Російський аромат «Квітів України»

Поки на вулиці літо і всі поїхали відпочивати, столичні забудовники у пришвидшеному режимі знищують старі будинки та будують на їхньому місці нові.

Один з останніх гучних скандалів — руйнування будівлі «Квіти України» у центрі Києва. Місцеві мешканці почали бити на сполох, як тільки будинок обнесли парканом та зрізали виноград, який ріс там тридцять років. Коли важка техніка почала руйнувати фасад, активісти знесли паркан та зупинили демонтаж.

Зараз рішенням суду роботи на будівництві припинені, а Міністерство культури включило будівлю до реєстру державних пам’яток.

«Слідство.Інфо» вирішило пильніше придивитися до власника «Квітів України», який зруйнував фасад споруди, і виявило чимало цікавого. Зокрема, російське громадянство та причетність до фінансування політпартії, яку підозрюють у зв’язках з російськими спецслужбами.

БУДИНОК – СВІДОК ЧАСУ

Архітектори називають «Квіти України» яскравим прикладом радянського модернізму і вважають, що ця будівля добре передає дух часу, коли була створена. Каскадний фасад збудували спеціально для оранжерей, дослідних баз та вітрин магазину квітів.

Так будівля «Квіти України» виглядала у 1980-х роках. /// Фото з Фейсбук-сторінки групи «Зберегти квіти України»

Судячи з картинок, які показав нинішній власник будівлі, ці каскади планували знести, будівлю засклити та зробити офісний центр з підземним паркінгом. Місцеві мешканці вважають, що це не просто зашкодить зовнішньому вигляду вулиці Січових Стрільців, але й призведе до руйнації сусідніх будівель.

До активістів долучилися й публічні діячі. Протягом кількох днів рух «Зберегти Квіти України» став потужним і дієвим інструментом. Майже одразу суд зупинив будь-які будівельні роботи у «Квітах України» на час судового розгляду. Тобто власник будівлі наразі змушений припинити будівництво.

Підпис: Так власник будівлі «Квіти України» бачив її у майбітньому /// Фото з Фейсбук-сторінки Олексія Пишного

Минулого тижня Міністерство культури після протестів активістів внесло будівлю «Квітів України» до реєстру державних пам’яток — руйнувати та перебудовувати її заборонено. Далі активісти планують спілкування з власником будівлі щодо її подальшої долі.

ВЛАСНИКИ-РУЙНІВНИКИ

Кінцевими власниками будівлі «Квіти України» через юридичну особу є двоє українців — Олексій Пишний та Андрій Скалозуб. Якщо останній майже не коментує скандал навколо зруйнованого фасаду, то Олексій Пишний веде активне життя у соцмережах, де свариться з активістами, які відстоюють історичну цінність «Квітів України».

Олексій також позиціонує себе як міжнародний бізнесмен — розповідає про реконструкції та будівництво у Празі, Лондоні та Дубаї. Щоправда чомусь мовчить про бізнес у Росії — тривалий і різноплановий. Згідно з інформацією з офіційних реєстрів російських компаній, незадовго до забудови, а точніше руйнування «Квітів України», пан Пишний вийшов з більшості російських бізнесів.

Відповідно до отриманих з російських реєстрів даних, Олексій Анатолійович Пишний донедавна був співвласником щонайменше трьох компаній — «Мост-Кепітал», яка торгувала будівельними матеріалами та лісом; «Індастріал-інвест», яка будувала житлові та нежитлові приміщення. І групи компаній «Возрождение», про яку трохи згодом. Як російському бізнесмену Олексію Пишному також надали номер російського платника податків.

Що саме будували компанії, де Пишний був співвласником, невідомо, та й обороти там не надто великі. А от ООО «Группа компаний Возрождение», де Пишний володів суттєвою долею, є досить прибутковою. Протягом кількох років вона активно постачала труби та металопрокат російським держстрктурам – Российским железным дорогам (РЖД), Управлению черноморского флота та ін. Загалом Пишному та партнерам вдалося заробити на російському бюджеті майже 180 мільйонів рублів (це десь 65 мільйонів гривень).

До речі, брат і батько Олексія Пишного теж ведуть бізнес у Росії, мають російське громадянство і успішно освоюють гроші російських держструктур – наприклад, «Росенергоатома».

Коли «Слідство.Інфо» зателефонувало співвласнику «Квітів України» та спитало про російський бізнес, він категорично заперечив будь-які зв’язки з Росією. «Ми нічого не будували (у Росії, — ред.), не є громадянами і ніколи ними не були», — сказав Олексій Пишний. Він заперечив наявність номеру платника податків у РФ та сказав, що вперше про це чує і вважає, що знайдена журналістами «Слідства.Інфо» інформація може бути помилкою у російських реєстрах.

Водночас Олексій Пишний підтвердив, що його батько проживає у Росії, щоправда, через сімейні обставини. Наявності бізнесу у батька та брата Пишний відмовився коментувати.

ДВА РОСІЙСЬКІ ПАСПОРТИ

Журналісти «Слідства.Інфо» знайшли низку компаній в Україні та Росії з ідентичними або схожими назвали, до яких має стосунок Олексій Пишний. Наприклад, є українська група компаній «Відродження», у якій Олексій Анатолійович Пишний — керівник. Також є російська «Группа компаний “Возрождение”», у якій Олексій Анатолійович Пишний — засновник.

Така ж історія з українською ТОВ «ІК “Мост Кепітал”», у якій Олексій Анатолійович Пишний — засновник. У російській компанія «Мост Кэпитал», у якій Олексій Анатолійович Пишний — теж засновник.

Також російського та українського бізнесменів Олексія Пишного поєднують бізнес-партнери. Наприклад, Євген Володимирович Тютюшов разом з Пишним фігурували в українській фірмі «Компанія Міст» та російській ТОВ «Группа компаний Возрождение».

У телефонній розмові з Олексієм Пишним ми перелічили йому назви російських фірм, де він згадується, однак він сказав, що вони нічого йому не говорять.

Глибше дослідження реєстрів та баз даних Росії, з яким нам допомогли російські журналісти-розслідувачі, встановили збіг дня народження російського та українського Олексія Анатолійовича Пишного з перелічених фірм. Обидвоє народилися 11 червня 1982 року.

Ще цікавіша знахідка, якою поділилися з нами колеги — два паспорти на ім’я Олексія Анатолійовича Пишного, з тим самим днем народження. Один паспорт видавався у 2014 році у Криму, але згодом був анульований. Другий видали у 2016 році, зараз він теж не дійсний, але щонайменше до 2018 року він був діючим. Тобто виходить, що принаймні кілька років російське громадянство у Олексія Пишного було.

ПАРТІЯ ВТІКАЧІВ

Та це не єдиний секрет співвласника «Квітів України». Інший стосується фінансування політичної партії.

Олексій Пишний також є власником української ТОВ «ІК Мост-Кепітал» (до речі, ідентична до російської фірми назва). Кілька років тому ця фірма спонсорувала новостворену політичну силу «Розумна сила» — зі звіту партії до НАЗК бачимо, що фірма надала партії юридичну адресу та приміщення для офісу у центрі Києва. Про з’їзд цієї партії якось навіть зняв сюжет телеканал «Інтер».

Невдовзі партію обшукала українська Служба безпеки — через підозру у отриманні фінансування з Росії. «Заступник керівника слідчого управління СБУ Богдан Тиводар заявляв, що задокументовано факт фінансування спецслужбами Росії проросійських політичних сил в Україні. Зокрема, в документах, які має СБУ, згадується партія «Розумна сила», — повідомляло тоді Громадське.

У документі, який «Слідство.Інфо» отримало з власних джерел, йдеться, що партію «Розумна сила» фінансували політики-втікачі: «Фінансування партії «РС» (Розумна сила, — ред.)  відбувається частково з коштів колишніх представників «сім’ї» Януковича (екс-міністра внутрішніх справ В.Захарченка, екс-генпрокурора В.Пшонки, екс-віце-прем’єра О.Арбузова)»

Ми запитали у СБУ, чим закінчилися обшуки у партії, яку пов’язували з російськими грошима. Нам відповіли, що одну людину засудили до 4,5 років за підготовку теракту, ще одну обвинувачують у фінансуванні тероризму та державній зраді, справа у суді.

«Ми не мали жодного стосунку до цієї партії, крім того, що кілька місяців здавали їм приміщення у оренду», — сказав Олексій Пишний «Слідству.Інфо». За його словами, обшуки були лише у самій партії, а його фірми, його самого та бізнес-партнерів вони не стосувалися.

Після нашої розмови Олексій Пишний попросив переслати йому скріншоти з російських реєстрів, де згадується його прізвище. Однак надіслану журналістами інформацію з російських реєстрів пан Пишний відмовився коментувати.

Головне фото — з Facebook-сторінки Олега Давиденка