Енергетична незалежність Криму від материкової України – одна з обіцянок російської влади, якими кримчан восени 2014-го закликали на “референдум”. Це – грандіозна інфраструктурна примара півострова. Така, як транспортний міст через Керченську протоку і заводи з переробки морської води на питну.
«Задача правительства – не просто заливать Крым федеральными деньгами, тем более, не самая благоприятная пора, а создавать в Крыму источники роста и сделать полуостров максимально привлекательным для инвесторов», – заявляв голова уряду РФ Дмитро Медведєв.
Попри гучні заяви найвищого російського керівництва, питання енергетичної незалежності окупованого Криму від материкової частини України лишається актуальним, як і раніше. Енергетична система півострова відчуває гострий дефіцит. Власне кримське виробництво – близько 200 (двохсот) МВт енергії, тоді як споживання – 850 МВт, а в пікове навантаження – 1,2 ГВт. Решта приходить з материкової України. Це кримчани відчули рік тому, коли Україна вимушено залишила півостров без світла. Та на сьогодні все, що фактично зроблено для енергонезалежності Криму – це завезення і розгортання мобільних газотурбінних електростанцій. Ще рік тому стало зрозуміло: така генерація занадто дорога та неефективна. У разі відключення МГТЕС виконують функцію радше тимчасового запобіжника, ніж альтернативного джерела струму.
«Вражеские диверсии. Они же не прекращаются… Свет опять отключили вот на ноль. Поэтому как раз сейчас идет ревизия наших мощностей. Тренировка, наверное, перед основным боем», – це заява самопроголошеного очільника кримського уряду Сергія Аксьонова .
За даними російського офіційного сайту державних закупівель, на розгортання газотурбінних електростанцій, їхнє обслуговування, пальне тощо витрачено понад 5 мільярдів рублів. Якщо вірити річному звіту ВАТ МГТЕС Росії, кримські газотурбінні станції за рік виробляють близько 600 мільйонів КВт/годин, при загальній потребі Криму в понад 5,7 мільярда.
«Была проведена реальная тренировка по развороту всех объектов генерации. Тепловых электростанций, мобильных газотурбинных установок, дизельно-генераторных установок», – розповів «міністр» палива та енергетики Криму Сергій Єгоров.
Цікава деталь: для власних потреб МГТЕС купує через посередника “Крименерго” українську електроенергію – контракти на суму близько 20 мільйонів рублів укладено до 2019-го року. Та на той час енергії з материкової України може вже не бути – наприкінці 2015-го збігає термін дії ганебної угоди про постачання електроенергії до так званого “Кримського федерального округу”. Тож питання, як Криму обійтися без енергії з України, для Росії стає руба. Це підтверджує зізнання Медведєва.
– Мы сотрудничество в этой сфере продолжаем с нашими партнерами. Естественно, все это делается не бесплатно. Это нормальные коммерческие отношения. Но у нас есть общая установка на то, чтобы все-таки добиться полной энергетической независимости.
Реалізація великих інфраструктурних проектів в Криму – головний біль для Росії. Відступитися – означає остаточно втратити обличчя, реалізувати – зайвий раз перевірити на міцність російську економіку, яка потерпає від санкцій, і власні можливості у справі заміни імпортних комплектуючих. Експерт з питань енергетики Сергій Дяченко вважає, що Росії буде вкрай важко інтегрувати енергосистему Криму в російську мережу.
– В таких объемах мосты, как требуется Крыму — в России опыта нет. В Европе есть. Скандинавские страны объединены по морю, там достаточно большие объемы перетоков. Но опять же: ввиду того, что объединяет локальные системы, там еще проблемы вставок постоянного тока — это огромная техническая проблема. И тут та же история будет, потому что это все надо будет регулировать.
У тому, що будівництво енергомосту з Росії в Крим уже ведеться, провладні та пропагандистські російські ЗМІ переконують постійно. Заступник міністра енергетики Росії повідомив, що його потужність становитиме 850 МВт, а до кінця 2015 року вже працюватиме лінія потужністю 300 МВт. Самопроголошений голова кримського уряду Сергій Аксьонов каже інше – 200 МВт потужності обіцяє з Росії, решту мають виробляти нові електростанції, які хочуть побудувати в Криму.
– Будем получать более 200 мВт уже с Краснодарского края. Так или иначе, ситуация будет решена. 25 миллиардов заложены в бюджете уже на этот год на строительство двух новых электростанций.
Побудувати енергоміст – це не просто перекинути кабель через Керченську протоку. Будівництво нової магістралі потребує відповідної інфраструктури. Заявлялось, що струм до Криму може надходити від четвертого енергоблоку Ростовської АЕС, але його мають здати до експлуатації лише у 2017-му. А щоб струм дійшов до російської сторони Керченської протоки, необхідно розширити існуючі підстанції та збудувати нові. Далі – нові проблеми. За угодою між Україною та Росією, Керченська протока, як і Азовське море, – це внутрішні води двох держав. Без згоди України будь-які роботи у протоці – порушення міжнародного морського права і нові санкції проти Росії, каже Дяченко.
– Все должно быть согласовано. И строительство. Это же энергосистема Украины. Там вообще ничего нельзя делать без согласования с Укрэнерго. Они должны были получить техзадание на присоединение Укрэнерго, прежде, чем что-то делать. Потому что это территория Украины, это юрисдикция Укрэнерго — линия высоковольтных передач, и Крымэнерго, которое принадлежит компании ДТЭК.
Насправді те, що ЗМІ видають за фактичний початок будівництва, більше нагадує підготовку майданчика для подальших робіт. Ці світлини зроблено в Керчі на початку липня. На них видно, як встановлюють тимчасові опори для електромережі. Для фактичного початку будівництва наразі не вистачає головного – факту закупівлі цих робіт.
Перший тендер на будівництво енергомосту оголосили в листопаді 2014-го на суму у 13 мільярдів рублів, ще на 6 мільйонів хотіли замовити оцінку інвестиційного проекту. Однак закупівлю в обох випадках скасували без будь-яких пояснень.
Натомість у липні цього року було проведено іншу закупівлю, вже на неконкурентних засадах – на 47 мільярдів рублів в одного постачальника, якого саме – не вказано. Документацію цього тендеру взагалі не оприлюднено. Відомо лише, що до цієї закупки входить весь цикл робіт – від проектування до будівництва енергомережі до Криму, а замовником буде Російське енергетичне агентство, з яким Мінтопенерго уклав державний контракт.
В такому разі, як можна було взагалі починати роботи до фактичного проведення закупівлі і що взагалі роблять будівельники на узбережжі Керченської протоки? Дяченко пояснює:
– Это потемкинская деревня, потому что нельзя такой серьезный проект начинать без проектных работ, согласования техдокументации и техзадания на присоединение к энергосистеме. Иначе с чего поставлять? Второе — для такого проекта, если вы хотите гигаватт поставлять, это не деньги… И опять же, это никоим образом не решит проблему энергетической независимости.
За повідомленнями Мінтопенерго Росії, у Криму збираються побудувати дві нові електростанції – у Сімферополі і Севастополі та модернізувати ТЕС у Саках та Керчі, тим самим збільшивши виробництво електроенергії у самому Криму. З цим завданням Росія, яка потерпає від санкцій, ще може спробувати впоратися, але за старими технологіями.
За словами Тараса Целого, заступника голови правління “Крим ТЕЦ”, «строительство предполагается исключительно импортозамещающим технологиями, то есть это производители наши, отечественные. Поэтому исключается какие-либо вводы санкций на оборудование. Мы по этому пути шли долго, здесь вопрос решен полностью».
Отже, підсумуємо. Якщо Росія і збудує справжній енергоміст до Криму, то станеться це не раніше як за три, а то й п ять років, і за умови наявності коштів і відсутності санкцій. До того часу будемо спостерігати енергетичні «потьомкінські села», спроби збільшити генерацію на самому півострові та тиск на Україну для пролонгації ганебного контракту на поставку електроенергії до так званого «Кримського федерального округу».
СЕРГІЙ МОКРУШИН, Кримський центр журналістських розслідувань для проекту «Слідство.Інфо»