Закон забороняє обмежувати доступ до водойм: що робити, коли це трапляється?

Михайло любить відпочивати біля річки та на морі. Влітку, як і багато його знайомих, він намагається більше часу проводити біля водойм, ходити на пляж. Але він зіткнувся із тим, що частина узбережжя річки в його місті забудована та огороджена парканами, тож він не зміг туди потрапити.

Михайло знає, що згідно із законодавством, берег річки — це захищена зона. І що ширина цієї захищеної смуги залежить від розміру водойми — для маленьких ставків це 25 метрів, більших озер чи річок — 50 метрів, а для таких річок як Дніпро, або ж для моря — щонайменше 100 метрів.

Згідно з законом, хлопець має право на безоплатний та безперешкодний доступ до води.

Огороджувати частини берега, якщо це не санітарна чи охоронювана державою зона, — заборонено.

Тож хлопець також перевіряє, чи берег не належить до території небезпечного обʼєкту або ж гідроелектростанції чи дамби, природного заповідника, або ж території табору чи пансіонату — вони також мають право обмежити доступ до берега.

Він має перевірити розпорядження місцевої санітарно-епідемічної служби та місцевого органу самоврядування, адже вони можуть заборонити купатися у цьому місці із міркувань безпеки.

Якщо ж хлопець зʼясовує, що це територія, яка не належить до винятків, він розуміє, що має право купатися у цьому місці безперешкодно. І держава захищає його право на це.

Обмежувати можливість засмагати на березі, купатися чи плавати на човні заборонено законом.

Тому коли Михайло бачить паркан, який обмежує доступ до річки, та охоронця, який не пускає на цю територію, знає, що для того, аби відстояти своє право на відпочинок біля річки, йому потрібно спочатку зафіксувати факт обмеження доступу.

Він дістає телефон чи фотоапарат, та фотографує усе, що відбувається, або знімає відео.

Також Михайло знає, що щобільше у нього свідків того, що його не пустили на пляж, тим краще.

Тому хлопець гукає оточуючих, які могли б теж зафіксувати, що його не пустили до води. Потім він збирає їх контакти та можливі фото чи відеозаписи.

Крім того, хлопцеві відомо, що за недопуск до води передбачена кримінальна відповідальність, тому він викликає поліцію.

Працівникам поліції, які прибули на виклик, Михайло детально розповідає про обставини та просить, щоб поліцейські з’ясували особу порушника, отримали документи на підставі чого цей охоронець здійснює заборону доступу до води, та допомогли пройти до водойми.

У разі, якщо на місці є паркан, який перешкоджає доступу до води, або якась інша споруда, хлопець може усно заявити працівникам поліції про вчинення злочину. Він знає, що поліцейські зобов’язані скласти протокол про прийняття заяви про кримінальне правопорушення і надати йому талон-повідомлення, що вони її прийняли.

Хлопцеві відомо, що всі складені документи працівниками поліції (протокол, пояснення, документи, що посвідчують особу порушника тощо) краще сфотографувати.

Крім того, Михайло знає, що допомогти йому можуть не лише поліцейські, а й місцеві органи самоврядування.

У кожному регіоні є уповноважений підрозділ в органі місцевого самоврядування або державній місцевій адміністрації, які опікуються саме забезпеченням доступу громадян до водойм та островів.

Для цього хлопцеві потрібно написати заяву, у якій вказати своє прізвище, імʼя та по батькові, поштову адресу, контакти, зокрема й електронної пошти, а також описати суть проблеми та докласти докази (отут і знадобляться фото та відео, які він отримав на місці). Підписану заяву можна відправити як звичайним, так і електронним листом, або ж навіть особисто віддати в канцелярію.

Його скаргу повинні розглянути невідкладно, але не довше 15 днів з моменту отримання, а якщо раптом потрібне буде додаткове вивчення фактів — не більше місяця.

Хлопцеві відомо, що після того, як місцева влада встановить порушника, має бути складена вимога про демонтаж паркану або інших споруд, які перекривають доступ до берега. Зробити це мають самі відповідальні за паркан протягом 10 днів. Якщо ж цього не відбудеться, то місцева влада має сама знести цей паркан.

Крім того він може поскаржитися ще до одного місцевого органу — Державної екологічної інспекції, яка зможе притягнути власника паркану до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Для цього йому потрібно направити туди скаргу, яка може виглядати так само, як і до місцевих органів влади.

При цьому, покарати порушника інспекція має не пізніше, ніж через 2 місяці після того, як Михайло надіслав свою скаргу.

Однак не завжди відпочити на березі річки заважає паркан. Михайло вже зіткнувся із випадком, коли орендований пляж був щільно заставлений лежаками, які заважали хлопцеві вільно скупатися в морі, та за які треба було ще й сплатити.

Він знає, що це теж порушення закону, і що може знайти умови оренди пляжів на сайті місцевого органу самоврядування.

Він перевіряє, чи є компанія-орендар у списку договорів, та які саме умови договору у неї.

Якщо раптом таких документів не знайшлося – хлопець знає, що може отримати їх на запит.

Якщо ж ці правила порушено – має діяти так само, як і у випадку із знайденим парканом, тобто скаржитися до місцевих органів самоврядування та поліції.

За цим посиланням ви можете завантажити інструкцію з покроковим алгоритмом дій, які треба робити, якщо вам обмежують законний доступ до водойм

Цей матеріал став можливим завдяки підтримці американського народу через Агентство Сполучених Штатів з міжнародного розвитку (USAID). Зміст цього матеріалу є виключною відповідальністю організації Грантоотримувача і необов’язково відображає погляди USAID чи Уряду Сполучених Штатів