Травень 2015 року. У різних куточках України – схожа радісна новина! Німецький інвестор – фірма “Інсіл” – нібито планує збудувати тут сміттєсортувальні екотехнопарки. А це – сотні мільйонів євро капіталовкладень, 275 тисяч тон переробленого сміття на рік і робочі місця. Тільки от дані німецького реєстру насторожують. Статутний капітал Інсілу – лише 1 євро, а керівник компанії – німецький піарник Клаус Хеннінґ Бек.
Згодом з сайту Інсілу стає відомо – вони нічого не будують, а є лише посередниками між інвестором та містом. Точніше, 4 українськими містами. Серед них і Дрогобич, де не обійшлося без гучного скандалу.
Дрогобич – містечко за 90 км від Львова. Тут громада вирішує співпрацювати з Інсілом на благо свого міста. Закордонній фірмі навіть виділяють майже 20 гектарів землі. Про те, що справа нечиста, стає зрозуміло, коли замість німців у документах з’являється невідома «Інсіл Дрогобич».
Ольга Єлізарова, ГО «Воля України»:
– Тут була «Інсіл Дойчланд», а тут вже «Інсіл Дрогобич».
Слідче управління МВС Дрогобича порушує два кримінальні провадження – за замах на підробку документів та перевищення службового становища. Міліція намагається розібратися, хто і як отримав ділянку.
Згідно з державним реєстром, станом на 10 травня, коли депутати міськради голосували за виділення йому землі, підприємство «Інсіл Дрогобич» мало іншу назву, а саме ТОВ «Чегас». «Чегас» не сортував сміття, а займався оптовою торгівлею харчами, напоями та тютюном.
Назар Буфа, прокурор відділу нагляду управління прокуратури у Львівській області:
– З’ясовано, що на момент голосування такої фірми, як ТОВ «Інсіл Дрогобич» не було.
Назва «Інсіл Дрогобич» з’явиться пізніше – з десятком нових видів діяльності, серед яких сортування сміття і навіть будівництво. Попри це, власник «Чегасу», відомий трускавецький лікар Олександр Чабаненко, на позачерговій сесії ДМР особисто закликатиме депутатів голосувати «за» відведення землі. Він робитиме це так завзято, що на одному подиху буде нещирий з громадою тричі.
– 16 червня відкривається вже фінансування з їхнього представництва, яке є в Києві. І якщо ми не виділимо землю, то замість нас буде Полтава, яка і планувалася.
На жаль, 16 червня жодне місто так і не отримає фінансування від Інсілу, представництва компанії в Києві не існує, а Полтави у планах німців ніколи й не було. Про це легко можна дізнатися з сайту Інсілу. Пан Чабаненко такий заклопотаний торгівлею, сортуванням сміття, власним курортом та депутатством – після останніх місцевих виборів він знову проходить до Львівської облради – що не знайходить часу з нами поговорити.
– А можливо по телефону можна вам задати кілька запит…
– Нема в мене часу, а, можливо, я би вам… (гудки)
Підприємство «Інсіл Дрогобич» матиме кількох власників. Це:
- Уже згаданий Олександр Чабаненко
- Комунальне підприємство “Комбінат міського господарства”
- ІНСІЛЕКОПЛЮС СУЇС ГМБХ, Швейцарія
- Бек Клаус Хеннінґ, засновник «Інсіл» у Німеччині
Начальник відділу економіки виконавчого комітету ДМР Роман Корпан факт підміни документів на користь «Інсіл Дрогобич» називає неточністю.
– Це звичайна, знаєте, така неточність одна фірма друга фірма, материнська, дочірня.
Секретар ДМР Тарас Метик, який підписував рішення, каже, що відстоював інтереси громади.
– Я працював на Дрогобич, на громаду, і далі буду працювати, якщо мені Господь Бог допоможе, мене не цікавлять кримінальні справи, але я вам відверто заявляю, дівчинко будь ласка, дякую за запитання і будьте щасливі, здорові, успіхів вам.
Ми теж бажаємо успіхів пану Метику, оскільки юристи називають такі дії криміналом.
Назар Олексюк, юрист:
– Це, безумовно, є підстава для кримінальної відповідальності.
То ж яким чином німецький «Інсіл» перетворився на фірму місцевого депутата «Інсіл Дрогобич»? «Слідство.Інфо» отримало внутрішню довідку Дрогобицького СБУ, в якій вказано одну з версій.
«Згідно з ч. 1 ст. 135 Земельного Кодексу України, земельні торги проводяться виключно у формі акціону. Всупереч зазначеній нормі закону, без проведення конкурсу було надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 19 га, чим порушені вищеназвані норми закону… »
На Генплані Дрогобича сектор М16, де Інсілу відвели землю, однаково придатну для промислової і… житлової забудови.
Назар Олексюк, юрист:
– В ході виготовлення документації встановлюється, що по генплану заводу там не може бути, бо там квартал житлової забудови. Тоді є підстави для відмови. Але тоді замовник каже – ну, ми будинок можемо збудувати. Тоді вносяться зміни до ухвали, завод перетворюється в будинок
Співзасновників «Інсіл Дрогобич» знаходив собі нашвидкоруч. Як, наприклад, КП “КОМБІНАТ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА”. Його директор і депутат ДМР Андрій Янів, який голосував «за» виділення ділянки, зізнався нам, що його просто поставили перед фактом – так треба.
– Да то керівництво міста займалось, до нас в останню чергу, до нас поставили до відома вже в закінченні самого проекту, коли вже на сесії виносилось рішення про затвердження документації.
І якщо до «Інсілу Дрогобич» є багато питань, то до «Інсілу Німеччина» їх не менше. Найперше – хто ж такий цей щедрий інвестор? Роман Корпан – керівник економічного відділу ДМР, каже, що це не має цікавити дрогобичан і заборонив нам оприлюднювати деталі нашої розмови.
– Як на мене громада Дрогобича має задавати одне питання: дадуть гроші чи не дадуть. А хто інвестор, то вже інше питання. Я не даю дозволу я ще раз наголошую що я не даю дозволу на публікацію нашої розмови.
Олександр Чабаненко з «Інсіл Дрогобич» перед депутатами виклав просто таки казкову версію.
– Входять інвестиціями, які підтримані державою Німеччина. В тому числі, в першу чергу, вірніше, це канцлер Меркель.
А Олександр Шамайда, один із партнерів «Інсілу» в Нововолинську, заявив, що українським сміттям зацікавилися арабські шейхи.
– Швейцарське підприємство з такою самою назвою було введено для того, щоби відкрити німцям до арабських коштів.
Походження обіцяних коштів не знає навіть прокуратура. Там теж активно розшукують оманливих «інвесторів». І не знаходять.
Назар Буфа, прокурор відділу нагляду управління прокуратури у Львівській області:
– Хто це? Ми дали доручення оперативним працівникам встановити їхнє місце знаходження, будемо шукати.
Тим часом активісти шукають хоч якісь документи. У публічному доступі сертифікатів на технології Інсілу та дозволів на будівництво екотехнопарків немає. Як немає даних про нібито вже реалізовані проекти в Польщі та Косові. Про них ідеться на сайті компанії без жодних посилань, адрес та фото.
Володимир Кондзьолка, активіст:
– Ми постановили, що ми будемо працювати з документами. Картинки, мультики – то все добре, але ми хочемо мати документи.
Олександр Шамайда виправдовується: мовляв, особисто ліцензій та дозволів не бачив, але повірив німцям на слово.
– Мені не надавали. Ну, точніше, мені не було цікаво. Бо технологія саме ця на тих об’єктах не була застосована. Насправді це технологія в чистому вигляді була реалізована ніде. З одного боку це для нас було застереження, з іншого боку- це була як хороша можливість
Поки всі шукають гроші та хоч якісь згадки про Інсіл, окрім їхнього сайту, фірмі виділили ще чотири гектари землі у Нововолинську. Це питання лобіював Сергій Кошарук, заступник голови Волинського ОДА, директор швейцарської фірми «BMC AG Treuhand und Finanzberatung», співвласника фірми «Інсілекоплюс Суїс ГМБХ», що, у свою чергу, входить до засновників ТЗОВ «Інсіл Дрогобич» та Нововолинський екотехнопарк.
Ми спробували вийти на зв’язок з Олександром Приходьком, єдиним представником «Інсілу» в Україні, однак на наше прохання ознайомитись з уже реалізованими компанією проектами отримали дивну відповідь.
«Предварительно мы должны согласовать этот вопрос с местными администрациями в Украине и немецкой службой безопасности и получить разрешение на ваш запрос. Предупреждаем сразу: никаких сенсаций, особенно коррупционных, вы не найдете (темы ваших передач), и прошу вас если у вас есть желание пообщаться, этот разговор не должен быть поводом для статьи или передачи».
Хто міг подумати, що українське сміття може бути оповите такими таємницями?
ОЛЬГА ЄВСТІГНЄЄВА, Слідство.Інфо