Днями очільник Одещини Міхеіл Саакашвілі звинуватив прем’єра Яценюка в покриванні корупційних схем. Глава уряду закиди спростував, назвавши їх брехливими. Та виправдання прем’єр-міністра виглядають малопереконливими. Слідству.Інфо знадобився мінімум часу, щоб з’ясувати, як деякі урядовці можуть у найкоротші терміни стати мільйонерами.
Знайомтеся: це – Олег Паракуда, перший заступник міністра Кабінету міністрів. За його ж власними словами, в уряді він координує здійснення антикорупційної реформи. Більшу частину свого недовгого професійного життя Олег Паракуда працював на державній службі. Тим не менше, цей 33-річний борець з корупцією їздить на люксовому позашляховику «Рейндж-Ровер» та мешкає в елітному будинку на Печерську.
А ще, згідно з його офіційною декларацією, в нього та його дружини – мільйони на рахунках. Точніше, двадцять три з половиною мільйони гривень. Причому дружина пана Паракуди – звичайний київський нотаріус. А нотаріусам, як і державним службовцям, закон забороняє займатися підприємницькою діяльністю.
– Ви, як державний службовець, офіційно де могли все це заробити?
– Я працював до 2005-го, наскільки я пам’ятаю, в комерційних установах.
– Півтора року ви працювали аудитором, рік. І два місяці ви працювали в банку. Все. Тобто, ви за півтора року змогли заробити мільйони, чи як?
– Ну, мені дивні ваші питання. Я хотів би закцентувати вашу увагу, що моя родина задекларувала і сплатила податків понад 20 мільйонів.
– Звідки взялись ці гроші?
– З нашої спільної, незалежної, професійної діяльності.
– А в чому вона полягала?
– Це консультування. Це надання юридичних послуг, це надання нотаріальних послуг, це виключно інтелектуальна діяльність.
Слідство.Інфо спробувало з’ясувати, в чому могла полягати ця надприбуткова інтелектуальна діяльність.
Дмитро Корчевський – київський підприємець. Він – власник готелю в одному зі столичних спальних районів. Два роки тому Корчевський отримав чорну мітку від невідомих, які накинули оком на його готель.
– В апреле 2013-го мы получили толстый конверт с документами, в которых речь шла о том, что три СПД оказали нам услуг на 2 миллиона долларов, и их якобы мы не оплатили. Обратились к юристам. Они сказали, что это классическая рейдерская схема, рейдер нацелен на вашу гостиницу.
Схема мала такий вигляд: три фізичні особи-підприємця в позовній заяві стверджували, що вони домовились з власником готелю про проведення там ремонту. По закінченні робіт приватники вимагали сплатити їхню вартість – вісім мільйонів гривень. А також штрафні санкції, які дорівнюють цій сумі. Разом – шістнадцять мільйонів гривень. Власник готелю каже, що угоди з підприємцями уклав найманий директор, якого невдовзі звільнили за профнепридатність.
– По поддельным документам наш бывший управляющий Сергей Грин подписал, признал все претензии правомерными. Он признал от нашего имени все эти долги, но, наверное, рассчитывает на долю в этом исковом требовании.
В самому готелі додають, що вартість зазначених у документах робіт навмисне завищено в кілька разів, щоб збільшити суму позову. Переоцінено все – від ціни матеріалів до кількості відремонтованих номерів, каже керуючий готелем Валерій Яхно.
– Если они сейчас стоят немного больше 200 гривень, вот эти обои, то как они могли три года назад стоить 650?
Його слова підтверджує виконавчий директор Леонід Коберник.
– Ось це 10-й блок, який вказав пан Грін, що він виконаний його працівниками, хоча це зроблено було вже нами.
Уявіть, що ви домовились про ремонт квартири за певну суму. Щось вам навіть таки відремонтували. Згодом до вас приходять невідомі і кажуть, що ремонт коштував насправді набагато дорожче. І щоб за нього розрахуватися, вам треба віддати відремонтовану квартиру.
Буквально одразу три приватні підприємці передали свої боргові вимоги маловідомій фірмі з Білої Церкви. Вона, на подив, дуже швидко почала вигравати всі суди. При цьому, заяву власника готелю про підробку угод на ремонт ніхто розслідувати не квапився, каже Корчевський.
– Мы пошли и в суд, и в милицию, и тут начались жуткие качели: милиция не принимала наши документы, теряла. Документы не принимались наши, свидетели не допрашивались.
Може, на незалежне українське судочинство чинили вплив? Але хто? Слідство.Інфо спробувало розшукати фірму «Білоптторг», яка отримала право вимагати мільйони з власника готелю.
– В позовній заяві вказано вулиця Урицького 13, Біла Церква. Це ж у вас, так?
– Так. Адреса наша. Дуже цікаво.
– А ви про таку компанію не чули?
– Не чули. В нас її ніколи не було. Вона в нас не реєструвалася.
– А ви давно працюєте?
– 11 років. В нас же приміщення на 2-му поверсі, все остальне – оренда.
– І такого орендатора ви не пам’ятаєте?
– Не було. Бо всі договори йдуть через мене.
За телефонами фізичних осіб-підприємців, які начебто робили ремонт в готелі, ми чули одну стандартну відповідь.
– Цей номер не є дійсним. Будь ласка, перевірте його ще раз та перетелефонуйте.
Втім, ми звернули увагу на одну деталь. У судах білоцерківську фірму представляли два юристи – Ірина Романюк та Семена Грапенюк. Обидві виявились співробітницями юридичної фірми «Правничі Технології». Її засновниця – Ірина Паракуда. Як виявилося, це сестра заступника міністра.
Світ суддів та юристів дуже близький Олегу Паракуді. Адже в часи Януковича, після того, як він попрацював в його Адміністрації, його призначили керувати державною виконавчою службою Київської області. Ані сестра Олега Паракуди, ані юристи, які вибивають мільйони з власника готелю, спілкуватися з нами не захотіли.
– Добрий день! Це Правничі технології?
– Так.
– Є пані Романюк на місці?
– А ви по якому питанню?
– З приводу «Білоптторгу»
– А хто ви такий?
– Громадське телебачення.
– Громадське телебачення? Ні, її зараз немає в офісі.
– А керівник є на місці?
– Керівника так само немає.
– А для чого ви все запитуєте?
– Ми б хотіли отримати коментар, а слухавку ніхто не бере.
– Так ви тоді надсилайте на адресу офіційного листа. В письмовому вигляді звертайтеся.
Примітно, що в цій же квартирі на київській вулиці Щорса також працює приватний нотаріус Ірина Паракуда. Це вже дружина заступника міністра. За минулий рік вона отримала майже шість з половиною мільйонів гривень доходу. А ще стала власницею квартири в понад сто квадратних метрів в одному з елітних будинків в центрі Києва, де й мешкає разом з чоловіком. На сайті оголошень за схожу квартиру в цьому будинку, тільки без ремонту, сьогодні просять вісім з половиною мільйонів гривень. Та Олег Паракуда так самовіддано бореться з корупцією в уряді, що за роботою навіть не помітив, як у дружини з’явилася недешева нерухомість.
– Ви маєте джип «Рейндж-Ровер» і квартиру на Печерську. Можете пояснити походження цього майна?
– Майно набуте мною не на держслужбі. Квартира на Печерську є, але це індивідуальна власність моєї дружини.
– А вона її придбала теж за дохід від професійної підприємницької діяльності?
– Я уточню, я не пам’ятаю.
– Ви живете з дружиною на Печерську і не пам’ятаєте, як дружина придбала цю квартиру?
– Я надам вам відповідь на це питання.
– Ви не пам’ятаєте, як ваша дружина квартиру придбала?
– Я надам вам письмову відповідь.
– Та скажіть просто.
– Вона набута у законний спосіб.
Доведеться самим просвітити високопоставленого урядовця. Згідно з даними державного реєстру нерухомого майна, квартиру на Печерську його дружині була подаровано. Причому, угода дарування укладена 11-го березня минулого року. А вже наступного дня прем’єр Яценюк підписав розпорядження про призначення Олега Паракуди першим заступником міністра Кабінету міністрів.
– Квартира була подарована за день до вашого призначення на державну службу. Це збіг?
– Це дивне співпадіння.
Можливо, хтось дуже поспішав підготувати популярну серед українських держслужбовців романтичну історію. Про молодих, успішних і багатих жінок, які закохуються в бідних, бездомних українських чиновників. Але чесних. Дуже, дуже чесних.
ДМИТРО ГНАП, Слідство.Інфо