Стаття

Всередині Deutsche Bank: витік 15 мільйонів файлів розкриває таємниці, скандали та подвійні стандарти світового фінансового гіганта

Зображення для публікації 'Всередині Deutsche Bank: витік 15 мільйонів файлів розкриває таємниці, скандали та подвійні стандарти світового фінансового гіганта'

Понад 15 мільйонів внутрішніх файлів. Електронні листи вищого керівництва банку. Таємні оцінки ризиків. Звіти про підозрілі операції. Приватна інформація про мільярдерів, олігархів, політиків і членів королівських родин. Документи, що стосуються Дональда Трампа, Джеффрі Епштейна та бізнесменів під санкціями. Раніше невідомі компанії, пов’язані з авторитарними режимами.

Все це – найбільший масив внутрішніх документів банку, який будь-коли потрапляв до журналістів.

Протягом кількох місяців понад 200 журналістів з усього світу вивчали ці дані в межах проєкту Inside Deutsche Bank. Документи стосуються чутливих напрямів роботи банку: протидії фінансовим злочинам, моніторингу санкцій, внутрішнього аудиту та роботи підрозділів, які вирішують, чи продовжувати співпрацю з ризикованими клієнтами.

«Слідство.Інфо» долучилося до цього проєкту, і було єдиним українським медіа, яке разом із міжнародними колегами аналізувало отриманий витік документів. 

У 2018 році після низки скандалів, які заплямували репутацію Deutsche Bank, його очолив Крістіан Зевінг. Він пообіцяв, що установа стане іншою: стабільнішою і «трохи нуднішою».

Відтоді банк намагався переконати світ, що скандали залишилися в минулому. Проєкт Inside Deutsche Bank показує, що все не так однозначно: так, банк створив масштабну систему контролю за дотриманням вимог, але мав проблеми з тим, щоб налагодити її роботу.

Два викривачі передали матеріали індійському журналісту Джосі Джозефу та південноафриканській журналістці Хадіджі Шаріф. Для аналізу даних та їх передачі журналісти з понад 50 медіа, що представляють більше 50 країн, створили неприбуткову організацію «Barracuda Media».

Викривачі, чиї особи не розголошують, скопіювали файли й винесли їх за межі установи. Вони передали матеріали не лише журналістам, а й Міністерству юстиції США, Мережі боротьби з фінансовими злочинами США та Податковій і митній службі Великої Британії, підтвердив їхній адвокат.

Очевидно, що викривачі хотіли оприлюднити зв’язки Deutsche Bank як із російськими олігархами, так і з російськими грошима.

«Ми глибоко віддані служінню суспільним інтересам», — заявили вони. І зазначили, що громадськість має право знати про порушення банку та масштабне банківське обслуговування олігархів. За словами одного з викривачів, вони вважали, що файли містили відомості про можливі кримінальні правопорушення, пов’язані з діловими відносинами з корумпованими режимами.

Будівля Deutsche Bank. Фото зроблене Ben Kuhlmann

Файли показують, що Deutsche Bank неодноразово пропускав тривожні сигнали можливого відмивання грошей і порушення санкцій. Відступав від власних правил заради впливових клієнтів. Дозволяв комерційній логіці брати гору над власною системою контролю за дотриманням вимог. Іноді банк виявляв серйозні недоліки лише через роки після того, як підозрілі гроші проходили через його системи.

Файли також розкривають конфіденційну фінансову інформацію надзвичайно впливових людей.

Епштейн, Абрамович, Дерипаска

Джеффрі Епштейн став клієнтом Deutsche Bank у 2013-му, через 5 років після того, як його засудили за схиляння неповнолітньої до проституції. Витік показує, що згодом банк виявив майже 600 мільйонів доларів підозрілих операцій за участі Епштейна та його мережі — вдвічі більше за суму, про яку раніше було публічно відомо.

Щодо Епштейна банк заявив, що «визнає свою помилку, коли прийняв Епштейна як клієнта у 2013 році, і шкодує про наші минулі зв’язки з ним. Ми співпрацювали з регуляторними та правоохоронними органами й Конгресом США щодо їхніх розслідувань і водночас прозоро підходили до вирішення цих питань».

Також витік містить докладні відомості про російських олігархів Олега Дерипаску та Романа Абрамовича, наближених до Володимира Путіна. На запит про коментар Дерипаска не відповів, а юридична фірма, яка представляє інтереси Абрамовича, заявила журналістам, що «не нашому клієнту коментувати внутрішні процедури та рішення Deutsche Bank».

Серед клієнтів Deutsche Bank також була компанія, кінцевим бенефіціарним власником якої був саудівський бізнесмен, згаданий у відомому списку ймовірних спонсорів «Аль-Каїди» під назвою «Золотий ланцюг».

На запитання про особу зі списку «Золотого ланцюга» Deutsche Bank не відповів. Журналісти встановили особу цього чоловіка, якого в документах банку позначено лише ініціалами, але він проігнорував запит про коментар.

Також  банк допомагав обробляти платежі, пов’язані з покійним Ріфатом аль-Асадом, колишнім віцепрезидентом Сирії, відомим як «м’ясник Хами» через його роль у кривавому придушенні виступів у цьому сирійському місті в 1982 році. Щодо платежів аль-Асада Deutsche Bank заявив:

«Це питання було врегульовано у 2022 році, про що було публічно повідомлено. У межах розслідування прокуратури Франкфурта у зв’язку з двома звітами про підозрілу діяльність (SAR), поданими Deutsche Bank у сфері кореспондентського банківського обслуговування, банк погодився на штраф у розмірі 7,01 мільйона євро. Постанова про накладення адміністративного стягнення містить твердження про те, що SAR були подані надто пізно, оскільки їх слід було подати ще у 2017 році. Банк співпрацював у межах провадження».

Фото зроблене Ben Kuhlmann

У загальній відповіді Deutsche Bank заявив, що питання, які порушили журналісти, «стосуються подій багаторічної, а в деяких випадках — багато десятилітньої давності». В банку повідомили: там, де було доречно, ці питання розглядали свого часу та за потреби обговорювали з регуляторами й компетентними органами.

«Сьогодні ми — інший банк», — додали в установі. «Під керівництвом Крістіана Зевінга Deutsche Bank пройшов фундаментальну трансформацію».

Банк заявив, що з 2019 до 2025 року інвестував 7 мільярдів євро у свою систему внутрішнього контролю, підкріпивши це значними інвестиціями в технології.

«Ці інвестиції супроводжувалися посиленням підходу до виявлення ризиків та управління ними й фундаментальною зміною культури. Ця робота сприяла усуненню проблем минулого та досягненню важливих етапів у виконанні регуляторних вимог…

Наш прогрес визнали ринок, ключові регулятори та наглядові органи, а також клієнти й інші зацікавлені сторони. Ми й надалі прагнемо забезпечувати постійне вдосконалення нашої системи внутрішнього контролю та культури доброчесності».

Таємниці

Найближчими тижнями медіапартнери Inside Deutsche Bank опублікують багато історій. У них — таємниці, які великий міжнародний банк має берегти, щоб не втратити довіру клієнтів. Тепер ці таємниці вийшли назовні.

З 2000 року Deutsche Bank сплатив понад 20 мільярдів євро у вигляді штрафів і виплат за мировими угодами через виявлені порушення, пов’язані з іпотечними цінними паперами, маніпулюванням відсотковими ставками, російськими дзеркальними операціями, недоліками у протидії відмиванню грошей та іншими неправомірними діями.

Тепер розслідування Inside Deutsche Bank ставить питання: чи не є одна з найбільших фінансових установ світу, яку після фінансової кризи 2008 року визнали «надто великою, щоб збанкрутувати», настільки зламаною, що вже не здатна виправитися? Банк безпосередньо працює приблизно у 55 країнах, а його мережа банків-кореспондентів охоплює понад 140 країн.

Фото зроблене Ben Kuhlmann

Хоча Deutsche Bank заявив журналістам, що «сьогодні – це інший банк», документи витоку показують: за час керівництва Зевінга назвати його «нудним» не можна навіть із великою натяжкою.

Матеріали витоку розкривають раніше невідомий випадок: у 2019 році працівники виявили те, що вважали розгалуженою мережею відмивання грошей. Через неї, за їхніми оцінками, за допомогою банківських систем пройшли сотні мільйонів євро через компанії на Кіпрі, у Великій Британії, Гонконгу та Україні.

Системи моніторингу банку помічали окремі фрагменти, але не складали їх у цілісну картину. Минуло приблизно три роки, перш ніж один із працівників помітив закономірність. Тоді керівник пожартував, що банк знайшов ще одного «працівника місяця». Невдовзі він додав значно важливіше зауваження: «Наші системи явно не змогли цього виявити».

У відповіді журналістам банк заявив, що «надзвичайно серйозно ставиться до своїх зобов’язань із протидії фінансовим злочинам та дотримання санкцій» і «перевіряє потенційно незвичну діяльність, повідомляє про відповідні випадки компетентним органам, коли це необхідно, та співпрацює у відповідь на законні запити про надання інформації».

Простір для маневру

Як з’ясували журналісти, проблема полягала не в некомпетентності, а в бажанні банку заробляти.

В одному з електронних листів із витоку Зевінг, який тоді входив до правління банку, нарікав, що правила «знай свого клієнта», або KYC, шкодять доходам. Ці правила вимагають від банків знати, кого вони обслуговують і звідки походять гроші клієнтів. «KYC bricht uns das revenue Genick», — написав він. Тобто: «KYC душить наші доходи».

У відповідь банк категорично відкинув те, що назвав «неправдивими інсинуаціями» щодо «нібито ставлення» Зевінга.

«Крістіан Зевінг завжди наголошував, що контроль та управління ризиками потребують серйозного ставлення і мають визначати, що бізнес може собі дозволити. Він приділяє велику увагу надійному контролю та управлінню ризиками, спираючись на власний досвід: упродовж кар’єри він працював на всіх трьох лініях захисту, здебільшого — на посадах, пов’язаних із контролем», — додали в банку.

Документи витоку свідчать про постійне протистояння між тими, хто мав контролювати ризики, і тими, хто мав приносити банку прибуток. На тлі цих суперечностей впливові клієнти часто мали простір для маневру.

«Хороші та погані олігархи»

Операції Deutsche Bank, пов’язані з Росією, були однією з головних причин занепокоєння викривачів, коли ті звернулися до журналістів.

Після того як у 2014 році Путін анексував Крим, західні санкції змусили банки визначатися, кого з російських клієнтів вони можуть і далі обслуговувати. «Ми почали складати списки, – розповів журналістам колишній інсайдер Deutsche Bank. — Хороші та погані олігархи».

Фото зроблене Ben Kuhlmann

Документи витоку показують, що банк неодноразово сприяв операціям росіян, які перебували під санкціями або були політично значущими особами, і неохоче відмовлявся від багаторічних зв’язків із Росією. У травні 2020 року, коли керівники планували розширити окремі напрями бізнесу в Росії, одна з фахівчинь із протидії фінансовим злочинам порівняла ці плани зі спробою кинути її команду під потяг.

Зв’язки з Росією досі даються банку взнаки: на початку цього року німецькі слідчі провели обшуки в його штаб-квартирі у Франкфурті. Вони розслідували операції, які, за повідомленнями, були пов’язані з олігархом Абрамовичем.

Як банк-кореспондент Deutsche Bank проводить платежі для інших банків, забезпечуючи їм доступ до євро, доларів і міжнародних ринків. Ця система – прихована від сторонніх очей мережа, якою рухаються світові фінансові потоки. Така діяльність прибуткова, але контролювати її надзвичайно складно: між Deutsche Bank і кінцевими клієнтами може бути кілька посередників. Серед мільйонів на позір законних операцій можуть залишатися непоміченими злочинці, структури під санкціями та компанії-оболонки.

Чи здатен банк у такій системі надійно виявляти відмивання грошей, торгівлю наркотиками та незаконне переправлення людей?

«Ні», – відповів Ульріх Ґерес, колишній керівник підрозділу Deutsche Bank із протидії фінансовим злочинам. Чому ж банки цим займаються? «За обслуговування країн і галузей із високим рівнем ризику можна стягувати вищі комісії».

Посилена увага

Матеріали Inside Deutsche Bank стали публічними у складний для банку час: його діяльність уже перебуває під пильною увагою. За словами джерела, обізнаного з розслідуванням, лише цього року в офісах банку щонайменше чотири рази проводили обшуки. Сам банк також подав органам влади кілька повідомлень, у яких добровільно заявив про власні порушення.

У документах фігурує величезна кількість відомих людей і міжнародних корпорацій. Для них важать не порушення з їхнього боку, а розголошення конфіденційних даних. Банк мав надзвичайно чутливу інформацію про їхні фінанси, родини та компанії, а також власні оцінки ризиків співпраці з ними. Все це опинилося за межами банку.

Фото зроблене Ben Kuhlmann

У самому Deutsche Bank розуміли, чим загрожує витік таких даних.

У 2021 році інформацію про клієнтів помилково надіслали не тим адресатам. Масштаб того інциденту був значно меншим. Проте вже тоді один із працівників попереджав: юридичні фірми, що спеціалізуються на таких справах, можуть почати заробляти на позовах проти банку через витоки даних. Він прогнозував, що невдовзі клієнти зможуть знаходити в інтернеті готові зразки позовних заяв і копіювати їх «один в один».

Витік Inside Deutsche Bank має зовсім інший масштаб.

Можливі судові позови – лише одна з загроз. Регулятори можуть перевірити, як банк захищає дані та стежить за дотриманням правил. Американські органи влади, які вже отримали матеріали витоку, можуть виявити в них раніше невідомі дії банку. А клієнти – замислитися, чи й надалі довірятимуть йому свої таємниці.

Роками Deutsche Bank вирішував, що можуть бачити регулятори, клієнти та громадськість. Ця епоха закінчилася.

Розслідування Inside Deutsche Bank координувала південноафриканська організація Barracuda Media за технічної підтримки німецького Data and Research Center (DARC).

Над матеріалом працювали журналісти консорціуму Inside Deutsche Bank: Фредерік Обермаєр, Бастіан Обермаєр, Хадіджа Шаріф, Браян Фіцпатрік, Джосі Джозеф, Софія Бауманн (PTM), Марія Крістоф (PTM), Ева Юнг (Berlingske), Міхаель Лунд (Berlingske), Марія Фернанда Крус (Barracuda Media), Айділа Разак (Barracuda Media), Нікіта Саксена, Крейґ Бентлі-Макк’юн (Financial Mail), Вернон Весселс (Financial Mail), Синтія О’Мерчу (FT), iStories, Хакан Танріверді (PTM), Лукас Коткамп (Follow the Money), Нейш Ґовен (Data Desk), Марія Тереса Рондерос (CLIP), Франсіска Скокнік (CLIP), Каріна Шедрофскі (DARC), Вівіан Яп (Malaysiakini), Найджел О (Malaysiakini), Аун Наїн (Myanmar Now), Емі Доффеньїс (Myanmar Now), Хала Насреддін (DARAJ).

У проєкті брали участь: Africa Uncensored (Кенія), Agência Pública (Бразилія), Armando.Info (Венесуела), Berlingske (Данія), Cenozo (Буркіна-Фасо), CIReN (Кіпр), Concolón (Панама), Crikey (Австралія), Cuestión Pública (Колумбія), Daraj (Ліван), Data Desk (Велика Британія), Dawn (Пакистан), Delfi (Естонія), Der Spiegel (Німеччина), Der Standard (Австрія), Direkt36 (Угорщина), El Armadillo (Колумбія), El Clip (Латинська Америка), elDiario.es (Іспанія), El Universal (Мексика), Finance Uncovered (Велика Британія), Financial Mail (Південно-Африканська Республіка), Financial Times (Велика Британія), Follow The Money (Нідерланди), Foundation for Investigative Journalism (Нігерія), Gecko Project (Велика Британія), Guard Post (Нігерія), Himal (Шрі-Ланка), IDL-Reporteros (Перу), Initium (Китай), Investigace.cz (Чехія), Investigative Journalism Bureau (Канада), IrpiMedia (Італія), iStories (Росія), Kyodo News (Японія), La Nación (Аргентина), Le Monde (Франція), Letau.net (Кот-д’Івуар), Malaysiakini (Малайзія), Manager Magazin (Німеччина), Myanmar Now (М’янма), Netra (Бангладеш), Newslaundry (Індія), New York Times (США), Newstapa (KCIJ) (Південна Корея), No Ficción (Гватемала), Paper Trail Media (Німеччина), Slidstvo.Info (Україна), Tamedia (Швейцарія), Tempo (Індонезія), The Black Sea (Туреччина), The News Minute (Індія), The Wire (Індія), Tiger Eye (Гана), Vlast (Казахстан), ZDF (Німеччина).

Читайте також