1255

З моменту повномасштабного вторгення Росії в Україну щодня з’являються повідомлення про викрадення росіянами мерів українських міст, активістів та журналістів. У більшості випадків ані місце їхнього перебування, ані умови звільнення невідомі — з ними просто переривається зв’язок. Рідні та близькі шукають їх самотужки, бо зазвичай викрадення відбуваються на окупованій росіянами території, де українська поліція безсила.

«Слідство.Інфо» дослідило випадки найгучніших викрадень — депутата з Харківщини, мерів Мелітополя та Бердянська, активістів та журналістів на Херсонщині. А також поспілкувалося з правозахисниками і чиновниками, які розуміють механізм пошуку та повернення викрадених українців. 

Ми, зокрема, дізналися, що ключову роль у цьому процесі відіграє «Червоний Хрест», а, за словами відповідальної міністерки Ірини Верещук, росіяни підтвердили, що тримають у полоні лише десятьох осіб.

Насправді повідомлень про зниклих набагато більше. Наразі процес пошуку викрадених українців ще хаотичний, але вже зараз його намагаються систематизувати — створили окремий державний орган.

Росіянам за викрадення українців, які будуть доведені у міжнародному суді, загрожують терміни аж до довічного ув’язнення.

Перше викрадення

Про перший факт викрадення окупантами стало відомо 1 березня. На Харківщині, у захопленому росіянами місті Куп’янську під час мирного протесту мешканців проти окупації, російські військові використали димові шашки і викрали депутата місцевої ради Миколу Маслія.

Напередодні викрадення у коментарі «Слідству.Інфо» Маслій розповідав про те, як мер Куп’янська «здав» росіянам місто без бою та фактично дозволив керувати там.

Депутат Куп’янської міськради Микола Маслій / Фото: Facebook Миколи Маслія

Маслій представляє протилежну до мера, який є членом ОПЗЖ, політичну силу — «Блок Світличної «Разом». Він має проукраїнські погляди, одразу відкрито виступив проти рішення міського голови здати місто та навіть організував протест. 

Саме депутат Маслій організував акцію протесту 1 березня та покликав інших місцевих на неї — він увесь час ішов на початку колони.

У розмовах зі «Слідством.Інфо» очевидці поділилися тим, як відбувалося викрадення. Спочатку Маслія покликали до себе російські військові, а потім він зник із поля зору. Через дим та постріли протестувальники нічого не бачили і ніхто не помітив, що саме трапилося з депутатом.

«Я стояла перед ними з прапором, мене можна було схопити. І чоловіка, який за кілька метрів від мене стояв на колінах, також можна було схопити. Але вони схопили саме Маслія», — розповідає мешканка Куп’янська Людмила.

Містяни та сім’я розшукують депутата, зниклого під час протесту, але нічого не чули про його долю понад два тижні.

«Ми робимо все максимально можливе, — сказала нам у коментарі дружина зниклого депутата Олена Борисівна — Так, зв’язку з ним немає… інакше ніякої проблеми не було би. Більше нічого я вам не повідомлю. Це дуже важка тема».

Зниклі на Півдні та Сході

За останній тиждень повідомлення про викрадення у окупованих росіянами містах та селах почали з’являтися щодня.

Найбільша кількість викрадень спостерігається у Запорізькій та Херсонській областях. Там багато окупованих міст — Бердянськ, Енергодар, Токмак, Генічеськ, Каховка, Олешки та інші. Росіяни намагаються залякати місцевих мешканців, які чинять спротив окупації, схилити їх до співпраці, а також помститися українським активістам, журналістам, правозахисникам та місцевим головам за їхню принципову позицію. 

У четвер стало відомо, що у полон до росіян потрапила журналістка «Громадського» Вікторія Рощина. Вона знімала відео та писала матеріали з місця подій на сході й півдні України.

Як зазначають її колеги, журналістка готувала репортажі про події у Запорізькій та Донецькій областях і зникла на шляху до Маріуполя. Востаннє було відомо, що вона перебувала у Бердянську, де її затримали співробітники ФСБ Росії. Після цього з нею зник зв’язок і про місцезнаходження Рощиної досі нічого не відомо. 

Викрадена журналістка Вікторія Рощина / Фото: Instagram ​​Вікторії Рощиної

Того ж дня дружина секретаря міської ради Нової Каховки (Херсонщина) Людмила Васильєва повідомила, що її чоловіка Дмитра Васильєва викрали окупанти, які перебувають у місті.

За її словами, російські окупанти вже два дні тримають її чоловіка у підвалі ізолятору тимчасового утримання в приміщенні поліції Нової Каховки, яке використовується окупантами, як «офіс» так званої «комендатури».

Викрадений секретар міської ради Нової Каховки Дмитро Васильєв / Фото: Facebook Дмитра Васильєва

Дружина викраденого зазначила, що окупанти тиснуть на Васильєва, аби він змінив своє ставлення до російської окупації. За її словами, до секретаря застосовують фізичний і моральний тиск, включно з елементами катувань. Вона також написала заяву до прокуратури, але українські правоохоронні органи не можуть повноцінно працювати на захоплених росіянами територіях.

Станом на ранок 19 березня відомо, що зникли: активістка Ольга Гайсумова (Мелітополь), голова райради Сергій Прийма (Мелітополь), мер Євгеній Матвєєв (Дніпрорудне), активіст Сергій Цигіпа (Нова Каховка), журналіст Олег Батурин (Каховка), селищний голова Василь Мітько (Нікольськ). 

Викрадений і повернений

Місто Мелітополь, де зафіксовано найбільшу кількість викрадених росіянами, на кілька днів залишилося без міського голови.

Міський голова Мелітополя Іван Федоров / Фото: Facebook Івана Федорова

Після невдалих спроб окупантів налагодити співпрацю з керівництвом міста — зник міський голова Іван Федоров. Його викрали 11 березня прямо з місцевого Палацу культури, де тимчасово був розташований керівний апарат міста та гуманітарний штаб.

Відео з його викраденням є у мережі — його записали камери вуличного стеження. На відео видно, що люди у російській формі виводять чоловіка з мішком на голові у невідомому напрямку. 

«Після того, як окупанти зайшли до будівлі виконавчого комітету, там був хаос. Зробили показовий переворот, усю техніку, меблі розтрощили вщент. Тому міська рада перебралась працювати у Палац культури, зробила гуманітарний штаб, де мешканці могли отримати швидку допомогу. Керування містом також відбувалося з цього приміщення. Це була 3-тя година дня, заїхала техніка, заїхали люди з автоматом, надягли пакет на голову і забрали міського голову», — розповів мешканець Мелітополя «Слідству.Інфо» після викрадення мера. 

Федорова вивезли у Луганськ, там проти нього порушили кримінальну справу за зв’язок та фінансування «Правого сектору». Після п’яти днів полону Федорова звільнили — його обміняли на дев’ятьох солдатів-строковиків із Росії, які були у полоні в Україні.

«Я вважаю, що буде як у Донецьку та Луганську — та сама схема. Будуть хапати на вулиці, щоб люди боялися, у тюрми саджати, піде по такому сценарію», — говорить депутат Мелітопольської міськради від «Європейської солідарності» Андрій Радченко.

Він каже, що зникнення людей відбуваються щодня, але підрахувати кількість тих, хто перебуває у полоні росіян, складно. 

Хто шукає зниклих? 

Оскільки українські правоохоронні органи на територіях, захоплених російськими військовими, не можуть повноцінно працювати, днями в Україні створили новий орган.

Національне інформаційне бюро має збирати і систематизувати інформацію про українців, які загинули, зникли або потрапили у полон.

«Ми маємо реєстр, який почали зараз формувати», — розповіла «Слідству.Інфо» міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук, якій підпорядковується Національне інформбюро.

За її словами, робота поки не систематизована — дані збираються з медіа, соцмереж, за дзвінками родичів зниклих людей. Вирішальну роль у пошуку зниклих відіграє представництво «Червоного Хреста» в Україні. 

«Те, що може «Червоний Хрест», — це взяти інформацію, яку ми подаємо: рік народження, посада, коли зник — є така картка спеціальна. Ми всі такі картки заповнюємо, до нас надходить ця інформація з усіх органів. Потім віддаємо у «Червоний Хрест», а вони вже мають запитувати у росіян, чи знаходяться ці люди у них. І підтвердили лише 10 полонених», — розповідає Верещук.

Серед них — мер Дніпрорудного та вже звільнений з полону мер Мелітополя, інших зниклих росіяни не підтверджують. 

За словами Верещук, згідно всіх міжнародних угод, росіяни мають допустити «Червоний хрест» та інші міжнародні організації до полонених, щоб перевірити умови утримання. Але Росія ніяк не реагує на запити «Червоного хреста» щодо українських полонених.

Також, за словами міністерки, публічний розголос, а особливо цікавість українських та міжнародних ЗМІ до викрадених осіб, створює тиск на росіян і вони тоді вони або відпускають викрадених, або, принаймні, йдуть на перемовини.  

Виконавча директорка Центру громадських свобод Олександра Романцова розповіла «Слідству.Інфо», чим можуть загрожувати росіянам їхні злочини щодо українців.

«Викрадення, утримання у полоні, примус до чогось, зґвалтування, мародерство — якщо воно системне з дозволу офіцерів або з наказу, тоді це — воєнний злочин. І міжнародний прокурор, який приїхав в Україну, має отримати повідомлення про це, — каже Романцова. — Чим більше свідків буде, тим краще — саме таким документуванням займаємося ми й інші  правозахисні організації». 

Всі воєнні злочини, які описуються Генеральною прокуратурою, передаються у Міжнародний кримінальний суд (МКС), який буде засуджувати людей, які ці накази віддавали.

2 березня 2022 року прокурор МКС повідомив, що розпочав розслідування ситуації в Україні.

«Максимальне можливе покарання для злочинців, засуджених МКС, — довічне позбавлення волі», — повідомили «Слідству.Інфо» у пресслужбі Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні.

Українці, викрадені російськими окупантами: активістка Ольга Гайсумова (Мелітополь), голова райради Сергій Прийма (Мелітополь), депутатка Лейла Ібрагімова (Мелітополь), мер  Євгеній Матвєєв (Дніпрорудне), активіст Сергій Цигіпа (Нова Каховка), журналіст Олег Батурин (Каховка), селищний голова Василь Мітько (Нікольськ), мер Іван Федоров (Мелітополь), журналістка Вікторія Рощина (Бердянськ), депутат Микола Маслій (Куп’янськ)