Понад 7 тисяч українських військових нині вважаються зниклими безвісти. Їхні тіла так і не вдалося відшукати. Над зменшенням цієї кількості працюють пошукові групи гуманітарного проєкту ЗСУ «На щиті» (колишня назва — «Евакуація 200»).
Журналісти «Слідства.Інфо» провели день із пошуковою групою та потрапили на ексгумацію бійця, якого не могли знайти близько року.
«У НАС РОБОТИ ЩЕ НА РОКИ»
Двоє чоловіків у формі обережно, вдивляючись собі під ноги у пошуках можливих розтяжок, йдуть лісом неподалік Ямполя, що на Донеччині. Весною минулого року тут точилися запеклі бої. Відшукати тіла всіх загиблих на цій території протягом року так і не вдалося.
Група пошуковців, із якою працюють журналісти «Слідства.Інфо», і сама вже не раз була у цьому районі. Старший групи пошуку та евакуації гуманітарного проєкту «На щиті» Андрій Чернявський каже, що шукали зниклих безвісти бійців 79-ої десантно-штурмової бригади.
-
- Андрій Чернявський — старший групи пошуку та евакуації гуманітарного проєкту «На щиті»
«Зазвичай координати не зовсім точні. Ми можемо знайти тіла і в 200, і в 500 метрах, і більше зона пошуку розширюється, можемо взагалі на цій площі не знайти нікого. Буває, дають координати, що вони загинули в одному населеному пункті, а ми їх знаходимо біля іншого взагалі», — пояснює військовий.
Так трапляється через те, що координати пошуковцям найчастіше передають побратими загиблого, уточнює Чернявський. Вони орієнтуються на останнє місце перебування бійця. Проте той часто міг ще переміщатися, намагаючись врятуватися.
Інформацію про місця перебування тіл передають також місцеві жителі чи військові інших підрозділів, що заходять на території, де були бойові дії.
«Я думаю, що це ще нам робота на роки… Ми навряд чи відразу зможемо всіх знайти. Потім доведеться ще раз і ще раз заходити на ці території, коли вони будуть безпечніші й організовувати вже більш масштабні пошуки. Ну а також ми будемо опрацьовувати списки військових частин, і будемо розуміти, чи залишились на цій території ще незнайдені наші військовослужбовці», — каже пошуковець.
До повномасштабної війни Андрій із однодумцями займалися реконструкцією та пошуком тіл військових, загиблих ще під час Другої світової війни. Зараз, каже, це допомагає уникнути старих помилок та відшукати більше бійців.
«РІК У ЗЕМЛІ»
Тіло, із яким «На щиті» працюватимуть сьогодні, шукали з весни 2022 року. Після сильних дощів вже цьогорічної весни поховання розмило і його помітили місцеві.
Пошуковці розкопують рештки руками, без совків та лопат, аби не пошкодити.
-
- Пошукова група гуманітарного проєкту ЗСУ «На щиті»
-
- Пошукова група гуманітарного проєкту ЗСУ «На щиті»
-
- Пошукова група гуманітарного проєкту ЗСУ «На щиті»
-
- Пошукова група гуманітарного проєкту ЗСУ «На щиті»
Це вже скелетоване тіло, яке неможливо впізнати, проте при ньому знаходять документи, шеврон 79-ої ДШВ, гаманець із картками, записник, та навіть телефон.
«Ну це вважай впізнаний. Родичі його можуть за особистими речами і зубами впізнати. Вже були такі випадки, в 95-їй бригаді, я знаю, опізнали бійця за стоматологічною картою, а тут ще і документи», — пояснює Чернявський.
На тіло привʼязують бирку з інформацією та обережно перекладають у білий мішок. Тепер його повезуть у морг Словʼянська.
«СМЕРТЬ НЕ ОБИРАЄ, МОЛОДИЙ ТИ ЧИ СТАРИЙ»
У морг Словʼянська потрапляють і рештки захисників, які розшукували місяцями, і щойно загиблі бійці. Дівчина у футболці кольору хакі та тризубом на грудях оформлює необхідні документи.
«Тільки вчора ось у хлопця день народження був», — говорить вона, відкладаючи черговий папірець.
Звідси тіла відправляють до моргів Дніпра на судово-медичну експертизу. Там же роблять забір ДНК, якщо загиблого вже неможливо впізнати.
Старшина Олег Шиба вже майже рік як водій одного з рефрижераторів, який перевозить тіла загиблих військових.
Олег Шиба — водій одного з рефрижераторів, який перевозить тіла загиблих військових
«Найважче рідним відвозити загиблого. Мені доводилося відвозити у Вінницьку область, в Закарпатську, і коли віддаєш тіло, коли бачиш цих заплаканих дітей, дружин, то дуже тяжко на серці, на душі такий камінь лягає. Відчуваєш відповідальність, що цей хлопець загинув», — каже військовий.
За рік Олегу доводилося забирати з моргу вже тіла друзів та однокласників.
«Було таке, що от тільки днями просив мене друг знайти йому шолом, а сьогодні я відкриваю пакет, а там він», — згадує чоловік.
-
- Пошукова група гуманітарного проєкту ЗСУ «На щиті»
-
- Пошукова група гуманітарного проєкту ЗСУ «На щиті»
Олег відверто зізнається, що втомився і морально, і фізично. Однак чоловік розуміє, що замінити їхню команду немає ким, бо робота специфічна і багато хто довго не витримує.
«Інколи чую: «Так ми не вміємо воювати». Дуже багато людей не вміли. Так само як мої брати не вміли воювати, не були в армії, мій син не вмів воювати, але от був у штурмовій. Я також ніколи не займався евакуацією, але це війна, і кожен має внести свою частину для того, щоб перемогти. Тому що вже як прийдуть у Київ, Львів…, тоді вже не треба буде», — каже Олег.
