Військове містечко №62 розташоване на краєчку Миколаєва, у мальовничому місці на березі річки Південний Буг. І в цьому його біда. Місцеві можновладці поклали око на цей «оазис» та вирішили перетворити містечко з військового на… котеджне.
«Громадянка Точенова звернулась з позовними вимогами щодо надання їй, членам її родини, членам будівельних організацій право проїзду та проходу через військову частину», – каже Артем Корицький, помічник командира з правової роботи військової частини А2488.
Кілька років тому рішенням міської ради частину землі військової частини А2488, де готують авіаційних фахівців та розмістили військових, переведених з Криму, порізали на ділянки приватним особам. Це стало лише початком. Згодом можновладці відхопили у Міноборони ще кількадесят гектарів.
Щоб відібрати землю у Міноборони, Миколаївська міська рада використала просту, але ефективну схему. Приватні фірми за безцінь викуповували на території військового містечка будівлі, а потім отримували для їх обслуговування величезні земельні ділянки – у довгострокову оренду. Фактично – назавжди.
«Они замахнулись на много большие площади, несопоставимо большие, в разы превышающие те земли, на которых этим объекты находились. В результате более 20 гектар на берегу Южного Буга фактически было украдено», – розповідає громадський активіст Сергій Ісаков.
Так, для обслуговування сараїв, КПП, майстерень, складу та навчальних корпусів ТОВ «Миколаївбудпроект» отримало майже 100 000 м2, ПП «ЛК-Трейдер Україна» під їдальню – більше 13 000 м2, ТОВ «Корн-Експрес» під дитячий садок – 14 000 м2, ТОВ «Інвесттрейдінггруп-М» під друкарню, спортзал та казарму – 30 000 квадратів.
Потім ці землі переоформили на підставних осіб і дали по тисячі квадратів кожному. Частину ділянок уже забудували котеджами, частину ще продають. Щоб побудувати нерухомість для еліти, будівельники знищили дерев на площі більше 2 гектарів. Зараз в агенціях нерухомості за сотку місцевої землі правлять більше 10 тисяч доларів.
На те, хто стояв за земельним ноу-хау, вказують цікаві факти. Наприклад, першими земельні ділянки в Леваневцях отримали родичі миколаївських прокурорів Сергія Поліщука і Валерія Коткова, а також люди, наближені до покійного мера міста Володимира Чайки.
Миколаївські активісти кажуть, що це була найбільша земельна афера у регіоні. Вартість військових ділянок оцінюють у 67 мільйонів доларів.
Знайти винного неможливо. Рішення про передачу землі ухвалювала міська рада. А це – орган колективний.
«У нас есть такое понятие как коллективаня безответственность… А дело в том, что был сговор чистой воды и депутаты, которые принимали решения, особенно из земельной комиссии абсолютно точно понимали, что они делают», – наполягає Ісаков.
Рішення приймали за безпосередньої згоди тодішнього голови земельної комісії в міськраді, а нині губернатора Миколаївщини Вадима Мерікова. Тоді він не надто переймався проблемами української армії. Інша річ – тепер.
Цікаво також, що власниками компаній, які відхопили собі величезні шматки землі, є люди, наближені до теперішніх можновладців. Так, наприклад, фірма «ЛК-Трейдер Україна» виводить на лідера пропрезидентської групи в Миколаївській міськраді Сергія Клюса.
Він добре знайомий з керівниками компанії Вікторією Сліжевською та Ларисою Новіковою. Щоправда, у телефонній розмові зі «Слідством.Інфо» свою причетність до компанії депутат усіляко заперечував.
– Вы никакого отношения не имеете к компании «ЛК Трейдер»?
– Нет, нет.
– Нам известно, его учредитель, это Ваша гражданская жена, это тоже неправда?
– Вы знаете, Вы из прокуратуры?
– Нет.
– Нет? Ну тогда зачем Вы задаете такие вопросы?
– Вы публичное лицо.
– И что теперь?
– Компания «ЛК Трейдер» имеет участки в Леваневцев, 26.
– Я ещё раз повторяю Вам, что никакого отношения я к этому предприятию не имею.
«ЛК-Трейдер Україна» – фірма, що придбала на території військового містечка їдальню військторгу, а потім дивним чином отримала більше гектару землі. Зараз бізнесмени намагаються відвоювати «свою землю», оскільки одна з земельних ділянок знаходиться на території військової частини.
«Вже є звернення власників цих земельних ділянок, щодо надання їм права користування своєю приватною власністю та перенесення цього паркану», – каже Артем Корицький
До речі, такий шмат землі компанія отримала завдяки нинішньому губернатору Миколаєва Вадиму Мерікову. Саме за його пропозицією площу орендованої земельної ділянки збільшили вдвічі – з семи до 13 тисяч квадратних метрів. Меріков це заперечує.
– Ви знаєте, за моєю пропозицією не могло бути такого, питання не виносилось на розгляд сесії.
– В рішенні Миколаївської міської ради написано, що за пропозицією Вадима Мерікова компанії «ЛК-Трейдер Україна» відвести 13 тисяч м2.
– Вы знаете, я вспоминаю «ЛК-Трейдер», я наоборот всегда выступал против данной компании, поэтому я не знаю, почему у Вас есть такое решение и кто его прописал.
Тепер Міноборони прокинулося та намагається оскаржити спірні рішення в суді. Більш того, запевняє, що Миколаївська міськрада ухвалювала рішення без згоди військових.
За словами Артема Корицького, «ми оскаржуємо рішення Миколаївської міської ради найперше 7/13 та рішення щодо скасування Державного акту на право власності землі №466, яким фактично за військовим містечком №62 була закріплена територія в 55 гектарів».
Зараз, коли до Миколаєва перевели військовослужбовців з Криму, проблема з житлом для військових стоїть особливо гостро. Як повідомили у міському квартирно-експлуатаційному відділі, у Миколаєві більш ніж дві з половиною тисяч військових-безхатченків.
«Бригада, що була виведена з міста Севастополь «БЕЛЬБЕК», зараз знаходиться на нашій території, і ми виділяли їм свої будівлі, і частина військовослужбовців з сім’ями проживають у нашому гуртожитку. Але, нажаль, немає можливості розмістити всіх, адже житла не вистачає, тому люди вимушені, просто вимушені знімати у місті окремі квартири», – розповідає Корицький.
Під час так званого «реформування» Збройних сил військові крізь пальці дивились на розтягування власних земель та інфраструктури. На наш запит в Міноборони відповіли, що за останні десять років до обласних державних адміністрацій та у комунальну власність міст та селищ було передано близько сімдесяти військових містечок. Як запевнили в Міноборони, зараз ведеться активна робота щодо їх повернення. Та чи буде вона ефективна, якщо тепер за високими парканами – котеджі «любих друзів»?
ТЕТЯНА ГАЙДАБАС, ОЛЕГ ОГАНОВ, Миколаївський центр журналістських розслідувань для проекту «Слідство.Інфо»