0

 Пишіть заяву…

– Заяву, заяву, заяву!

Так проводили в останню путь Петра Паламарюка – начальника обласного управління лісового та мисливського господарства Миколаївщини. З криками, штовханиною і навіть спеціально пригнаним БРДМом.

Вимога громадськості виконана. Керівник миколаївського лісового господарства особисто Паламарюк написав свою заяву на звільнення.

Ура…

Причина конфлікту – масований розпродаж лісів у корабельному краї. Активісти наполягають: у нищенні лісів винні ті, хто за посадою мав би їх оберігати.

Те, що ви бачите позаду мене це не ліс – це провулок. Ним він став у 2008 році. , коли одним помахом руки депутати Миколаївської міської ради зробили з цього гарного соснового бору – провулок. Депутати тоді виділили 43 ділянки по 1 тис. метрів кожна, а миколаївський лісгосп погодився з цим рішенням вирішивши, мабуть, що йому цей ліс не потрібен.

Рішення про забудову урочища «Соснове» не порадувало миколаївців. На місці дерев коло річки швидко виросли величезні котеджі.

– Новые хазяева жизни рубят лес и ставят дома.

Тепер земля в урочищі на вагу золота. На ріелторських інтернет-сайтах за ділянку у вісім соток в сосновому борі правлять майже 300 тисяч гривень. Журналістам тут не надто раді.

Кто у вас хазяин, чтобы мы пообщались?

Я не имею права давать вам даже номер телефона.

Скромність хазяїв пояснюється легко. Діляночки у цьому лісі отримали далеко не останні люди. Серед щасливців –колишні перші особи з СБУ, міліції, прокуратури, родичі колишнього міського голови. На момент роздачі ділянок вони були владою Миколаївщини. Отримавши у власність земельні ділянки, нові господарі життя взялися облаштовувати свій комфорт – нищити ліс.

МИКОЛА ГОРДІЄНКО, директор ДП «Миколаївський лісгосп»:

Надання у користування ділянок це не значить, що вони їх мають право випилювати. Вони порушують закон.

Микола Гордієнко – один з п’яти директорів лісгоспів Миколаївської області, що повстали проти того, що вони називають системою дерибану миколаївських лісів. Він каже: зЕмлі, від яких так легко відмовлялися лісгоспи, роздавали за вказівкою згори.

Всі фактично рішення по вилученню земельних ділянок із складу Миколаївського лісгоспу приймалися особисто начальником управління Паламарюком Петром Миколайовичем.

Масштаби лісового дерибану вражають. Дерева знищували не тільки під забудову, а й під видобуток корисних копалин. Наслідки плачевні. За даними Державного агентства лісових ресурсів, рівень лісистості на Миколаївщині складає 4 відсотки. Гірше тільки у Запорізькій області.

Ми прямуємо у місто Вознесенськ Миколаївської області. Там мешкає людина, що заради збереження лісу 100 га лісу не побоялася вступити в нерівний бій з першим чиновником області. Щоправда, перемога дісталася важкою ціною: фахівець втратив можливість займатися улюбленою справою, якій присвятив усе життя.

ЮРІЙ КРЕТ, колишній голова ДП «Вознесенський лісгосп»:

60 років тому назад колектив Вознесенського лісогосподарства на чолі з Миколою Трохимовичем Литвиненком на пісках, які тут передвигалися, було прийнято рішення посадити урочище, щоб зберегти всі прилеглі території від засипання пиловими бурями.

Урочище займає близько півтори тисячі гектарів. У 2008 році 131 гектар планували віддати в оренду на 49 років для розробки піщаного кар’єру. Ласий шматок землі під лісом мав дістатися трьом приватним фірмам, за якими стояли колишній голова обласної ради Ігор Дятлов та брат нинішнього нардепа Артема Ільюка – Роман.

ЮРІЙ КРЕТ, колишній голова ДП «Вознесенський лісгосп»:

Мені сказали: «Ти дорогой підписуй ці договори, тому що ти не знаєш, з ким ти зв’язався. Тебе не те що не буде на роботі, тебе не буде вообще. І мені начальник нашого обласного управління Паламарюк Петро Миколайович написав: «Крету до виконання».

Завдяки втручанню прокуратури та СБУ ліс вдалося врятувати, але принциповість кОштувала Юрію Крету посади. Проти розбазарювання лісів повстали і лісники, і громадськість. Спалахнув бунт.

Та знайшлися лісівники, що були цілком задоволені діяльністю Петра Паламарюка. Причому настільки, що приїхали до київського начальства захищати шефа.

– Золотой человек… Думаю, кому-то надо это место.

Це – Коблево, один з найбільших курортів Миколаївської області. Але не всі знають, що в Коблево є ліс – коблевське урочище. Вже багато років поспіль цей ліс цілими гектарами передається із державної власності в приватні руки.

За даними ВО «Укрдержліспроект», за десять років лісів в урочищах «Коблево» та «Рибаківка» поменшало на 300 гектарів. Найбільше вони постраждали в останні три роки, коли справу було поставлено буквально на потік. Примітно, що Очаківський лісгосп протягом шести років очолював… той самий Петро Паламарюк.

Коблево рясніє оголошеннями про продаж земельних ділянок. Земля тут дуже дорога. Котеджі ростуть, як гриби після дощу. Це ще один район, де орудував чи досі орудує Петро Паламарюк. І знову таке враження, що він радше будівельник, ніж захисник лісів.

Ми створили дуже багато. У нас найбільше в Україні рекреаційних пунктів. Ми створили п’ять музеїв лісу; у нас єсть сім екологічних стежок і так далі…

Позор Вам.

Ты чё, охренел?

Заяву про звільнення Петро Паламарюк написав в той момент, коли офіційно перебував на лікарняному. Тому в нього є всі шанси поновитися на роботі і далі керувати лісовим та мисливським господарством Миколаївщини.

Адже правоохоронці дуже мляво розслідують схеми з відчуження земель миколаївських лісгоспів, які працювали при Паламарюку. Мабуть, їм важко розібратися в тонкощах лісового господарства – тим більше побувавши на дачах своїх колег, збудованих на місці вирубаних лісів. 

ЯРОСЛАВ ЧЕПУРНИЙ, ОЛЕГ ОГАНОВ, Миколаївський Центр журналістських розслідувань для «Слідства.Інфо»