Влітку 2015-го в Україні офіційно запрацював новий центральний орган виконавчої влади – Національна поліція України. За задумом, його поява мала назавжди змінити обличчя дискредитованих вітчизняних правоохоронців і наблизити їхню роботу до європейських стандартів.
Старт роботи нової поліції нагадував нав’язливий рекламний ролик. Нам показували людей у формі, схожих на голівудських зірок. Вони творили дива і подвиги, і кожен мріяв зробити з ними селфі.
Нові поліцейські навіть зовні вигідно відрізнялися від своїх попередників, а реформу міліції стали називати однією з небагатьох справді успішних. Та вже тоді у хорі захоплених голосів почали з’являтися й перші неприємні нотки.
– Я Вам сказал еще раз закрыть рот и слушать то, что я говорю.
– Не тыкай мне.
– Я представитель власти.
«Слідство.Інфо» вирішило перевірити, чи справді такі дієві та ефективні нові правоохоронці в серйозніших питаннях порушень закону, ніж розгін безхатченків. Для цього ми провели два експерименти. Їхні результати виявилися дуже промовистими.
ЕКСПЕРИМЕНТ 1. НЕЛЕГАЛЬНІ ПАРКОВКИ
Київ, вулиця Дегтярівська. Центр міста. Поруч – людна станція метро «Лук’янівська». Тут завжди багато машин і інтенсивний рух.
Офіційний сайт «Киїтранспарксервісу» – служби, яка відповідає за траспортне сполучення столиці, каже, що на цій ділянці має бути офіційна парковка. Насправді вона незаконна, бо не відповідає нормам відповідної Постанови Кабміну – відсутні розмітка, паркомат та інформаційні знаки. Зате присутній всюдисущий паркувальник, який чомусь бере гроші з водіїв.
Наша колега, журналістка Анна Бабінець, яка допомагає нам з експериментом, ставить тут своє авто.
– Доброго здоров’я, 7 гривень до години мінімальний тариф.
– А паркомат?
– Касовий апарат, фіскальний чек.
– А паркомат я хочу.
– Немає в нас паркомата.
– Ну, а це обов’язково. А де розмітка?
– Розмітка – це «Київавтодор» рисує.
– Я розумію, але якщо немає розмітки, то це не парковка.
Спроби владнати суперечку ні до чого не призводять. Ми вдаємося до радикальних методів.
– А в поліцію можна подзвонити?
– Можете подзвонити в поліцію.
– Доброго дня. Будь ласка, вулиця Дегтярівська 3-5.
Після 40 хвилин чекання і повторного дзвінка до місця конфлікту нарешті прибуває патрульна машина. Та помітно, що поліцейські не налаштовані на активну роботу.
– Вам не здається це порушенням закону?
– Якщо це обов’язково, то це порушення, так.
– Ну, ми бачимо, що паркувальник тут стоїть з посвідченням та касовим апаратом.
– Але це не виключає паркомату. Немає в законі або або.
– Я не читав про паркомати.
– Так ви ж правоохоронець.
Зрозумівши, що наші посилання на українські закони нічого не дають, цікавимося, що взагалі в даній ситуації можуть зробити поліцейські.
– Що ви можете зробити як правоохоронці? Може мені не вам дзвонити? Куди мені звертатись, якщо я хочу тут безкоштовно паркуватися або сплачувати гроші в бюджет, де мені облаштують нормальний майданчик?
– Ми не можемо туди полізти, ми можемо доповісти рапортом, можемо доповісти нашому керівництву… Щоб ми зараз визвали начальство або закрили цю парковку – це не в наших силах.
Не забули правоохоронці й про причину всіх бід України, яку так часто люблять повторювати керівники держави.
– Я вас розумію. Ви принципіальна.
– Так, я принципова.
– Ви хочете змін таких, щоб у нас все було гарно і щоб дороги рівні, а за що ми платим? Але ЧОМУ ТАК НЕ ПРОІСХОДЕ, У НАС В СТРАНЄ ВІЙНА…
Варто відзначити, що відразу після приїзду працівників поліції, наша розмова з ними привернула увагу кількох осіб, які уважно стежили за розвитком подій. Один з них, особливо активний, не витримав і вступив у розмову.
– Тобто, ви наразі нічого не можете зробити?
– Ну а на Вас, ви сплатили за парковку?
– А чого це? Тут що, парковка?
– Звичайно, це являється парковкою.
– А ви хто, вибачте?
– Я керівник цього громадянина.
– А яка у Вас посада?
– Яка різниця…Йому скаже керівництво, він буде так ставити.
– Так ви ж і є керівництво. Ви сказали так робити?
– Ні, не я, не лічно я, а Кличко.
– Вам Кличко сказав, а Ви йому сказали?
– Ні, я йому не казав.
– Так, а ви ж його керівник.
– Ну да… Духовний, духовний…
Результат суперечки – обіцянка правоохоронців написати рапорт своєму керівництву. Наскільки він подіяв, пересвідчуємось за три тижні, коли вертаємося на місце. Усе так само – ані паркомату, ані розмітки. Не змінився і паркувальник, який і далі збирає гроші на нелегальній парковці. Нам вдалося зафіксувати, як насправді працює паркувальник з касовим апаратом.
– Мы за январь с тобой уже рассчитались, помнишь? Это февраль, будем вперед тебе платить.
ЕКСПЕРИМЕНТ 2. ОБМІННИКИ
ДІЛЯРА МУСТАФАЄВА, фінансовий експерт:
– Если у вас не просят предъявить документ при обмене валюты, если Вас не ограничивают в сумме валюты, если Вам не выдают справку об обмене валюты, конечно же, есть подозрение, что эта обменка нелегальная.
«Слідство.Інфо» вирішило перевірити, що нова поліція робить з нелегальними пунктами обміну валют. Ось одна з таких точок, яка спокійно працює в центрі столиці. Тут усі ознаки фіктивності, і на сайті НБУ у переліку офіційних обмінників цього пункту немає. Для достовірності експерименту спершу проводимо закупку валюти та фіксуємо цей процес на камеру.
За адресою Гончара, 43 ми придбали 45 доларів без документів, без паспорту, без нічого.
Відразу після проведення операції телефонуємо у поліцію та повідомляємо про нелегальний обмінник.
– Я хотів би повідомити про те, що на Гончара, 43 у місті Києві функціонує нелегальний обмін валют.
– Шевченківського району?
– Так.
– А де саме по цьому номеру?
– Це прямо тут, тут видно, світиться табло електронне.
– Я зрозумів, направляємо бригаду, перевірять.
За півгодини на місце прибуває патрульний автомобіль. Нам телефонують патрульні і запитують, чи ми десь неподалік. Ми кажемо, що вже пішли з місця подій і просимо поліцію розібратись самостійно.
Не дивлячись на яскраве табло, поліцейські тривалий час блукають та ніби навмисно не помічають обмінного пункту. Згодом – чи то від безвиході, чи то помітивши нашого оператора – правоохоронці нарешті заходять усередину.
Уже за кілька хвилин вони виходять з приміщення та покидають місце подій.
За декілька днів ми перевіряємо, чи вплинули на роботу обмінника наш виклик і приїзд поліції. Цього разу купувати валюту йдуть наші колеги Максим Опанасенко та Степан Юрченко.
І знову та сама картина. Процес відбувається без жодних документів.
МАКСИМ ОПАНАСЕНКО, журналіст:
– Конкретно в цьому обміннику за всі рази, які я обмінював гроші, не попросили паспорт або інші документи, які посвідчують особу. Більше того, вони не видають жодних чеків чи документів, на яких треба лишати підпис.
ДІЛЯРА МУСТАФАЄВА, фінансовий експерт:
– Позиция Национального банка она такова, они ее не скрывают, они ее официально озвучивают, что с этими вещами должна бороться милиция…
Прокоментувати результати наших експериментів ми попросили безпосередньо керівницю Національної Поліції України Хатію Деканоїдзе.
– Почему национальная полиция не борется с незаконными парковками и с незаконными обменными пунктами валют?
– Я бы так сказала, что мы делаем все возможное. Патрульная полиция занимает жесткую позицию по незаконным парковкам, потому что это всех беспокоит. И вас беспокоит, и киевлян…
– Мы просто проводили эксперимент. Вызывали полицию, и полиция никак не может повлиять ни на обменные пункты валютные, ни на незаконные парковки. Они приезжают и ничего не могут сделать и ничего не меняется…
– Вы знаете, если есть конкретные полицейские или если есть конкретные люди, наши сотрудники, которые не выполняют конкретные задачи, то я неоднократно уже сказала, что есть для этого департамент внутренней безопасности… Мы уже будем занимать жесткую позицию, чтобы Киев стал самым безопасным городом.
Ми не розуміємо, що керівниця Національної поліції називає жорсткою позицією щодо порушень закону. Як показав наш експеримент, іноді поліцейські приїжджають не для того, щоб щось зробити, а заради галочки. Як у старі добрі часи. Не хотілося б, щоб реформа правоохоронців перетвориться на заміну форми, а не зміну системи.