Після перемоги Майдану з’явився спеціальний Закон, що забороняє переслідувати та карати учасників тодішніх мирних зібрань. А закон про очищення влади дозволяє карати їхніх кривдників. Як з’ясувало «Слідство.Інфо», хитрі ділки вже навчилися використовувати їх у власних цілях – навіть з того світу.
19 лютого минулого року харківські майданівці пікетували місцеву академію внутрішніх військ. Того дня вони отримали інформацію, що курсантів повинні везти до Києва розганяти столичний Майдан. Харків’яни заблокували виїзд з академії, згадує Володимир Чистілін.
– Ми знаходимось на тому місці, де відбувалися, мабуть, одні з найдраматичніших подій харківського Євромайдану. Десь о другій половині дня вже почали збиратися тітушки, вже була дана команда «зачищати» і ввечері сталася та сама бійка, дуже багато людей постраждало.
Міліціонери разом з тітушками залюбки гамселили активістів. Тріщали кістки людей та камери журналістів.
– Я попал на момент, когда самое первое столкновение произошло.
Дмитро Синельников розповів, як активістів атакували беркутівці та тітушки. Як його потягли до райвідділку. Каже, що міліціонери забрали в нього камеру з оптикою, які досі не повернули. Чистілін теж добре пам’ятає ті події.
– Дюжина людей була затримана і потрапила в райвідділок. Потім вони зникли. Ми чекали, що з ними буде, і вночі особисто я отримав інформацію про те, що їх везуть в Червонозаводськой суд. В першій годині ночі вони виїхали, бо хотіли зробити суд таємним, щоб ніхто ні про що не знав. І десь о п’ятій ранку вся ця процедура закінчилася, і люди отримали свої 15 діб.
У райвідділі слідчий Бабушкін порушив проти активістів кримінальну справу і проводив допити.
Згодом, після перемоги Революції гідності, у харківському ГУМВС проведуть службове розслідування дій міліціонерів, які побили знімальну групу та розтрощили їхню камеру. Ніяких порушень виявлено не буде. Документ підпишуть полковник Голуб та підполковник Тарабанов.
Той самий підполковник Тарабанов, який засвітився на всю країну, коли допомагав тітушці ховати ніж після сутичок з активістами харківського Євромайдану.
Та повернімося до арештантів. Вранці 20 лютого одинадцятеро людей потрапляють з-під академії до буцегарні.
Та вже 22 лютого прокурор міста Харкова Євген Попович заявляє протести і вимагає негайно звільнити шістьох заарештованих. Він аргументує свої дії новим законом «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань». Закон ухвалюють напередодні, 21 лютого, але чинності він набере лише за тиждень. Та це не заважає харківському прокурору заявляти відверто незаконний протест. Чому? Причина проста – в запалі боротьби правоохоронці затримали не тільки протестувальників, а, ймовірно, випадкових людей і тітушок. І саме їх кинувся захищати прокурор. Шістьох затриманих одразу відпустили.
Одним з його улюбленців був такий собі Олександр Макаренко. Його допитував слідчий райвідділу. Його арештував суд. І його звільнили на вимогу прокурора.
Олександр Макаренко відмовився розповісти, як опинився на пікеті. Євромайданівці затриманого взагалі не пам’ятають.
«Деяких людей я не знаю, ці прізвища мені нічого не говорять», – каже Чистілін.
На цьому можна було б ставити крапку, якби Макаренко згодом не сплив знову. У вересні минулого року до тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів надійшов лист жителя селища Нова Водолага Михайла Симонова, який обурювався арештом Олександра Макаренка, називав його учасником Революції гідності і вимагав люструвати суддю. Останню ідею радо підхопила прокуратура.
Селище Нова Водолага. Саме тут начебто живе людина, яка так опікується долею Олександра Макаренка. Спробуємо її знайти. Ми на вулиці Леніна. Останній будинок з непарним номером на цій вулиці – от він, дев’ятий. А далі вулиця Леніна впирається у вулицю Гагаріна і тим закінчується.
У листі вказано номер будинку 299. Питання: чи існує заявник взагалі?
Сімонов Михайло Георгійович народився у 1941 році, жив у Криму і помер. А коли переселився на той світ, став вимагати люстрації іменем харків’янина Олександра Макаренка.
Голова Харківської громадської люстраційної палати Федір Веніславський каже:
– Комиссия, которая получила данное письмо, она не обязана проверять – есть такой человек на самом деле, нету такого человека, там он живет, где он указал, либо не там он живет. И она, если есть те основания, которые предусмотрены законом «Про відновлення довіри до судової влади», в данном случае, когда мы говорим о судье, комиссия обязана провести проверку в течение года. Имеем место с манипуляцией, злоупотреблением данными положениями закона, скорее всего для сводов счетов с конкретным судьей.
Люстрація потрібна. Але коли вигадана особа вимагає покарання для судді, прикриваючись іменем сумнівного героя Революції гідності, процес очищення перетворюється на фарс. І після нього найкращі місця займуть хіба що антигерої.
СЕРГІЙ ЄРМАКОВ, Слідство.Інфо