Сьомий рік тривають розслідування справ щодо подій зими 2013-2014 років, коли українці вийшли на центральні площі міст з протестами проти режиму тодішнього президента Віктора Януковича. Кілька силових розгонів протестувальників призвели до десятків жертв — і вбитими, і пораненими. У результаті тривалих розслідувань майже ніхто не покараний.
Одна з причин цієї безкарності — силові дії були санкціоновані судами. Судді, які це робили, продовжують носити мантії і ведуть дедалі розкішніший спосіб життя. Як приклад, героя цієї нашої історії ми нещодавно зафіксували на «золотому» Porsche.
«Слідство.Інфо» отримало доступ до матеріалів кримінальної справи, де детально описана роль експрокурорів та судді Окружного адміністративного суду Києва щодо спроби розігнати активістів у ніч на 11 грудня 2013 року. Зачистка Майдану, схвалена цим рішенням, призвела до поранень 49 людей.
ГРУДНЕВА НІЧ
Центр Києва, ніч на 11 грудня 2013 року. Двадцятий день мирних протестів прихильників євроінтеграції України. Намети та саморобні барикади стоять на Майдані Незалежності та прилеглих вулицях, мітингувальники також ночують у кількох навколишніх будівлях.
О першій ночі на Майдані залишається незначна кількість людей — переважно немісцевих, вони сплять у наметах. Тоді ж внутрішні війська та міліцейський підрозділ «Беркут» починають наступ. Як згодом встановлять слідчі, спецпризначенців було понад 5 тисяч.
Активістам вдалося відстояти позиції — посеред ночі служителі Михайлівського собору почали бити у дзвони, закликаючи киян прийти на допомогу. До ранку на Майдан Незалежності прибуло близько 50 тисяч людей. О 7-й ранку «Беркут» відступив. Тієї ночі 49 людей отримали поранення.
Згодом з’ясувалося, що однією з підстав для силових дій стала ухвала Окружного адмінсуду Києва (ОАСК), яка зобов’язала правоохоронців розчистити вулиці навколо Майдану Незалежності. Суддя Євгеній Аблов, який зараз працює заступником голови ОАСКу, з фантастичною швидкістю розглянув позов киянина, якому барикади нібито заважали пересуватися містом.
Відповідно до матеріалів, які є у розпорядженні журналістів «Слідства.Інфо», 9 грудня 2013 року близько 13 години до Окружного адмінсуду Києва потрапив позов — від небайдужого громадянина, якому барикади заважали пересуватися містом. І менш, ніж за годину Євгеній Аблов відкриває провадження. Швидко розглянувши позов громадянина та задовольнивши вимоги про забезпечення позову, вже до кінця дня Аблов виносить постанову, якою зобов’язує низку держустанов розчистити центр Києва. Блискавичне правосуддя!
Юрист Роман Маселко, який опікується питаннями судової реформи і подає позови до ОАСКу, каже, що так швидко позови не розглядаються. «У середньому звичайні адміністративні позови, який у той день і отримав Євгеній Аблов, розглядаються від кількох місяців, пів року, — зазначив Маселко, — Але за кілька годин — це ж треба ще розглянути, виписати саму постанову. Виглядає, що рішення було заготовлене заздалегідь».
КИЯНИН, ЯКОМУ ЗАВАЖАЛИ БАРИКАДИ
Позивачем у справі був киянин Євген Гриненко. Позивач стверджував, що встановлені на Майдані та сусідніх вулицях намети та протестувальники заважають йому прогулюватись центром столиці, а місцева влада, міліція та пожежники нічого не роблять для їх «розчищення». Тому просив зобов’язати ці органи виконати свої функції та забезпечити йому право на вільне пересування центром міста. Розглядав цей позов саме Євгеній Аблов.
Офіційне слідство, як бачимо з документів, вважає киянина Гриненка підставною особою. На думку правоохоронців, працівникам одного зі столичних райвідділів міліції доручили знайти людину, яка б погодилася на підписання такого позову. І тоді Гриненку подзвонив знайомий міліціонер з проханням прийти в прокуратуру та підписати деякі документи. Той погодився.
Далі Євгеном Гриненком «опікувалися» вже інші люди у погонах.
Адвокатка родин Небесної сотні Євгенія Закревська, яка представляє потерпілих, зокрема, і у подіях 11 грудня 2013 року, пояснює, що тоді влада шукала способи нібито законно «прикрити» свої подальші спроби припинення мітингів.
«Розгін 30 листопада був занадто резонансним, влада отримала забагато критики. Саме тому їм були потрібні ці судові рішення. У подальшому майже кожен захисник кожного обвинуваченого у справах Майдану використовує ці рішення для «прикриття» правоохоронців», — зазначила адвокатка.
ЗАВЗЯТИЙ СУДДЯ
На рахунку Євгенія Аблова — ціла низка сумнівних рішень — зокрема, про визнання законною схеми закупівлі так званих «рюкзаків Авакова» та поновлення на посаді ректорки медичного університету імені Богомольця Катерини Амосової.
Аблов неодноразово потрапляв у поле зору журналістів «Слідства.Інфо». Кілька років тому ми зняли святкування дня народження судді Аблова, після чого він з колегами хотів отримати доступ до телефонних з’єднань журналістки Євгенії Моторевської, щоб зрозуміти, звідки вона дізналася про час та місце святкування.
Торік наша агенція випустила документальний фільм-розслідування у двох частинах про домовленості суддів Окружного адмінсуду Києва з високопоставленими політиками і правоохоронцями, у якому проаналізувала записи — зокрема й такі, що не були раніше ніде опубліковані. На «плівках ОАСКу» Аблов — один із основних фігурантів.
«Євгеній Аблов дуже близький до очільника Окружного адмінсуду Києва Павла Вовка, ми це чітко бачимо на «плівках» з його кабінету. Він — права рука Вовка, його союзник», — розповів юрист «Автомайдану» Роман Маселко.
А нещодавно журналісти «Слідства.Інфо» помітили Євгенія Аблова, який прибув під будівлю Печерського райсуду столиці на золотому Porsche.
Хто ж міг організувати цей весь процес з подачі заяви та блискавичним рішенням від судді Аблова? Як вважають правоохоронці, це могли бути столичні прокурори.
ВИНАХІДЛИВІ ПРОКУРОРИ
Нещодавно Державне бюро розслідувань (ДБР) оголосило підозри двом київським експрокурорам — Сергієві Тимченку та Олександрові Руденку. Тимченко на той час очолював одне з управлінь столичної прокуратури, і керівництво нібито запропонувало йому взяти участь у діях проти Євромайдану. Той, як вважає офіційне слідство, бажав подальшого кар’єрного розвитку, тому прийняв пропозицію начальства. Олександр Руденко ж був нібито підлеглим чоловіка.
За версією слідства, Тимченко вирішив подати адміністративний позов до суду з вимогою розігнати протестувальників. Втім, як працівник прокуратури, він не міг звернутися до суду, тож розробив план, як це обійти. Залучивши двох своїх колег, вважають у ДБР, він попросив їх скласти позов, щоб фактично заборонити Євромайдан. Цю заяву і підписав Євген Гриненко.
Далі Тимченко нібито наказав своєму колезі Олександрові Руденку супроводжувати Гриненка. Експрокурор, як вважають у ДБР, відвіз його в Окружний адмінсуд Києва, допоміг подати позов та забрав судові рішення.
Ймовірність такого ходу подій підтвердила і Євгенія Закревська. «За версією слідства, і цей позов, і взагалі схема протидії Майдану народилась в нетрях Київської прокуратури за безпосередньої участі цього Руденка і його керівника», — каже захисниця.
Експрокурор Руденко цього ж дня передав документи у Державну виконавчу службу, які відразу і відкрили виконавчі провадження. Вже через день відбувся розгін Майдану морозної грудневої ночі.
Після Революції Гідності справи у Сергія Тимченка справді пішли вгору. Восени 2014 року він займав посаду заступника прокурора Києва, а згодом став начальником одного з департаментів у Генпрокуратурі. У 2017-му навіть отримав нагороду «Заслужений юрист України». Олександр Руденко також отримав посаду в ГПУ. Та останні кілька років обидвоє працюють адвокатами.
«Я не брав участі у вищезазначеному, — сказав у коментарі «Слідству.Інфо» Олександр Руденко, який зараз працює в об’єднанні «Могильницький та партнери». — Прокурори взагалі не були учасниками цієї справи. Тимченко не був моїм керівником, з суддею Абловим та позивачем Гриненком я не знайомий. Рішення Окружного адміністративного суду Києва, про яке йдеться в підозрі, не скасоване та чинне до цього часу».
Рішення і справді чинне — у серпні 2014 року суддя Київського апеляційного адмінсуду відмовилась навіть розглядати апеляційну скаргу.
Сергій Тимченко, який, як і його колишній колега Руденко, отримав підозру від ДБР у цій справі, відмовився розмовляти з журналістами «Слідства.Інфо», пославшись на те, що наразі триває досудове слідство.
Євген Гриненко — киянин, якому нібито заважали протестувальники — не відповів на питання «Слідства.Інфо», надіслані йому у повідомленнях.
НЕПОКАРАНІ «СУДДІ МАЙДАНУ»
І хоча ніхто з фігурантів цієї історії наразі не покараний, судові рішення ОАСКу часів Євромайдану були помічені слідчими. У межах однієї зі справ правоохоронці встановили прослуховування в кабінеті голови Окружного адмінсуду Києва Павла Вовка. Згодом ці записи — «плівки Вовка» — були частково опубліковані, і спричинили, мабуть, найбільший скандал у судовій системі за останні роки.
Щодо самого Аблова, то він не отримав покарання за рішення проти учасників Революції Гідності. У 2017 році Вища рада правосуддя визнала, що суддя Аблов порушив норми процесуального законодавства в ухваленні рішення проти активістів, але відмовилася карати його — строки притягнення до відповідальності на той час вже збігли.
Вже невдовзі після ухвалення рішення проти учасників Революції Гідності Євгеній Аблов отримав право приватизувати службову квартиру в Києві площею 140 квадратних метрів. А після приватизації Аблов продав її за 9 мільйонів гривень.
Загалом четверо суддів ОАСКу у листопаді і грудні 2013-го забороняли проводити мирні зібрання чи розміщувати намети в центрі Києва. Всі четверо продовжують працювати — щоправда, один з них, Богдан Санін не має повноважень і вже 6 років не здійснює правосуддя.
За даними Громадської ради доброчесності, 85% з 350 «суддів Майдану» не були покарані за рішення проти учасників Революції Гідності. Переважна більшість із них продовжують працювати у судах.
Адвокатка родин Небесної сотні Євгенія Закревська наголошує на важливості розслідування епізоду про «зрежисований» розгін Євромайдану, адже від нього залежить і результат розслідування «майданівських» справ, яких зараз понад 80.
«Адже цей епізод показує максимально яскраво, як всі державні органи, всю правоохоронну і судову систему ламали через коліно і використовували з єдиною метою — придушити протест», — зазначила Закревська.
Матеріал створено за кошти, які команда «Слідство.Інфо» зібрала під час краудфандингової кампанії «Суддівські секрети: розслідування про українські суди» на «Спільнокошті», та за співфінансування «Міжнародного фонду «Відродження».