Гуманітарний проєкт ЗСУ «На щиті» займається пошуком тіл загиблих українських захисників. За офіційною інформацією, на сьогодні понад 7 тисяч військових України вважаються зниклими безвісти. Пошуковці говорять, що їхня робота триватиме роками, адже необхідно буде провести повторні пошуки у більш безпечних умовах.

Про це йдеться у матеріалі «Слідства.Інфо»: Рік у землі: як пошукові групи «На щиті» відшуковують безвісти зниклих бійців.

Гуманітарний проєкт ЗСУ «На щиті» (колишня назва — «Евакуація 200») працює у найгарячіших точках, щоб знаходити загиблих українських військових.

Старший групи пошуку та евакуації «На щиті» Андрій Чернявський до повномасштабної війни разом із однодумцями займався реконструкцією та пошуком тіл військових, загиблих ще під час Другої світової війни. Зараз, каже, це допомагає уникнути старих помилок та відшукати більше бійців.

Андрій говорить, що часом координати, які надають побратими загиблого захисника, неточні. Це пов’язано з тим, що вони орієнтуються на останнє місце перебування бійця, проте часто військовий може переміщатися, намагаючись врятуватися.

«Зазвичай координати не зовсім точні. Ми можемо знайти тіла і в 200, і в 500 метрах, і більше зона пошуку розширюється, можемо взагалі на цій площі не знайти нікого. Буває, дають координати, що вони загинули в одному населеному пункті, а ми їх знаходимо біля іншого взагалі», — пояснює пошуковець.

Інформацію про місця перебування тіл передають також місцеві жителі чи військові інших підрозділів, що заходять на території, де були бойові дії.

За словами пошуковця, під час війни не вдасться знайти усіх загиблих захисників, тому робота пошукових груп розтягнеться на роки.

«Я думаю, що це ще нам робота на роки… Ми навряд чи відразу зможемо всіх знайти. Потім доведеться ще раз і ще раз заходити на ці території, коли вони будуть безпечніші й організовувати вже більш масштабні пошуки. Ну а також ми будемо опрацьовувати списки військових частин, і будемо розуміти, чи залишились на цій території ще незнайдені наші військовослужбовці», — каже Андрій Чернявський.

Читайте також: «Я заново вчилася стояти і ходити»: як госпітальєрка наважилася повернутися до справи після аварії на рейсі 

війна, воєнні злочини росії, Донеччина