На четвертому році війни з Росією, низка українських бізнесменів продовжує активну співпрацю з цією країною. І ще одна ситуація, коли йдеться про взаємну торгівлю між українськими та російськими підприємцями. Зовсім інша річ, коли українські бізнесмени співпрацюють з російськими силовими структурами. Оскільки, майже кожна з них причетна до війни проти України. Але в Київській області, як виявилося, є підприємство, яке і сьогодні робить продукцію для ФСБ та інших російських силовиків. Далі докладніше – Олена Козаченко.
На початку березня розгорівся скандал навколо одного з ресторанів в центрі Києва. Активісти дізнались, що заклад під назвою «О’город» де-факто належить міністерці самопроголошеної ЛНР Зінаїді Надьон.
Переселенці з Донбасу разом із ветеранами АТО вирішили організувати акцію протесту і влаштували біля ресторану флешмоб. До входу в заклад одіозної власниці під звуки гімну самопроголошеної ЛНР принесли траурний вінок і залили штучною “кров’ю” шматок хліба.
«На початку війни вона відправила своїх дітей в Київ, сама стала міністеркою ЛНР з аграрної політики і намагається займатись бізнесом і тут, і там. Ресторан належить через руки невістці міністерки ЛНР Надьон Зінаїди», – розповідає ветеран АТО Сергій Філімонов.
Сергій, колишній боєць полку «Азов», один із тих ветеранів АТО, які за сотні кілометрів від лінії фронту оголосили війну бізнесу із тимчасово окупованими територіями та Російською Федерацією.
«Я хочу, щоб всі люди в Києві, в Україні розуміли, що кожна копійка надана ворогу, кожна копійка надана сепаратистам, вона продовжує те, що у нас відбувається в країні і це не тільки війна, це внутрішня окупація, зовнішня окупація», – наголошує Сергій.
Київська область, місто Кагарлик. Тут розгорнулось виробництво елітної сувенірної продукції під вивіскою «Київське товариство Купола».
«Коли їздили на 65-річчя Хусейна, попросили виготовити подарунок – арабською вяззю написали «Саддаму Хусейну від українського народу з побажанням миру та дружби». А так дивились вручення наших сувенірів і Клінтону, і Тетчер, і Нетаньяху… Коли Юлія Володимирівна вручала подарунки, видно було – ми ж свої речі впізнаємо… Працюємо з Кабміном багато років, тож всім провідним політикам світу дістались наші подарунки», – розповідає засновник «Київського товариства Купола» Сергій Соколов.
Засновник прибуткового бізнесу, реставратор Сергій Соколов позиціонує себе не лише як виробник елітної сувенірної продукції, але й як благодійник, що доповнює колекції українських музеїв.
«Батуринський музей-заповідник “Гетьманська столиця”, Національний музей історії України, для виставки робили продукцію до 300-річчя дипвідносин України та Швеції, для Одеського музею робили предмети на їхнє прохання», – розповідає Сергій Соколов.
I додає, що власним коштом відреставрував пам’ятник хрестителя Русі в Києві.
«Пам’ятник Володимиру реставрували – зірки, що відпадали, елементи, довели до ладу і навіть гроші не взяли з міста Києва. З 1953-го року там нікого до нас не було», – каже засновник «Куполів».
Щоправда, про деякі аспекти свого бізнесу успішний підприємець говорить менш охоче. Зокрема, про продукцію “Куполів”, яку на четвертому році війни з Росією підприємство продовжує постачати тамтешнім силовим структурам.
«Я працював айтішником – займався рекламою, сайтом у них. З липня 2016 року я працював у них в Москві – попросили придивитись за складом продукції. В Москву вони випускають сувенірну продукцію різного асортименту – для спецслужб РФ щоденники, колажі різноманітні, такі як “Крим – Росія”, книги дуже коштовні», – розповідає колишній працівник «Київського товариства Купола» Дмитро.
Дмитро пропрацював у компанії Сергія Соколова більше року, та коли його перевели до московського офісу, зрозумів, що не може миритись iз такою діяльністю «Куполів».
«Герби РФ і ФСБ, і прокуратура, і “Росавіація”. Ось приклад продукції – золото, шкіра, герб “Росавіація” – це емалі, позолота», – показує нам один із таких щоденників Дмитро.
Разом з тим, «Товариство Купола» не забуває співпрацювати і з українськими силовими відомствами.
«Всі структури закупали абсолютно – і офіційно, і неофіційно. СБУ, Прокуратура, ДСНС, МВС, депутати, замміністри… Пшонку пам’ятаєте? Ось коли його в будинку брали, колажі пам’ятаєте? Це все “Куполівська” продукція», – розповідає Дмитро.
Зі слів нашого співрозмовника, в обхід закону компанія налагодила виробництво та відпрацювала схему поставок цінного товару до Росії.
«Якщо це невелика кількість продукції – у Харків надсилається “Новою поштою”, є свої люди, які там її отримують і перевозять в Курськ через кордон. До Курську вантаж їде автомобілем через кордон, тобто митниця однозначно в курсі, тому що в таких обсягах не перевозять просто так. Доставляється також потягом, потягом – це в не такій великій кількості, можна і провідником передати, не всі, щоправда, беруть, але возять. З продажу в Росію мільйон гривень йде на місяць. Мільйон гривень точно є», – описує нам схему Дмитро.
Ми провели власний експеримент, аби дізнатися, чи візьмуть пакунки до Москви провідники Укрзалізниці.
– Скажіть, будь-ласка, а можна буде якось домовитись передати пакуночки на Москву знайомим?
– Які пакуночки?
-Книжки там.
– Які книжки?
– Нормальні, можу Вам показати.
– Не відкривайте.
– Скільки буде коштувати приблизно?
– Ну, не знаю… Якщо там не заборонена література…
– Це не заборонена література. Це українська література.
– Ви мене знімаєте? Ні, не хочу нічого, – говорить нам провідник щойно побачив камеру.
Дехто категорично відмовляється переправляти літературу через кордон, утім, знайти охочих заробити копійку, не складно.
– Можна пакуночки на Москву передати? Там знайомі на вокзалі заберуть, скільки це буде коштувати?
– Десь 100 гривень за пакунок.
– Там же перевіряють?
– Звісно! А чого ви так несете? Треба було в пакет брати, – обурено питає провідниця потягу «Львів-Москва».
Дмитро запевняє, що продукція «Куполів» продається в Росії не лише через інтернет, а й у великих магазинах. Телефонуємо до відомого будинку подарунків у Москві «Русь Вєлікая».
– Будем через несколько дней в Москве и посмотрели, что у вас в наличии есть книга «Москва в прошлом и настоящем».
– Вы хотите узнать, есть ли она в наличии?
– Да, мы хотели поинтересоваться, есть ли в наличии в магазине? «Общество Купола», вроде, называется фирма и я хотела узнать, «Москва в прошлом и настоящем» – это книга этой фирмы или другой?
– Да, этой.
– “Купола”?
– Да.
Про особливості торгівлі із Росією під час війни ми запитали і у власника бізнесу, втім Сергій Соколов все заперечував.
– Ось каталог продукції.
– Так, є такий.
– Але він не у нас, а в Росії.
– Просто російською мовою, чому одразу в Росії, чому ви так вирішили?
– Сайт російський.
– Та ні!
– А блокноти ось такі для Російської Федерації ? Не ваше виробництво?
– Ні, ми такого не виробляли.
– Ми зв’язалися iз магазином “Русь Вєлікая” і нам казали, що є ваша продукція.
– Наша продукція має там бути, вона відправлена туди ще 5 чи 6 років тому.
– Мені показували ваші рахунки.
– Де? З рахунками?
– З реквізитами.
– Ні, щось вас дурять.
Щоправда потім, мабуть, не подумавши, Соколов озвучує власні роздуми стосовно зв’язків iз Росією.
– На мій погляд, ми офіційно перебуваємо в дружніх стосунках з Російською Федерацією.
– У нас війна, ми явно не в дружніх стосунках.
– Не знаю, не знаю, подивіться на сайті…
Про комерційний аспект “дружби” “Куполів” iз Росією колишній працівник фірми Дмитро розповів не лише нашій знімальній групі, але й депутату Бориславу Березі, аби той з депутатським запитом звернувся до українських спецслужб.
«Давайте не називати компанії, в СБУ ця справа передана Роману Матківському. Йому я віддав і цей щоденник, всі докази, все інше, і я знаю, що зараз цим займається СБУ, але буду дуже вдячний, якщо інформація про це поки із назвою міста не буде ніде вспливати», – каже нам нардеп Борислав Береза.
Можливо, ми б притримали вихід цього матеріалу, якби СБУ взялася за розслідування справи. Але поведінка Служби безпеки нас відверто здивувала.
«Я почув таку відповідь: зовнішньоекономічна діяльність – це не наше заняття. Працівник Служби Безпеки України сказав, що експерти дали оцінку, що виробництво символіки іншої держави не є кримінальним діянням, це не правопорушення. Я працівнику Служби Безпеки передав додаткові документи – фотографії, грошові перекази, фінансові звіти, як і кому перераховувались, прізвища та імена головного бухгалтера, засновників, співробітників», – переповідає нам свій діалог з працівником СБУ Дмитро.
Наш офіційний запит про інтерв’ю СБУ проігнорувало, тож телефонуємо працівнику спецслужби, із яким спілкувався Дмитро.
– Турбую з приводу питання “Київського товариства Купола, знаю, Ви зацікавились цією фірмою.
– Ой, знаєте, я коментар надавати не буду. У нас є прес-служба, до них і звертайтеся. Працюємо поки що…
– Я зверталась офіційно, мені відмовили в інтерв’ю.
– Ну, я не уповноважений надавати будь-які коментарі .
– Як ваше прізвище? Скажіть, будь-ласка…
– Вибачте, я діючий працівник СБУ…
Анексія Криму, війна на Донбасі, тисячі загиблих і десятки тисяч поранених. На четвертий рік збройного вторгнення Російської Федерації в Україну, в Києві продовжує працювати ресторан міністерки самопроголошеної республіки ЛНР. Водночас Cлужба Безпеки України не надто поспішає займатися справою кагарлицької сувенірки. Чи не так виглядають “дружні” стосунки із північним сусідом?
/Олена Козаченко, “Слідство.Інфо”