Невеличкий офіс над спортзалом у Києві. Чоловік з борідкою у сірому светрі співчутливо усміхається та уважно слухає співрозмовницю. Невдовзі пропонує рішення: «Під виглядом працівників поліції приїхали хлопці, взяли його під руки, посадили в машину і поїхали». Це — план з доправлення наркозалежного до реабілітаційного центру, а фактично — викрадення людини.

Попри те, що в Україні не дозволена примусова реабілітація людей із залежностями, «Слідство.Інфо» встановило, що одна з найбільших мереж реабілітаційних центрів без проблем готова переодягтися у поліцейську форму, вколоти заспокійливе чи навіть приїхати разом із правоохоронцями, щоб отримувати свої 8-15 тисяч гривень на місяць від родичів наркозалежного за утримання у сумнівних умовах. У судових реєстрах — десятки ухвал щодо розслідувань порушень прав людини у «Міжнародній антинаркотичній асоціації», але жодна справа наразі не закінчилася вироком.

Відколи один з колишніх топів цієї асоціації Олександр Гогілашвілі став заступником міністра внутрішніх справ, у владних колах все частіше говорять про те, щоб узаконити примусову реабілітацію. Якщо ж порушників, які вчинили злочин «під наркотиками», відправлятимуть не за ґрати, а на реабілітацію, за нашими підрахунками, держава витрачатиме на це близько 9 мільйонів гривень на рік.

«Слідство.Інфо» ретельно дослідило тему примусової реабілітації наркозалежних та потрапило всередину цих центрів — туди, куди не пускають навіть представників Омбудсмана.

На вимогу матері

37-річна Юлія Пірогова з Кропивницького потрапила у реабілітаційний центр «Вибір», який пов’язаний з «Міжнародною антинаркотичною асоціацією» («МАА»), влітку 2019 року. За її словами, посеред ночі невідомі увірвалися до кімнати, де вона проживала з чоловіком, і, вколовши якісь препарати, викрали подружжя. Юлія та її чоловік опинилися у різних центрах, вона — у селі Гора під Києвом.

«Втекти звідти дуже важко — решітки, сталеві двері, мене одну виводили погуляти четверо людей, щоб не втекла. Там принижують людей, їх озлоблюють — якщо це наркоман, він вийде з більшою злобою буде робити це знову», — описує «Слідству.Інфо» Юлія Пірогова умови утримання. Каже, що протягом чотирьох місяців перебування у закладі її змушували пити невідомі пігулки, а у разі відмови — домішували препарати у їжу або вводили ін’єкційно.

Юлія Пірогова// Скріншот із відео

Жінка переконує, що не вживала наркотиків. Згодом вона дізналася, що запроторила її до центру рідна матір, з якою вона мала непрості стосунки: «Мені сказали [працівники центру — ред.], що час мого перебування залежить від того, як я буду спілкуватися з мамою».

До того, як Юлія потрапила у центр, вона була власницею готелю. Повернувшись додому, жінка дізналася, що вся її нерухомість — готель, земельні ділянки і квартира — належать матері.

Щоб допомогти переоформити майно, до реабілітаційного центру приїжджав нотаріус Сергій Дідок. Чоловік затвердив довіреність Юлії Пірогової, з допомогою якої все майно переписали на матір.

У коментарі «Слідству.Інфо» Дідок запевнив — жінка розуміла, що робила: «Я Юлію кожного разу запитував, чи вона розуміє, чи хоче. Вона погоджувалася». Щоправда, Кропивницький апеляційний суд визнав документи недійсними, а зараз справу розглядає Верховний Суд.

Пірогова, яку з реабілітаційного центру через чотири місяці перебування забрав чоловік, звернулася до правоохоронців через викрадення і незаконне утримання. 

«Ми більше року тому подали заяву в поліцію, і відтоді вона там лежить. Останнім часом слідчий навіть не бере від мене слухавку», — зазначила жінка. Юлія Пірогова навіть знайшла своїх викрадачів і передала їхні імена поліції — та, за її інформацією, ніхто їх досі не допитав. 

Євгеній Коляденко, директор реабілітаційного центру «Вибір», запевняє, що Юлію Пірогову ніхто не викрадав — вона приїхала до них сама разом із матір’ю. «Вона зараз кричить, що не була залежна,  — дратується під час розмови зі «Слідством.Інфо» Коляденко. — У нас лежить її тест, який можна перевірити по ДНК, де показує три речовини, що вона вживала». 

Про передачу майна, яка, по суті, відбулася у стінах його центру, Коляденко нічого не знає. Та у розмові підтвердив, що його центр працює з «Міжнародною антинаркотичною асоціацією».

Скотчем — до крісла

«Міжнародна антинаркотична асоціація» зазначає, що відкрила понад 50 центрів по всій Україні. Вони займаються лікуванням алкогольної, наркотичної та ігрової залежностей.

Останні три роки очолює асоціацію Ігор Щеглов. На його сторінці у Фейсбуці можна побачити спільні фото з високопосадовцями, навіть з президентом Володимиром Зеленським. Але про те, що пов’язує «МАА» з нинішньою владою, трохи згодом.

Щоб перевірити звинувачення, які закидають «Міжнародній антинаркотичній асоціації», «Слідство.Інфо» звернулося до судового реєстру. Там ми знайшли десятки судових рішень, де описуються можливі випадки незаконного позбавлення волі утриманців реабілітаційних центрів. 

Так, Калинівська поліція (Вінниччина) розслідує вивезення жінки в один із центрів «МАА». За версією слідства, її свекор за чотири тисячі гривень найняв людей, які силоміць запхали жінку в автомобіль. Під час дороги до реабілітаційного центру вони погрожували жінці, що якщо та пручатиметься, вони зв’яжуть її та вколять наркотичний засіб, щоб вона знепритомніла. Автівку зупинив наряд поліції. У судовому засіданні чоловік, який назвався волонтером «Міжнародної антинаркотичної асоціації», визнав, що справді збирався відвезти її у реабілітаційний центр. 

Як згадується в іншій справі, у 2019 році мати наркозалежного хлопця привезла його в центр «Міжнародної антинаркотичної асоціації» в Кропивницькому. До цього він лікувався в місцевому наркодиспансері, тому думав, що їде на додаткове обстеження. Але, коли зрозумів, де саме він знаходиться, хлопець почав проситися додому, та його ніхто не слухав. Жодних обстежень, зі слів хлопця, йому не проводили, а лікування полягало у читанні книжок та переглядів фільмів релігійного спрямування. Також він зазначив, що на утриманців закладу постійно психологічно тиснули та змушували готувати їжу, якої на всіх не вистачало. 

Ще одна справа стосується відділення у Дніпропетровській області. Там волонтера «Центру здорової молоді»  (організація-член «МАА») обвинувачують у незаконному позбавленні волі 14 людей. Крім того, за версією слідства, цей чоловік знущався над неповнолітнім — у 2017 році він прив’язав людину скотчем до крісла — як покарання за недотримання правил центру.

Відповідно до судового реєстру, у жодній із цих справ вироку досі немає. Як стверджують активісти, які перевіряють місця несвободи, постраждалих від дій «МАА» значно більше, та люди бояться про це розповідати.

Правозахисник Артем Осипян каже, що представники мережі «МАА» залякують тих, хто готовий говорити про порушення у закладах. Він натякає на тісну співпрацю між мережею та Міністерством внутрішніх справ. Це можливо, оскільки один з колишніх топів та співзасновників асоціації віднедавна працює заступником Арсена Авакова.

Осипян розповідає, як тричі відвідував реабілітаційні центри для наркозалежних з мережі «Міжнародної антинаркотичної асоціації»: «Я помітив, що у цих центрах дуже дивна атмосфера, люди ніби залякані».

Артем Осипян // Фото: УНІАН

А коли Осипян став громадським монітором при Офісі омбудсмана [тобто мав можливість потрапляти з перевіркою у місця несвободи — Ред.], його неодноразово не допускали у центри мережі «МАА». 

У відповідь на запит «Слідства.Інфо» у Офісі омбудсмана підтвердили цю інформацію: «Працівники Секретаріату Уповноваженого не змогли провести моніторинговий візит до реабілітаційного центру у м. Києві, засновником якого є «Міжнародна антинаркотична асоціація», у зв’язку з недопуском на територію закладу. За аргументацією чоловіка, який вийшов до членів моніторингової групи, будинок і ділянка за вказаною адресою — це приватна власність. Також не було допущено працівників поліції, яких викликали члени моніторингової групи». 

Також вони зауважили, що співпрацюють з багатьма правозахисними організаціями щодо додержання прав людини, але з «Міжнародною антинаркотичною асоціацією» такої співпраці немає.

За зачиненими дверима

На сайті «МАА», яка працює в Україні вже понад п’ятнадцять років, не зазначає адреси своїх центрів, лише викладає фото будівель. Це звичайні приватні кількаповерхові будинки. За даними аналітичної системи YouControl,  на організації з мережі не оформлено жодної нерухомості. Припускаємо, приміщення для центрів можуть бути орендовані.

«Слідству.Інфо» вдалося потрапити у два таких центри біля Києва. Журналістка звернулася до асоціації, назвавшись родичкою хлопця, який, ймовірно, вживає наркотики. Метою журналістського експерименту було з’ясувати, чи справді центри мережі «МАА» забирають людей на реабілітацію без їхньої згоди та у яких умовах їх там утримують.

Центр мережі «МАА» у Віті Поштовій розташований серед приватних будинків поблизу лісу. Сама будівля зовні виглядає так, ніби там ніхто не живе — світло вимкнене, штор немає, будинок охорони завалений мотлохом… Нас зустрів представник центру Карен.

Представник Православного душопіклувального центру ім. Григорія Побідоносця у Віті Поштовій центру Карен// Фото: “Слідство.Інфо”

Чоловік показав кухню, де утриманці закладу готували обід, провів нагору, де інші пацієнти, за його словами, переглядали спеціальний фільм. Також Карен показав нам спальні — кілька невеликих кімнат, тісно заставлених двоповерховими ліжками: у кімнаті на близько десяти квадратних метрів 6 спальних місць.

Одна зі спалень Православного душопіклувального центру ім. Григорія Побідоносця у Віті Поштовій// Фото: “Слідство.Інфо”

В утриманців центру, за словами Карена, насичений графік — вони прокидаються о 7 ранку і лягають в 11 вечора. Кожна година реабілітантів розписана — як приклад, чоловік показує нам розклад на один із днів. До розпорядку дня входять «духовно-моральний розвиток», «щоденні роздуми», «написання підсумків дня», «перегляд духовного відео», «ігротерапія», «трудотерапія» та групова психотерапія.

Уривок з розпорядку дня утриманців реабілітаційного центру// Фото: “Слідство.Інфо”

У розмові з Кареном ми дізналися, що угода про утримання у центрі підписується вже після того, як пацієнта доставили до будівлі (про те, як доставляють пацієнтів, — розповімо детально нижче). Просимо показати нам зразок договору, який треба підписати після прибуття у центр. Документ на кілька аркушів чомусь складений російською мовою. Його майже повністю має заповнити пацієнт, рідні заповнюють лише невеличку частину і залишають свої контакти.

Уривок із договору// Фото: “Слідство.Інфо”

Відповідно до договору, людина погоджується з тимчасовими обмеженнями своїх прав. Зокрема, у перші два тижні після прибуття пацієнтам заборонено спілкуватися по телефону з близькими, а надалі — таке спілкування можливе лише з дозволу керівника закладу та у певні дні. Під час реабілітації вони можуть переглядати фільми і читати книжки лише певного змісту — ті, які нібито сприяють реабілітації. Також договір передбачає, що людина може сама покинути центр. Щоправда, є нюанси.

«Він може покинути центр тільки з вашого відома, — зазначає Карен. Відтак, родичі після цього мають повідомити працівників закладу, і лише після цього його можуть відпустити. — Від вас уже потрібно витримати жорстку позицію».

З отриманими деталями ми звернулися до експерта у роботі з наркозалежними. Психотерапевт реабілітаційного центру «Наша справа» Сергій Матвієць стверджує, що реабілітація у закритих центрах не може бути ефективною. За його словами, закриті двері, заборона виходити на вулицю чи відмова у спілкуванні з рідними взагалі не можуть бути складовими реабілітації наркозалежного.

«Людина може погодитися на будь-яку програму, підписати документи і за власним бажанням погодитися на утримання в центрі, наприклад, на три місяці. Але якщо вона за два місяці передумає і захоче вийти з центру, припинити лікування — ніхто не має права її утримувати, бо тоді це в’язниця», — пояснює Сергій Матвієць.

Налаштування на реабілітацію

У ході нашого журналістського експерименту ми також мали на меті встановити, як пацієнтів доставляють у центри «МАА». Адже спілкування з колишніми утриманцями та інформація з судового реєстру говорять про те, що людей можуть викрадати.

Карен сказав, що по «родича» приїдуть працівники мережі — на адресу, яку назвуть клієнти. Він порадив нічого не казати «родичу» і сховати гострі предмети. За його словами, найкраще забирати наркозалежних несподівано — пізно ввечері або вночі.

«У 80% випадків після спілкування вони їдуть. Якщо ні — то вже берем під руки, заспокійливе і поїхали. Зазвичай вони самі встають і йдуть, тому що кажемо: “ти зараз в будь-якому випадку поїдеш — і від тебе вже залежить як. Або ти зараз нормально сядеш в машину, налаштовуєшся на реабілітацію, нормально поводитимешся і все буде добре”», — сказав Карен.

У іншому центрі «МАА» у Софіївській Борщагівці, куди свого часу не впустили представника Офісу омбудсмана, нам взагалі сказали, що можуть залучити правоохоронців до доставки пацієнта у центр.

«До вас додому приїде наш працівник, він поспілкується з людиною, — сказав нам під час відвідування центру у Софіївській Борщагівці керівник відділу профілактики «МАА» Дмитро Сергеєв. — Може також приїхати з ним працівник органів, ми з ними співпрацюємо». На уточнення, чи йдеться про поліцію, Сергеєв відповів: «так».

Центр “Міжнародної антинаркотичної асоціації” у Софіївській Борщагівці// Фото: Сторінка Офісу Уповноваженого з прав людини у Фейсбуці

Запити «Слідства.Інфо» до МВС та Нацполіції щодо співпраці з «МАА» пролежали у відомствах понад два тижні. Міністерство свій запит перенаправило також у Нацполіцію. До цього часу наші запитання так і залишилися без відповіді.

Опцію примусового доставлення клієнтів на реабілітацію нам підтвердили і в головному офісі «МАА». Журналістка завітала туди з легендою про наркозалежного родича і отримала ще більше деталей, як представники мережі фактично викрадають людей.

Працівник Аркадій Верьовкін, який зустрів нас у офісі «МАА», розповів, що працівники центру взагалі можуть переодягнутися у форму поліції — це має переконати потенційного утриманця поїхати з ними.

«Ви ж зрозумійте, якщо він так поводиться [не хоче їхати — Ред.], то ми ж не будемо довго розмовляти з ним і розповідати, що він.. Ну.. Під виглядом працівників поліції приїхали хлопці, взяли його під руки, посадили в машину і поїхали», — запевнив Аркадій Верьовкін.

За його словами, працівники центру можуть приїхати в поліцейській формі і з посвідченнями. Він сказав, що й сам має якесь посвідчення, але не уточнив, яке. Якщо і це не подіє, Верьовкін запропонував вколоти «родичеві» заспокійливе, яке вони привезуть із собою. «Головне, щоб ви були до цього готові», — каже Аркадій. Як нам повідомили, такий виклик представників «МАА» коштуватиме одну тисячу гривень. Місяць утримання у центрі під Києвом коштує від 8 до 15 тисяч гривень — залежно від умов конкретного закладу.

Про співпрацю правоохоронців з центрами «МАА» «Слідству.Інфо« каже правозахисник Артем Осипян. За його словами, поліція ловить наркозалежних та, залякуючи кримінальною відповідальністю, змушує йти на реабілітацію у «Міжнародну антинаркотичну асоціацію». Звісно, такі дії, якщо вони мають місце, — незаконні.

«Чому саме з центрами «МАА» працює поліція? Бо заступник Авакова Гогілашвілі — один із співзасновників цієї мережі?..», — обурюється Артем Осипян.

Вселити впевненість клієнту

Спілкування з трьома представниками асоціації переконали нас, що на замовлення родичів члени мережі приїжджають додому і забирають людину, яку їм видають за наркозалежного. Зі здобутою інформацією ми звернулися до керівника  «Міжнародної антинаркотичної асоціації» Ігоря Щеглова — того самого, який любить фотографуватися з топ-політиками.

У коментарі «Слідству.Інфо» Щеглов заперечує будь-яку примусову реабілітацію, а пропозиції, зокрема, Аркадія Верьовкіна називає «нісенітницями».

«Ми у своїй організації, на лідерській зустрічі домовилися, що ніколи не приїжджатимемо (до пацієнтів, — ред.)», — стверджує він. Раніше, за його словами, працівники центрів справді могли приїжджати до наркозалежних. Однак і тоді не було примусової реабілітації — наркозалежні погоджувались поїхати у центри лише після певних розмов.

«Просто раніше, розумієте, у них була така практика, що вони приїжджали розмовляти на місці з людиною. І вони там могли сказати: «Що ти б’єш матір, меблі ламаєш, тобі не соромно?» Ганьбили його, і тоді він казав: «Так, я розумію, це все від наркотиків». І такі випадки були», — запевняє чоловік.

За його словами, «МАА» може консультувати родичів наркозалежних, допомагати їм. Тоді вже самі рідні спілкуються з людиною таким чином, щоб та погодилася на реабілітацію.

За кілька годин після нашої розмови з Ігорем Щегловим, чоловік перетелефонував. Він сказав, що насварив Аркадія Верьовкіна і виніс йому догану.

«Верьовкін божиться, що, звісно, цього б ніхто ніколи не робив, — запевняє Щеглов. — Що, звісно, це було сказано для «красного слівця». Я йому сказав, що за такі «красні слова» людина може позбавитися свого місця роботи. Він, звісно, мовчить у слухавку, тому що в нас вже були випадки, коли ми виганяли керівників після такого».

Як зазначив голова «МАА», ніякого примусового доставлення в центр і бути не може — мовляв, усі пропозиції були лише способом «вселити впевненість клієнту».

Під час розмови з керівником «МАА» ми згадали про іншого впливового представника асоціації, який у 2019-му році отримав посаду заступника міністра МВС. Йдеться про Олександра Гогілашвілі.

«Ми зустрічаємося, спілкуємося. Але… в нас у країні така ситуація, самі зрозумійте. Зараз же ситуація така зі збутом наркотиків у країні…. Працюють вони добре, ніби краще, ніж попередній департамент, що мене, до прикладу, тішить», — каже Щеглов.

Олександр, «Друг Зеленського»

Родина Гогілашвілі заслуговує окремої згадки. Зокрема, їхній зв’язок з президентом Володимиром Зеленським.

Одним з перших публічних заходів, який Зеленський відвідав у статусі глави держави, стало відкриття спортивно-терапевтичного табору «МАА». І Зеленський вже не перший рік підтримував асоціацію.

Президент Володимир Зеленський разом із дружиною на відкритті спортивно-терапевтичного табору “Міжнародної антинаркотичної асоціації” у травні 2019 року. У центрі – Олександр Гогілашвілі // Фото: Офіс Президента

На фото з табору в самому центрі, поряд із Оленою Зеленською, стоїть Олександр Гогілашвілі. Він — керівник відділу комунікації та радник голови правління «Міжнародної антинаркотичної асоціації». Його ж номер ще кілька років тому вказували як контактний на промо-роликах мережі. До слова, якщо перевірити цей номер у спеціальному додатку, то Олександр Гогілашвілі записаний саме як «Друг Зеленського».

Гогілашвілі справді давно знайомий із Володимиром Зеленським — про це він зазначав у своєму недавньому інтерв’ю. Дружина Гогілашвілі Марія Левченко була помічницею чинного президента у «Кварталі 95». Після інавгурації жінка працює в Офісі Президента та є членкинею вищої ради партії «Слуга народу».

За кілька місяців після інавгурації Зеленського державну посаду отримав і сам Гогілашвілі. У вересні 2019 року він став заступником міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Вже за місяць Володимир Зеленський нагородив його орденом «За заслуги» третього ступеня — «за самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у справі боротьби зі злочинністю, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові».

Ігор Щеглов та Олександр Гогілашвілі з дружинами// Фото з Фейсбук-сторінки Ігоря Щеглова

У міністерстві Олександр Гогілашвілі займається питанням боротьби з наркозлочинністю та навіть ініціював створення спеціального управління, що формує державну політику у сфері протидії наркозлочинності. За його словами, офіційні зв’язки з «Міжнародною антинаркотичною асоціацією» він розірвав та не отримує від них ніяких коштів. Однак на сайті «МАА» можна побачити, що Гогілашвілі продовжує відвідувати їхні заходи та допомагає з їх проведенням.

«Наразі є ініціатива у написанні законодавства і цим займаються різні відомства: і міністерство, і наша організація, різні органи. Щоб це нарешті з’явилося», — зазначив у коментарі «Слідству.Інфо» керівник «МАА» Ігор Щеглов, маючи на увазі пропозицію заміни тюремного ув’язнення за злочини, які вчинили наркозалежні, на реабілітацію в спеціальних центрах. Таких, як «Міжнародна антинаркотична асоціація».

Зліва направо: Сергій Коляденко, Володимир Зеленський, Олександр Гогілашвілі, Марія Левченко, Ігор Щеглов // Фото зі стоірнки у Фейсбук Ігоря Щеглова

Спробу змінити законодавство торік зробили депутати від «Слуги народу» — вони зареєстрували законопроєкт, який мав урегулювати примусовість лікування наркозалежних. Схожі зміни анонсував і сам Олександр Гогілашвілі. Втім, тоді законопроєкт розкритикували — колишня очільниця міністерства охорони здоров’я Уляна Супрун написала, що положення закону «успадковують помилкові світові практики, а їх прийняття фактично означатиме порушення прав людини». Зрештою, після обговорень законопроєкт відкликали.

Цікаво, що після появи Гогілашвілі у МВС відомство частіше згадує про необхідність обов’язкової реабілітації наркозалежних.

«Якщо він (наркозалежний, — ред.) представляє небезпеку для суспільства  має бути законодавча процедура (…) за судовим рішенням для направлення його на примусове лікування», — заявив заступник очільника МВС Антон Геращенко у недавньому інтерв’ю. За його словами, платити за примусову реабілітацію наркозалежних має держава. Мовляв, за зміненого законодавства, мережі реабілітаційних центрів почнуть конкурувати між собою за надання послуг за бюджетні кошти. Оплатою послуг реабілітаційних центрів, як вважає Геращенко, має опікуватися Міністерство соціальної політики.

Ми зателефонували Олександрові Гогілашвілі, щоб дізнатися про його ставлення до можливих змін у законодавстві та теперішні стосунки з «Міжнародною антинаркотичною асоціацією». Втім, чоловік поклав слухавку як тільки дізнався, що телефонують журналісти. На запитання у месенджерах посадовець також не відповів.

Знайти офіційну статистику, скільки злочинів вчиняють саме наркозалежні, нам не вдалося. Проаналізувавши кілька сотень минулорічних вироків українських судів, ми встановили, що у 2020 році ухвалено 265 вироків особам, які вчинили злочин у стані наркотичного сп’яніння. Якщо всі задумані зміни щодо реабілітації наркозалежних за рішенням суду будуть втілені, за підрахунками «Слідства.Інфо», це може усереднено коштувати українському бюджету 9 мільйонів гривень на рік. Можемо припустити, що левова доля цих державних грошей опиниться у Міжнародній антинаркотичній асоціації, якій вже і так закидають примусову реабілітацію наркозалежних.