Банківська система України сиплеться, як картковий дім. За інформацією Національного банку, на сьогодні в категорії неплатоспроможних перебуває 10 українських банків, у стані ліквідації — 50. «Живих» грошей у таких банків мало. Натомість є майно, за яке має виручати гроші Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Як відбувається цей процес?
«Як показує практика, активи банків, в тому числі і «Форума», продаються зі значними дисконтами, майно розпродається фактично за безцінь», – каже адвокат Ростислав Кравець.
Пропонований список майна банку «Форум», який перебуває в стані ліквідації, можна побачити на сайті. Ми вирішили оглянути автомобілі. Обрали «Фіат Лінеа» 2010 року, механіка, двигун 1,4, пробіг близько 30 тисяч кілометрів. Фонд оцінив це авто у 180 тисяч гривень. Його вартість на ринку – 220 тисяч.
Їхати довелося за місто у супроводі працівниці банку і автомеханіка, причому власним коштом. Банківські автівки вже рік стоять на штрафмайданчику просто неба.
– Но вот именно такие погодные условия все самые жесткие — дождь, снег, они выстояли здесь, в принципе по шинам видно.
– Да, по болтам, по дискам.
– А что с сидением? Что-то разлилось? Что это за пятно?
– Масло потекло. Так, так, масло потекло.
Вигляд в авто, м’яко кажучи, непрезентабельний — пробиті колеса, подряпані корпуси, розхитані бампери, іржаві болти, затягнуті павутинням мотори. Завести авто теж не вийде.
– Аккумулятор взяли если что?
– Ні. – Так посмотрите?
– Так.
– Хорошо.
Помітно, що цей товар нікому особливо не потрібен. Навіть за зниженою ціною він по кишені далеко не всім. А ось інші речі, які користуються підвищеним попитом, придбати виявилося непросто. Спершу Фондом було заявлено, що товар можна купити безпосередньо. На можливість купити дешевий товар «клюнули» десятки людей, згадує потенційний покупець Володимир.
– Мы с друзьями поехали в порядке живой очереди, были первыми, зашли туда — это два больших ангара с товаром, в основном мебель была и увидели, что там не было того чего мы ждали — это техника, телевизоры, компьютеры, ноутбуки, фотокамеры и мобильные телефоны, этого всего там не было.
Натомість були холодильники, шафи, стільці, старі системні блоки та монітори. Та й це, каже Володимир, не витримувало жодної критики.
– Половина товара вообще не в рабочем состоянии, всё остальное было не совсем ликвидно, даже дома не применишь, всё либо поломанное, либо ещё что-то.
Та навіть ця процедура продажу закінчилася, так і не розпочавшись. До Володимира та його друзів вийшла ліквідатор і заявила, що на вимогу представників асоціації потерпілих вкладників проводитимуться електронні торги. Тож продаж зупиняється. Причину пояснює Герман Панікар.
– Согласно законодательству, реализация активов должна начинать производиться при помощи торгов, но вместо этого ликвидатор решил начать с непосредственных продаж.
Потенційні покупці досі не можуть отримати повний перелік майна банку, виставленого на продаж. Частина товарів безслідно зникла. Люди почуваються обдуреними.
– Постоянно менялся список товаров, которые продаются. Непонятно было, почему продается именно эта группа товаров, а не другая. Нам действия ликвидатора были непонятны.
Його підтримує Ростислав Кравець.
– У зв’язку з тим,що цього нема я не виключаю, що тут Можуть бути великі зловживання це майно може фактично викрадатись і взагалі зникати і ніхто за це відповідальності не несе, тому що до останнього часу я не чув щоб когось було притягнуто до відповідальності за розкрадання майна цих банків, які знаходяться в стадії ліквідації.
Ліквідатор Ірина Ларченко теж не змогла пояснити нам, що відбувалося з майном банку в день великого розпродажу.
– Чому перелік майна на сайті передбачав одну кількість, а за фактом його було менше? Або взагалі не було.
– Ви повинні розуміти, що є закон, в якому передбачається, що я не все маю право продавати, я частину майна повинна залишити на проведення ліквідаційної процедури.
Відповідь з Фонду гарантування вкладів здивувала.
«Перелік майна, який розміщується на офіційному сайті Фонду, відповідає фактичній кількості такого майна під час продажу. Фонд уважно слідкує за даним процесом».
Оскільки спілкуватися на камеру керівництво Фонду не бажало, ми вирішили навідатися до них у гості. І тут на нас чекало ще одне здивування. Знайти державну установу, через яку проходять десятки мільярдів гривень, виявилося не так просто.
– Подождите, не снимайте там! Вы с целью какой сюда пришли?
– У Фонд Гарантування вкладів.
– У вас назначена встреча?
– Ні.
– Ну так что же вы пришли? Тут фонда нет.
– А Ви не знаєте, керівництво фонду тут є? Вони сюди приїжджають?
– Нет.
– Нікого немає?
– Здесь нет. адрес вот находится на улице Дмитриевской.
За вказаною адресою керівництва Фонду теж не було.
– Ви не знаєте чому я не можу туди потрапити? Чи там вони не працюють взагалі? Я туди їздила, мені сказали “Тут закрито”.
– Кто это сказал, что закрыто? Там і керівництво знаходиться і канцелярія. Тут тільки консультують.
Директор-розпорядник Фонду Костянтин Ворушилін, у якого в цей час особистий прийом громадян, виявився невловимим. Шкода, бо «Слідство.Інфо» хотіло розпитати його не тільки про продаж майна збанкрутілих банків, а й про те, що він робить на своїй посаді – всупереч закону, каже Кравець.
– На сьогодні ще склалася така досить непроста ситуація у Фонді гарантування вкладів – фактично її очолює особа протиправно. Законодавством прямо встановлено, що директором-розпорядником Фонду не може бути особа, яка має будь-яку опосередковану участь у будь-якому банку.
Ім’я Костянтина Ворушиліна легко знайти на сайті “Міжнародного інвестиційного банку”, де він є акціонером. 60% акцій банку належить Президентові України Петру Порошенку. З нинішнім гарантом Конституції Ворушилін працює давно.
Раніше він був Головою правління банку “Мрія”, який належав Порошенку, потім – керував фінансово-інвестиційною діяльністю порошенківської корпорації “Богдан”. Паралельно Ворушилін керував наглядовою радою ПАТ “Міжнародний інвестиційний банк” Президента.
Чому банкіра Президента обрали Директором-розпорядником Фонду? «Слідству.Інфо» вдалося зв’язатися з Віктором Новіковим — директором юридичного департаменту Нацбанку. Він – член Адміністративної Ради Фонду гарантування, яка голосувала за Ворушиліна у жовтні 2014-го.
– Як відомо, Костянтин Миколайович є акціонером “Міжнародного інвестиційного банку” і відповідно до частини 2-ї статті 13-ї закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” директор-ро-порядник фонду не може бути керівником, учасником або повязаною особою банку. Чим керувалася Рада?
– Нє, ну він просто знаходиться в процесі. Ну, в процесі продажу своєї частки. Ну от як Президент, він же ж тоже в нас в процесі продажу.
Схоже, порушення законодавства у Фонді гарантування вкладів – це вже системне явище. Можливо, протеже Президента лише бере приклад зі свого шефа, який після приходу до влади теж досі продає свою частку в банку. Як і решту свого масштабного бізнесу. Чітко дотримуючись українських законів.
ОЛЕНА КОЗАЧЕНКО, Слідство.Інфо