Понад два місяці тому Офіс генерального прокурора України очолила Ірина Венедіктова. Невдовзі вона змінила систему відбору на керівні посади в прокуратуру, яку запровадив її попередник Руслан Рябошапка.

Венедіктова ввела в атестаційну комісію додаткову людину від прокуратури, тож представників відомства стало більше, ніж так званих «зовнішніх спостерігачів» із міжнародних організацій та вишів. Відтак для призначення вистачає голосів самих лише прокурорів. На думку експертів, ці зміни дають можливість Генпрокурору безпосередньо впливати на такі призначення.

«Слідство.Інфо» вирішило з’ясувати, які кадри прийшли до Офісу генерального прокурора після зміни процесу атестації. У відповідь на журналістський запит із проханням надати перелік людей, яких було призначено на адміністративні посади в Офіс генпрокурора після зміни порядку атестації ми отримали перелік із 15 прізвищ. І щонайменше троє новопризначенців, як нам вдалось дізнатися, мають у біографії неоднозначні факти. Це і фігурування в кримінальних справах, і звільнення через люстрацію, і приватизація службової квартири на понад сто квадратів.

Відповідь Офісу генпрокурора на запит «Слідства.Інфо»

З ризикової сім’ї

Посаду в Офісі генпрокурора отримав харків’янин Дмитро Літкевич. У публічних джерелах не знайшлось інформації щоб він працював у органах прокуратури раніше. Особисто запитати про це в чоловіка не вдалось: на повідомлення та дзвінки журналіста «Слідства.Інфо» у WhatsApp він не реагував.

Літкевич та його сім’я фігурували в низці кримінальних справ, які стосуються шахрайства в особливо великих розмірах, використання підробленого документа, відмивання коштів.

Батько Дмитра Літкевича Олександр, за версією слідства, ще 2008 року позичив 100 тисяч доларів у знайомого й не повернув їх. Це стало підставою для відкриття кримінальної справи щодо шахрайства в особливо великих розмірах. Цим знайомим, у якого Літкевич-старший позичив гроші, був колишній начальник управління Служби безпеки України в Харківській області Олександр Полковниченко. Невдовзі Літкевича-старшого оголосили в державний та міжнародний розшук.

Як ми довідалися з рішення Дзержинського райсуду Харкова від 25 липня 2016 року, правоохоронці відпрацьовували версію щодо причетності до цього кримінального правопорушення і Дмитра Літкевича. Зокрема, в судовому рішенні йдеться, що про наміри батька він знав. А також нібито запевняв Полковниченка, що особисто керує процесом повернення боргу.

Також, за версією правоохоронців, до заволодіння коштами нібито була причетна й донька Олександра Літкевича Ірина. Фігурувала вона й в іншій кримінальній справі – щодо використання підробленого документа. Про це свідчить ухвала Дзержинського районного суду Харкова від 13 липня 2018 року.

Як повідомляло офіційне слідство, ще у 2008 році Ірина Літкевич взяла кредит на понад 410 тисяч доларів, надавши банку довідки із завищеними доходами з місця роботи — «Фірми «Елегант». Ці довідки їй нібито підписала матір, яка очолює цю компанію.

Влітку 2013 року в мережі інтернет виклали аудіозапис, на якому людина, котра називає себе помічником Арсена Авакова, нібито розмовляє з Олександром Полковниченком. Фігуранти плівок начебто обговорюють «грошовий варіант вирішення проблеми Арсена Борисовича».

Через кілька років Полковниченко звернувся до суду із заявою про визнання цього запису недостовірним, і в липні 2016 року Дзержинський районний суд Харкова цю заяву задовольнив.

При винесенні рішення суд з’ясував, що в оприлюдненій розмові — голоси Олександра Полковниченка та Дмитра Літкевича, а сама вона відбулась у лютому 2010 року. Це підтвердила експертиза, яку слідство провело в межах справи про шахрайське заволодіння 100 тисячами доларів.

Як розповів Олександр Полковниченко у коментарі «Слідству.Інфо», викладений в  мережу запис був змонтований. Насправді ж, запевняє він, із Літкевичем розмовляли про погашення боргу батька останнього. На суді Полковниченко запевняв, що ніяких грошових відносин із Аваковим він не мав.

Адвокат Дмитра Літкевича подав на це рішення апеляцію. На його думку, інформація, що на аудіозаписі зафіксовано саме голос його підзахисного, «є зайвою деталізацією». Апеляційний суд Харківської області у січні 2017 року задовольнив цю скаргу і ухвалив прибрати з рішення першої інстанції згадку про те, що на аудіо говорить Літкевич.

Попри низку кримінальних справ, в яких фігурувала родина Літкевичів, офіційно підозрюваним був лише Олександр Літкевич. Утім, як з’ясувалося під час засідання Харківського районного суду Харківської області в січні цього року, матеріали кримінального провадження щодо відмивання грошей, у якому фігурував Літкевич-старший, з відділку поліції зникли. У березні чоловіка зняли з розшуку МВС.

Натомість у квітні цього року слідчі Державного бюро розслідувань оголосили підозру в хуліганстві Олександру Полковниченку за епізодом, який трапився майже п’ять років тому. За версією слідства, генерал-лейтенант запасу СБУ, рухаючись на автомобілі у Києві, обігнав та примусово зупинив автомобіль активіста громадської організації «Автомайдан». Після цього, як зазначають слідчі, екссиловик побив чоловіка.

Примарна вантажівка

Заступник прокурора Волинської області часів Майдану Вадим Веніславський, якого в жовтні 2014-го звільнили з прокуратури у межах закону «Про очищення влади», теж отримав у оновленому Офісі генерального прокурора керівну посаду. Як ідеться в документі, який є в розпорядженні нашої редакції, Веніславського призначили на посаду заступника начальника департаменту.

Майже два роки, починаючи з липня 2012-го, Веніславський обіймав посаду заступника прокурора Волинської області. До того більше ніж пів року був прокурором Луцького району. Рішення про звільнення наприкінці 2014 року у зв’язку з люстрацією було мотивоване тим, що Веніславський за часів президентства Віктора Януковича понад рік обіймав у органах прокуратури керівну посаду.

Як ми дізналися з судового реєстру, Веніславський оскаржив своє звільнення і в грудні минулого року Окружний адміністративний суд Києва (ОАСК) визнав його протиправним. На думку судді, прокуратура не довела, що Веніславський своїми діями сприяв узурпації Януковичем влади.

Прокуратура подала апеляцію на це рішення, проте наприкінці лютого цього року Шостий апеляційний адміністративний суд її відхилив. Зрештою, прокуратура мусила виплатити Веніславському за час вимушеного прогулу понад 700 тисяч гривень компенсації — відповідно до рішення ОАСК. Водночас Офіс генерального прокурора 30 березня подав касаційну скаргу на рішення судів попередніх інстанцій. Наразі цю справу розглядають у Верховному Суді.

Як з’ясувало «Слідство.Інфо», до березня поточного року Вадим Веніславський був співвласником компанії «Спецкомунтех». Цю фірму посадовець вказав і в своїй декларації, яку подав декілька днів тому.

«Спецкомунтех» створено 2018 року, компанія продає спеціалізований автомобільний транспорт. Ідеться, зокрема, про сміттєвози, трактори, машини для прибирання тощо. Із минулого року ця фірма уклала договорів із державними замовниками на понад 20 мільйонів гривень. Про це свідчать дані модуля аналітики Bi Prozorro. Нині замість Вадима Веніславського «Спецкомунтехом» володіє його донька Анастасія.

Також «Спецкомунтех» фігурує в кримінальному провадженні Державного бюро розслідувань (ДБР) від грудня минулого року. В межах цього провадження суд арештував вантажівку VOLVO FL280 2008 року, зареєстровану на «Спецкомунтех». Як з’ясували слідчі, працівник митного поста «Луцьк» Волинської митниці ДФС у жовтні 2019-го занизив вартість розмитнення цього автомобіля на суму майже 12,5 тисяч євро. Наразі в реєстрі оприлюднено єдину ухвалу по цій справі — від 19 грудня 2019 року, якою Личаківський районний суд Львова арештував транспортний засіб.

Утім, на сайті з продажу автомобілів «Слідство.Інфо» натрапило на оголошення, в якому компанія «Спецкомунтех» пропонує за 45 тисяч євро вантажний автомобіль-сміттєвоз із такими ж характеристиками, які фігурували в ухвалі про арешт транспортного засобу. Оголошення створено 12 травня цього року. Представники сайту із посиланням на дані реєстру МВС зазначають, що автомобіль у розшуку не перебуває.

Зазначимо, що за інформацією з офіційного веб-порталу судової влади, чергове засідання у справі про арешт вантажівки мало відбутися 29 травня цього року. Наразі рішення в реєстрі не опубліковане.

На момент публікації матеріалу зв’язатись із Вадимом Веніславським у «Слідства.Інфо» не вийшло. Ми готові оприлюднити його позицію, щойно її отримаємо.

Проблемне квартирне питання

Посаду заступника начальника департаменту в Офісі генерального прокурора отримав Євгеній Коновальчук. 5 травня він подав декларацію про доходи як кандидат на посаду в Офісі генпрокурора.

За президентства Януковича Коновальчук обіймав посаду начальника Управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави у прокуратурі Запорізької області. Після Революції Гідності його звільнили. На офіційному сайті обласної прокуратури в повідомленні від 1 квітня 2014 року йдеться про те, що Коновальчука було звільнено наказом прокурора області.

У коментарі «Слідству.Інфо» Євгеній Коновальчук переконує, що його звільнення не пов’язане із очищенням влади після Євромайдану.

«Я не брав ніякої участі в цих питаннях. Це не входило до моїх обов’язків: у мене не було нагляду за додержанням законів органами міліції», — розповідає він. Після звільнення з органів прокуратури, каже Коновальчук, він працював у бізнесі.

Як довідалося «Слідство.Інфо» з реєстру нерухомості, у травні 2014 року сім’я Коновальчука оформила право власності на квартиру площею 118 квадратів у Запоріжжі, неподалік від берега річки Дніпро. Цю нерухомість в листопаді 2012 року Євгенові Коновальчуку видали як службове житло. Згідно із законом «Про приватизацію державного житлового фонду», службові квартири приватизації не підлягають.

Утім, вже в січні 2013-го виконком Запорізької міськради виключив цю квартиру зі службових, мотивуючи рішення тим, що «потреба в такому її використанні відпала». За нашими підрахунками, нині така нерухомість може коштувати щонайменше 50 тисяч доларів.

Євгеній Коновальчук переконує, що відповідно до закону мав право на приватизацію цього житла, оскільки більше десяти років пропрацював у органах прокуратури. «Рішення органами прокуратури та органами місцевого самоврядування приймалися в час, коли я саме працював. Вже після того, як я звільнився, моя родина приватизувала квартиру», — каже він.

Водночас безкоштовна передача у власність квадратних метрів прокурорам, силовикам та суддям зазвичай відбувається непрозоро й люди, які стоять у черзі за соціальним житлом, про це навіть не знають. Таку думку «Слідству.Інфо» раніше висловила громадська діячка Ліна Клебанова, яка два роки поспіль вивчала «сірі» схеми розподілу помешкань у Києві.

«Так будується корупційний ланцюжок по всій країні: суд-прокуратура-міська адміністрація. Мерія міста і особисто мер має дуже жорстке зчеплення з силовим блоком», — розповіла Клебанова.

У єдиній оприлюдненій Коновальчуком декларації — про статки й доходи станом на 2019 рік — він вказав чотири автомобілі загальною вартістю майже 450 тисяч гривень, три з яких придбано в минулому році. Також він задекларував дохід у вигляді повернення безпроцентної позики на суму понад 2,1 мільйона гривень. Крім того, в декларації Коновальчука вказано грошових активів на суму понад 68 тисяч доларів, 65,5 тисяч болгарських левів, що дорівнює більш ніж 1 мільйону гривень, 12 тисяч євро та 261 тисячу гривень. Ідеться про готівкові й банківські заощадження, а також позичені кошти.

Також, як з’ясувало «Слідство.Інфо», у листопаді 2016 року людина з ідентичними прізвищем, іменем та по-батькові подала петицію на сайті Президента України, в якій пропонувала обмежити доступ до Єдиного державного реєстру декларацій. На думку автора, публічне звітування про доходи призвело до грабежів та розбійних нападів на держслужбовців. Утім, розглянута петиція не була, оскільки з необхідних 25000 голосів набрала лише 10. Зауважимо, що публічний реєстр декларацій запрацював у серпні 2016 року і був створений на виконання закону «Про запобігання корупції».