Діти, народжені після сексуального насильства під час війни, теж є потерпілими: що передбачає український закон

Українське законодавство визнає потерпілими не лише людей, які пережили сексуальне насильство, пов’язане з війною, а й дітей, народжених унаслідок таких злочинів.

Вони мають право на репарації, допомогу та виплати, однак цей механізм досі не запрацював. Про це журналістам «Слідства.Інфо» розповіла керівниця Центру стратегічного судочинства ЮрФем Юлія Нікітіна.

За словами юристки Юлії Нікітіної, українське законодавство вже визнає потерпілими дітей, народжених унаслідок сексуального насильства під час війни. Однак реалізувати ці норми на практиці поки не вдалося.

«У нас зараз є закон України про невідкладні проміжні репарації, який якраз регулює поняття дітей, народжених у зв’язку з сексуальним насильством, пов’язаним із конфліктом. І те, що вони теж є потерпілими, і вони мають право на репарації, виплати та допомогу. Але поки що цей закон не працює на практиці», — пояснює керівниця Центру стратегічного судочинства ЮрФем Юлія Нікітіна.

Однією з тих, кого стосується ця норма, є жителька Херсонщини Світлана. Під час російської окупації її зґвалтував російський військовий. Про вагітність жінка дізналася вже після виїзду з деокупованої частини Херсонщини. Лікарі повідомили, що термін становить 23 тижні, тож робити аборт уже пізно. Згодом вона народила хлопчика.

Журналістам «Слідства.Інфо» Світлана розповіла, що сьогодні виховує шістьох дітей і любить усіх однаково. Її історія показує, що  наслідки сексуального насильства під час війни виходять далеко за межі самого злочину.

Юлія Нікітіна наголошує: сексуальне насильство, пов’язане зі збройним конфліктом, є воєнним злочином, тому говорити про добровільну згоду в таких випадках не можна.

«Коли ми говоримо про сексуальне насильство під час війни, яке є воєнним злочином, ми тут про добровільну згоду не говоримо взагалі. І тому тут важливо розуміти, що в умовах примусу, зброї та війни не може бути надана добровільна згода, тому що особа переживає за своє життя, за свою родину», — каже юристка.

За її словами, саме через суспільну стигму багато потерпілих роками не звертаються до правоохоронців. Водночас відкладене звернення не позбавляє людей права на справедливість: «Не варто хвилюватися, якщо немає інших доказів. Зокрема, не варто хвилюватися, коли пройшло дуже багато часу з моменту вчинення, тому що це є воєнний злочин і він не має строків давності. Особа може повідомити і через п’ять, і через десять, і через двадцять, і через тридцять років про те, що з нею трапилося».

Наразі правоохоронці продовжують розслідувати справу Світлани. Жінку визнали потерпілою у кримінальному провадженні щодо воєнного злочину. Слідчі встановлюють російських військових, які можуть бути причетні до її зґвалтування