Десятки побитих і поранених, розстріл мирних мітингувальників із травматичної зброї, арешт понад двох десятків здебільшого випадкових людей. Усі ці події сталися рік тому протягом одного дня у Дніпропетровську.
Це була акція на залякування і, водночас, демонстрація могутності Партії Регіонів. І саме вона розбудила політично-аморфний Дніпро.
Винуватців неодноразово обіцяли покарати. «Слідство.Інфо» вирішило з’ясувати: як нині живеться тим, хто нацькував на людей озброєні загони тітушок і кидав за грати невинних?
26 січня 2014 року під стінами Дніпропетровської облдержадміністрації лунали постріли із травматичної зброї, ламалися кістки і хрипіли поранені. Хоча починалося все із мирного мітингу.
Конфлікт спалахнув, коли проєвропейські мітингувальники побачили перетворену на фортецю облдержадміністрацію із сніговими стінами і штучно утвореною ковзанкою.
Підходи до будівлі оточила міліція, за якою ховалися люди в масках. У руках вони тримали держаки від лопат.
Коли озброєні невідомі почали проявляти відверту агресію, трійця мітингувальників пішла додому – не підозрюючи, що на них уже відкрили полювання.
Чоловіки встигли відійти від облдержадміністрації майже на півтора кілометри, коли на них раптово напали.
Один з потерпілих, Сергій Хмелевський, згадує: «Задержание происходило в очень грубой форме, с избиением ногами, с выкручиванием рук и всякое такое разное. Я узнал о том, что это представители милиции, два, которые меня крутили, уже на проезжей части. Я спросил: «Вы кто вообще?». А они говорят: «Милиция».
Затриманих завантажили у дві приватні автівки. Один зі свідків навіть зробив фото, на якому видно номери і місце затримання. Але в протоколі міліціонери вкажуть інше місце — облдержадміністрацію.
За словами Едуарда Шевченка, «Они отрицают, что здесь что-то было. Они утверждают, что это было вот там. Что они якобы увидели нас троих, бесчинствовавших больше всех возле ОДА».
Версія про організацію масових заворушень теж з’явиться пізніше. Спершу затриманих зроблять грабіжниками.
Як згадує Владислав Шевченко, «сказали, что мы якобы ограбили банк, кого-то там избили. Угрожали пистолетом и свидетелям говорили, что пистолет изъяли у нас».
Едуард, Владислав і Сергій були першими, кого затримали міліціонери і першими, кого звинуватили в організації масових безладів. Хоча насправді тітушок, які спровокували дніпропетровське побоїще, до будівель облради і облдержадміністрації завезли заздалегідь – завезли організовано, із міліцейським супроводом.
Це відео відзняте на першому поверсі облдержадміністрації. Добре видно, що тітушок озброювали держаками від лопат у присутності міліції і рятувальників. Після перших сутичок до мітингувальників вийшов перший заступник губернатора Анатолій Крупський і заявив: «Я вам пообіцяв, що цих людей тут не буде, їх уже немає».
Одразу після обіцянки прибрати тітушок міліція кинулася затримувати учасників мітингу.
Едуард Шевченко каже: « К нам постоянно подходили милиционеры, окружали нас. Издевательски сочувствовали, что нам теперь грозит, как минимум, десять лет. И что уже в РОВД, в следственном изоляторе, нас сегодня изнасилуют и уничтожат еще до суда».
Людей хапали по всій центральній частині міста, розповідають колишні бранці міліції. Правоохоронці із затриманими не панькалися.
Вже о другій ночі два судді Бабушкінського районного суду буквально за годину виписали арешти для 22 затриманих.
«Суд сам проходил в течение парочки минут, – добре пам’ятає Шевченко. – Заходит человек, пара слов і выходит. Мера пресечения определена — два месяца СИЗО».
Визволити з-за ґрат заарештованих адвокатам вдалося лише за три тижні. Та й то після приїзду єврокомісара. Хоча порушень під час арешту було більше ніж достатньо.
За словами правника Віталія Погосяна, «Доказательства были сфальсифицированы, если свидетелями были работники милиции, если не было проверено ни одного основания для избрания меры пресечения».
Адвокат переконаний, що суддів законність цікавила мало. Правоохоронці могли затримати людей на три доби, щоб детально перевірити факти. Та вони цього не зробили.
Розслідування незаконного арешту понад двох десятків людей, побиття мітингувальників та озброєння тітушок прокуратура Дніпропетровської області розпочала ще на початку березня 2014-го. Результати «вагомі» – трьох тітушок оштрафували.
Унікальність ситуації в тому, що кожен, хто замовляв побиття людей і арешти, кожен ключовий виконавець цього замовлення – добре відомі люди. Та що вище вони були у владі, то менше у них виникло проблем з провоохоронцями.
Безпосередньо керували взаємодією міліції і озброєних тітушок керівники місцевої міліції: заступник начальника обласного управління міліції Сергій Третяков і начальник відділу громадської безпеки міського управління міліції Сергій Хуторний.
Степан Трускавецький, заступник прокурора Дніпропетровської області, запевнив нас, що «кримінальне провадження стосовно керівників органів внутрішніх справ у двох особах, сьогодні обвинувальні акти за статтею 203 скеровані до суду».
Наразі обох посадовців з міліції звільнили. Але третій командир тітушок, заступник
начальника міського управління міліції Володимир Сидлецький, спокійно працює далі. У прокуратурі про нього забули. Та й про решту міліціонерів, включаючи слідчих, які сфальсифікували докази для арешту, там згадали лише минулого місяця.
Роман Сосков, заступник прокурора Дніпропетровської області, каже: «26 грудня за статтею 372. Це незаконне притягнення до кримінальної відносно працівників міліції та працівників прокуратури міста Дніпропетровська».
За рік, що минув, деякі з цих слідчих навіть пішли на підвищення, кажуть адвокати. А прості міліціонери вже як свідки регулярно зустрічаються із тими, кого тоді жорстко затримували.
Це підтверджує Едуард Шевченко: «Они относятся к нам, как к преступникам. Считают себя защитниками законности и порядка. До сих пор мы это слышим, что «подождите, посмотрим, кого судить будут вскоре».
Так само працюють на своїх посадах судді, які посеред ночі кинули за грати на шістдесят діб понад двадцять затриманих. Двері кабінету Миколи Бібіка прикрашає яскрава табличка. Щоправда на роботі його немає — свята.
«Он сегодня официально в отпуске с сегодняшнего дня. – пояснили нам. – До февраля, до марта».
А от суддя Микола Решетник – на робочому місці. Він не бачить проблеми у тому, що його нічними стараннями 12 невинних людей потрапили до СІЗО. «Все действия мои были по моему глубокому убеждению законными. Только в соответствии законодательством», – каже Решетник.
Саме через відсутність будь-яких правових наслідків для суддів учасники подій 26 січня організували для Решетника яєчну люстрацію.
Один з її учасників – Кирило Дороленко. Після подій 26 січня 2014го кинули у СІЗО за звинуваченням у підготовці терористичного акту. Потім звинувачення зняли, але за фальсифікацію доказів нікого не покарали. «Після того, як відбулася революція, ті структури залишилися на місці. Всі ті люди працюють разом. Вони, можливо, мають спільний бізнес в кришуваннях, розумієте, їх не поміняли. Вони прикривають один одного», – переконаний Дороленко.
У прокуратурі обіцяють, що справа врешті зрушить і для суддів. І знову ж таки процес пішов лише місяць тому. За словами заступника прокурора Дніпропетровської області Романа Соскова, «прокурором області 11 грудня направлена заява про проведення перевірки та притягнення цих суддів до дисциплінарної відповідальності. Саме за цими фактами».
От тільки ані судді, ані слідчі прокуратури та міліції, а тим більше рядові оперативники МВС не могли дати дозвіл на завезення до облради тітушок. Зате це міг зробити тодішній голова облради Євген Удод.
«У зв”язку із недостатністю здобутих доказів кримінальне провадження… стосовно голови обласної Ради Удода 26 грудня минулого року закрито», – заявив Степан Трускавецький, заступник прокурора Дніпропетровської області.
Так само лише голова облдержадміністрації Дмитро Колєсніков мав достатньо повноважень, щоб дозволити міліції, рятувальникам МНС і озброєним тітушкам спільно діяти на території облдержадміністрації. Але він наразі не під слідством, а у Верховній Раді. З тієї ж причини, з якої Євген Удод продовжує керувати Дніпропетровською облрадою.
– По-чесному, Удод не відповідає за приміщення обласної ради. Взагалі.
– А Колєсніков, він теж не відповідає за те, що і як знаходиться і працює у облдержадміністрації?
– Спитайте його функціональні обов’язки, якщо вас це цікавить.
Отже, стрілочників визначено. Це начальники підрозділів міліції і, можливо, рядові слідчі. Або навіть судді, хоча у це слабо віриться. А справжні ляльководи залишаться недоторканними.
Чому високопосадовці знов вийдуть сухими із води? Можливо, тому що не змінилося головне. Система, коли правоохоронці керуватимуться не телефонним дзвінком, а законом.
Розслідування дій правоохоронців реально почалося лише у грудні минулого року – після приходу нового прокурора області. Та прокурор, який відверто гальмував справу, нікуди не дівся. Він очолив Львівську обласну прокуратуру. От вам і життя по-новому.
ОЛЕКСАНДР КУРБАТОВ, Слідство.Інфо