реконструкцію смертельної перестрілки у Княжичах. Ми поспілкувалися з майже всіма ключовими учасниками тих подій і отримали записи телефонних розмов між керівниками спецоперації. Вони вказують на те, що правоохоронці припустилися серйозних помилок під час проведення спецоперації.
Керував цією спецоперацією начальник карного розшуку Києва Леонід Курята. Після трагедії його звільнили з поліції, а прокуратура оголосила підозру в організації вбивства поліцейських і перевищенні службових повноважень. Щоправда, з листопада минулого року Курята отримав нову посаду — він став начальником поліції прифронтового Бахмута. А цьогоріч справу проти нього суд повернув прокуратурі.
Пізніше “Слідство.Інфо” також довідалося, що керівники столичної поліції, за версією слідчих, могли підробити службові документи, аби приховати докази щодо причин смертельної перестрілки між правоохоронцями у селі Княжичі. Ідеться, зокрема, про начальника столичної поліції Андрія Крищенка, його тодішнього заступника Віталія Стрижака та згаданого вже нами Леоніда Куряту.
Причетність поліції до шахрайств із житлом
Улітку минулого року “Слідство.Інфо” зробило розслідування про роль посадовців столичної поліції у позбавленні киян їхнього житла. Журналісти викрили кілька схем, які дозволяють забирати в людей дорогу нерухомість. Їх вводять в оману, пропонуючи підписати невигідні угоди, або просто підробляють документи на житло.
Ми кілька місяців досліджували, як працюють такі оборудки, та зрозуміли, що вони не можуть відбуватися без участі правоохоронців. А поліцейські, які мали би викривати афери, схоже, самі беруть у них участь.
Зокрема, у розслідуванні журналісти вийшли на правоохоронця, якого звати Олександр Білик. Він працює в керівництві відділу з розкриття особливо тяжких злочинів київської поліції. Це нова структура, якою пишається керівництво Нацполіції, іменуючи її “службою детективів”. “Слідства.Інфо” з власних джерел отримало телефонні з’єднання представників компанії, яких жертви обвинувачують шахрайстві, та побачили, що поліцейський підтримував з ними зв’язки. Крім того, Білик долучався до силових захоплень помешкань ошуканих киян.
Журналісти з’ясували, що оборудки з квартирами не можуть відбуватися без участі правоохоронців/ФОТО Слідство.Інфо
Ще один посадовець поліції, якого назвали журналісти, — Михайло Швалюк, заступник начальника одного з відділів карного розшуку. Швалюк теж може бути причетний до квартирних афер. Мова йде про збір інформації щодо людей, у яких шахраї відбирали житло. Діяльність поліцейського свого часу зацікавила й правоохоронців. Під час обшуків у його робочому сейфі прокурори знайшли копії документів на різну нерухомість і понад 100 тисяч доларів. А журналісти “Слідства.Інфо” дізналися, що Швалюк контактував щонайменше з одним учасником групи аферистів, який, за версією прокурорів, незаконно переоформив понад 70 квартир.
Обидва поліцейські, і Швалюк, і Білик, досі залишаються працювати лавах Національної поліції.
Убивство черкаського журналіста Комарова
Минулоріч у центрі Черкас напали на журналіста і блогера Вадима Комарова. Невідомий чоловік підбіг ззаду й тричі вдарив його по голові, вочевидь, обрізком арматури. Журналісту проломили череп, і після нетривалого перебування в лікарні він помер.
Поліція назвала журналістську діяльність Комарова найбільш вірогідною причиною нападу. Проте за майже десять місяців правоохоронці не змогли назвати ані виконавців, ні замовників цього жорстокого злочину.
Одразу після нападу на Комарова “Слідство.Інфо” виїхало на місце подій, у Черкаси. Рідні журналіста розповіли, що він взагалі не планував бути в тому місці, де на нього напали. А колеги Комарова наполягали, що саме критика місцевої влади призвела до такого жорстокого нападу.
Вадим Комаров у журналістиці був ще за радянських часів: він обіймав посади головного редактора в кількох черкаських газетах, чимало писав на своїй сторінці у Facebook. Комаров часто критикував місцеву владу, знімав відеоблоги і транслював засідання міської та обласної рад.
На черкаського журналіста Вадима Комарова нападали щонайменше тричі, четвертий напад виявився смертельним. Чоловік пов’язував замахи на нього із професійною діяльністю. Писав він, зокрема, про суди та правоохоронців.
Це не перший замах на Комарова. На журналіста нападали щонайменше тричі. 25 років тому в нього стріляли — тоді він готував матеріал-розслідування щодо прокурорів.
У вересні 2016-го в чоловіка знову стріляли. Тоді Комаров працював над двома розслідуваннями, які стосувалися суддів і правоохоронців. Сам він пов’язував цей замах виключно з журналістською діяльністю.
Наступного року, в липні 2017-го Комарова побили, за його словами, через те, він виступав проти будівництва на узбережжі Дніпра. Забудову пов’язували з оточенням голови Черкаської облдержадміністрації.