«І словом, і тілом»

Поділитися
Поділитися

У стінах цього закладу навчають майбутніх педагогів та працівників культури. Рівненський державний гуманітарний університет – найбільший виш у області. Втім, не зважаючи на поважний статус навчального закладу, студентки та викладачки розповідають, що тут відбуваються речі далекі від гуманітарного профілю.

Одна з випускниць, яку ми заради її безпеки назвемо «Тетяною», ділиться з нами своєю історією. Завідуючий кафедри хореографії пообіцяв допомогти їй поселитися в гуртожиток. Втім, розмова про поселення плавно переросла у розмову про особисте життя студентки. Зрештою професор запропонував дівчині стати її старшим наставником, який знає як зробити жінці приємно.

– Через кожне слово, через два він так цілує мене, в шию поцілував, при цьому тримає там волосся, поправляє. Потім мене поцілував у груди, я ойкнула через це і він так мені: «Тихо-тихо»,- ну, щоб я нікому не сказала. Після того чи то перед цим, точно не пам`ятаю, він так само до мене говорив і в мене було просто волосся чи заплетене, чи за вухо і він мені почав лизати вухо. Це було гидко і я зараз згадую, в мене геть мурашки побігли, – пригадує «Тетяна».

Дівчина каже – в обмін на часті візити в неробочий час чоловік пропонував, цитуємо «кришувати» студентку і навіть влаштувати на державну форму навчання. Цей випадок для «Тетяни» став справжнім стресом: дівчина довго не могла заспокоїтися і хотіла кинути університет.

– Я просто плакала, я не могла зупинитись, мене всі заспокоювали, я не могла зупинитись. Я казала, що я тут ніколи не буду навчатися. Я знаю, що він приймає державний екзамен. І це мені було страшно, – каже «Тетяна».

Неоднозначні пропозиції, обійми, дотики і поцілунки про які розповідають випускниці – йдеться про 70-річного професора Володимира Годовського. Цей чоловік керує кафедрою хореографії гуманітарного університету майже 20 років.

Він – заслужений діяч мистецтв України, кандидат педагогічних наук, людина у Рівному відома і поважна. Втім між собою випускники та студенти розповідають про нього зовсім інші речі.

– Це знають всі, що він любить жіночок, а особливо дівчат. Я не знаю, хто як, які форми його влаштовують. Але всі знають, що він майже кожній щось може сказати чи запропонувати, – розповідає «Тетяна».

– Мені ще пощастило, тому що я чула багато випадків, коли це перегинало палку. Тобто він не просто мацав студентів, а відверто пропонував секс. Я вважаю, що це просто аморально, – розповідає випускниця кафедри хореографії РДГУ 2017 року «Марина». – Такий варіант оплати є в нього. Якщо в дівчини немає грошей, вона може розплатитись своїм тілом.

 

Тринадцять студенток і випускниць кафедри хореографії різних років, з якими ми поспілкувалися, розповіли нам про факти домагань з боку професора Годовського. Одним він лише натякав на інтимний зв’язок. Іншим прямо пропонував секс. Ті, хто погоджувався, могли отримати від завкафедрою шанс влаштуватися на роботу, отримати матеріальну підтримку і вирішення інших проблем.

Крім студенток, професор проявляв цікавість і до викладачок. Колишня балерина Алла Геккель працювала на кафедрі хореографії 13 років. З перших тижнів роботи викладачка відмовлялася підписувати документи з уже виставленими оцінками студентам, яких ніколи не бачила. Вона розповідає, що працювати їй було складно через постійні проблеми, тиск та погрози звільненням.

– Якось черговий раз зайшла до нього в кабінет підписувати якісь документи, він мені сказав таку фразу: «Ти не вписуєшся в нашу систему. Ти не хочеш робити того, що я тобі кажу як начальник твій. Тому, або ти стаєш моєю коханкою і спиш зі мною, або ти тут працювати не будеш. От вирішуй сама, – згадує Алла Геккель.

Алла розповідає, що після відмови стати коханкою, була змушeна вeсти пари на інших кафедрах, а студенти скаржилися на неї в деканат під тиском завідуючого. Жінка роками терпіла приниження і говорила про домагання іншим викладачам та керівництву вишу. Втім жодної реакції не було. Викладачка каже, що не могла захистити навіть себе, а тим часом захисту просили і її студентки.

– Вони дуже часто мені говорили про те, що Годовський неадекватно себе поводить, що він до них пристає, що він їм пропонує то зайти до нього в кабінет випити, то вирішити якісь питання через якийсь інтим. Вони говорили мені про це досить часто. Я їм говорила – чому вони мені про це говорять? Чому вони не йдуть і не пишуть заяву в органи якісь? Чи в міліцію, чи в прокуратуру. Але, можливо, вони, як і я, стільки років терпіли це все, тому що боялися.

Сором, страх втратити роботу чи бути відрахованим з університету – такі причини багаторічної мовчанки називають студентки, випускниці та викладачки хореографічної спеціальності РДГУ.

Попри те, що про таку поведінку професора нам свідчили чимало жінок, ми вирішили самі перевірити, чи справді завідуючий кафедри чинить домагання. Для цього ми попросили одну із випускниць цього вишу іншої спеціальності прийти до нього на зустріч щодо можливого поселення в гуртожиток та вступу на кафедру хореографії. Ми також попросили приховано записати цю зустріч. Під час розмови професор досить відверто натякнув про свої наміри.

– Як ви будете моєю студенткою, мені не потрібен буде ні ректор, ні проректор ні декан. Тому що я буду мати моральне і аморальне право вас опікать, – каже завкафедри Володимир Годовський потенційній абітурієнтці.

Дівчина запитує у пана Годовського, чи потрібно сплачвати кошти за поселення в гуртожиток. Втім завідуючий запевняє, що грошей не треба.  

– Мене цілувать будеш крепко потім. Я ж за тебе платить гуртожиток буду, якщо будеш крепко цілувати. Це ми будем потім говорити, які відносини будуть. Але я буду кришувать тебе. Мені подобається такий склад жінок, дівчат. І я буду підтримувать тебе, ти класна, тільки трошки зажата. Я тебе розкрєпощать буду, – каже професор.

Дівчина ділиться своїми враженнями після двох зустрічей із професором:

– Був поцілунок, були обійми, але це було вже міцніше, ніж першого разу і в кінці він ще сказав, що він страх, як любить цілуватись, – розповідає «Катерина».

 

На прощання завідуючий не забув зробити дівчині комплімент:

– О! Того разу ти в юпочці була красівій, ноги в тебе красіві. В юпочці такій, молнія була там, називається «порви, порви мєня» і цей, і цей… Ну добре – соблазнітєльно прийшла, но не пригнула на мене, – каже пан Годовський.

– Мені здається, такі люди в навчальних закладах не повинні працювати, – переконана «Катерина».

Експертка з питань захисту прав жінок Тетяна Мельник вважає поведінку Володимира Годовського яскраво вираженими сексуальними домаганнями.

– Однозначно, якщо, тим більше це така позиція керівника, тобто викладача і студентки або абітурієнтки, тобто дівчина, людина, вона залежна від цього чоловіка однозначно. Тому що він це і говорив, проговорював чітко, конкретно. І так воно і є – від нього залежить її доля, як майбутньої студентки, – розповідає Тетяна Мельник. Коли це стосунки людини, яка на посаді із залежною людиною – це сексуальні домагання.

 

Володимир Годовський відмовився зустрічатись з журналістами. Коли ми застаємо його на робочому місці без попередження, нас просто виганяють з кабінету і закривають камеру.

Втім, після наполягань, завкафедрою все ж таки погодився поговорити з нами. Володимир Годовський не пригадує ані пропозицій «кришувати» студенток, ані запрошень до себе в кабінет, ані домагань чи натяків вступити з ним в інтимний зв’язок. Жартує, нервує і називає свідчення студенток і викладачки брехнею.

– Якби це було років 20-30, я би сказав. А в 70 років вже, ви знаєте, я можу вам предоставіть документ, може, що я вже неспроможний уже жити з дівчатами. І ще це. А дівчата можуть казать все, що завгодно, – каже Володимир Годовський. –  Це специфіка роботи. Якщо до доктора приходять і він дивиться – то що він, сексуальні домагатєльства?

Ми демонструємо пану Годовському запис з прихованої камери, який зробила наша співрозмовниця. Він дивиться відео кілька секунд і пригадує, хто до нього приходив.

Дякую, я вже знаю, що це за дівчина… Валічка, я хочу пояснить, – завкафедри звертається до методистки Валентини.

– Ми будем дружити організмами, – цитуємо пропозицію Годовського, зафіксовану на відео.

– Да. Організмами будем дружить, – повторює Володимир Годовський.

Колишня викладачка Алла Геккель, яка тепер вчить танців в дитячому гуртку, каже, що скаржилась на таку поведінку професора ректору університету.

– Сказала йому, що пан Годовський не дає мені можливості нормально спокійно працювати, що він домагається мене, що він мене принижує постійно як професіонала, як людину, якусь мою людську гідність принижує. На що він мені відповів, що він з ним розбереться, він з ним поговорить. І працювати, щоб я не переживала, працювати я в вузі буду, – розповідає Алла Геккель.

Натомість ректор відповідає, що чув про домагання в Голлівуді, але не в своєму університеті. Руслан Постоловський каже, що ніхто йому не скаржився на завкафедри хореографії.

– Вона мені такого не казала. Ну не казала, бо вона знає, що я сказав би чоловіку да пішов би йому морду набив, це вся правда. Бо чоловік її, я ж з чоловіком дружу давно, – каже Руслан Постоловський. –  Мені зовсім неприємно оце чути. Зовсім неприємно, розумієте? Я з ним… викличу, якщо вже піде до того, будем шукати заміну…

Жертви можуть мовчати роками, а заявивши – зіткнутися з нерозумінням, звинуваченнями і критикою. Більше того, українське законодавство у сфері протидії домаганням на практиці не працює.

– Саме таке небезпечне, страшне, що в нашому суспільстві таке стереотипне уявлення, що ця жінка сама ж цього хотіла. Або вона якось там ще провокувала, – розповідає юристка правозахисної організації ЦПГІ «Чайка» Тетяна Мельник. Насправді ці жінки – вони реально жертви, яким важко захиститися на сьогоднішній день. Тому що стаття в кримінальному кодексі так сформульована, що це примушування уже до вступу у сексуальний зв’язок. І що таке примушування і чи воно було? Тобто, тут доказову базу зібрати дуже непросто, тому що це зазвичай відбувається сам на сам.

 

Сексуальні домагання – тема «табу». Майже 20 років тому студенти-хореографи скаржились в деканат на поведінку свого завідуючого, але безрезультатно. Про домагання перешіптуються, зустрічей із завідуючим уникають, про це попереджають інших. Але безкарність стає нормою. Лише нещодавно вже екс-викладачка Алла Геккель написала заяву в поліцію.

Випускниця кафедри хореографії, яку ми заради її безпеки називаємо «Мариною», розповідає, що дуже багато студенток-хореографів відмовлялися говорити про домагання, вони відчували себе жертвами і намагалися про все забути.

– Зрозуміло, що він там, когось було навіть облизував, до когось ліз цілуватися, когось, наприклад, просто мацав, до третього просто говорив прямо: «Переспи зі мною» і так далі. Було по-різному. Тому більшість просто мовчали і просто, коли згадували, повертали головою, ніби, старались просто про це забуть, відхреститься від цього і взагалі уявити, що це було не з ними. Їм справді було важко, боляче і коли в людини стоять сльози в очах і ти дивишся на неї і ти не можеш нічим допомогти, того що це вже сталось, це справді трогає до глибини душі, – каже «Марина».

З року в рік сюди приходять десятки юних дівчат, які не знають нічого про долю своїх попередниць. Долю, яка, можливо, змінилися після візиту в професорський кабінет. Скільки таких кабінетів, таких керівників і жертв домагань в Україні – важко навіть уявити.

/ Анна Калаур, Рівненське агентство журналістських розслідувань «Четверта влада» для “Слідства.Інфо”

Поділитися
Поділитися

Автор розслідування

Анна Калаур

Не менш важливі розслідування