– Мама решила использовать свои права и подала документы на бесплатный участок земли. И, может быть, мы бы построили какой-то домик, так как у нас скоро будет ребенок.
Мрія киянки Юлії про будинок для усієї родини так і залишається мрією. Принаймні, поки що. Землю, яка належить її матері за законом, їй чомусь не дають.
Департамент земельних ресурсів Київської міської держадміністрації, який мав би підготувати позитивний або негативний проект рішення для винесення його на сесію Київради – цього не зробив. Чим, фактично позбавив Юліну родину можливості оскаржити рішення.
Щоб змусити Департамент працювати, жінка при надії та її мама звернулися по допомогу до правників. Ті порадили йти до суду. Окружного адміністративного суду міста Києва. Адже саме в його компетенції – вирішення спорів, де стороною конфлікту є органи влади. Справа потрапила до судді Андрія Федорчука.
ДМИТРО КАЛЬКО, правозахисник:
– Не дивлячись на те, що з зазначеного питання існує дуже велика практика судова і в принципі усі позиви у відмові складання рішень Київради задовольняються позивачам судами, зазначений суддя відмовився досліджувати або зазначати в постанові судову практику і просто відмовив позивачу.
Ось той самий суддя окружного адміністративного суду Києва Андрій Федорчук. «Слідство.інфо» вирішило дізнатися про нього більше. Проте… на наш запит до окружного адмінсуду з проханням надати біографію та декларації судді за останні роки ми отримали відмову.
«Щодо надання біографічної довідки судді Федорчука А.Б., то повідомляємо, що така довідка містить також конфіденційну інформацію, на оприлюднення якої Федорчук А.Б. згоди не надав».
Така відповідь зацікавила нас ще більше і змусила пильніше придивитися до загадкового судді. Почали ми з відкритих даних, тобто рішень Андрія Федорчука. Передусім, у спорах з київською владою. Юристи вказали нам на цікаву закономірність.
ДМИТРО КАЛЬКО, правозахисник:
– Суддя Федорчук складає аналогічні цікаві постанови. Наприклад, з 11-ти справ… зі спорами з місцевою владою Києва – 10 справ були позивачами програні. Виходячи з аналізу його справ, хоча б у питаннях зі спорами з місцевою владою, виходячи з майнових статків цього судді, ми зробили висновок, що зазначений суддя – скажімо так, працює на владу.
«Слідству.інфо» таки вдалося отримати інформацію про статки судді. Якщо вірити цифрам у деклараціях Андрія Федорчука, вони разом з дружиною, донькою та сином живуть, як то кажуть, на одну зарплату. Точніше, на дві, офіційні. Інших доходів у них немає.
Наприклад, у 2013-му році сам суддя Федорчук заробив 170 тисяч 891 гривню, його дружина – 13 тисяч 834 гривні. У 2014-му році заробіток родини трохи зріс – на 15 тисяч гривень.
У декларації Федорчука – «Тойота кемрі» 2011-го року і «Мерседес спринтер» 2003-го. Торік до його автопарку додався ще й «Мітсубісі лансер» 2006-го року. На дружину судді зареєстровано «Рейндж ровер евок» 2012-го року. На сайті оголошень таке авто коштує під два мільйони гривень.
Суддя запевняє, що всі свої машини вже продав.
– Зараз у мене взагалі немає машини. Я, звичайно, шукаю, думаю, що мені придбати, тому що ціни шалені…
У 2014-му році у декларації судді Федорчука також додалася нова квартира на 96 квадратних метрів. І це при тому, що заощаджень ані у самого Федорчука, ані в членів його родини нібито не було.
АНДРІЙ ФЕДОРЧУК, суддя Окружного адмінсуду Києва:
– Це службова квартира, яка була передана мені, і яка по сьогоднішній день знаходиться в державній власності, і я маю право її використовувати, поки я суддя. Це не моя власність, це власність суду.
Нехай квартира поки що не є власністю судді. Але будинок на 450 квадратів за 30 км від Києва – точно його. Ми знайшли його у реєстрі майнових прав на нерухоме майно. З пошуками на місці виявилось складніше. Сусіди судді не мають звичку чіпляти на будинки таблички з нумерацією. Та й з адресами у селі Буча справжня плутанина. Допомогла карта, яка зберігається у Бузівській сільській раді.
Три поверхи, гараж, камери спостереження, викладене плиткою подвір’я, охайна галявина…
Загальна площа села Буча, де звів собі будинок суддя, – трохи більше двадцяти чотирьох гектарів. Земель, які належать родині Федорчуків, вистачило б на дві з половиною Бучі.
Дружина судді Федорчука Марія є власницею трьох земельних ділянок загальною площею 64 гектари.
– У вашої дружини 64 гектари землі. Де вони знаходяться?
– Я вам серйозно скажу, я не знаю…
– Тобто Ви не знаєте, де…
– А ви що, думаєте, я туди виїжджав? Мені головне, що я знаю, звідки вона взялась…
Такою була перша реакція судді на наше питання про землю, коли ми прийшли на його засідання без запрошення. Під час наступної зустрічі Федорчук був відвертіший.
– Знаходиться у власності моєї дружини, було придбано моїм батьком.
– Це був подарунок вашій дружині?
– Це був подарунок нашій сім’ї. От оскільки дружина допомагає більше батькам, оскільки у неї більше вільного часу..
Що ж виходить? Квартиру служителю Феміди дали, землю подарували, та ще й на утримання великого заміського будинку йому грошей бракує!
АНДРІЙ ФЕДОРЧУК, суддя Окружного адмінсуду Києва:
– Взагалі не вистачає грошей. Я більше того скажу, у мене ще народився син і у мене є донька, якій 8 років, і враховуючи ціни, школу і все інше – критично не вистачає. Зарплати судді не вистачає сім’ї з 4 чоловік.
– Знову батьки допомагають?
– Знову батьки допомагають!
Батько судді – Богдан Федорчук. З грудня 2005-го по 2006-ий рік він був головою Державного комітету з матеріального резерву, нині – Держагенства резерву України. З державної посади його спочатку звільнили. Згодом він поновився, а тоді таки перейшов у бізнес. Мама судді – Олександра – також бізнесвумен.
Зараз Богдан та Олександра Федорчуки – співзасновники громадської організації «СадівнИцьке товариство «Затишок». Мама судді є засновницею, а батько – керівником малого підприємства з ідентичною назвою «Затишок», основний вид діяльності якого – обслуговування напоями. Олександра Федорчук також є співзасновницею приватного підприємства «Фірма Прометей», що займається виготовленням виробів з бетону для будівництва.
А от Юліна мама – пенсіонерка і жодного бізнесу не має. Батьки їй вже не допоможуть – вона намагається отримати те, що нібито належить їй за законом, і цим допомогти дочці.
ЮЛІЯ:
– Суд был не прав и мы будем оспаривать наши права. Будем идти до конца.
МАРІЯ ЗЕМЛЯНСЬКА, Бюро журналістських розслідувань «Свідомо» для проекту «Слідство.Інфо»