П’ятниця, 29 Березня 2019

Стусани, побиття палицями, застосування голок та плоскогубців, зґвалтування. Усе це відбувається в Бердянській виправній колонії. В’язні вперше детально розповіли про насилля як самих працівників колонії, так і їхніх помічників з-поміж засуджених. Батьки ув’язнених своєю чергою перераховують кошти на картки невідомим людям, аби тільки проти їхніх рідних не посилювалися репресії.  

— Алло, мам, слухай мене уважно. Не кіпішуй, бо зробиш мені хуже. Мені надо за 5-6 днів, щоб мені скинули 15 тисяч гривень, щоб я тут жив нормально й у мене була нормальна робота. Єслі не скинете… Просто буде погано. Мені срочно надо. Просто послухай мене.

18-річний Денис Кметь подзвонив матері Ользі з Бердянської виправної колонії 14 січня. Виправна колонія №77 — мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання. Тут відбувають покарання вперше засуджені чоловіки, за злочини невеликої та середньої тяжкості. За словами Ольги, Денис зв’язувався з нею тільки щоб попросити гроші, про себе нічого не розповідав. Сина вона побачила під час судового засідання — по відеоконференції.

«Він дуже погано розмовляв. Сидів збоку, його було дуже погано видно й лише сльози. Мабуть, поруч сидів представник адміністрації колонії. Він говорити майже не міг, рота відкрити не міг. Було видно, що його били та ніби крем на обличчя нанесли. Тоді я почала бити тривогу», — згадує Ольга.

Жінка звернулася до правозахисників по допомогу. 9 лютого 2019 року помічник нардепа разом з кількома активістами приїхали в колонію з перевіркою без попередження.

Уже на початку візиту в карантинному відділенні, де ув’язнені залишаються два тижні після прибуття, комісія помітила чоловіків з синцями. Звідки отримали ушкодження, в’язні не відповідали. Чоловіки переважно мовчки сиділи в кімнаті, один з них читав уголос правила розпорядку. На питання про життя в колонії не реагували, навіть не піднімали голови. Правозахисники вирішили оглянути всіх новоприбулих без присутності адміністрації, лише з фельдшером колонії.

— Ти кажеш, що впав. Коли впав?

— Я не пам’ятаю точно.

— Болить? Може таблетку?

— Я не казав, що я впав.

— А що?

— У двері, я казав, вдарився.

Ув’язнений із синцем на плечі сказав, що вдарився в їдальні, другий, з опухлою п’яткою, — що «йшов, шнурівка була розв’язана», в’язень із синцем під коліном — що впав.

«15 людей — хтось ударився, в їдальні не розминулися», — пояснив ушкодження засуджених старший днювальний, Валерій Саміло. Він — засуджений, який працює в колонії, — виглядав значно краще, ніж решта: на ньому була нова форма та чисте взуття.

Валерій Саміло — засуджений, який працює в колонії. Він виглядає значно краще, ніж решта: має нову форму та чисте взуття. Фото — скріншот з відео «Майдан — громадський контроль»

Черговий помічник начальника колонії, майор Горбулін, сказав, що ушкоджень в’язнів не бачив: «Вони не зверталися. Якби звернулися, побачили б».  

Попри те, що комісія працювала на території закладу два дні поспіль, Дениса Кметя серед засуджених вони так і не побачили.

ПОМІЧНИКИ З «БАНДИТКАМИ»

За словами Дениса Кметя, зранку 9 лютого працівники Бердянської колонії без пояснення причин відвели його в «підвал» — приміщення дисциплінарного ізолятора, де протримали до вечора, поки тривала перевірка колонії. Наступного дня його етапували в СІЗО Дніпра — на суд. Там хлопця й знайшли правозахисники.

Денис розповів, що від дня приїзду в Бердянську колонію він, як і інші засуджені, потерпав від катувань і нелюдського поводження. В’язні кажуть, що помічники адміністрації з інших засуджених і працівники колонії примушували їх телефонувати батькам та просити переказати гроші на картки невідомих людей. За це обіцяли припинити знущатися з них, «покращити умови» та забезпечити «кращу роботу». Усе це відбувалося нібито з відома адміністрації.

На відеозаписі інтерв’ю з Денисом видно, що в нього немає одного зуба, опухлі пальці рук, гнійна рана на зап’ясті. Разом з Денисом у Дніпро вивезли Сергія Подложнюка.

Чоловіки розповіли, що вперше їх побили в день прибуття в колонію: Сергія Подложнюка 3 січня 2019 року, а Денися Кметя — 9 січня 2019 року.

— Залітають у воронок (автомобіль для конвоювання — ред.), починають матюкатись, викидають за шкибарки на сніг і починають бити. Побили всіх, розбили носа. Робили обшук, роздягли та заставили 20 кругів голим без трусів по снігу пробігти, 500 раз присісти… Розбудили о 5:30. Почали по черзі бити прямо там, де ми спали. Їли кип’яток — дають хвилину, щоб поїсти. Не встигаєш, повертаєшся на відділення, тобі за це 30 раз по п’ятках дають залізною трубою. Потім уборка. Якщо не у швидкому темпі вбираєш — поб’ють. Помічники адміністрації б’ють, — розповів Кметь.  

Сергій Подложнюк показує свої руки. Розповідає, що коли били палицями, закривав голову. «Голки мені в нігті встромляли»,  каже він. Та згадує більше:

— Починають м’яко — ляпасами. Говорити між собою не можна, тільки з днювальним і «козлом» («козел» — засуджений, якій співпрацює з адміністрацією колонії, — ред.), і то не про життя. Треба питати, чи можна протерти, вийти в туалет. За порушення — «губошльопка» — така дощечка — шльоп по губах. Ну, а потім вже далі по п’ятах відрізком пластикової труби. Затискали кінчик пальця плоскогубцями. Роздягаєшся, знімаєш труси — і палицею.  

За словами засуджених, у колонії не дозволяли піднімати голову, весь день вони натирали підлогу або стояли — сидіти також забороняли. Оперативні працівники колонії «опускали» засуджених за те, що вони на знак протесту проти насилля різали вени, скаржилися, або просто недостатньо добре виконували роботу: «Вони годують недоїденою кашею зі столу опущених, можуть головою в унітаз опустити, можуть напісяти».  

— Визиває до себе Саміло в каптьорку. Засовує руку за шкаф і витягує біту алюмінієву, на ній ще наклейка «Бандітка». І починає бити. У дільниці карантину вставляли голки під нігті, плоскогубцями затискали пальці. А на отряді брали голку, в пісок і пхали сюда, — показав Денис гнійну рану на кисті, — Били в оперчастині. Казали, якщо будемо щось казати, то ще хуже буде. «У нас хлопці по 6 раз під себе ходили», «напишемо серцева недостатність» — виламують руки та починають бити битами й берцями. 

— Там не те що б’ють. Там — убивають, — закінчує розповідь засуджений на рік позбавлення волі Сергій Подложнюк. — Якщо повернуся туди, мене вб’ють. Я готовий постраждати заради того, щоб усе це свавілля закінчилося.

Пізніше їхні слова підтвердили кілька співробітників колонії. Вони розповіли, що тільки в лютому цього року померло двоє засуджених, що в’язні часто калічать себе, але їм не можуть допомогти через відсутність ліків. Також вони розповіли, що їм відомо про зґвалтування учасника АТО, який тепер має психічний розлад.

— У нас помирають люди. Ми неодноразово про це говорили, але адміністрація затуляє нам рота.

КОЛИ ГРАЄ МУЗИКА

«Якщо ви чуєте, що з колонії грає брава музика, знайте, що прийшов етап і їх б’ють», — сказав один із працівників колонії, ім’я якого Слідство.Інфо не називає задля його безпеки.

Таку музику 27 лютого 2015 року чули рідні засудженого Миколи Молокова, які дізнавшись, що його етапують у Бердянську колонію, поїхали за ним.

Молоков розповідає, що того дня 13 ув’язнених порізали собі вени в автозаку — нібито щоб уникнути традиційного побиття новоприбулих. Усіх засуджених після цього викинули з машини, на самого Миколу наділи наручники та завели в цехове приміщення, де побили: «Били так, що я непритомнів… Кидали обличчям на матрас, просочений водою, заламували руки, що всі кістки тріщали. Захлинаєшся водою, непритомнієш… Водою зверху поливають. Душили, палицями били. Їм, якщо чесно, все одно. Я такого навіть по телевізору не бачив, щоб так били. Далі мене сховали в карцер, а решту відвели на карантин».

Друг Миколи Дмитро в той час разом з його родичами перебував біля воріт колонії: «Це був просто жах. Крики, удари, сльози Коліної мами, я не знаю, як це передати словами. Паркан високий, ми підбігали й у ворота били ногами, намагалися якось дати зрозуміти, щоб вони побачили, що люди стоять біля паркану. Поліція приїхала і поїхала».

Наступного дня місцева поліція почала розслідувати буйство, опір та намагання заволодіти спецзасобами пенітенціарників, які нібито вчинив Микола Молоков та ще 12 новоприбулих. Кримінальне провадження відкрили за статтею 392 — «Дії, що дезорганізують роботу установ виконання покарань».

За шість днів у колонію приїхали правозахисники Харківської правозахисної групи та сфотографували побитого Молокова.

ВИМАГАННЯ ГРОШЕЙ

Як розповідають в’язні, здебільшого силу до них застосовували старший днювальний дільниці карантину Валерій Саміло, п’ятеро ув’язнених-днювальних, та троє працівників колонії — Василь Глушич, Олександр Попов й Андрій Бєлов. Рідні засуджених казали, що дзвонили й вимагали гроші зокрема з номерів цих людей.

Юрій Беляк прибув у колонію 29 грудня 2018 року. За словами його матері Тетяни, вперше сина вона почула 3 січня. Юрій «не своїм голосом» просив передати на номер картки, який він прислав у повідомленні, 12 тисяч гривень. Тетяна зробила це за два дні: «З розмови я зрозуміла, що син сам не свій, що він дуже хворий або побитий». Тетяна розповідає, що 16 січня переказала на банківську картку ще 5 тисяч гривень.  

Мати Сергія Подложнюка Людмила розповіла, що від сина довго не було ніякої звістки. Після його конвоювання в Бердянську колонію, її поінформували про це в повідомленні та надіслали список дозволених для посилок речей. Син подзвонив приблизно 19 січня. «Зразу попросив мазь від гнійних ран, «Спасатель», бинт, вату, даже їсти не просив. «Мама, можеш зібрати гроші і відправити 5 тисяч?» Ми з ним і не розмовляли. Я його питала, як він, але він нічого не відповідав. Номер карточки прислали мені СМС-кою», – згадує Людмила.

Мати засудженого Артура Монолатія Наталя Цикаланова розповіла, що сину пропонували, мовляв, якщо хочеш добре жити, говори з мамою, щоб вона знайшла картку, на яку переказувати гроші. А кожен платіж, годину та хвилини він повинен був записувати. «Але я відмовилася від цього… — сказала жінка. — Це роблять в основному рідні старших «козлів», які примусово також знущаються зі звичайних зеків… Мати, сестра, брат, батько цих «козлів», які отримують гроші на карточку, знімають їх, згортають в трубочку, потім береться пляшка з-під порошку, складають все туди та знову відправляють у колонію. Звідти гроші йдуть прямо начальнику в руки».

За словами Наталії, навесні 2018 року їй зателефонували невідомі та почали вимагати переказати на рахунок гроші. Вона злякалася за сина й погодилася. Щотижня в Наталії вимагали від 5 до 100 тисяч гривень, а також обручки та одяг. На картки невідомих Наталя зробила кілька переказів, загалом, за її словами, понад 300 тисяч гривень. Також жінка надіслала невідомим людям посилки й техніку, зокрема, мобільний телефон.

Ольга — мати наймолодшого 18-річного засудженого Денися Кметя розповіла, що спершу син попросив передати їй, що вона повинна знайти 120 тисяч гривень. Наступного разу, уже особисто, за те, «щоб я тут жив нормально і в мене була нормальна робота» син просив 15 тисяч. Коли мати сказала, що не знайде таких грошей, Денис зменшив суму до 10-ти. Проте врешті Ольга перевела на картку 3 тисячі гривень.

РОЗСЛІДУВАННЯ

Батьки засуджених через громадські організації «Альянс Української єдності» та «Майдан-Громадський контроль» звернулися в Державне бюро розслідувань, виклавши всі відомі їм факти, банківські чеки та номери карткових рахунків, на які перераховували гроші, номери телефонів, з яких їм дзвонили й аудіозаписи розмов. 26 лютого 2019 року слідчі ДБР розпочали досудове розслідування за чотирма статтями Кримінального кодексу.

В Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби повідомили, що не мають підтвердження інформації про катування в колонії.

Екс-голова пенітенціарної служби Сергій Старенький події довкола колонії назвав «інформаційним шумом», а постраждалих — «колишніми засудженими негативної спрямованості та відомими в колонії провокаторами». За його словами, Бердянська колонія — «червона», тобто на процеси в ній впливає адміністрація:

«Її намагалися розхитувати блатні у кінці 2014-го, у 2016-му, й от почали й зараз. Ініціатором «перефарбування» колонії в чорний колір є ніхто інший як старий добрий «вор в законє» Льора-Сумський. Він виділив з общака близько 20 тисяч «негривень», щоб розхитати колонію — на підкуп журналістів, на створення інформаційного фонду в інтернеті. Мета — змінити керівництво колонії, та призначити лояльне до криміналу».

Прокурор Бердянська Олександр Маленко розповів місцевому виданню, що під час перевірки інформація про насилля в колонії не підтвердилася: «Жодного сьогодні ми не почули засудженого з приводу застосування будь-яких недозволених методів на території колонії».  

Слідство.Інфо звернулося до начальника колонії Максима Чукіна із запитом та попросило прокоментувати, чи відомо йому про насилля над засудженими та вимагання в них грошей. У відповідь адміністрація повідомила, що «не володіє запитуваною інформацією», а збір інформації про скарги від засуджених чи їх рідних «потребує спеціальних дій», й тому в задоволенні запиту відмовили.

15 березня Максим Чукін на «дні відкритих дверей» у колонії сказав: «Колектив теж цю тему дуже боляче переживає. Співробітники на нервовому зриві, тому що все, що виливається зараз в ЗМІ псевдо-правозахисниками, не відповідає дійсності. У мене, у кожного з моїх заступників, так само є сім’ї, є діти, і отак на всю державу кричати, що ми так звані кати, б’ємо, принижуємо — це зачіпає наше самолюбство як співробітників кримінально-виконавчої системи і просто як чоловіків, батьків».

Матеріал підготований у межах проекту, який реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.

Більше текстів у проекті  #Правосилля

ми в соцмережах

напишіть нам