17468

Мешканці сіл і містечок навколо Києва, які пережили російську окупацію, у розмовах з нашими журналістами часто згадували, що найгірше з ними поводилися військові-буряти. На територію України вторглися кілька підрозділів з цього регіону Росії. Зокрема, 37-ма мотострілецька бригада з міста Кяхта, що на кордоні з Монголією. За даними українських військових, буряти стояли в районі Житомирської траси неподалік Макарова, що на захід від Києва. 

Журналістам «Слідства.Інфо» вдалося ідентифікувати більше пʼятдесяти окупантів з цього підрозділу: як командний склад, так і сержантів та рядових.

Під час розслідування ми знайшли цікаві факти щодо окупантів з цього підрозділу. Декого з бурятів встигли відвезти назад і поховати як «освободителя от фашизма», а хтось вже публікує селфі з окупованих сіл на Київщині. 

Для пошуку та ідентифікації бурятів-окупантів ми використовували дані Головного управління розвідки Міноборони України, а також групи військової частини в соцмережі «Вконтактє» та особисті сторінки як самих окупантів, так і їхніх родичів. 

Знайдену інформацію про окупантів з 37-ї бригади ми передали правоохоронцям, які розслідують геноцид на Київщині. Вони повідомили, що деякі свідки вже впізнали ідентифікованих нами окупантів. 

Майор Алєксандр Кондратьєв, 31 рік. Згідно опублікованих українською розвідкою документів, Кондратьєв служить начальником штабу 37-ї мотострілецької бригади. Це одна з ключових посад в цьому підрозділі. Він родом із Західного Сибіру, але зараз проживає в місті Кяхта на кордоні з Монголією, де розташована його бригада. Має дружину.

Якраз в період вторгнення, 12 березня, майор опублікував на аватарці картинку з символом окупантів «V» і написом «вера, правда, победа». Також Кондратьєв опублікував відео, яке місцеві бурятські школярі разом з вчителями записали на підтримку війни проти України. 

«Молчи, молчи, терпи, страдай. А боль так давит страшной силой. Опять войной охвачен край, опять там множатся могилы. «…» А тут война, с портрета дед сверлил из под бровей лохматых. Смелее внучек, войне мы скажем нет, и мой ботаник стал солдатом», — зачитують школярі пропагандистський вірш, закликаючи старших окупантів і далі вчиняти злочини та звірства. 

Капітан Алєксандр Холявін, народився 24 червня 1996 року. Служить на посаді заступника начальника штабу. Вказує, що закінчив московське вище військове командне училище. Публікує фотографії з армії та з навчання у військовому училищі. 

Старший лейтенант Олєг Крікунов, йому 33 роки. Він — командир взводу. Народився і виріс в Забайкаллі, після школи навчався в інституті фізичної культури. Потім пішов служити в армію.Життєвий девіз Крікунова — «якщо не знаєш, що робити далі — роби крок вперед». От 33-річний Олєг його і зробив, коли вторгся на територію України разом зі своїми підлеглими окупантами.

Старший лейтенант Алєксєй Родіонов родом з міста Улан-Уде, столиці Бурятії. У нього є кілька братів. Судячи з соцмереж, Алєксєй Родіонов любить «красиве життя» — відвідувати клуби, ресторани та вечірки. 

Старший лейтенант Владімір Сундупов. Служить на посаді командира взводу. Проживає в столиці Бурятії Улан-Уде. 

 

Старший лейтенант Дмітрієв Віталій, служить на посаді командира взводу. Вказує, що проживає в столиці Бурятії Улан-Уде. Має на руці характерне татуювання. 

Старший прапорщик Алєксєй Рассадін. Він в бригаді служить на посаді старшого техніка. Має дружину і малолітню дитину. 

Старший сержант Ніколай Неустроєв, народився 12 жовтня 1982 року. Публікує фотографії з прапорами «военная разведка» і багато фото з військових навчань та служби. Має дружину і дітей. Також зафікований на фото з автомобілем з окупаційним маркуванням «V». 

 Сержант Вʼячеслав Сазонов, йому 26 років, родом з Новосибірська. Він служить на посаді командира бойової машини. Згідно офіційного реєстру «Окупант», Сазонов потрапив в полон до наших військових. 

Сержант Олег Батуєв. Служить на посаді командира відділення. Вказує, що проживає в місті Казань. 

 

Сержант Антон Кауров. Народився 24 серпня 1986 року, проживає в місті Улан-Уде. В бригаді служить на посаді командира відділення, командира бойової машини. 

Сержант Молор Мудусов, служить на посаді командира відділення. 

 

Сержант Сєргєй Похілько, йому 23 роки. Командир відділення. Він публікує фотографії з армії, а також медалі з військових навчань. У Похілька є дружина і малолітня донька. 

Сержант Алєксандр Ванчіков. Служить на посаді командира відділення. Містом проживання вказує Улан-Уде. 

Сержант Очір Дугаржапов, народився 19 травня 1994 року, проживає в Улан-Уде. Служить на посаді заступника командира взводу — командира міномета. 5 квітня написав допис «кто не с нами, тот ляжет под нами». Це сталося за кілька днів після втечі російських окупантів з-під Києва. Має дружину, яка наприкінці березня написала, що живе без чоловіка вже третій місяць. 

Сержант Валєрій Будаєв, служить на посаді командира відділення-санітарного інструктора. У розділі «світогляд» вказує буддизм. 

 

Сержант Александр Гиндєнов. Йому 34 роки, корінний бурят. У нього є дружина і двоє дітей. Судячи з фотографій, родина живе ледь не в злиднях, хоч раз на кілька років їздить на море до анексованого Криму.

Сержант Александр Гиндєнов

Сержант Анатолій Ванданов, він — командир бойової машини. Впродовж кількох тижнів Ванданов не був у мережі. Однак, у період втечі російських військ з півночі Київщини, бурят опублікував фотографію, де він тримається за милицю. Ми знайшли місце, на фоні якого фотографувався російський окупант — це Звенигородський санаторій у Підмосковʼї. Бурятського окупанта, ймовірно, поранили в боях на Київщині, тож зараз він лікується у медзакладі.

Сержант Магомедмирза Сулейманов, 30 років. Народився і виріс в Махачкалі. Він — один із небагатьох, хто має вищу освіту. Окупант публікує фотографії з казарми, з подвірʼя військової частини, фотографії з матірʼю. Також він публікує романтичні картинки з символікою США, від якої повинен «захищати» Росію.

Сержанту Чінгісу Гончікову 24 роки, він корінний бурят. У нього є дружина та малолітня дитина. Гончіков вже кілька років служить у 37-й мотострілецькій частині в Кяхті: публікує звідти селфі та світлини армійського побуту російських окупантів. 

 

Сержанту Едуарду Ванданову 27 років. До армії він навчався в Бурятському державному університеті. Зараз він обіймає в російській окупаційній армії посаду командира відділення. 

Рядовий Святослав Бурцев, народився 18 липня 2000 року. У бригаді служить на посаді стрілка-помічника гранатометника. Українські військові знайшли його паспорт на полі бою і вважали його загиблим. Однак, ймовірно він просто загубив або викинув паспорт, оскільки станом на момент публікації він перебував «онлайн».

Також 8 лютого він опублікував фото у військовій формі з підписом «судьба не позволит воротить нос». А 16 квітня, вже після втечі бригади з-під Києва, написав «я прошагал такими тропами, что вспомнить не стыдно что и в раю, и в аду я найду знакомые лица». 

Рядовий Начин Соян, 20 років. Він — інстаблогер. Раніше публікував фотографії і відео з прогулянок, ресторанів і клубів. Фотографувався навіть з друзями, загорнутими у американські прапори. Начин Соян 24 лютого разом з іншими окупантами вторгся на територію України. Він був оффлайн кілька тижнів. А вже 12 квітня Начин Соян опублікував фотографію у військовій формі та з автоматом, а також з характерною для окупаційних військ повʼязкою на нозі. 

Нам вдалося знайти будинок, всередині якого фотографувався окупант і поговорити з власником. 20-річний бурят сидить на дитячому майданчику будинку в селі Колонщина, що розташоване неподалік Києва по Житомирській трасі. На фотографіях, які власник передав «Слідству.Інфо», видно, що росіяни розбили вікна, вдерлися всередину і, ймовірно, облаштували там невеликий штаб у період окупації. 

Рядовий Семьон Добровольський, теж 20 років. Він родом з Челябінська. Юнак ріс у російській глибинці, після школи пішов до армії. Потім, ймовірно, підписав контракт. За місяць до російського вторгнення його матір опублікувала фотографію, де родина проводжала Семьона на потяг, він був у військовій формі. 

Матір 20-річного окупанта, пенсіонерка Маріна Доброволськая помішана на любові до радянського союзу та ненавидить все українське. Щодня вона публікує фотографії російської пропаганди, картинки на підтримку російських окупантів та особисто путіна.

23-річний рядовий Віталій Рєзніков. Служить в бригаді на посаді водія. Публікує фотографії з армії та відпочинку, а також фото з матірʼю

Рядовий Алєксандр Зайцев. Йому 19 років. 6 квітня він виклав фото у військовій формі під час нагородження медаллю. Це сталося за кілька днів після того, як російські окупаційні війська втекли з-під Києва. Але не відомо, за що саме отримав нагороду 19-річний Зайцев. 

Рядовий розвідник-телефоніст Дмітрій Сілютін. Викладає фото з прапорами «военная разведка», також публікує світлини з військових навчань та зі служби. Має також батька-військового. 

 Рядовий Віктор Лаптєв, 1998 року народження. Служить на посаді кулеметника. У Лаптєва є дівчина, з якою вони публікують спільні фото. 

 

Єфрейтор Сєргєй Гурульов. Народився 6 березня 1999 року. Служить на посаді заступника командира бойової машини. 

 

Рядовий Андрій Парфьонов, народився 22 грудня 1997 року. Служить на посаді механіка-водія. 

Рядовий Рустам Шарафієв, народився 22 листопада 1998 року. Служить на посаді механіка-водія. Публікує фото з армії, а також зі своєю матірʼю

 

Рядовий Алєксандр Баєв. Служить в бригаді на посаді гранатометника. 

Єфрейтор Булат Тудупов. Служить на посаді старшого навідника. Має дружину, яка разом з ним проживає в місті Улан-Уде. 

 Єфрейтор Алєксандр Базаров. Проживає в місті Улан-Уде. Вказує, що закінчив Бурятську академію сільського господарства. Зараз служить на посаді старшого навідника. 

Єфрейтор Максім Прібушевскій. Народився 23 липня 2000 року, проживав в місті Норильськ. Служить на посаді старшого механіка-водія. В соцмережах місцем роботи вказує «Министерство обороны россии».

 

Єфрейтор Сєргєй Круглов. Служить на посаді старшого водія-заряджаючого. Проживає в місті Кяхта, де й базується бригада. Має дружину і двох малолітніх дітей. 

 Рядовий Сєргєй Тімофєєв. Народився 1 жовтня 1996 року. Служить на посаді оператора бойової машини. Навчався в інституті залізничного транспорту в Улан-Уде. Його матір регулярно публікує фото з сином. 

 Єфрейтор Дмітрій Грігорьєв, народився 10 липня 1998 року. Проживає в місті Улан-Уде. Служить на посаді старшого механіка-водія. 

Рядовий Захар Лямкін, народився 27 вересня 2000 року, проживав в місті Горно-Алтайськ. Служить на посаді механіка-водія. 

 

Рядовий Чінгіс Сапкєєв, народився 1 квітня 1990 року, проживає в місті Улан-Уде. Служить на посаді водія. 

 Єфрейтор Дмітрій Швецов, народився 28 листопада 2001 року. Служить на посаді старшого механіка-водія. Має дружину.

 

Рядовий Алєксєй Устюжин, родом з міста Кабанськ. Служить в бригаді на посаді гранатометника. 

Єфрейтор Баір Гарматаров, служить на посаді старшого навідника. Проживає у місті Кяхта, у своїх соцмережах вказує, що закінчив бурятську академію сільського господарства. 

 

Єфрейтор Армен Беруджанян, народився 17 грудня 1992 року. Служив строкову службу в 37-й бригаді, потім підписав контракт.

Єфрейтор Сєргєй Єрмолаєв, 25 років. Народився і виріс в Самарі. Після закінчення школи був призваний до російської армії, служить там вже близько семи років.

У своїх соцмережах публікує фотографії з занедбаної військової частини, медалі з військових навчань, а також фотографії з дружиною.  Судячи з фотографій Сєргєя Єрмолаєва, він є російським неонацистом та футбольним хуліганом. Чоловік публікує фотографії, де разом з товаришами виконує фашистське вітання «Зіґ хайль!», а також картинки праворадикальної організації з написом «Russland». 

Разом з Сулєймановим в бригаді служить його товариш — 24-річний Тімур Данчєнко.

Ми знайшли їхнє спільне фото в одному з російських кальян-барів. Більшість фотографій Тімура Данчєнка — це селфі з казарми та військових навчань. Також, судячи з його соцмереж, у нього є дружина та малолітня дитина. 

Єфрейтор Іван Корчьомкін служить заступником командира бойової машини. Судячи з його соцмереж, Іван дружив з убитим дагестанцем Умалатом Мусаєвим — ми знайшли їхні спільні фотографії з цивільного життя.

Рядовий Умалат Мусаєв. Народився в дагестанському місті Хасавʼюрт, потім переїхав до Росії. Жив звичайним життям підлітка, у 2016-му році закінчив школу. Далі був призваний до російської армії. Наприкінці лютого 22-річний Умалат разом з колегами-окупантами вторглися на територію України, де він і був вбитий. У нього залишився брат, який живе в Краснодарі.

23-річний рядовий Алєксандр Котовщіков родом з Іркутська. За кілька років після закінчення школи також був призваний до армії. 

Судячи з соцмереж, Котовщіков захоплюється футбольним клубом «Барселона» і любить російські маргінальні реп-гурти: «Гуф», «Ак-47» та «Баста». Також у нього є дівчина з Улан-Уде. 

Рядовому Олегу Халудорову 21 рік. Він виріс в столиці Бурятії Улан-Уде. У грудні 2019-го року Халудорова призвали на строкову службу. «Я ушёл в армию 6.12.2019. Служу в Кяхте. Если что буду, но очень редко сидеть в вк, кому смогу, тому отвечу. Ждите меня 6.12.2020», – написав три роки тому рядовий Халудоров. Ймовірно, після завершення строкової служби бурят підписав контракт з російською армією.

 

Єфрейтору Артьому Ларіонову 22 роки. Судячи з його сторінки у «Вконтактє», Ларіонова призвали на строкову службу в 2018 році, а пізніше він підписав контракт. Поки син ймовірно вчиняв воєнні злочини в Україні, його матір публікувала пропагандистські відео з підписами «Боже, помоги россии, помоги нашим солдатам», а також молитви за загиблими російськими окупантами. 

Рядовий Артьом Перевозкін, йому 21 рік. Служить на посаді механіка-водія в Кяхтинській мотострілецькій бригаді.