Поки українські військові намагаються повернути контроль над східним кордоном, дедалі неспокійніше на заході, на Волині. Тільки тут зі зброєю в руках б’ються не за «русскій мір», а за… ягоду. На щастя, поки що без важкої техніки. Що це за диво-ягода, через яку люди ризикують життям, та який стосунок мають до неї київські високопосадовці?
Наприкінці липня, неподалік села Ростань Шацького району Волині, на межі кордону з Білоруссю та Польщею, було дуже спекотно. І не тільки через погоду. Тут вирішували дворучний корпоративний конфлікт – зі стріляниною та масовими сутичками. Традиційна для нинішньої України атрибутика – зброя, камуфляж, балаклави. На руках кольорові стрічки, щоб відрізняти своїх.
ВАСИЛЬ СТОЛЯР, бізнесмен, депутат Волинської облради:
– Поляков аферист, это мое убеждение. Я же не говорю как он меня шантажирует на сессиях, как он звонит, как он угрожает дачу мне спалить и все остальное. Понимаете в чем дело. Я об этом человеке не могу говорить, он не человек.
ВЛАДИСЛАВ ПОЛЯКОВ, директор ПП «Флора»:
– Столяр Василь Андрійович повинен сидіти в тюрмі.
На болотистих землях волинського Полісся розкинулися 170 гектарів ягоди лохини. Це одна з найбільших її плантацій у Європі. Лохина має цілющі властивості. За це її називають ягодою №1 у світі. В народі частіше вживають її російську назву – голубіка. В супермаркеті кілограм лохини – залежно від сезону, місця продажу і якості ягоди – коштує 100-180 гривень.
Гектари плантацій лохини щороку приносять мільйонні прибутки. Саме за них і борються обидві сторони конфлікту.
ВАСИЛЬ СТОЛЯР, бізнесмен, депутат Волинської облради:
– Это начиналось в 80 каком-то году еще, в 87 или 88. Сюда приежала какая-то знаменитая министр сельского хозяйства Канады или Америки, я точно не буду врать. Еще государство… ну Советский союз был. Ее завезли на это место, и она говорит: “Вы ходите по деньгам и не можете их поднять. Здесь надо садить вот такую ягоду”.
На початку 2000-х бізнесмен Василь Столяр, через підставних людей, зайнявся вирощуванням лохини на території Шацького Національного природного парку. Приватне підприємство «Флора» стартувало із кількох гектарів ягоди.
У 2007 році Столяр, на той час депутат обласної ради від правлячої «Нашої України», залучає до розвитку справи високопоставлених інвесторів.
Це генеральний директор державної компанії «Укрспецекспорт» Сергій Бондарчук та член міжвідомчої комісії при Раді нацбезпеки та оборони України – Ігор Діденко, який згодом стає першим заступником голови правління НАК «Нафтогаз».
Бондарчук і Діденко вкладають у підприємство півтора мільйона доларів і отримують за це його частки – по 25% кожен. Інша половина фактично належить Василю Столяру, хоча й зареєстрована на підставну особу – Михайла Мигеля.
Підприємство розвивається, а площі плантацій ягоди ростуть. Столяр каже, що ростуть і апетити київських бізнес-партнерів, які починають висловлювати незадоволення рівнем прибутків.
ВАСИЛЬ СТОЛЯР, бізнесмен, депутат Волинської облради:
– Бизнес-план есть бизнес-план, прибыль не идет так, как надо. Потому что надо заниматься.
Змінюються й політичні реалії. У 2010-му президентом стає Віктор Янукович. Бондарчук з Діденком втрачають високі посади, а останній – ще й свободу. Екс-«нафтогазівця» невдовзі засудять за скандальні газові угоди Юлії Тимошенко з Росією. Партнери приймають рішення поділити майно і мирно розійтися, каже Столяр.
ВАСИЛЬ СТОЛЯР, бізнесмен, депутат Волинської облради:
– Они приехали. поговорили, Диденко лично приежал, было деление, знаете, майна. Нам оставляете львовский сад, а остальное ваше: и Рожищанский консервный завод, и Киверцовский, и плантация.
Та мирно домовитися не вдається. Підставний власник половини підприємства – Михайло Мигель – у 2011 році стає директором фірми (нібито без відома Діденка і Бондарчука) і продає майже все майно компаніям, підконтрольним Василю Столяру.
У липні 2013-го співвласники половини підприємства Ігор Діденко та Сергій Бондарчук самостійно звільняють Михайла Мигеля з посади і призначають свого директора – Владислава Полякова. Після цього призначення Мигеля виключають зі складу засновників підприємства. Таким чином Бондарчук і Діденко, як то кажуть, остаточно «віджимають» у свого партнера Василя Столяра його частку.
ВЛАДИСЛАВ ПОЛЯКОВ, директор приватного підприємства «Флора»:
– Столяр Василий Андреевич получил инвестиции на развитие этого предприятия. Практически все деньги им были украдены и поставлен можно сказать карманный директор предприятия. Когда собственники увидели, что деньги не возвращаются и практически разворованы, то согласно протокола собрания участников предприятия, меня было избрано директором.
Як так трапилося, що власники половини підприємства самостійно поміняли директора та встановили там одноосібний контроль? Йдемо питати про це у державного реєстратора, який вносив зміни в документи ПП «Флора».
БОГДАН ТИМОШУК, державний реєстратор реєстраційної служби Шацького районного управління юстиції:
– Можете відкрити закон «Про господарські товариства» і чи знайдете ви там таке товариство як приватне підприємство. До господарських товариств належать ТОВ, товариства з додатковою відповідальністю, акціонерні товариства. Приватне підприємство не належить. Тобто закону, який би чітко регулював приватне підприємство, немає. Законом передбачений перелік документів, ми його перевірили, але експертну оцінку чи дійсно тут підписи їхні… Тобто законодавець передбачив, що відповідальність за дійсність установчих документів несуть засновники.
Отже, Діденко і Бондарчук скористалися діркою у законодавстві, щоб привласнити другу половину фірми. Це саме підтверджує і незалежний адвокат, до якого ми звернулися.
ОЛЕКСАНДР БРАЖНІКОВ, адвокат:
– Говорити про якийсь умисел, замисел або злую волю, то треба зразу сказати, що започатковуючи такий бізнес люди мали розуміти в яку небезпеку воно себе ставлять. Оскільки переваги немає у жодного з них то оця кооптація 25% з 25% і недосягнення якоїсь переваги вже говорить про те, що ці особи повинні були тримати «ушкі на макушкє» і в разі чого контролювати, що відбувається з цим підприємством, яке вони започаткували.
Досвідчений бізнесмен і депутат обласної ради каже, що справа не в дірявому законодавстві.
ВАСИЛЬ СТОЛЯР, бізнесмен, депутат Волинської обласної ради:
– Можно забрать все, что хочешь… Если у вас свой регистратор, вы можете забрать все, что хотите.
– Можливо ви ще суми знаєте, скільки їм це все обійшлося?
– Ні… Ну, немалые сумы. Потому что урожай был… серьезный. Они три года грабят, на сегодняшний день они три года по закону грабят. Не воруют, а грабят. Потому что с оружием стоят люди.
Частина майна на території ягідного підприємства лишається у власності компаній, підконтрольних Василю Столяру. А земля з кущами лохини належить Діденку і Ко. У боротьбі за «Флору» колишні партнери перейшли від судових баталій до фізичних розбірок. Звісно ж, руками виконавців.
Десятки судових рішень у справі «Флори» не поставили крапки у конфлікті. Тож 19 липня на дорозі до підприємства зійшлися близько 200 молодиків.
Є відеохроніка подій 19 липня. З одного боку – директор наближеного до Василя Столяра підприємства «Органіка» і більше сотні молодих чоловіків у футболках охоронної фірми «Феміда-Інтер», теж компанії Столяра. З іншого боку – директор підприємства Діденка Владислав Поляков та близько півсотні молодиків у балаклавах і зі зброєю. Присутня й міліція, яка стає між сторонами конфлікту. Погрози, штовханина і, нарешті, постріли.
Чому загострення конфлікту сталося саме в розпал літа? Причина проста – ягода добре вродила і незабаром час збирати врожай. Василь Столяр ділиться і сумами можливих прибутків, що спричинили увесь цей гармидер.
ВІДЕО: ВАСИЛЬ СТОЛЯР, бізнесмен, депутат Волинської обласної ради:
– Прошлый 16-ть где то миллионов, прошлый восемь… позапрошлый восемь, а в этом, ну так говорят, должно быть тонн 400-500, умножьте на 100 гривен, ну на 80 гривен, 5 миллионов, это 40 миллионов по этому году.
Владислав Поляков називає дії Столяра спробою рейдерського захоплення. Дії своїх підопічних, які вирішили використати як останній аргумент вогнепал, він виправдовує – каже, з цими людьми укладені договори про охорону, а зброя в них зареєстрована.
ВЛАДИСЛАВ ПОЛЯКОВ, директор ПП «Флора»:
– Це охорона підприємства. Я уже говорил о том, что буквально еще за две недели до нападения я в Шацьке МВС принес все ксерокопии договоров с разрешением на оружие и сказал, что эти люди находятся на охране предприятия. И также сообщил заявлением о том, що мені відомо, що протягом двох тижнів буде рейдерське захоплення підприємства. То есть, еще за две недели до 19 числа я сообщал в правоохранительные органы о том, что готовится вот такое нападение.
Попри те, що зброя зареєстрована, за законодавством її не можна використовувати для охорони підприємства. Як не можна стріляти по автівках та беззбройних людях. Дивно, але правоохоронці навіть не спробували затримати порушників.
АНАТОЛІЙ ПЕТРУШИН, перший заступник начальника міліції Волинської області:
– Працівники міліції, звичайно, могли почати затримання і з одного боку і з іншого боку, і ламати, грузити всіх по автозаках, розвозити звідти. Але повірте мені, що якби ми би так тоді поступили, то мабуть, перепрошую за вислів, вже не одного відспівали б в церкві. Слава Богу, цього немає завдяки тим діям, які були на місці події, органами внутрішніх справ. На даний час жодна особа не те що не загинула, подряпини не отримала внаслідок цього конфлікту.
Утім, міліція все ж таки відкрила два кримінальні провадження – за фактом розстрілу автомобілів та за фактом протистояння із застосуванням зброї. На тих, хто мав зброю в руках, склали адмінпротоколи.
Конфлікт навколо підприємства досі не вичерпано – суди тривають. Відкрито низку кримінальних справ стосовно колишніх посадових осіб фірми. А от реальним власникам кримінал за цю історію не загрожує. Сергій Бондарчук переховується від правоохоронних органів. Його оголосили в міжнародний розшук за підозрою в розкраданні 7-ми з половиною мільйонів доларів на посаді керівника «Укрспецекспорту». Інший високопосадовець – заступник міністра енергетики України Ігор Діденко – нині у відпустці. «Слідство.Інфо» сподівається, що він зможе прокоментувати нам події на Волині.
ЮРІЙ ГОРБАЧ, ДМИТРО БОНДАР, ВОЛОДИМИР ТОРБІЧ, Рівненське Агентство журналістських розслідувань для проекту «Слідство.Інфо»