Одразу після Революції Гідності у 2014 році в Україні розпочалася робота над законопроєктом, який мав відновити «фактично знищену» довіру громадян до судової системи. 1 березня відповідний документ підтримав Кабінет Міністрів, а вже 8 квітня його підписав тодішній виконувач обовʼязків президента та голова Верховної Ради Олександр Турчинов.
Закон «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» передбачав проведення перевірки суддів та ухвалених ними рішень протягом року, а також створення для цього Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради.
Пройшло 12 років. Майже половина суддів, які ухвалювали незаконні рішення проти учасників Майдану, продовжують працювати. «Слідство.Інфо» підрахувало, що лише за 2024 рік (найактуальніший період поданих декларацій) на зарплати для них витратили понад 230 мільйонів гривень з бюджету.
Крім цього, жодного «суддю Майдану» не було притягнуто до кримінальної відповідальності. Більшість справ усе ще перебувають на розгляді у судах, а 13 служителів Феміди виправдано.
Про це повідомляє «Слідство.Інфо».
У «Базі суддів Майдану», створеній активістами Всеукраїнського об’єднання «Автомайдан», налічується понад 330 служителів Феміди, причетних до утисків протестувальників під час Революції Гідності. «Слідство.Інфо» підрахувало, що лише 22% з них були звільнені через дисциплінарні порушення, 43% – досі здійснюють правосуддя, а ще 35% пішли у почесну відставку з довічними виплатами від держави.
«Система досі більше здатна захищати своїх представників»
Судді в період протестів 2013-го-14-го років забороняли масові протести, накладали штрафи та арешти на активістів і визнавали законними побої й затримання людей правоохоронцями. Пізніше такі рішення визнали неправомірними, а проти самих служителів Феміди почали розслідування — кримінальні та дисциплінарні.
«Я спускався по вулиці Глибочицькій (Шевченківський район Києва, — ред.) і тут події якось почали дуже стрімко розгортатися. Несподівано люди в спортивних костюмах збили мене з ніг, повалили на асфальт, притиснули до землі, натягнули шапку на обличчя і дуже вимогливо сказали лежати, мовчати і не смикатись», — розповідав дизайнер Антон Стогов, увʼязнений за «вчинення масових заворушень», в інтервʼю Hromadske.TV у січні 2014 року.
Запобіжний захід — тримання під вартою протягом двох місяців — обрала суддя Деснянського райсуду Києва Ірина Татаурова. Згідно з ухвалою, Стогов разом із пʼятьма встановленими та ще певною кількістю невстановлених осіб прибув на вулицю Грушевського «з метою активної участі у масових заворушеннях, що супроводжувалися насильством над представниками влади, знищенням майна».
Якщо хочете бачити більше матеріалів про суддів на нашому сайті, підтримайте нашу роботу одноразово або щомісяця. Також ви можете підписатися на щомісячний донат на Монобазі!
Насправді ж Стогов просто йшов додому з роботи, коли його побили невідомі у масках, а згодом затримала міліція. За словами чоловіка, це сталося за 3 кілометри від вулиці Грушевського, де відбувалися акції протесту.
Через кілька днів суддя Татаурова ухвалила схоже рішення щодо іншого учасника протестів, нібито одного з організаторів «натовпу у кількості приблизно 3 000-5 000 осіб». Крім цього, Ірина Татаурова неодноразово позбавляла активістів водійських посвідчень за участь у автопробігу до «Межигірʼя» (тодішньої резиденції президента Віктора Януковича).
У 2015 році Тимчасова спеціальна комісія дійшла висновку, що Татаурова порушила присягу. Вища рада юстиції погодилася з цим і звернулася до Верховної Ради з поданням про її звільнення. Суддю звільнили за порушення присяги, проте згодом Верховний Суд скасував рішення через відсутність доказів грубих порушень. У 2020 році суд скасував і постанову Верховної Ради — через процедурні порушення під час її ухвалення.
19 серпня 2020 року Татаурову поновили на посаді, а 30 червня 2021 року Окружний адміністративний суд Києва (нині ліквідований) постановив поновити її заднім числом (з 17 січня 2017 року) з виплатою майже 1,5 мільйона гривень компенсації за час вимушеного прогулу.
Нещодавно Перша дисциплінарна палата ВРП закрила дисциплінарну справу щодо Татаурової через сплив строків давності.
Розгляд цієї справи неодноразово відкладався, востаннє «на невизначений термін». Юристка ВО «Автомайдан» Тетяна Чижик вважає, що це повʼязано з тим, що члени ВРП не можуть дійти спільного рішення.
«Є проблема, коли позиція одного члена ВРП відрізняється від іншого, і дисциплінарна палата не може дійти консенсусу. Голосування повторюються, засідання відкладаються», — зазначає Чижик.
До слова, сама Татаурова подала до ВРП заяву про звільнення у відставку з пожиттєвим утриманням. Втім, ВРП відклала її розгляд. У 2024 році суддя задекларувала 1,45 млн грн зарплати і понад 88 000 грн пенсії.
Юристка Тетяна Чижик розповідає, через 12 років після Революції Гідності більшість суддів, які ухвалювали рішення проти учасників Майдану, не понесли реальної відповідальності — ні кримінальної, ні дисциплінарної.
За її словами, після прийняття Закону «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» була створена Тимчасова спеціальна комісія (ТСК) при Верховній раді, на основі матеріалів якої Вища рада юстиції мала ухвалювати рішення щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів.
«Вже тоді ми побачили тенденцію про те, що система не хоче карати своїх представників, не хоче визнавати порушення і тоді розгляд цих справ затягувався настільки, що відповідно спливав строк притягнення до відповідальності (не пізніше трьох років із дня вчинення проступку, але без урахування часу лікарняного, відпустки або дисциплінарного провадження — ред.)», — пояснила юристка.
Вона зазначила, що зараз ситуація з Вищою радою правосуддя не надто покращилася. «Система досі більше здатна захищати своїх представників», — додала Чижик.
«За що затримували —розказали вже потім, кілька разів змінюючи причину: чому і в чому нас підозрюють. Я й досі толком не знаю, що саме нам намагаються «пришити». Ми просто заручники політичної ситуації», – розповів Ігор Кобзар волонтерській правозахисній ініціативі «Євромайдан SOS» 14 лютого 2014 року.
Суддя Дарницького райсуду Києва Сергій Пойда дозволив узяти Кобзара під варту. За версією слідства, він разом з іншими молодиками «з хуліганських мотивів словесно присікувався до перехожих, а одного з них побив. Також, за матеріалами справи, вони начебто побили до втрати свідомості і працівника міліції.
Натомість, за словами Кобзара, «тітушки» (люди, яких правоохоронці наймали для провокацій та силових дій проти учасників протестів, — прим.) разом із працівниками міліції заманили учасників протесту в пастку, побили їх, розбили автомобілі, а потім затримали.
«Мене кинули в автобус. Піді мною вже хтось лежав, зверху поклали ще когось. Почали бити руками, ногами… Отримав у голову кілька сильних ударів. Ліве око миттєво залило кров’ю, навколо утворилася кривава калюжа. Поруч лежав хлопець без ознак свідомості. Один із співробітників “Беркута” (спеціальний підрозділ міліції часів Януковича, – ред.) підняв йому голову і вставив у рот капу, інший тримав за плечі. Хтось із силовиків прокричав: «Давай, боксер!». Після цього безпорадну людину кілька разів вдарили в обличчя», – розповідав тоді Кобзар.
Крім цього, у 2014 році суддя Пойда дозволив увʼязнити ще кількох учасників протестів, а також позбавив пʼятьох водіїв прав керування автівками на три місяці. На той момент він очолював Дарницький райсуд міста Києва.
У вересні 2016 року Пойду звільнили за порушення присяги, однак через 5 років Верховний Суд скасував це рішення з процедурних підстав. У 2023 році Вища рада правосуддя знову ухвалила рішення про його звільнення за порушення присяги, але остаточно суддю звільнили лише у червні 2024 року.
Згідно з декларацією, у 2024 році він отримав понад 600 000 гривень заробітної плати.
«На одного з євромайданівців накинувся з гумовим молотком так званий «тітушка». Євромайданівці миттєво відреагували, після чого зав’язалася бійка. Сторони почали кидати одне в одного брили снігу, і в результаті одному з протестувальників розбили голову до крові», – коментував газеті «День» викладач Кіровоградського педуніверситету (нині – Центральноукраїнський державний університет імені Володимира Винниченка) Олександр Ратушняк, якого згодом увʼязнили за «схиляння натовпу людей до протиправного захоплення будівлі державної установи».
Суддя Кіровського районного суду міста Кіровоград (нині — Фортечний районний суд Кропивницького) Євген Завгородній ухвалив рішення про арешт Ратушняка на 60 діб за «хуліганство». Сам активіст на суді назвав своє ув’язнення політичною розправою.
За інформацією газети «День», аргументи обвинувачення ґрунтувалося на свідченнях трьох співробітників підрозділу «Грифон», тоді як свідчення свідків захисту суд до уваги не взяв.
Ратушняка готові були взяти на поруки депутатка облради Ірина Малик та голова обласного осередку Спілки письменників, професор Григорій Клочек, однак суддя відмовив.
Євген Завгородній ухвалив рішення про арешт щонайменше ще одного активіста, однак обидві ухвали згодом скасував Апеляційний суд Кіровоградської області (ліквідований у 2018 році, — прим.). Крім того, суддя надавав дозволи на обшуки в помешканнях учасників протестів.
Попри це Вища рада правосуддя не притягнула його до відповідальності. Нині Завгородній продовжує працювати у Фортечному районному суді Кропивницького. У 2024 році він отримав 1,5 млн грн заробітної плати.
У січні 2014 році Івана Холода затримали за обвинуваченням в «участі у масових заворушеннях, що супроводжувалися насильством, знищенням майна, опором представниками влади із застосуванням предметів, які використовувались як зброя».
За даними Громадської ради доброчесності, на його тілі були численні забої. Лікарі діагностували парез (неповний параліч) лівої частини тіла та моторно-афатичні розлади після двох раніше перенесених інсультів. Чоловік мав інвалідність другої групи, а за два дні після судового рішення виникла підозра на третій інсульт.
Попри це, суддя Святошинського райсуду Києва Володимир Борденюк обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Згодом це рішення залишалося прихованим протягом півтора року.
Негативні висновки щодо Борденюка надали Громадська рада доброчесності, ВККС та Верховний Суд. Однак ВРП не звільнила його, і суддя продовжує працювати. У 2024 році він отримав майже 1,2 млн грн зарплати.
За словами юристки Тетяни Чижик, після перезавантаження Вищої кваліфікаційної комісії суддів у 2021 році її ефективність зросла, і тепер Комісія ухвалює більше рішень про звільнення. Проте проблема з Вищою радою правосуддя залишається: вона часто не розглядає рекомендації ВККС або відмовляє у звільненні суддів.
Суддя Соломʼянського райсуду Києва Марина Лозинська обрала міру запобіжного заходу щодо учасника Революції гідності Івана Литвина – особисте зобов’язання.
У 2015 році Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів виявила в її діях грубі порушення присяги. Вища рада юстиції підтвердила ці порушення, але до відповідальності суддю не притягнули. Пізніше Лозинська в декларації доброчесності приховала ці факти та заперечила ухвалення рішень проти учасників Майдану.
У січні 2024 року оновлена ВККС визнала Лозинську такою, що не відповідає посаді, і подала її на звільнення. Однак суддя оскаржила це у Верховному Суді, і той став на її бік.
«Ця справа створює небезпечний прецедент для інших суддів, які звільнені за результатами кваліфікаційних оцінювання. Раніше, коли ВККС припинила роботу [на три роки] через зміни у законодавстві, нардепи проголосували за так званий закон Бабія. За цим законом повноваження щодо призначення суддів без оцінювання закріплювались за ВРП. І тоді ВРП внесла президентові подання про призначення низки суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання. Однією з них була Марина Лозинська», — пояснює Чижик.
Експертка додає: є служителі Феміди, справи щодо яких так і не потрапили до суду. Наприклад, суддя нині ліквідованого Окружного адміністративного суду Києва Євгеній Аблов.
У 2014 році він виніс ухвалу, якою фактично зобов’язав правоохоронців «зачистити» Майдан. За ці рішення Аблов отримав квартиру, яку приватизував і продав за 9 млн грн.
Він також потрапив у корупційний скандал із одіозним екскерівником ліквідованого ОАСКу Павлом Вовком, до якого був наближений. Аблов відомий своєю фразою «Шеф, давай что-то учудім» на записах НАБУ з кабінету голови ОАСКу.
Попри це, ВРП подала Аблова на звільнення лише у лютому 2025 року. Остаточного рішення немає і досі, бо Аблов оскаржує своє звільнення.
«Так як ВРП досі не повністю сформована і її члени, які ухвалювали рішення, не можуть його переглядати, Рада досі не може сформувати склад для розгляду скарги Аблова», — додає Чижик.
«Жодного «суддю Майдану» не притягнуто до кримінальної відповідальності»
Членкиня громадської організації «Адвокатська дорадча група», яка представляє окремих потерпілих у справах за обвинуваченням «суддів Майдану» Ольга Веретільник розповідає, є три підстави, на яких можна звільнити «суддів Майдану»: притягнення до кримінальної відповідальності, дисциплінарне провадження ВРП та невідповідність посаді, встановлена за результатами кваліфікаційного оцінювання ВККС.
«Якщо говорити про притягнення до кримінальної відповідальності, то суди повністю на стороні суддів. Тобто жодного «суддю Майдану» не притягнуто до кримінальної відповідальності», — каже Веретільник.
За словами адвокатки, більшість «суддів Майдану» обвинувачували у постановленні завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови (стаття 375 Кримінального кодексу України).
«Пізніше Конституційний суд визнав цю статтю неконституційною. Це означає, що всі справи за статтею 375 ККУ підлягають закриттю. У частині випадків прокурори спробували виправити ситуацію і змінили обвинувачення вже на етапі розгляду справ у суді на статтю 340 ККУ (незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій)», —- розповідає Веретільник.
Водночас, за її словами, на практиці ситуація складніша: «Є версія, що суддю за статтею 340 ККУ взагалі не можна притягнути до відповідальності, якщо Конституційний суд уже визнав статтю 375 ККУ неконституційною».
Адвокатка також зауважує, строки притягнення «суддів Майдану» до відповідальності вже спливли.
«Вони (судді «Майдану», — ред.) у будь-який момент мають право просити про закриття провадження у зв’язку зі спливом строків, але не роблять цього, бо бачать загальну судову практику і розуміють, що їх виправдають», – наголосила Веретільник, і додала: «Кримінальну відповідальність ніхто не поніс і, скоріш за все, не понесе».
Ольга Веретільник розповідає, що суди зазвичай обґрунтовують виправдувальні вироки щодо «суддів Майдану» недоведеністю вини: «Вони заперечують, що судді умисно ухвалювали неправосудні рішення».
Крім цього, за її словами, судді зазвичай заперечують, що під час ухвалення рішення усвідомлювали, що справа стосується учасника акції протесту.
«Також судді часто заперечують законність цих акцій. Зазвичай вони стверджують, що не було належного повідомлення про проведення масового заходу, що діяла ухвала ОАСКу про заборону проведення масових заходів», – зазначає Веретільник.
Ще одним «слабким місцем» обвинувачення адвокатка назвала відсутність доказів того, що судді ухвалювали рішення з метою перешкоджання акціям протесту.
За даними ГО «Адвокатська дорадча група», кримінальні провадження були відкриті проти 27 «суддів Майдану», 13 з яких — виправдали.
19 лютого Київський апеляційний суд підтвердив виправдувальний вирок для двох суддів Обухівського райсуду Київської області — Оксани Степанової (колишня голова цього суду, — прим.) і Олега Мору.
«Ці судді розглядали справи про притягнення до відповідальності двох потерпілих. Причому один з них дійсно був учасником акції протесту, а інший – потрапив під гарячу руку, тому що їхав тією ж вулицею на дачу», – пояснює суть справи Ольга Веретільник.
Степанову ВРП звільнила ще у 2018 році, а Олег Мора працює досі. Лише за 2024 рік він заробив 1,2 млн грн.
На етапі розгляду у першій інстанції досі перебувають справи щодо колишніх суддів Дніпровського районного суду Києва Ярослава Вернидубова та Нелі Ластовки. Вони ухвалювали рішення про позбавлення водійських прав учасників автопробігу до «Межигірʼя» (тодішньої резиденції президента Віктора Януковича).
За словами Веретільник, Вернидубов перебуває у Німеччині та бере участь у судових засіданнях по відеозвʼязку.
Вернидубова звільнили у 2020 році через невідповідність займаній посаді, а Ластовку — у 2019 році у відставку з довічним утриманням.
