Ще влітку минулого року з’явилася важлива новина: на Миколаївському бронетанковому заводі зібрали унікальну броньовану медичну машину БММ-70 під назвою «Ковчег», яку воїни прозвали «Святий Миколай». Машину створили за народні кошти, зібрані волонтерами. Перший «Ковчег» з помпою передали миколаївським десантникам, причому двічі: спочатку в липні на цьому попіарився перший заступник Голови Адміністрації Президента, а у серпні – вже особисто Петро Порошенко.

BRONESHVYDKI_screen 2Другу «швидку» передавав десантникам Прем’єр Яценюк. Наступні машини отримали піхотинці 28-ї механізованої бригади та прикордонники.

«В этом проекте приняли участие около 440 граждан и организаций, которые платили свои средства в рамках всеукраинского центра волонтеров «Народный проект», – розповідає волонтер Аркадій Дабагян. – Общая сметная стоимость этих машин была около одного миллиона гривен. Во столько обошлась одна машина».

BRONESHVYDKI_screen 3На сайті «Укроборонпрому» сказано, що гроші на одну таку машину жертвували 15 тисяч людей. Однак наразі практично всі миколаївські «бронешвидкі» стоять без діла. Так, три машини, подаровані миколаївським десантникам, вийшли з ладу. Одна стоїть у зоні АТО, дві інші – у парку частини. Броньована «швидка», яку волонтери закупили для одеських піхотинців з 28 бригади, за даними «Слідства», ламалася вже тричі – вперше на марші в зону АТО, ще двічі – вже в районі бойових дій.

BRONESHVYDKI_screen 4Новенькі броньовані медичні машини «Ковчег», кошти на які збирали тисячі українців по всій країні, не рятують життя поранених воїнів на полі бою, а припадають пилом на ремонтних майданчиках військових частин.

Та говорити про цю проблему вголос військові не хочуть. Причина проста – ніхто не хоче псувати стосунки з заводом, який ремонтує бойову техніку. Як служать бронешвидкі в зоні АТО, зараз хвилює хіба що самих військових. І правду про цю проблему безстрашні миколаївські десантники готові казати, тільки сховавши обличчя.

– Личный состав, командование недовольно. Недовольно не машинами, а двигателями потому что на экспорт ставят ивековские двигатели, а родной Украине ставят старые двигатели, устарелые, которые уже по техническим  своим данным не могут выполнять функции в зоне АТО.

BRONESHVYDKI_screen 5Визнаючи, що «Ковчеги» на фронті потрібні, вояки обережно вказують і на головні недоліки машини. Іван Савка, заступник командира 79-ї десантної бригади, каже:

– Для того, щоб були вони більш ефективніші, треба додатково ще установити певні движки, щоб його обладнати, і було швидше, маньоврініше, кроме цього, що стосується, щоб ніколи в любий час не підводила.

BRONESHVYDKI_screen 6З тим, що двигуни на броньованих «Ковчегах» вкрай ненадійні, погоджується і начмед десантників Сергій Толкачов.

– Основні недоліки по двигуну, який бензиновий, краще було б дизельний. Іще один недолік – висока вона. Для погрузки в деяких ситуаціях – незручна.

BRONESHVYDKI_screen 7Про проблеми з двигунами добре знає й виконувач обов’язків директора Миколаївського бронетанкового заводу Олександр Швець. Однак провини заводу не визнає, пояснюючи вибір необхідністю економити.

– Замовники замовляли, скільки грошей було. Ми розуміємо, що ця машина по вартості набагато дорожче получається в гривнях, тому що тут імпортні двигуни IVECO 2. Звичайно, що це на кількасот тисяч стає машина дорожче… А так як спонсори в той час ми робили винятково за спонсорські кошти, то у нас не було виходу ми робили, що дешевше…

BRONESHVYDKI_screen 8Та є ще одна причина, про яку Олександр Швець не згадує. За даними «Слідства», керівник заводу економив не просто так, а з користю для себе. Тільки-но посівши у квітні минулого року директорське крісло, він забрав з МБТРЗ чотири дизельні італійські двигуни ІВЕКО на «Український радіаторний завод «Кронід», що належить йому та його донці. Про це розповідає волонтерка і екс-бухгалтер Миколаївського бронетанкового заводу Наталя Желєзнова:

– Изначально этот договор был как договор о купле-продаже тех ивековских двигателей, что с нами и было согласовано. Но потом это всё переросло в передачу в счет гашения задолженности.

BRONESHVYDKI_screen 9Заборгованість миколаївського бронетанкового перед «Кронідом» виникла внаслідок ще однієї оборудки, до якої був причетний Олександр Швець.

BRONESHVYDKI_screen 10«Украинский радиаторный завод «Кронид»… продал заводу 700 радиаторов для бронемашины БТР-60 по завышенной цене и даже фининспекция в своем отчете подтвердила, что по той рыночной цене, которые были эти радиаторы, они были завышены в два раза», – каже активіст і екс-юрист Миколаївського бронетанкового заводу Максим Яжборовський.

МБТРЗ не зміг вчасно розрахуватись за цей непотріб. У 2010-му «Кронід» через суд домігся визнання боргу 2млн 100 тисяч і 400 тисяч гривень пені. Отримати їх тоді від підприємства на межі банкрутства Олександр Швець не зміг, але зробив це згодом, коли його призначили виконувати обов’язки директора МБТРЗ. У рахунок боргу він отримав 2 млн гривень і чотири двигуни за 528 тисяч гривень, які потім знову продав заводу.

BRONESHVYDKI_screen 11«Это был июнь или май 2014 года…. И когда Александр Михайлович пришёл исполняющим обязанности в должность директора, первым делом он закрыл задолженность перед «Кронидом», – розповідає Желєзнова.

Сам Швець, до речі, не зізнався, що отримав ці гроші. Але підтвердив інформацію про івековські дизельні двигуни, перепродані бронетанковому заводу.

– Це було в квітні 2014 року, але вони були повернуті на завод, тим паче, що були розукомплектовані двигуни, «Кронід» отримав розукомплектовані двигуни. Повернули на завод даже дешевше, і повністю комплектні нові двигуни. За яку суму завод зміг придбати ці двигуни? За 520 тисяч всі чотири. По 130, а брав по 132.

BRONESHVYDKI_screen 12Укладати угоди із самим собою Олександр Швець почав у 2010-му, коли вперше став директором бронетанкового заводу. Желєзнова згадує:

– Возвратная финансовая помощь в размере 609 тисяч с копейками – она была оказана в 2010 году. По договору возвратно-финансовой помощи, который был заключен ДП МБЗ в лице Швеца А.М. и самим Александром Михайловичем, как физычною особою. Сам с собой заключил договор.

Така бурхлива діяльність не залишилась непоміченою компетентними органами.

«Я составлял аналитическую справку в «Укроборонпром», по их запросу, и там фигурировало в районе 13-14 уголовных дел», – каже Максим Яжборовський.

Попри велику кількість кримінальних справ, де він був фігурантом, Олександру Швецю завжди вдавалося вийти сухим з води. І навіть іти на підвищення.

«Для меня это был шок – буквально следователь сегодня берет, на следующий день он заходит выконуючим обовязки директора», – досі дивується працівник заводу, який не хоче показувати своє обличчя.

А от обвинуваченим по жодній з кримінальних справ Олександр Швець чомусь так і не став. Прокурор Заводської прокуратури м. Миколаєва Станіслав Тонканцов пояснив:

– Досудове слідство проводилось як слідчими управління Служби безпеки у Миколаївській області, також військовою прокуратурою Миколаївського гарнізону Південного регіону України. За результатами досудового розслідування на теперішній час дане кримінальне провадження закрито.

Отримавши карт-бланш від правоохоронців, Олександр Швець продовжує свою бурхливу діяльність. Днями з заводу вийшла чергова броньована медична машина. За чиї гроші, в.о. директора МБТРЗ не зізнається. Обіцяє, що з новими дизельними двигунами «Ковчег» проблем не матиме. А от військовий експерт з бронетанкової техніки Валерій Прудь ставить це під сумнів.

BRONESHVYDKI_screen 13– Я такой машины вообще-то не знаю… Такая машина на вооружение не поступала. Затем, чтобы она поступила на вооружение, нужна определенная процедура… Нужна проектная документация. Нужна стадия НИОКР – научно-исследовательских и научных работ. Или хотя бы ОКР – опытно-конструкторских работ. И процедура принятия на вооружения. То есть, испытание этой машины и принятие госкомиссией.

BRONESHVYDKI_screen 14За даними «Слідства», БММ-70 «Ковчег» – це не надійна «швидка» для наших воїнів, а дута показуха. Машину важко віднести до ноу-хау – її придумали на Миколаївському бронетанковому ще у 2007-му-2008му! І на озброєння українського війська її так і не прийняли. Виникає питання: чому? Через складні бюрократичні процедури чи недостатню якість та невідповідність своєму призначенню? Відповідь на це мають дати компетентні спеціалісти Міністерства оборони України. Хоча б для того, щоб не викидати на вітер добровільні пожертви українців.

ЯРОСЛАВ ЧЕПУРНИЙ, ТЕТЯНА ФІЛІППОВА, ОЛЕГ ОГАНОВ, Миколаївський Центр журналістських розслідувань для проекту «Слідство.Інфо»