Україна прагне стати житницею не лише Європи, а й Азії. Міністр аграрної політики Ігор Швайка заявив про намір Києва продовжити поставки зерна на найбільший в світі ринок – китайський. Піднебесна, у свою чергу, начебто готова виділити до 4-х мільярдів доларів кредиту. Тільки от одна біда – контракт уже має свою історію, і його виконанням тепер цікавляться не лише іноземні партнери, а й слідчі Генпрокуратури.
Наприкінці 2012-го Україна й Китай домовилися про реалізацію масштабного проекту. Україна отримала від Пекіна кредит на 1,5 мільярда доларів. На ці гроші вона мала закупити зерно і поставити його китайській корпорації. Обсяг – 4 мільйони тонн за рік. Виконавцем з української сторони стала Державна продовольчо-зернова корпорація – ДПЗКУ.
Займатись новим проектом в ДПЗКУ приходить, серед інших, Роберт Бровді, екс-директор “Хліб Інвестбуду”. Ця фірма ще кілька років тому була фактичним монополістом на зерновому ринку України. ЗМІ пов’язували її з аграрним екс-міністром Миколою Присяжнюком та його товаришем Юрієм Іванющенком, хоча обидва цю інформацію спростовували. Разом із Бровді в ДПЗКУ влаштовуються деякі його колишні колеги, і робота корпорації швидко набирає обертів.
Як з’ясувало «Слідство.Інфо», на взяті в китайців кредитні кошти Україна через ДПКЗУ зерно таки закупила і потім продала – але не лише Піднебесній.
“900 тис тонн ми відправили на Китай або через китайського посередника, а 1 млн. 100 тис. тонн – без участі китайського посередника, це було передбачено контрактом”, – розповідає екс-голова правління ДПЗКУ Ігор Якубович. Він додає: за контрактом, якщо Китай з якихось причин не вибирав певну кількість зерна, Україна мала право продавати його в треті країни. Китайська сторона відповідей з цього приводу на запитання “Слідства.Інфо” не надала.
Контрактом було також передбачено штрафні санкції. Однак цю частину угоди кожна сторона тлумачить по-своєму. Китайці претендують на 5 доларів за кожну тонну зерна, що продана не через китайського посередника. Сума може набігти чимала.
“Ми розуміємо, що ми можемо продавати. Китайці розуміють, що якщо ми продаємо, то ми повинні сплачувати штрафні санкції. Розмір їх складає порядку 7 мільйонів доларів на сьогоднішній день”, – зазначає міністр аграрної політики Ігор Швайка.
За даними «Слідства.Інфо», законтрактоване українське зерно пішло, серед іншого, в Сирію, Ефіопію, Іран, Сінгапур, Гонконг. А одним з найбільших контрагентів виявилася швейцарська GrainTradingGroup. За даними Геннадія Москаля, фірма закупила більше 500 тис тонн зернових тільки за перші 10 місяців 2013 року. Хто ж стоїть за таємничим покупцем? За даними швейцарського реєстру, керівником компанії є громадянин Словаччини Юрій Довганич. Він – давній знайомий Роберта Бровді з Державної продовольчо-зернової корпорації, яка й продала зерно в Швейцарію замість Китаю, що він підтвердив у телефонній розмові.
Ще один цікавий збіг: за кілька місяців до заснування швейцарської фірми в Україні з’являється компанія з аналогічною назвою. Кінцевим її співвласником є знову ж таки пан Бровді.
“Із тих заходів, які ми зараз вжили, призначили нового керівника, в Україну, і в розпорядження компанії повернуто понад 100 млн доларів США і понад 300 млн грн. Це ті гроші, які по сумнівним контрактам одноразовими платежами буквально в лютому місяці сплачувались, очевидно, без жодного наміру виконувати роботи, які покладені під цими грошима”, – розповідає Швайка про кроки нової влади.
Тим часом китайська та українська сторони вирішують спірні питання в арбітражі при Міжнародній Асоціації Торгівлі Зерном і Кормами. Та контракт потрібно виконувати. І тут знову виникає проблема: якщо раніше ДПЗКУ відправляла зерно не лише в Китай, а й на інші напрямки, то тепер їй докоряють скороченням поставок.
Розповісти про всі нюанси роботи державної корпорації, обсяги проданого зерна та його отримувачів міг би новий голова правління ДПЗКУ Петро Вовчук. Разом з уже згаданим “Хліб Інвестбудом” він є співзасновником фірми “ДПЗКУ Земельний Фонд”.
Він міг би також пояснити, як ДПЗКУ збирається втілювати заявлені новим міністром Швайкою наполеонівські плани щодо співпраці з Китаєм. На жаль, за три тижні він не знайшов часу на спілкування з нами, а його прес-служба так і не надала змістовної відповіді на запитання «Слідства.Інфо».
КАТЕРИНА КАПЛЮК, Слідство.Інфо