35

“Камери”, яким позаздрять санаторії. Зимовий сад зі штучною водоймою з рибками та черепашками. Свині, яким під час “години сну” вмикають класичну музику. Дисциплінарний ізолятор як казковий будиночок і багато чого іншого”. Так охарактеризував антураж Олексіївської виправної колонії №25, що в Харкові, міністр юстиції України Денис Малюська після нещодавнього візиту туди.

Попри вихідний день, його супроводжувало чи не все тюремне керівництво. Колонію “лихоманило” впродовж усієї зими в’язні масово скаржилися правозахисникам та омбудсмену на катування. Тому приїзд посадовця, якому підпорядковується робота в’язниць, був доречним. 

Утім, на фото з пресрелізу урядовця чомусь немає слідів “перевиховання” в’язнів Олексіївської колонії. “Слідство.Інфо” разом із правозахисником потрапило до цієї в’язниці і поспілкувалося з десятком засуджених. Їхні розповіді, підкріплені фотографіями, справді шокують. Вони розповідають про знущання, які відбуваються в кабінетах адміністрації та окремих камерах. Арештанти можуть днями стояти “на розтяжці” людей роздягають, ставлять обличчям до стіни з широко розставленими руками й ногами і періодично б’ють дубинками по тілу. Нам також надали фотографії від слідів багаття, яке розпалювали прямо на тілі в’язня. Усі свідчення наша редакція зафіксувала на відео.

Більшість в’язнів називають прізвища двох співробітників колонії, яких вважають причетними до побиттів. Міністр анонсував звільнення “усіх ключових фігурантів”. Однак “Слідство.Інфо” з’ясувало: обидва звільнилися за власним бажанням, а не через знущання, які зафіксували правозахисники та журналісти. 

Зразкова тюрма

“Тут показова зона. І ця зразковість важливіша ніж методи, якими вона досягається”, так характеризує заклад засуджений Максим Харламов.

Щоб поспілкуватися з ним, ми пройшли до дільниці посиленого контролю. Дорогою у ДПК впадає в око візуальна добротність: ковка, якою прикрашені ворота й ліхтарі на території, картини на стінах, дерев’яне оздоблення. Працівники тюрми підкреслено ввічливі.

Олексіївська виправна колонія №25/ФОТО на сторінці у Facebook міністра юстиції України

Олексіївська виправна колонія №25 офіційно називається закладом середнього рівня безпеки. Тобто сюди потрапляють особи, які вперше засуджені за тяжкі злочини чи ті, що повторно вчинили злочин. Умови відбування тут суворіші ніж у тюрмах так званого мінімального рівня безпеки, але більш м’які у порівнянні з колоніями максимального рівня. Згідно з тюремними нормативами, засуджені мають обмеження у кількості побачень та передач. Сьогодні тут відбуває покарання близько 900 осіб. Посадовці часто називають цей тюремний заклад зразковим. Неофіційно він зветься “червоною зоною”. Як пояснюють правозахисники і в’язні через максимально жорсткі умови утримання. На відміну від так званих “чорних” тюрем, де ситуацію контролюють переважно неформальні лідери серед засуджених, у “червоних” в’язницях дії арештантів цілковито підпорядковані адміністрації і нерідко це підпорядкування досягається в доволі жорстокий спосіб. Обидва явища є проблемними для тюремної системи України.

“Зазвичай перевіркам показують спортзал, перше відділення, де є ремонт, і там живуть усі помічники адміністрації. Тут (у в’язниці РЕД.) люди сидять по третьому строку, вони той спортзал вперше побачили по телевізору”, резюмує засуджений Максим Харламов нещодавній візит урядовця до них у тюрму.    

Чоловік 92-го року народження, та виглядає значно старшим від свого віку. В Олексіївській колонії відбуває строк за другим у його житті вироком. З черкаської тюрми, де сидів за розбій, потрапив сюди за статтею “злісна  непокора законним вимогам адміністрації виправної установи”. 

“Засуджений систематично порушував вимоги режиму відбуття покарання. Відмовився від прибирання санвузла”, ідеться в останньому вироку. Харламов стверджує, що його змушували показово на камеру мити унітаз, тому й відмовився.  

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Умовно здорові: Як лікують в українських тюрмах

“Оскільки я приїхав сюди з 391-ю статтею, мене тут зустріли відповідним чином”, — починає розмову чоловік. В Олексіївській колонії він сидить уже близько року. За цей час, каже, були і побиття, і моральний тиск. Суть принижень, з його слів, зводилась до цілковитої покори адміністрації та схиляння до співпраці з нею. Саме через ці заходи, за словами в’язня, виправний заклад зветься “флагманом червоних тюрем”. Цей вислів, вочевидь, відомий також керівнику Мін’юсту, адже він вжив його у своєму дописі після відвідування тюрми. 

 

Максим Харламов, в’язень Олексіївської колонії №25/ФОТО Слідство.Інфо

“Ця колонія славиться тим, що тут “ламають” людей, — продовжує розповідати Харламов, Щоб це припинилося, потрібно виконувати всі накази незалежно від того, законні вони чи ні. І ще був момент. Говорилося, що “тебе перестануть помічати, якщо станеш “активістом” (зі слів засудженого, це означає бути помічником адміністрації, який за певні доручення має привілеї РЕД.)”.

На питання, чи погодився він на таку співпрацю, після невеликої паузи в’язень відповів ствердно. Але запевнив, що з умовою не брати участі в катуваннях: “Людей, яких хотіли покарати, відводили на четвертий поверх, що над оперчастиною. Замотували у скотч, одягали пакет на голову, дубинки засовували в різні місця. Керував цим один з оперуповноважених. Він звав такі методи “мистецтвом тортур”, описує Харламов будні колонії та називає прізвища постраждалих в’язнів.

У громадській організації “Харківська правозахисна група” (ХПГ), яка тривалий час опікується правами засуджених, констатують, що в’язниці в цьому регіоні є найстрашнішими в Україні.

“Харківські колонії це виправні заклади із найбільш жорстким режимом. Це колонії, де засуджених змушують працювати понаднормово і часто фактично безоплатно, говорить адвокатка ХПГ Таміла Беспала. В Олексіївській колонії нормою є застосування сили до засуджених. Не кажучи вже про психологічне та інші види насильства. Також сюди з усієї України часто направляють в’язнів з 391-ю статтею на “виправлення”, так би мовити. Негласні “помічники”, які є, в принципі, у всіх виправних закладах, у випадку з нашою колонією залучаються саме до катувань”.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Смерть у СІЗО: історія одного підвищення

Адвокатка “Харківської правозахисної групи” Таміла Беспала/ФОТО з сайту ХПГ

Цієї зими ситуація в колонії сягнула критичної точки, там назрів серйозний конфлікт. Каталізатором подій, які відбулися в подальшому, стали знущання над одним із засуджених. Чоловіка тривалий час били, а потім, роздягнувши догола, підпалили туалетний папір на його сідницях. Медичне обстеження в’язню провели лише після того, як у ситуацію втрутився Офіс Омбудсмена. 

“Одному із засуджених, через катування якого і стався конфлікт, були завдані опіки в області сідниць та анального отвору. Зазначені ушкодження були зафіксовані медичною документацією лише після втручання Офісу Омбудсмена”, заявила тоді уповноважена з прав людини Людмила Денісова. Невдовзі після інциденту його перевели в іншу колонію.

Утім, “Слідство.Інфо” відшукало ще одного постраждалого, над яким знущалися у схожий спосіб. Його, щоправда, так і не перевели з цієї тюрми. Чоловік погодився з нами поговорити, але з етичних міркувань ми не називатимемо його імені. Сліди від знущань на його тілі зафіксували на фото правозахисники. Засуджений розповів, що одного дня його викликав до себе оперуповноважений на ім’я Станіслав Гарькавий, двоє людей в масках, які були з ним, заштовхали в’язня до кабінету.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як важкохварі в’язні помирають в очікуванні медичної допомоги

“Разом з цим офіцером вони мене побили. Там мене тримали майже тиждень. Шість з половиною днів я лежав прив’язаний до ліжка і з шапкою на очах. У туалет ходив під себе. Тоді ж з’явилися опіки в районі сідниць. За що це все? Не знаю. За те, що просив свого адвоката, щоб нормальне харчування давали, дотримувались елементарних законних принципів, на які ми маємо повне право?”, розповів чоловік.

Сліди опіків від знущань в Олексіївській виправній колонії №25/ФОТО, надане правозахисниками

Про системність такого виду знущань свідчить розповідь не одного засудженого. Усі з десятьох опитаних нами в’язнів теж стверджують, що це відбувалося під керівництвом старшого оперуповноваженого Станіслава Гарькавого і не без відома першого заступника начальника тюрми Сергія Коніщева. За словами людей, аби припинити знущання, одного дня група ув’язнених самовільно забрала чоловіка з оперчастини. Ситуація в колонії загострилася. 

“Вони придушили сплячий бунт”

30 грудня група лідерів серед засуджених поскаржилася начальнику на ці та інші випадки порушень. Як наголошують правозахисники, в’язні вийшли зі скаргою до керівництва вперше за багато років. Певним поштовхом, вважають вони, стало викриття правоохоронцями попереднього керівництва на корупційній схемі з розкрадання тюремних харчів. 

Пізніше також кілька десятків засуджених звернулися до адвокатів з громадської організації “Харківська правозахисна група”. Масові скарги, каже Таміла Беспала, зупинив спеціальний режим, введений після того, як в колонію зайшли групи швидкого реагування (ГШР). 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Зона на колесах: як виживають дорогою до тюрми

Восьмого січня цього року Державна кримінально-виконавча служба заявила, що вводить спецрежим в Олексіївській колонії №25 через те, що там начебто готується бунт. Відомство повідомило, що в’язні, підбурені криміналітетом на свободі, намагаються дестабілізувати ситуацію в тюрмі.  

Згідно зі звітом представників Уповноваженого з прав людини, під приводом групової непокори засуджених та очікуваного бунту туди ввели ГШР. Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації, якому підпорядковується харківська тюрма, дало дозвіл на роботу груп. “Слідство.Інфо” вже розповідало про те, як такі загони спецпризначенців влаштовували масове побиття в тюрмах. Зокрема, ці факти були встановлені в Одеському СІЗО і Черкаській колонії.  

Дії, що проводяться під час таких спецзаходів, чітко регламентуються законом.  Засудженим мають запропонувати здати заборонені речі й повідомити їхні права. Утім, зі слів в’язнів 25-тої колонії, “маски” підняли усіх о третій годині ночі і “відпрацювали” тих, хто скаржився правозахисникам. “Піднімали всіх за списком. Одягли наручники, в одних трусах погнали через промзону (промислова зона, місце в колонії, де в’язні працюють РЕД.) на господарчий двір. Там побили, кинули чекати, поки інших принесуть. Вивели до штабу і змусили повзти. Хто не повз, били дубинками. Так пролежали до обіду. Почали заводити в оперчастину. Там були керівники колоній, управління. Змусили писати під диктовку пояснення, що нібито ми чинили опір, планували бунт. Але про який бунт ідеться о третій ранку? Вони придушили якийсь сплячий бунт”, — розповів засуджений Максим Харламов.

У “Харківській правозахисній групі” неодноразово повідомляли про випадки недопуску їхніх адвокатів до клієнтів, залякування адміністрацією колонії засуджених, щоб ті відмовитися від свідчень. Як розповіли журналісту в ХПГ, дійшло навіть до заяв адміністрації колонії про те, що правозахисники начебто тиснуть на ув’язнених. Опитані нами люди підтвердили, що від керівництва надходили пропозиції забрати скарги, їм пропонували кращі умови утримання й можливість дострокового звільнення.

 “За те, що людей катують в тюрмах, платимо ми”

Свідчення Максима Карася, який звільнився з 25-тої наприкінці лютого, ми записували буквально на ходу, у перервах між візитами на медичні експертизи. “Сліди”, що лишив йому виправний заклад, фіксують для процесу в Європейському суді з прав людини. 

Чоловік пробув в колонії близько чотирьох років за викрадення авто, і йому є що розповісти. На відміну від тих, хто ще лишився сидіти, він говорить більш вільно і може відкрито називати імена тюремників, які знущалися з в’язнів. Це, з його слів, ті ж співробітники Коніщев і Гарькавий, на яких масово скаржаться в’язні. Колишній арештант каже, що побиття там тривають роками. Один з різновидів знущань — так званий “стакан”: “Це камера у черговій частині на зразок клітки. Туди приводять, роздягнувши наголо. Руки долонями до себе піднімають догори, ноги розтягують майже на шпагат. У такій позі можеш простояти від кількох годин до кількох діб. Паралельно заходять і б’ють руками, ногами, дубинками”.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ “Тюрма можливостей: які привілеї доступні в’язням в українських СІЗО”

Водночас він додав, що через помічників адміністрації можна було заплатити за те, щоб не били чи щоб не працювати. 

Колишній в’язень Олексіївської колонії №25 Максим Карась/ФОТО Слідство.Інфо

Скарга Максима та ще понад десятка в’язнів про катування лягли в основу позову, який до Європейського суду з прав людини підготували у Харківській правозахисній групі. В організації констатують, що ЄСПЛ уже “звикає” до катувань в українських тюрмах. Зі слів правозахисниці організації, у середньому суд призначає компенсації в сумі 8-10 тисяч євро. Ці гроші відшкодовуються за рахунок податків українських громадян. 

“Ми дійшли вже до того рівня, що українські скарги щодо катування йдуть як шаблонні. Це наскільки часта практика, що Європейський суд не дивується цьому і практично завжди задовольняє їх, якщо є документальні докази. Дійсно, за те, що людей катують в тюрмах, платимо ми. Ця проблема обговорювалася неодноразово, але нічого не змінюється. Якщо підрахувати за рік, то з бюджету йдуть страшні суми”, — говорить адвокатка Таміла Беспала. 

Більшість ув’язнених, які звернулись до правозахисників та ЗМІ, стверджують, що побиття та приниження відбувалися з відома першого заступника начальника тюрми з нагляду і безпеки, охорони та оперативної роботи — Сергія Коніщева. Також згадувались тодішні начальник відділення соціально-психологічної служби та психологічної роботи та керівник оперативного відділу.

Колишній заступник начальника Олексіївської колонії №25 Сергій Коніщев, якого в’язні звинувачують у причетності до катувань/ФОТО зі сторінки у Facebook

Після візиту до Олексіївської колонії міністр юстиції заявив, що всі причетні до знущань звільнені: “Останні звинувачення (і схоже, що небезпідставні) у тортурах щодо ув’язнених. Усі ключові фігуранти звільнені, триває кримінальне провадження. З потерпілими поспілкувався. Справа на контролі Мін’юсту”.

Ми перевірили цю інформацію і з’ясували, що звільнення, про які розповів Денис Малюська, дійсно відбулися. Але з відповіді на запит ми дізналися, що обидва тюремники, на яких вказують засуджені — Сергій Коніщєв та Станіслав Гарькавий — були звільнені за власним бажанням невдовзі після бунту.

“Ми ставили питання, чому люди звільнені не за статтею (дисциплінарноюРЕД.), — розповідає голова правління громадської організації “Україна без тортур” Костянтин Ключаров, який відвідував Олексіївську колонію у складі моніторингової групи обмудсмена. — Звісно, у випадках, коли посадовців звинувачують у катуваннях, краще, щоб їх звільняли за статтею. Щоб вони більше не працювали в системі, була відповідна відмітка у трудовій книжці. Але наші правоохоронна і судова системи працюють таким чином, щоб аби звільнити людину за статтею, треба пройти тривалу процедуру. Якщо йдеться про катування, такий факт має визнати експертна комісія, або вину посадовця визнав суд. Тобто купа різних процедур, які в нашій країні можуть затягнутися на багато років”, зазначив Костянтин Ключаров. 

Водночас, як з’ясувало “Слідство.Інфо”, колишній перший заступник начальника колонії Сергій Коніщев пішов з посади не з пустою декларацією. 

Окрім зарплатні за місцем роботи, він вказав також 35 тисяч доларів готівки дружини, яка, до слова, судячи з документа НАЗК, зараз ніде не працює, а раніше теж перебувала на посаді в тюремній системі. На ній же значиться придбана у 2019 році квартира за більш як мільйон гривень. Їздить екстюремник на Mitsubishi Outlander минулорічної моделі, ціни на які стартують від пів мільйона гривень. Офіційно — він користується цим авто за довіреністю, а безпосередньо на нього записаний Nissan Qashqai 2008 року випуску. 

Ми декілька разів зверталися до Сергія Коніщева телефоном і в соціальній мережі Facebook із проханням дати коментар. Він прочитав перелік наших запитань, але відповіді на них не дав. З іншим тюремником, на якого вказують засуджені і який звільнився за власним бажанням, — Станіславом Гарькавим — ми також намагалися поспілкуватися, однак його телефони не відповідали.

Реакція правоохоронців

10 січня, невдовзі після подій в тюрмі, слідчі Державного бюро розслідувань відкрили кримінальне провадження за фактами катування засуджених працівниками колонії упродовж 2017-2019 років, а також — через перевищення службових повноважень під час роботи в колонії ГШР узимку. Утім, поки що жодній особі не оголосили про підозру, ідеться у відповіді на запит наприкінці лютого. Крім того, у ДБР розслідують історію з невиплатами грошей засудженим, які працюють на тюремному виробництві. 

Ще під час візиту до тюрми Денис Малюська натякнув, що ситуація в закладі може мати фінансове пояснення: “Дохід виробничих потужностей при установі близько 15 млн гривень на рік. Установа ласий шматок для багатьох, і її періодично лихоманить”.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Як в’язнів Одеського СІЗО “падають з нар”

На думку Таміли Беспалої, регіональна особливість жорстокості у харківських тюрмах пов’язана саме з економічним фактором. “Харківські колонії є найзаможнішими в Україні. На базі кожної працюють підприємства з усім необхідним оснащенням. Виробництво у цих колоніях процвітає і обслуговує майже всю країну. На мою думку, усі ці катування не для того, щоб виключно познущатися, а перш за все, щоб змусити людей багато працювати і приносити дохід”, зазначила вона.  

Допоки триває розслідування правоохоронців, перевірка, яку проводила комісія Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань, порушень не зафіксувала. “Застосування сили та спецзасобів є обґрунтованим, відповідає галузевим законам та інструкціям”, — ідеться у відповіді Мін’юсту на наш запит. 

Водночас прохання постраждалих від тортур про переведення їх до інших в’язниць у міністерстві проігнорували: “За результатами перевірки встановлено, що загроза життю та здоров’ю зазначених засуджених та підстави щодо їхнього переведення відсутні”.

Олексіївська виправна колонія №25/ФОТО Слідство.Інфо

Представниця ХПГ в коментарі “Слідство.Інфо” наголосила, що її клопотання про переведення постраждалих до будь-якого іншого виправного закладу спочатку ігнорували. За таких умов, констатує вона, скарги засуджених розглядаються фактично тими ж, хто дав дозвіл на їхнє побиття. Лише після розголосу ситуація зрушила з мертвої точки, дозволи на п’ятьох осіб таки надали. Але через обмеження, зумовлені карантином, цього так і не сталося. 

Відео з камер спостереження, яке дало би чітку відповідь бодай щодо інциденту з роботою груп швидкого реагування — відсутнє. У нашому розпорядженні опинився рапорт начальника відділу інформаційно-технічного забезпечення тюрми Романа Урясова. У документі сказано, що якраз в момент заходу ГШР до колонії стався перепад напруги у мережі. Камери відключилися о третій ранку. Тюремники стверджують, що відеореєстратори вийшли з ладу і відновили свою роботу лише наступного дня. 

Рапорт начальника відділу інформаційно-технічного забезпечення тюрми, де сказано, що в момент заходу ГШР до колонії відключилися камери/ДОКУМЕНТ Слідство.Інфо

Протягом 2014-2018 років, як свідчать офіційні дані, правоохоронці відкрили понад 200 кримінальних проваджень за катування й інші порушення співробітників тюремної системи. І лише вісім з цих справ на той момент передали до суду. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Правосилля: чому катування за ґратами майже не розслідується

“Слідство.Інфо” направило запит до Офісу генерального прокурора, до однієї з функцій якого входить нагляд за дотриманням прав у місцях позбавлення волі. Щоб дізнатися — чи змінилася ситуація за останній рік. Також редакція хотіла дізнатися, скільки співробітників в’язниць отримали за результатами розслідувань обвинувачувальні вироки. Утім, у прокуратурі вже вдруге проігнорували наше прохання надати відповідну статистику.

Це розслідування зроблене за кошти доброчинців, які підтримали проект “Правосилля” на платформі “Спільнокошт”.