Вчора, 28 серпня, Конституційний суд визнав неконституційним призначення Артема Ситника на посаду директора Національного антикорупційного бюро України, яке відбулось ще у 2015 році. Чому так сталося? Чи означає це, що НАБУ не зможе працювати, а Ситник — керувати ним? Що робити з попередніми справами бюро? Як рішення пояснюють судді, оцінюють експерти й сприймає громадськість? Ми вирішили зібрати основні питання у зв’язку з цією резонансною новиною — і викласти їх у статті.

1. То що саме вирішив Конституційний суд?

Офіційне формулювання суду таке: Указ президента від 16 квітня 2015 року «Про призначення А. Ситника Директором Національного антикорупційного бюро України» Конституції України не відповідає. В мотиваційній частині судді зазначили, що Конституція визначає вичерпний перелік посад, призначення на які здійснює президент особисто — і посада керівника НАБУ там відсутня. Відтак цей указ втрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом свого рішення, тобто відучора.

Оскаржити рішення КС не можна.

2. Чи має Артем Ситник право виконувати обов’язки директора НАБУ?

Відповіді на це питання в рішенні суду немає. Втім, суддя КС Ігор Сліденко, який був у складі палати, що розглядала справу, в коментарі інформагентству «РБК-Україна» відповів, що суд не може когось звільняти чи поновлювати на посаді. «На мою думку, для того, щоб він позбувся своєї посади, необхідно здійснити певні дії», — сказав Сліденко.

3. Як тепер бути з попередніми діями НАБУ?

Дій Ситника на посаді керівника НАБУ, на думку суду, це рішення не стосується. Вони мають таку ж юридичну силу, як і раніше.

У мотиваційній частині суд зазначив, що має право не поширювати своє рішення на певні правовідносини, які виникли внаслідок дії неконституційного Указу. Тому, беручи до уваги «потребу в дотриманні балансу суспільно значущих інтересів, зокрема прав учасників правовідносин та належного функціонування Національного антикорупційного бюро України», рішення й було прийняте в такому форматі — без впливу на результати діяльності власне НАБУ.

4. Що іще зазначив суд у своєму рішенні?

На 14 сторінках свого рішення суд звертається до українських та іноземних судових рішень, які доводять компетентність КС вирішувати подібні питання. А також дає відповідь на питання, який орган мав би бути відповідальним за призначення голови НАБУ. Відповідно до рішення суду, це — Кабмін.

Логіка цього рішення наступна. КС зазначив, що НАБУ є державним органом правопорядку. Відтак, «фактично є органом виконавчої влади, оскільки складається з центрального і територіальних управлінь, тобто поширює свої повноваження на всю територію держави». А відповідно до Конституції, вищим органом виконавчої влади в Україні є Кабінет Міністрів. «Пунктами 91, 92 статті 116 Конституції України встановлено, що центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади, утворює, реорганізує та ліквідовує Кабінет Міністрів України; він також призначає на посади та звільняє з посад за поданням Премʼєр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України», — ідеться в рішенні.

5. Хто ці 51 депутат, які звернулись до суду?

20 травня з поданням про неконституційність призначення Ситника директором НАБУ до суду звернувся нардеп «Слуги народу» Олександр Дубінський. Раніше він був ведучим на телеканалі «1+1», який належить Ігорю Коломойському. Також його називають голосом так званої «групи Коломойського» у парламенті.

Крім самого Дубінського, під документом підписалися ще 50 депутатів. Більшість із них — представники пропрезидентської фракції «Слуга народу».

Багато кого з підписантів видання «Чесно» відносило до тієї ж «групи Коломойського». Це близькі до Дубінського Максим Бужанський та Олександр Куницький, ексжурналістка «1+1» Ольга Василевська-Смаглюк, Ігор Фріс — експомічник «укропівця» й соратника Коломойського Олександра Шевченка. Підписався під документом і Юрій Корявченков, більш відомий як «Юзік», який спільно з нинішнім президентом Володимиром Зеленським виступав у «Кварталі 95».

Є серед підписантів подання й кілька депутатів, які нині представляють партію «За майбутнє». Її очолює «найкращий друг» Коломойського Ігор Палиця. Також, як з’ясували журналісти «Чесно», кошти на рахунок цієї партії перераховувала фірма, пов’язана із групою «Приват».

Доєднались до цієї компанії й 15 депутатів від проросійської партії «Опозиційна платформа — За життя». Це третина членів фракції. Зокрема, під документом підписалися лідер партії та кум президента РФ Володимира Путіна Віктор Медведчук, а також одіозний депутат Ілля Кива.

Також підпис поставив Андрій Деркач — ексрегіонал, який голосував за «диктаторські закони» у 2014 році. Нині він не входить до жодної фракції.

Протягом останнього року Деркач кілька разів збирав прес-конференції з критикою антикорупційного бюро та попереднього президента. Зокрема, заявляв про вплив США на НАБУ, а також оприлюднив аудіоматеріали, які, за його словами, можуть свідчити про вплив ексвіцепрезидента США Джозефа Байдена на п’ятого президента України Петра Порошенка. На початку серпня поточного року голова контррозвідки США заявив, що з допомогою Деркача Росія втручається в американські вибори. За даними реєстру PEP, у 1993 році Деркач закінчив Вищу школу КДБ в Москві, яку згодом перейменували в Академію ФСБ РФ.

Також представники Центру протидії корупції у 2016 році зверталися до НАБУ із заявою про злочин щодо внесення Деркачем неправдивої інформації про свої статки до декларації. За даними ЦПК, він приховав низку компаній, бенефіціаром яких була його дружина.

6. Що про все це каже юрист?

Як зауважив у дописі на Facebook експерт Центру політико-правових реформ Євген Крапивін, Конституційний Суд, ухвалюючи це рішення, був послідовним.

«Я скажу коротко і просто: це не питання довіри до суду чи суддів. Це питання права, зокрема ієрархії правових норм та конституційних принципів. Незалежно від цього рішення повноваження президента стосовно призначення/звільнення директорів ДБР/НАБУ є неконституційними. Ніяка “політична вмотивованість” чи “слабкість аргументів” цього не змінює», — написав він.

Експерт наголошує, що НАБУ та ДБР за своєю природою входять до виконавчої влади, а тому президента, каже він, там ніде не повинно бути. Це принцип розподілу влад, практику щодо тлумачення якого, за словами Крапивіна, останнім часом розвиває Конституційний Суд.

Відтак, додає Євген Крапивін, директорів НАБУ й ДБР, відповідно до рішення КС, повинен призначати Уряд: «Питання не в Ситнику, а в зазіханні президента на виконавчу владу, присвоєнні повноважень, які йому не належать, присвоєнні у неконституційний спосіб» — підсумовує він.

7. Як на рішення КС зреагували в суспільстві?

Рішення Конституційного Суду викликало бурхливу реакцію в соцмережах. Зокрема, ініціатор подання Олександр Дубінський у властивій йому вишуканій та достойній манері написав у своєму телеграм-каналі, що «звільнення Ситника — це обвал даху його шісток типу Лещенка, Бігуса, Бабінець, Седлецької і т.д. Тепер цікаво як заспівають?»

Голова правління Центру протидії корупції Віталій Шабунін зауважив, що рішення КС не означає автоматичного звільнення керівника НАБУ. На його думку, Артем Ситник повинен і далі виконувати обов’язки директора, поки Верховна Рада не знайде виходу із патової ситуації.

За словами представника громадської організації «Центр спільних дій» Андрія Андрушківа, норма в законі про НАБУ, за якою директора бюро призначає президент, начебто була особистою вимогою Порошенка для отримання політичних балів перед парламентськими виборами.

Про неконституційність цієї норми, за словами Андрушківа, говорили відразу, втім її так і не змінили. На думку експерта, чинні депутати просто скористалися прогалиною в законі, а Конституційний Суд нібито не міг ухвалити іншого рішення.

Колишній працівник органів прокуратури та ексрадник директора ДБР Романа Труби Олег Шрам написав, що такі ж проблеми із призначенням директора є й у Державному бюро розслідувань: «Згідно із законом про ДБР його призначає президент, а це не конституційно. Аналогічне звернення щодо ДБР перебуває на розгляді КС», — зауважує Шрам.

8. Що кажуть у НАБУ?

В НАБУ називають це рішення КС політично вмотивованим. «Ухвалене в рекордно короткий термін, невдовзі після оприлюдення так званих “плівок ОАСК”, на яких задокументовано розмови щодо “керованого правосуддя в Україні”, в тому числі й стосовно ухвалення рішень Конституційним Судом України, це рішення є черговим кроком на шляху знищення інституційної незалежності Національного бюро, — заявляє НАБУ в дописі на своїй офіційній сторінці в Facebook. — До того КСУ позбавив НАБУ права через суд анулювати незаконні угоди державних підприємств та фактично звільнив топпосадовців від кримінальної відповідальності за незаконне збагачення, яке розслідували детективи НАБУ. На черзі розгляд суддями КСУ подання нардепів про нібито неконституційність створення Національного Бюро. Ініціаторами цих звернень, а також законопроєктів, які впродовж останніх 5 років у тій чи інший спосіб мали на меті послабити спроможність НАБУ розслідувати топ-корупцію, виступали фігуранти розслідувань НАБУ, в тому числі й ті, які вже мають статус підозрюваних чи опинилися на лаві підсудних».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: За вовчими правилами. Що НАБУ розповіло про Окружний адмінсуд Києва

Сам Артем Ситник рішення Конституційного Суду не коментував — хоча за день до нього, 27 серпня, в ефірі «Радіо НВ» сказав, що знає про розгляд Конституційним Судом цієї справи. Ситник заявив про це, розповідаючи про тиск, який чинять на НАБУ політики та інші впливові в Україні особи — зокрема, через розгляд НАБУ «справи ПриватБанку».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Справа ПриватБанку»: виведені мільярди й активи по всьому світу

9. Що каже Петро Порошенко, який своїм указом призначив Ситника?

Наразі ані експрезидент Петро Порошенко, ані його партія «Європейська солідарність» щодо рішення Конституційного Суду публічно не висловились. «Слідство.Інфо» намагалося отримати позицію політика, а також звернулося за коментарем до його прессекретаря Святослава Цеголка.

Ми запитали, чим керувався експрезидент, видаючи указ про призначення Артема Ситника. І чому за своєї каденції він не ініціював змін, які б дозволили уникнути такого рішення Конституційного Суду. Наразі, ні Порошенко, ні його прессекретар на питання не відповіли.

10. Що зробило НАБУ за 5 із половиною років?

Національне антикорупційне бюро України створене 16 квітня 2015 року. За цей час детективи завершили понад 250 розслідувань, підозри отримали близько 600 осіб. 438 із них станом на кінець минулого року отримали статус обвинувачених. Серед цих людей — народні депутати, міністри та їхні заступники, керівники держпідприємств.

Найрезонансніші справи НАБУ стосуються, зокрема, екскерівника Державної фіскальної служби Романа Насірова, якого у березні 2017 року затримали в ході розслідування так званої «Справи “Укргазвидобування“» екснардепа-втікача Олександра Онищенка. Це так звана «Бурштинова справа» за фактом отримання хабаря за сприяння іноземній компанії у видобутку бурштину в Україні. Підозрюваний у цій справі – екснардеп Борислав Розенблат. Це справа про виведення за кордон десятків мільярдів гривень колишніми бенефіціарами ПриватБанку та справа щодо незаконних оборудок у компанії «Укрнафта». Також це «Справа ОАСК» — про нібито злочинну організацію за участі голови та суддів Окружного адміністративного суду Києва, створену з метою захоплення влади в судовій системі України. Крім того, НАБУ розслідувало справу щодо заволодіння ексдепутатом «Народного фронту» Миколою Мартиненком коштами підприємства «Енергоатом», а також запровадження формули «Роттердам+», через яку, за версією слідства, українські громадяни зазнали збитків на майже 19 мільярдів гривень.

За словами члена Громадської ради доброчесності, юриста-аналітика Секретаріату Ради громадського контролю при НАБУ Вадима Валька, за 5 років роботи НАБУ в скерованих до суду провадженнях встановлено збитків на 10,18 млрд грн, а загальний обсяг збитків у справах, які розслідуються НАБУ, сягає 200 млрд грн (більшість стосуються «Справи ПриватБанку»). При цьому повернути в державний бюджет станом на кінець 2019 року вдалося лише трохи більше 600 млн грн. За словами Валька, причина — у відсутності вироків у більшості справ та в законодавчих обмеженнях діяльності НАБУ, які набули сили в останні роки. Наприклад, рішенням того ж Конституційного Суду НАБУ позбавлено права подавати позови з метою анулювання незаконних угод.

Головне фото: Facebook-сторінка НАБУ.