У 2016 році в заставі тоді ще приватного ПриватБанку з’явились нові привабливі об’єкти: 120 нафтобаз, вартість яких оцінили у 8,7 мільярда гривень. На цю суму банк списав власникам баз їхні борги за кредитами. Після націоналізації банку виявилось, що власники баз пов’язані з колишніми акціонерами ПриватБанку, а ринкова вартість «дорогоцінних» активів — у 15 разів менша. Втім, покупців навіть за такою ціною уже державний банк часто знайти не може.

Визначала вартість нафтобаз у 2015-му приватна компанія, український представник відомої міжнародної мережі. Як вийшло припуститись таких розбіжностей і хто може бути відповідальним за це? З’ясовувало «Слідство.Інфо».

30 вересня 2020 року. Державний ПриватБанк намагається продати нафтобазу в місті Суми. За комплекс із виробничими приміщеннями, складами й насосними станціями, який розміщений на майже 7 гектарах території, просили 4,8 мільйона гривень. Марно: за такі гроші ніхто купувати цю базу не схотів. Не знайшлося охочих придбати обґєкт ні 11 вересня, ні 15 червня. Взагалі ж щонайменше з 2019 року банк безуспішно намагався продати базу близько десятка разів. Новий аукціон запланували на 6 листопада. Охочих придбати нафтобазу на ньому наразі немає.

Чому ж не вдається продати?

«Нафтобаза вже більше 20 років не використовувалася для зберігання нафтопродуктів, ви бачите тут зруйновані будівлі. У багатьох місцях провалився дах… — розповіла “Слідству.Інфо” Лариса Федяєва, яка управляє заставним майном ПриватБанку. — Єдине, що тут у більш-менш притомному стані — це будка для собак».

Сумська нафтобаза з повітря. Кадр із фільму-розслідування «Слідства.Інфо» про активи ексвласників ПриватБанку «Зірвати банк»

На кінець 2015 року все виглядало — принаймні, на папері — зовсім інакше. На замовлення ПриватБанку, основними власниками якого тоді були Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов, вартість нафтобази оцінили істотно вище — у понад 91 мільйон гривень. І таких об’єктів було не один і не два: юридично незалежний оцінювач визначив вартість 149 нафтобаз. Цю оцінку потім використали при отримані ПриватБанком 120 нафтобаз як застави. Вони нібито слугували забезпеченням кредитів на суму майже 8,7 мільярда гривень. А потім, коли кредити не повернули, бази перейшли у власність банку.

Тепер держава хвалиться, що за 32 нафтобази вдалося виручити понад 138 мільйонів гривень. Одна з найуспішніших угод – продаж бази в Коростені на Житомирщині. Торік за неї заплатили майже 22 мільйони гривень. Хоча, якщо згадати 2015-й, то успіхом цю подію назвати складно: тоді цю базу оцінили в майже 99 мільйонів.

Перелік нафтобаз, які ПриватБанк у 2016-му отримав у заставу за вказаною оціночною вартістю, а тепер — інколи успішно — продає. У форматі Excel таблицю можна переглянути тут.

Хто і як провів таку оцінку? Розповімо на основі отриманих нами документів. Однак спершу — про те, кому належали ці нафтобази.

(МАЙЖЕ) ВСІ СВОЇ

Власниками 149 нафтобаз, судячи зі звіту про оцінку, були чотири десятки компаній, здебільшого, з офшорним корінням. У більшості з них «ниточки» ведуть до одних і тих же іноземних фірм, які пов’язували з фінансово-промисловою групою «Приват» Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова.

Так, 16 нафтобазами, які оцінили в майже 834 мільйони гривень, володіла фірма «Запоріжнафтопродукт». Її засновниками є 5 кіпрських компаній, одна з яких — Lonar Enterprises Limited. Як писало видання «Економічна правда», українські податківці пов’язували цю «офшорку» з «Приватом».

За допомогою реєстру юридичних осіб ми з’ясували, що кіпрська фірма Lonar Enterprises Limited є співзасновником іще кількох українських компаній-фігуратів наявного в нас звіту про оцінку. Йдеться, зокрема, про «Севен Севенті Петроліум», «Кременчукнафтопродукт», «Черкаси-Нафта-2008», «Інвест Черкаси», «Латоніс», «Форт Нокс», «Мавекс-Буковина». Разом вони володіли понад двома десятками нафтобаз, які оцінили в майже 2,85 мільярда гривень.

Така ж ситуація зі згаданою вже нафтобазою в Сумах. Відповідно до звіту про оцінку, перед тим, як дістатися ПриватБанку, база належала компанії «Пірсан». Серед співзасновників останньої — кіпрська «офшорка» Moshona Investments Limited, яку українські податківці також пов’язували з «Приватом». У звіті про оцінку фігурує 6 нафтобаз, якими володів «Пірсан». Оцінили їх у майже 294 мільйони гривень. Ми намагались вийти на зв’язок із «Пірсаном» — там відмовились від коментарів.

ХТО І ЯК РАХУВАВ

Звіт, про який іде мова, навесні 2016-го банку зробила компанія «Бейкер Тіллі Україна ЕК». На той момент вона була пов’язана з українським представництвом Baker Tilly International — міжнародної мережі компаній, що ведуть консалтингову, управлінську й аудиторську діяльність у понад сотні країн. Працювати в Україні Baker Tilly почала в 1999-му, а зараз входить до п’ятірки найбільших аудиторських компаній. Як генеральний директор і єдиний оцінювач «Бейкер Тіллі Україна ЕК» у звіті фігурує Олександр Полянський.

Як рахував Полянський? Базуючись на даних, які йому в 2015-му надав ПриватБанк. Без виїзду на жодну з нафтобаз — лише аналізуючи міжнародну та внутрішню кон’юнктури (судячи зі звіту, не особливо сприятливі) та будуючи прогноз щодо того, як привабливість активів змінюватиметься надалі. Остаточні цифри були не ринковою вартістю — а так званою оціночною. Таким було замовлення ПриватБанку.

А якою була робота оцінювача, видно у файлі нижче. Цей документ був виключно для внутрішнього використання й не був призначений для передачі стороннім особам без згоди експерта. Втім, ми наводимо всі наявні у нас сторінки — і через суспільну важливість угоди, і оскільки «Слідство.Інфо» не є її стороною.

Чим особлива оціночна вартість? На думку президента Всеукраїнської асоціації фахівців оцінки Степана Максимова, вона не має жодного практичного значення.

«Він (спосіб оцінки — Ред.) нічим не обґрунтовується. Оцінювачі в таких випадках посилаються на алгоритм, заданий замовником, — сказав він “Слідству.Інфо”. — А ви ж самі розумієте, що замовник із якихось причин може задати алгоритм “ринкову вартість помножити на два” чи “ринкову вартість поділити на два” — от вам і оціночна вартість. Їй гріш ціна, її ніде не можна застосувати».

Тому при визначенні вартості заставного майна, зазначає Максимов із посиланням на національні стандарти оцінки, має обраховуватись лише ринкова вартість — і ніяка інша.

Утім, саме згаданий звіт «Бейкер Тіллі Україна ЕК», запевняють у ПриватБанку, використовувався при прийнятті ним за попередніх власників 120 нафтобаз зі списку в заставу. Передані протягом березня-вересня 2016 року, вони слугували дозабезпеченням раніше виданих банком кредитів на суму в майже 8,7 мільярда гривень. Як зауважують у пресслужбі ПриватБанку, до націоналізації установа взяла ці нафтобази собі на баланс — і списала позичальникам згадану заборгованість.

Після націоналізації ПриватБанку нове керівництво вирішило дізнатися ринкову вартість нафтобаз. З’ясувалося, що насправді вони коштують не 8,7 мільярда, а 580 мільйонів гривень. Тобто, у 15 разів дешевше.

Як так вийшло? У коментарі «Слідству.Інфо» пояснює фінансовий аналітик Євген Дубогриз:

«Умовно кажучи, ви дали своєму знайомому кредит під заставу заміського маєтку. Він кредит вам не віддав — ви забрали забезпечення. А потім виявилось, що насправді це не маєток, а просто сільський сарай», — каже аналітик.

Як маєток перетворився на сарай? На думку Євгена Дубогриза, це «стандартний трюк багатьох банків».

«У цьому випадку, скоріш за все, оцінювачі щось свідомо чи несвідомо наплутали. От і все. Є дуже багато методів оцінки, які допомагають і завищувати, й занижувати оціночну вартість. Тобто багато залежить від оцінювача, його політик та зв’язків з банком», — зауважує він.

Ситуацію із заставами нафтобаз аналітик називає ризиковими операціями, для яких старі акціонери вирішили залучити не власні кошти, збільшивши резерви банку та залучивши капітал — а, фактично, гроші вкладників фінустанови. І які в результаті повертали не старі власники, а держава.

«За такі ризикові оборудки мають платити акціонери, а не вкладники, — резюмує Дубогриз. — А вийшло так, що за це заплатили не колишні акціонери ПриватБанку, а нинішні».

НЕПРОСТИЙ ПОЛЯНСЬКИЙ

Олександр Полянський. Фото з rsm.global

У 2017 році з Олександром Полянським трапилась малоприємна подія: його позбавили свідоцтва оцінювача. А компанії, яку він очолював, анулювали сертифікат. Причиною для цього стали звіти про оцінку застав за кредитами в «Українському професійному банку».

Наступного року в УПБ відкликали банківську ліцензію. У ході подальшої перевірки правоохоронці з’ясували, що Полянський проводив оцінку земельних ділянок, які потім передали банку в заставу. Але замість 154 гектарів, які фігурували в оцінці, в реальності землі виявилося менше двох гектарів.

Як писало видання FinClub, за допомогою фіктивних кредитів банк нібито вивів 108 мільйонів гривень рефінансування НБУ.

Генеральний директор материнської компанії Baker Tilly в Україні Олександр Почкун тоді пояснював роботу свого партнера так: «Проводячи оцінку, ми керувалися документами, які надав банк. Це була оцінка без виїзду на об’єкт. Ми не оцінювали саме майно, тому не могли знати, що документи фальшиві», — зазначав він журналістам FinClub у 2017 році.

Пізніше Полянський намагався оскаржити позбавлення його свідоцтва, однак ані Окружний адміністративний суд Києва, ані Шостий апеляційний адміністративний суд це прохання не підтримали. У травні минулого року Полянський звернувся до Касаційного адміністративного суду — утім, із того часу нових рішень в реєстрі немає.

Таким же шляхом Полянський намагався відновити сертифікат для компанії. Але дійшовши до Верховного Суду, він програв.

Випадки, коли банки на основі звітів оцінювачів беруть майно в заставу за завищеними цінами, в Україні непоодинокі, каже Степан Максимов. У результаті на прохання правоохоронців фахівці перевіряють такі звіти — цей процес називається рецензуванням.

«Розглядаються такі звіти на екзаменаційній комісії, вона приймає рішення. І далі [з’ясовується], чи свідомо оцінювач завищив вартість об’єктів, чи ні, — розповідає Максимов. — Людина дійсно може сказати: “В мене не вистачило знань”. Тоді її покарання — професійне: можуть позбавити кваліфікації оцінювача».

Утім, якщо вдасться довести, що таку оцінку зробили з умислом і що вона призвела до тяжких наслідків — тоді відповідальність настає кримінальна.

Нині гендиректор Baker Tilly в Україні Олександр Почкун від Полянського та очолюваної ним компанії відхрещується. «Рішенням зборів учасників ТОВ “Бейкер Тіллі Україна” … було вирішено, зокрема, відкликати згоду на використання фірмового найменування Бейкер Тіллі в найменуванні ТОВ “Бейкер Тіллі Україна ЕК», — ідеться в листі за підписом Почкуна, який «Слідство.Інфо» отримало у відповідь на запит. Підставою відкликати брендове ім’я Baker Tilly начебто стало «виявлення в квітні 2016 року незаконних дій ТОВ “Бейкер Тіллі Україна ЕК” по використанню фірмового найменування». Компанія навіть випустила публічне повідомлення про це — 24 квітня 2017 року. Тепер фірма Полянського називається «Констракшн Енд Проперті Менеджмент Компані».

Зараз Олександр Полянський керує ще однією компанією — «РСМ Україна Консалтинг». Це український член міжнародної аудиторської та оціночної мережі, на вітчизняному ринку таких послуг вона — на десятому місці. На сайті фірми він фігурує як партнер та голова практики консультаційних послуг. Примітно, що офіс нового місця роботи Полянського розміщується в тій же будівлі, що й головний офіс українського Baker Tilly.

Як саме з ПриватБанку виводились гроші? Чому держава мусила пошвидше націоналізувати установу? Яке майно у США, Британії та Швейцарії мають чи мали ексвласники найбільшого в Україні банку? Про все це дивіться у фільмі-розслідуванні «Слідства.Інфо» «Зірвати банк».

ДУЖЕ НАПОЛЕГЛИВА МОВЧАНКА

Безумовно, «Слідство.Інфо» намагалось зв’язатися з Олександром Полянським, щоб розпитати його про оцінку ним нафтобаз для ПриватБанку. І про методи, і про мету, і чому нафтобазу в Сумах, яку він оцінив у понад 91 мільйон гривень, банк наразі не може продати за 4,8 мільйона.

Перші спроби отримати коментар відбулись іще зо два місяці тому. Тоді в телефонній розмові з журналістом «Слідства.Інфо» чоловік повідомив, що коментувати події, яким близько п’яти років, дуже складно. Ми надіслали йому перелік запитань у месенджері WhatsApp — проте Полянський так і не відреагував на нього. Він наполягав, щоб ми надіслали йому запитання «Укрпоштою».

Ми намагалися кілька разів застати Олександра Полянського безпосередньо в офісі «РСМ Україна Консалтинг» — втім, безуспішно. Нам повідомляли, що він відсутній: то вийшов на зустріч, то захворів.

На наступний після останньої спроби день нам вдалося сконтактувати з Полянським телефоном і він запропонував зустрітися за кілька днів — у компанії з юристом. Однак точний час зустрічі узгодити так і не вдалося. А потім Полянський знову перестав відповідати на телефонні дзвінки.

Ми надіслали оцінювачу перелік запитань і «Укрпоштою» — як він просив. На момент публікації матеріалу відповідей не отримали.