Як і по всій країні, у передвиборчому Рівному теж активно використовують чорний піар та приховану рекламу. Так само є свої казуси і важливі нюанси. Складається враження, що більшість політиків традиційно мають своїх виборців за буратін у країні дурнів.
Виборчий плакат Радикальної партії у Здолбунові розриває шаблони. Перший рядок – проти популізму. Другий – абсолютно популістський – тарифи на вила! Список партії Олега Ляшка до обласної ради на Рівненщині очолює Оксана Лозова – мати народного депутата Андрія Лозового, яка до цього часу не була помічена у активному громадсько-політичному житті. Що це як не протекціонізм?
– Ви задаєте питання, скажем так, дискременетаційне, але… харашо, я дам відповідь. На нашій нараді наш лідер Олег Валерійович Ляшко сказав, що першими номерами йдуть практично всі, хто очолює обласні організації. На перспективу ми знайдемо молодого, амбіційного і такого, який вміє.
Та що там мати Лозового, мером Рівного хоче стати цілий Олег Ляшко. Колись цього пана звали Олег Бернацький і за влади Януковича він очолював Радивилівську райдержадміністрацію. Та перед виборами в парламент він вирішив скористатися розкрученим ім’ям і навіть набрав більше восьми відсотків у своєму окрузі з центром у Дубні. Тепер зі зміненим прізвищем, вочевидь, планує пошити в дурні рівнян? На жаль, Олег (Бернадський) Ляшко не дотримався обіцянки зустрітися із журналістами і відповісти на запитання.
Обласні виборчі списки «Батьківщини» натякають на те, що партія йде до обласної влади з метою всіх вилікувати. Майже чверть усього списку – лікарі. Чому?
На це питання не зміг чи не захотів відповідати обласний лідер політ сили екс-нардеп Микола Кучерук. Тому питаємо у громадського експерта.
АНАТОЛІЙ БОНДАРЧУК, громадський спостерігач ГМ «Опора»:
– Коли одна професія явно домінує, а в програмі партії про це жодним словом ніяким чином не сказано, то тут виникає питання, або партія просто недобросовісно підходить до написання своїх програм, або просто намагається взяти в свої списки людей, які мають авторитет для того, щоб подолати п’ятивідсотковий бар’єр, щоб набрати найбільшу кількість голосів і найбільшу кількість мандатів.
Гучною новиною стало повідомлення про нещодавно спійманого на хабарі прокурора Рівненського району Андрія Таргонія, який планує стати депутатом. Він балотується у Костопільську районну раду від «Опозиційного блоку». Хто не пам’ятає – це той «мамин прокурор», якого тягав за краватку один з лідерів «Правого сектору» Сашко Білий. І якого так активно захищала мама. До речі, про маму. Під час революції Ірина Таргоній пишалася, що вона активістка Майдану, а тепер вона у списках «Опозиційного блоку» до обласної ради.
Навіщо опозиціонерам такий вантаж?
ОЛЕКСІЙ ЛОЗЯН, голова Костопільського районного осередку «Опозиційного блоку»
– До мене особисто звернувся Андрій Таргоній з таким проханням: чи може він взяти участь у виборчих перегонах. Враховуючи те, що я його знаю змалечку, він колись як я був начальником у Костополі міліції, то він писав нариси про міліцію, і дуже… він має такі нахили писати і зараз пише. Це раз. Знаю його з дитинства. Потім його знаю коли він був вже зрілим. Я знаю, що молодий, освітчений і принциповий. Друге – я знаю його батька. Тому що з батьком працював багато років в міліції. І третє – я знаю його мати, а мати – голова Громадської ради при Костопольській адміністрації. Там теж дуже серйозна конкуренція була, 26 організацій і її вибрали – авторитетна жінка.
Але колишні регіонали та литвинівці йдуть на вибори не лише під прапором «Опозиційного блоку». На Рівненщині у них більше шансів потрапити у ради під прапорами нової провладної сили – президентської «Солідарності». Так, у їхньому обласному списку ми нарахували чотирьох колишніх представників Партії регіонів і блоку Литвина. Також у список «Солідарності» увійшов друг очільника Державного управління справами часів Кучми Ігоря Бакая Олександр Данильчук, який після Майдану потрапив під сміттєву люстрацію. Для чого провладній силі такі кандидати?
СЕРГІЙ ШТУРХЕЦЬКИЙ, голова рівненської територіальної організації БПП «Солідарність»
– Коли партійним будівництвом займатися це неперспективна і неблагодарна в Україні справа, то, в принципі, складати списки ще важча ситуація. І все таки останнє визначальне слово скажуть виборці. Ці кандидати, можливо до яких і є питання, вони мають пройти народну люстрацію і визначитись чи вони достойні місця в депутатських кріслах чи ні.
Ще одна тривала, хоч і не протизаконна, але абсурдна тенденція й надалі зберігається по всій країні. В органи місцевого самоврядування йдуть державні та муніципальні чиновники – голови адміністрацій, начальники управлінь, директори і завідуючі держустанов. Як депутати вони мали би служити своїм виборцям, але насправді як чиновники служать своїм роботодавцям – меру, губернатору, президенту. Очевидний конфлікт інтересів.
АНАТОЛІЙ БОНДАРЧУК, громадський спостерігач ГМ «Опора»:
– Тут, мені здається, є такий певний конфлікт інтересів. Людина ця має визначитися, або вона хоче працювати у виконавчій владі, тобто відстоювати інтереси держави… або разом з тим іти працювати в місцеве самоврядування і відстоювати інтереси територіальної громади.
Загальне враження від передвиборчої агітації – бруд, брехня, зневага до виборців. Англійське прислів’я про те, що чесність – найкраща політика, на жаль, у Рівному поки не працює.
ВОЛОДИМИР ТОРБІЧ, Рівненське агентство журналістських розслідувань для проекту «Слідство.Інфо»