6

Якщо уявити партію «Наш край» коктейлем, то його складові – відомі до болю. Це «Партія регіонів», «Блок Леоніда Черновецького» і старі-добрі «господарники». По суті, це старі обличчя зафіксовані з новими гаслами і обіцянками.

Здається, ви це вже куштували.

Ми вирішили створити свою власну партію, куди об’єднати господарників, людей справи, тих, які вже довели свою роботу і свою ефективність.

Так характеризує кандидатів від «Нашого краю» співголова партії Олександр Мазурчак – екс-заступник голови КМДА за часів Януковича Олександра Попова. Борди, намети і газети. За чиї гроші «Наш край» веде кампанію?

Олександр Мазурчак:

Партія не є на сьогодні такою багатою. І ви бачите, що ми не можемо навіть з Думчевим зрівнятися, чи там з «Відродженням» чи з тими, кого Коломойський фінансує. Кожна людина в нашій партії це є людина, яка збиралася йти на вибори своїм коштом. Ми просто об’єднали ці кошти і цих людей.

Звучить переконливо. Адже тільки інший співголова партії, екс-регіонал Олександр Фельдман, за 2014-й рік задекларував більше 30 мільйонів гривень прибутку.

Питання фінансів зняте. Постає наступне – хто ці «господарники» і «ефективні» люди, які тепер стали кандидатами від «Нашого краю»?

Трохи статистики. З 204 кандидатів цієї партії у депутати Київської міської і обласної рад кожен шостий – тимчасово безробітні, пенсіонери і студенти. Решта – директори, державні службовці, мери міст, комунальники, підприємці, науковці і силовики.

Від провладних партій, як і від опозиції, вони активно відхрещуються. Більше того, скаржаться на тиск і тих, і інших.

Олександр Мазурчак:

Ні до Опозиційного блоку ні до партії влади ми не маємо жодного відношення. Більше того я вам скажу, що по всій Україні найбільшими ворогами нашими є Блок Порошенка і Опозиційний блок, які повністю нас стараються вибити, бо бачать в нас своїх конкурентів.

«Слідство.Інфо» знайшло серед київських кандидатів «Нашого краю» найцікавіших персонажів.

Олександр Колесник має шанс стати наймолодшим учасником виборчих перегонів не лише від «Нашого краю», а й, ймовірно, за всю історію місцевих виборів. У липні йому виповнилося аж 18 років.

Нині він – студент Національного університету технології і дизайну. Що збирається запропонувати столиці цей юнак?

Олександр Колесник:          

– Мені здається, що кожна молода юдина, яка займається активною діяльністю, повинна спробувати себе у виборах. Я готовий змінювати, я готовий брати на себе відповідальність для того, щоб покращити життя студентства.

Його старшим колегою по Київраді має шанс стати 31-річний Сергій Бовсуновський. Він – досвідчений господарник, в.о. директора комунального підприємства «Житло-Сервіс». А ще – судячи з численних фотографій у соцмережах – близький до екс-нардепа від Партії регіонів, колишнього проректора НАУ і очільника Солом’янської РДА Максима Луцького. Говорити з нами кандидат відмовився.

Я не можу говорити…коментувати щось від імені партії без дозволу партії. Тому я маю запитати дозволу.

Уроки лідерства молодим колегам, очевидно, дає кандидат у мери Києва від «Нашого краю» Володимир Макеєнко. Досвіду в нього – не забирати. Він – нардеп шістьох скликань, а під час Революції Гідності тимчасово виконував обов’язки голови КМДА. За півтора місяці перебування на цій посаді Макеєнко запам’ятатися містянам безпрецедентним закриттям метро, його не менш несподіваним відкриттям та емоційним відеозверненням.

Я хочу звернутися до батьків, до молоді…НЕ РУХАЙТЕСЯ В ЦЕНТР! Це біда.

Після Революції Макеєнко відійшов у тінь. Де, по суті, і пробув до нинішніх виборів.

Володимир Макеєнко:

– А чому б і не Макеєнко? Хай буде вибір. 25 років політичного життя. Я співавтор декларації про державний суверенітет держави Україна. В часи Радянського союзу. Все починалося з державного прапора над Київською міською державною адміністрацією.

В останній публічній декларації Володимира Макеєнка за 2013 рік – майже 9 мільйонів гривень сукупного доходу. Є колекція земельних ділянок – наприклад, дві третини гектару найелітнішій частині Києва – Конча-Заспі. Серед нерухомості величезний будинок на 600 квадратів у анексованому Кореїзі під Ялтою.

Запитайте у сусідів, де живе Макеєнко. Куди приїжджає з сім’єю. Це не є проблемою.

Звідки гроші? Звісно ж, бізнес.

Володимир Макеєнко:        

Є, так скажемо, страхова компанія австралійська. Там, де я засновник з першого дня, їй вже 16 років. Є там інші компанії, зв’язані з офісними центрами.

Цю ділянку на Оболоні, площею 16 з половиною гектарів Київрада ще в 2007 віддала фірмі «Архітектурно-будівельний альянс» для зведення багатоповерхівок. Рішення одразу спричинило спротив місцевих мешканців і прокурорів. По суті, саме вони заблокували старт забудови. Фірма декілька разів змінювала співвласників. Одним з ним довгий період був саме Володимир Макеєнко.

Мова йде про землю на вулиці Прирічній, поруч з Оболонською набережною. Активісти зрештою перемогли і змусили мерію розірвати договір оренди з забудовником. Макеєнко був серед його засновників з жовтня 2009-го щонайменше по березень 2011 року, але забув про це.

– Ну, там точно ніколи.

– З адресою прописки: Київ, вулиця Суворова, далі не буду називати

– На Суворова моя адреса.

Щоб освіжити пам’ять потенційному меру Києва, ми взяли витяг на цю компанію.

Олександр Мазурчак:          

Ви знаєте, коли є слова, а є діла. От ми би хотіли, щоб членів нашої партії от судили саме по ділах, які вони роблять. І це, мені кажеться, найкраща агітація.

Лютий 2015-го. Члени громадської організації «Батальйонне братство» влаштовують чи то штурм, чи то перформанс перед Адміністрацією президента. Причина – інформація про розформування батальйону «Айдар». Щоправда, самі «айдарівці» в дійстві участі не беруть і його не підтримують.

Одним з лідерів цього руху був В’ячеслав Фурса, якого після подій під АП затримали за хуліганство. Тепер він – кандидат до Київської облради від «Нашого краю».

Фурса – підприємець з Вишгорода, що під Києвом, колишній партнер екс-регіонала, а нині безпартійного депутата Київради Вадима Столара. Нині Фурсу представляють бійцем батальйону «Київська русь». Керівник батальйону – Андрій Янченко – на цю інформацію відреагував сміхом.

Справа в тім, що Фурса служив в батальйоні. Він по контракту потрапив в батальйон. Два тижні чи три, якщо не помиляюся, він був в батальйоні,потім він поїхав на вибори до Верховної Ради. Це ще жовтень 2014-го. Потім він не пройшов, повернувся з наказом про відрядження до Генштабу і більше він в частині не з’являвся. Ще коли він балотувався в депутати він написав, що він співорганізатор батальйону. Я ще тоді йому висказав все, що я про нього думав.

Ми спробували зв’язатися з Фурсою. Слухавку взяла його представниця.

Я передам Ваші контакти і з Вами зв’яжуться.

Як і очікувалося – нам так ніхто і не передзвонив.

Але справжньою несподіванкою у обласному списку «Нашого краю» став Петро Багрій – керівник компанії «Ганза». Це – легенда серед антикорупційних активістів і громадських організацій, що займаються темою закупівлі ліків.

Дмитро Шерембей, член ради громадського контролю при НАБУ:

– Петр Багрий возглавляет группу из очень большого количества фирм, которые ориентированы на государственные закупки. Самая основная их роль в этой всей истории – это коррупция, на которой они зарабатывали от 20 до 80 процентов на каждой позиции.

За інформацією видання «Наші гроші», контрольовані Багрієм компанії фігурують у звіті парламентського комітету з питань охорони здоров’я за 2008 рік. Там йдеться про завищення цін на протитуберкульозні препарати у 2-3 рази, в окремих випадках – у 20-22 рази порівняно з цінами на аналоги. Тим не менше – кандидат активно рекламує себе на Переяслав-Хмельниччині, де хоче потрапити до обласної ради, проводить зустрічі і обіцяє значні покращення в сфері медицини. 

МАКСИМ ОПАНАСЕНКО, Бюро журналістських розслідувань «Свідомо» для проекту «Слыдство.Інфо»